Веб-портал міста Люботин » Матеріали за 28.10.2008

 Почесний громадянин -Остапчук Віктор Миколайович
Автор: Lubotin   Додано: 28 жовтня 2008   Переглядів:3594   Категорія - [Наше місто » Почесні Громадяни]
 

 

Остапчук Віктор Миколайович

 

Звання «Почесний громадянин м. Люботин» присвоєно

23 липня 2002 року.

 

 

Остапчук Віктор Миколайович народився 16 травня 1955 року у місті Магнітогорськ Челябінської області в робітничій сім'ї.

У 1958 році сім'я переїхала у м. Старий Оскіл Бєлгородської області, а з 1962 року мешкає у м. Губкін цієї ж області. Громадянин України. В 1972 році закінчив Губкінську середню школу № 5. З 1972 року по 1977 рік навчався в Харківському інституті інженерів залізничного транспорту. ім. С. М. Кірова, після закінчення якого отримав спеціальність «Тепловози і тепловозне господарство». В 2000 році йому було присуджено науковий ступінь кандидата технічних наук за спеціальністю «Технологія машинобудування».

Трудову діяльність розпочав у 1977 році майстром локомотивного депо Основа.

Після звільнення у запас із Збройних Сил у 1979 році став до роботи в локомотивному депо Основа майстром, а потім старшим майстром. З 1982 року працював заступником начальника дорожнього центру науково-технічної інформації, а з 1984 року - заступником начальника технічного відділу залізниці. В 1986 році був обраний секретарем парткому управління Південної залізниці. З 1990 року - начальник електровозного депо «Жовтень», а з 1995 року працював начальником госпрозрахункової служби локомотивного господарства. З 1997 року - головний інженер. А з 2000 року - перший заступник начальника залізниці, начальник Південної залізниці. В 1990-му та 1998 роках обирався депутатом Ленінської районної ради народних депутатів м. Харкова. Одружений. Має двох доньок.

На теперішній час Віктор Миколайович - Герой України, Почесний громадянин Харківської області, народний депутат Харківської обласної ради, начальник Південної залізниці.




 Почесний громадянин - Папирін Михайло Олександрович
Автор: Lubotin   Додано: 28 жовтня 2008   Переглядів:2562   Категорія - [Наше місто » Почесні Громадяни]
 

 

Папирін Михайло Олександрович
Полковник у відставці

 

Звання «Почесний громадянин м. Люботин» присвоєно
23 липня 2002 року.

 

Народився 1 липня 1922 року.

Добровільно вступив до лав Червоної армії в травні 1941 року і був направлений на навчання в Ленінградське військове училище імені Фрунзе.

У липні 1941 р. під Лугою в 130 кілометрах від м. Ленінграда отримав перше бойове хрещення в літніх таборах училища. Після чого їх вивезли в м. Ленінград, де перший курс продовжив навчання. Військове училище закінчив у квітні 1942 р. і був направлений у війська знову сформовану військову частину 109 Окремого відновлюваного залізничного батальйону 45 залізничної бригади.

У складі діючої армії безпосередньо перебував на фронтах: Воронезький, Брянський, 1-2-й Білоруські, Український 3-й, 2-й Прибалтійський, знову 2-й Білоруський у складі 8-ої залізничної бригади.

«В кінці квітня, числа 23-25, 1945 року наша 8 бригада була знята з фронту і перекинута на схід для підготовки і проведення війни проти Японії у складі Забайкальського фронту.»

В рядах Радянській Армії прослужив 31 рік.

Нагороджений:

Орденами:

«Вітчизняної війни» II ступеня;

«Богдана Хмельницького» III ступені;

Медалями:

 «За бойові заслуги» - 2 медалі

«За бездоганну службу» I і II ступені;

«За доблесть і відвагу у ВВв»;

«За взяття Варшави»;

«Ветеран Озброєних сил» і ін.,

 всього 19 медалів.

За роки служби в Озброєних Силах отримав 495 подяк від командування. Звільнився з лав Озброєних Сил по хворобі в 1972 р. в запас у військовому званні підполковник.

З вересня 1973 р. по 1994 р. працював військовим керівником ЗОШ №1. Присвоєно звання «Відмінник народної освіти».

Більше 10 років  - голова ради ветеранів міста Люботин.

 

 




 Почесний громадянин - Чернявський Василь Трохимович
Автор: Lubotin   Додано: 28 жовтня 2008   Переглядів:2292   Категорія - [Наше місто » Почесні Громадяни]
 

 



 Почесний громадянин - Черкашин Тимофій Трохимович
Автор: Lubotin   Додано: 28 жовтня 2008   Переглядів:2683   Категорія - [Наше місто » Почесні Громадяни]
 

 

Черкашин Тимофій Трохимович

 

Звання «Почесний громадянин м. Люботин» присвоєно
25 травня 2001 року.

