Сайт міста Люботин » Матеріали за Жовтень 2008 року

 Почесний громадянин - Овчинніков Володимир Іванович
Автор: Lubotin   Додано: 28 жовтня 2008   Переглядів:3515   Категорія - [Наше місто » Почесні Громадяни]
 

 

Овчинніков Володимир Іванович

 

 

Звання «Почесний громадянин м. Люботин» присвоєно
11 квітня 1995
року.

 

 

Овчинніков Володимир Іванович народився 3 січня 1925 року.

Виховувався у сім'ї військовослужбовця, тому їх сім'я неодноразово змінювала місце проживання. Звістка про початок війни дуже схвилювала весь рід, сім'я лишилася без батька, бо його одного з перших забрали на фронт. В ті роки юнакові було 16 років він разом з мамою їздив до Полтави на обмін різного одягу та речей на харчі. Одного ж такого дня і було молодого Володимира забрано і відправлено до Німеччини, де він працював на швейній фабриці, яка постачала німецьким солдатам військовий одяг. Після роботи юнак і ще такі ж як і він робочі поверталися до табору, в якому жили. Хлопець неодноразово мріяв повернутися до рідної домівки, почути лагідний голос матусі, побачити її засмучені очі. І в одну мить ця мрія заполонила його серце на стільки, що він таки зважився на побіг. Але, що чекало юнака на чужій землі, хто міг йому допомогти? І знову полон, карцер і знов тяжка праця і ще більший нагляд.

 З полону був звільнений бійцями Червоної Армії, перебував в Германії вже солдатом до 1949 року. Потім повернувся на рідну землю в м. Харків, працював на Турбінному заводі, на тому ж заводі працювала і його майбутня дружина, молода Надія Василівна. Через певний час вони одружилися і у молодого подружжя у 1950 році з'явилася