 

 

Народився Черкашин Т. Т. 7 березня 1923 року в с. Волосько- Балаклейка, Шевченківського району, Харківської області в селянській сім'ї. Закінчив 7 класів, у 1938 році поступив в Харківський технологічний технікум, але війна завадила навчанню. 8 серпня 1941 року добровольцем пішов Тимофій Трохимович в Червону Армію. Після закінчення Школи молодших командирів був топографічним обчислювачем, радіотелеграфістом.  У жовтні 1942 року був призначений командиром радіо відділення і начальником радіостанції 6-ої батареї 2-го дивізіону 648 артилерійського полку. Черкашин Тимофій Трохимович брав участь в звільненні Мелітополя, Ніколаєва, Одеси і інших міст України. Фронтовий шлях відважного солдата завершився штурмом і взяттям Берліну. Бойові заслуги старшого сержанта Черкашина Т. Т. були відмічені двома орденами Вітчизняної війни, орденом Червоної зірки, 13 медалями, 8 подяками від командування. Після демобілізації Тимофій Трохимович з відмінністю закінчив технікум і прийшов на роботу в Люботинськую ткацьку артіль (з 1960 року перейменована в Люботинську текстильну фабрику).

 Пройшов шлях від начальника ткацького цеху до керівника підприємства. 16 років очолював Черкашин Т. Т. текстильну фабрику. За цей час підприємство було розширене, модернізоване, побудовані ЛЕП, їдальня, гуртожиток, клуб.

Трудові заслуги Тимофія Трохимовича відмічені орденом Жовтневої революції, медалями «За доблесну працю», «Ветеран праці», грамотами і подяками. 6 разів обирався депутатом Люботинської міськради, 2 рази депутатом Харківської райради. Черкашин Т. Т. брав активну участь у суспільному житті Люботина і його ветеранській організації.

Помер Тимофій Трохимовч 24 вересня 2001 року.




 Почесний громадянин - Доценко Іван Сергійович
Автор: Lubotin   Додано: 28 жовтня 2008   Переглядів:2500   Категорія - [Наше місто » Почесні Громадяни]
 

 



 Почесний громадянин - Ковалевський Іван Григорович
Автор: Lubotin   Додано: 28 жовтня 2008   Переглядів:2730   Категорія - [Наше місто » Почесні Громадяни]
 

 

Ковалевський Іван Григорович

Звання «Почесний громадянин м. Люботин»
присвоєно 11 липня 1995 року.

 

 

Ковалевський Іван Григорович народився у 1914 році, інвалід 3 групи, капітан МВД у відставці, освіта середня юридична.

Учасник оборони Сталінграда. Нагороджений медалями: «За бойові заслуги», «За оборону Сталінграда», «За перемогу над Німеччиною», «За трудову відзнаку».

У ветеранському русі приймав участь понад 30 років. Був членом міської ради ветеранів, оргіназатором груп та ради ветеранів по мікрорайонам. 

Один з авторської групи по створенню книги Пам'яті міста Люботина, вніс вагомий внесок до підготовки розділу книги Пам'яті «Вічна пам'ять мешканцям Люботина - жертвам фашизму».

Завжди приймав активну участь у громадській та ветеранській роботі.

Звання «Почесний громадянин міста Люботина» присвоєно за клопотанням Ради ветеранів м. Люботина.




 Почесний громадянин - Овчинніков Володимир Іванович
Автор: Lubotin   Додано: 28 жовтня 2008   Переглядів:3868   Категорія - [Наше місто » Почесні Громадяни]
 

 

Овчинніков Володимир Іванович

 

 

Звання «Почесний громадянин м. Люботин» присвоєно
11 квітня 1995
року.

 

 

Овчинніков Володимир Іванович народився 3 січня 1925 року.

Виховувався у сім'ї військовослужбовця, тому їх сім'я неодноразово змінювала місце проживання. Звістка про початок війни дуже схвилювала весь рід, сім'я лишилася без батька, бо його одного з перших забрали на фронт. В ті роки юнакові було 16 років він разом з мамою їздив до Полтави на обмін різного одягу та речей на харчі. Одного ж такого дня і було молодого Володимира забрано і відправлено до Німеччини, де він працював на швейній фабриці, яка постачала німецьким солдатам військовий одяг. Після роботи юнак і ще такі ж як і він робочі поверталися до табору, в якому жили. Хлопець неодноразово мріяв повернутися до рідної домівки, почути лагідний голос матусі, побачити її засмучені очі. І в одну мить ця мрія заполонила його серце на стільки, що він таки зважився на побіг. Але, що чекало юнака на чужій землі, хто міг йому допомогти? І знову полон, карцер і знов тяжка праця і ще більший нагляд.

 З полону був звільнений бійцями Червоної Армії, перебував в Германії вже солдатом до 1949 року. Потім повернувся на рідну землю в м. Харків, працював на Турбінному заводі, на тому ж заводі працювала і його майбутня дружина, молода Надія Василівна. Через певний час вони одружилися і у молодого подружжя у 1950 році з'явилася маленька донечка Алла, 1951 році з'явився на світ син Леонід, а в 1956 році сім'я поповнилася ще одним сином - Олександром.

 На превеликий жаль, сім'ю чекало велике нещастя всі троє дітей померли. Володимир Іванович працював водієм швидкої допомоги в санаторії «Березовські води», з часом змінив місце роботи і пішов працювати на текстильну фабрику м. Люботина.

Все своє життя Овчинніков В. І. з натхненням займався активною громадською діяльністю, був квартальним, не обходив стороною кожну сім'ю, надавав пораду, допомогу, на хуторі Смородському завдяки цій людині був створений обеліск вічної пам'яті загиблим воїнам. Кожного року вшановується світла пам'ять героям і учні проводять урочистий мітинг на їх честь. За все своє життя Володимир Іванович був нагороджений багатьма грамотами, орденами. 11 червня 1999 року ця почесна людина пішла з життя. Але вічна пам'ять про цю людину ніколи не покине наше життя.




 Почесний громадянин - Черняк Іван Тимофійович
Автор: Lubotin   Додано: 28 жовтня 2008   Переглядів:6207   Категорія - [Наше місто » Почесні Громадяни]
 

 
Почесний громадянин - Черняк Іван Тимофійович

Черняк Іван Тимофійович

 

Звання «Почесний громадянин м. Люботин» присвоєно
11 квітня 1994 року.

 

 

Івана Тимофійовича Черняка, поважну і скром­ну людину, воїна-трудівника знає багато мешканців Люботина.

Він народився 6 грудня 1925 року в с. Бузове Вовчанського району Харківської області в бідній селянській родині. Ледве вижив у роки голодомору 1932-33 років, коли половина сім'ї померла. Його дитинство проходило в навчанні і важкій повсяк­денній праці вдома та в колгоспі. У школі був одним із найкращих як у навчанні, так і в спорті та  художній самодіяльності. Але навчанню завадила Друга Світова війна. Дев'ятикласник І.Черняк був мобілізований на виконання оборонних робіт, спочатку в Харківській області, а потім у Ворошиловградській, де неодноразово потрапляв під ворожі бомбардування і втрачав своїх перших друзів.

У березні 1943 році був призваний до діючої армії. Протягом тижня опанував автоматом, карабіном, гвинтівкою, гранатами, протитанковою гарматою, а через місяць на передовій отримав звання сержанта і був призначений командиром протитанкової гармати, яка відзначилась у нічних боях по знищенню ворожих бліндажів, вогневих точок, складів, живої сили ворога, про що писала дивізійна газета «За Батьківщину».

У серпні 1943 р. брав активну участь у запеклих боях по визволенню селищ Рубіжне, Сороківка, Рогань, Безлюдівка, Васищево, Борова, радгоспів "Кутузівка", "Комуніст". Особливо жорстокі бої були 6 і 7 вересня за станцію Борки. Втрати були великими. Із 58 гвардійців-артилеристів, що форсували Сіверський Донець, до Борок дійшло лише чверть, а командир гармати І. Черняк  був тяжко поранений і контужений.

   Після лікування фронтовика відрядили до полкової школи, після закінчення якої Іван Тимофі­йович потрапляє на Ленінградський фронт. В одному з боїв був удруге  тяжко поранений.  Після тривалого лікування воював на 3-му та 2-му Прибалтійських фронтах. За участь у розгромі Курляндського угрупування ворога нагороджений медаллю "За відвагу".

Після демобілізації в 1950 році вступає до заочного відділення Вовчанського педучилища. У 1951 році І. Т. Черняк розпочинає педагогічну діяльність у Роганській СШ №1, потрапляє до селища, яке звільняв у 1943 р. Працює викладачем фізкультури та почат­кової військової підго­товки, а згодом -  і україн­ської мо­ви та літератури. Завдяки йому багато уч­нів школи завоювали призові місця або вихо­дили перемож­цями на районних зма­ганнях і спартакіадах, чимало з них стали відо­мими спо­р­­т­с­менами. 6 років був депутатом Ро­ганської селищної ради. Після закінчення пед­інституту рік працював завучем Безлюдівської школи.

З 1961 р. І. Т. Черняк жив й працював у Люботині. Протягом 16 років очолював Гиївську школу, яка славилася своїми новаціями й починаннями в навчальній і виховній роботі. З 1977 року 9 років працював завучем Люботинської СШ №5.

Коли вийшов на заслужений відпочинок, кілька років очолював історико-краєзнавчий гурток при міському БДЮТ. У 1995 р. його вихованці завоювали першість серед усіх шкіл.

Багато років І. Т. Черняк брав найактивнішу участь у громадському житті Люботина, його ветеранській організації. За його безпосередньою участю створено 2 кімнати, зала, 5 кутків бойової слави, чимало зробив для створення історико-краєзнавчого музею. Він один із головних авторів "Книги пам'яті". Понад 50 - років позаштатний кореспондент "Трибуни трудящих", де надруковані сотні його статей, також його матеріали друкувались в газетах "Соціалістична Харківщина", "Вечірній Харків", "Ленінська зміна", "Слово ветерана", "Радянська освіта" та інших.

І.Т. Черняк - суддя різних категорій з 12 видів спорту.

Бойові та трудові заслуги інваліда війни ІІ гр., відмінника народної освіти України І. Т. Черняка відмічено орденами Вітчизняної війни, "Захисника Вітчизни" і багатьма медалями. Близько 30 років він обирався депутатом Люботинської міської ради.

Помер Іван Тимофійович 31 травня 2006 року.




 Почесний громадянин - Єресько Ганна Юхимівна
Автор: Lubotin   Додано: 28 жовтня 2008   Переглядів:4755   Категорія - [Наше місто » Почесні Громадяни]
 

 

Єресько Ганна Юхимівна

Звання «Почесний громадянин м. Люботин» присвоєно
12 квітня 1994 року.

 

Єресько Ганна Юхимівна народилась 13 червня 1919 року в селі Огульці Валківського району Харківської області в селянській родині. Після закінчення Огульчанської 7-річної школи навчалась у 1-му Харківському фельдшерсько-акушерському технікумі. Працювала акушеркою в селі Волхів Яр Балаклійського району та медсестрою в 8-й інфекційній лікарні міста Харкова.

23 червня 1941 року Єресько Г. Ю. добровільно пішла в діючу армію і була направлена на Калінінський фронт у 57-й авто хірургічний загін наркотизатором. Своє перше бойове хрещення прийняла на станції Ржев, де вона побачила всі жахи війни: бомбардування, обстріли, стогін і крики поранених. Під кулями і вогнем їй приходилось на своїх плечах виносити поранених, приймати участь в розгортанні операційних та проведенні операцій. У боях під Москвою її поранило, але через декілька днів вона знову була в строю. Далі була служба в польових пересувних шпиталях на посаді фельдшера хірургічного взводу у складі Брянського і 1-го Білоруського  фронтів. Приймала участь у визволенні від фашистських загарбників Білорусії, Польщі, Німеччини. День Перемоги зустріла в Берліні.

За бойові заслуги гвардії лейтенант медичної служби Єресько Г. Ю. нагороджена двома орденами Вітчизняної війни, орденом Червоної Зірки, 10 медалями.

В березні 1946 року демобілізувалась і повернулась в рідні Огульці. 3 серпня 1946 року почала жити в Люботині і на протязі 42 років працювала завідуючою фельдшерсько-акушерським пунктом селища Гиївка Люботинської міської лікарні. За будь-якої нагоди, в будь-який час доби надавала допомогу хворим, віддаючи їм всю теплоту свого серця.

Ганна Юхимівна приймала велику участь у громадському житті Люботина, його ветеранської організації, була жаданою гостею в школах і організаціях.

Трудові заслуги Єресько Г. Ю. відмічені  орденом Леніна, медалями «За доблесний труд», «Ветеран труда», значком «Відмінник охорони здоров'я».

 

 
 
 



 Почесний громадянин - Глушко Василь Григорович
Автор: Lubotin   Додано: 28 жовтня 2008   Переглядів:3519   Категорія - [Наше місто » Почесні Громадяни]
 

 
 
 

Глушко Василь Григорович
Звання «Почесний громадянин м. Люботин» присвоєно
11 липня 1987 року.

 

Народився 24 лютого 1904 р. в с. Безручки Полтавського району Полтавської області.

Закінчив:

- 4 класи приходської школи;

- ФЗО, вечірній робітфак в м. Полтава;

- залізничний технікум в м. Люботині у 1941р.;

- Московське військово-політичне училище ім. В. І. Леніна у 1945 р.;

- Університет Марксизму - Ленінізму (вечірнє відділення) в м. Харкові  у 1950 р.

Працював до ВВв:

- різноробочий залізниці ст. Полтава

- котельник паровозно-ремонтного заводу м. Полтава;

- у 1924 р. був прийнятий до лав комсомолу ППРЗ, у цьому ж році вибраний секретарем комсомольської організації котельного цеху ППРЗ;

- учасник (ЧОПу) частини особливого призначення ППР;

- обраний головою цехкому профспілки з 1926 по 1928 р. - служба в рядах Червоної Армії;

- після закінчення полкової школи - командир відділення;

- обраний членом полкового комітету комсомолу;

- у грудні 1927 р. - прийнятий в члени Комуністичної партії, з жовтня 1928 р. після демобілізації, але знаходячись в резерві червоної армії, працює спочатку майстром котельного цеху на ППРЗ, а потім звільненим секретарем цехової партійної організації, одночасно будучи членом бюро Полтавського міськкому партії. Далі був обраний головою заводського комітету профспілки ППРЗ.

За дорученням Полтавського міськкому партії  в 1930 р. - відповідальний Секретар робітничо-селянської інспекції (займається питаннями колективізації, ліквідації куркульства) після чого - голова парторганізації цеху на ППРЗ.

У 1936 р. політвідділом ПЗ - направлений секретарем партійного бюро паровозного депо ст. Люботин.

У 1941 р. - керував евакуацією населення. Останнім покинув м. Люботин і вже в м. Акмолінську працював секретарем вузлового парткому. Як і всі рвався на фронт.

Після закінчення військово-політичного училища в м. Москві (лейтенант) - був направлений на I-й Український фронт - парторгом в окремий саперний батальйон 5-ої Гвардійської армії.

Демобілізований був у квітні 1946 р.

З 1946 по 1955 рр. працював у Донецькому окрузі ПЗ.

У 1955 р., в числі 30-і тисячників, Комуністичною Партією був направлений головою у відсталий колгосп ім. Мічуріна Сумської обл. на підйом сільського господарства.

У 1958 р. після автомобільної аварії, повернувся в Люботин.

Після тривалого лікування, з березня 1959 р. по лютий 1969 р. працював головою міськради м. Люботина. Після виходу на пенсію  2 роки працював заступником голови міськради, потім понад 20 років  очолював комісію міськради по благоустрою міста. За роки праці на цих посадах дуже багато зробив у будівництві багатоквартирних будинків на Барабашовому полі, Шевченківському і Гиївському масивах, в спорудженні універмагу, будинку побуту, пошти, бібліотеки, кінотеатру «Маяк», будівлі лазні, благоустрою доріг.

За трудові заслуги В. Г. Глушко був нагороджений Орденом Трудового Червоного прапора, 3-ма медалями, знаком «Відмінний адміністративний працівник».

34 роки поспіль жителі Люботина обирали його депутатом міськради.

Має наступні нагороди:

- Орден «Вітчизняної війни» II ступеня -  1950 р.

- Орден «Трудового Червоного прапора» -  1951р.

- Орден «Вітчизняної війни II ступеня» -  1955р.

- Медаль «За перемогу над Німеччиною» 1941-1945 рр.

- Медаль «За взяття Берліну» - 1945р.

- Медаль «За доблесну працю у ВВв 1941-1945рр.»

- Медаль «За доблесну працю» до 100-річчя з дня народження В. І. Леніна 1870-1970 р.

- Медаль «20 років Перемоги» у ВВв 1945-1965 рр.

- Медаль «30 років Перемоги» у ВВв (учасникові війни) 1945-1975рр.

- Медаль «40 років Перемоги» у ВВв (учасникові війни) 1945-1985 рр.

- Медаль «40 років Перемоги» у ВВв (учасникові трудового фронту) 1945-1985рр.

- Медаль «50 років Озброєних Сил СРСР» 1918-1968 рр.

- Медаль «60 років Озброєних Сил СРСР» 1918-1978 рр.

- Медаль «70 років Озброєних Сил СРСР» 1918-1988 рр.

- Медаль «Ветеран праці» 1977 р.

- Знак «25  років Перемоги у ВВв» 1945-1970 рр.

- Знак (2шт.) «Ударник Сталінського заклику»

- Знак «Відмінний адміністративний працівник»

- Знак «50 років перебування в КПРС» з 1927 р.  по 1977 р. (загальний стаж перебування в КПРС - 64 року).

В. Г. Глушко помер 6 травня 1993 року.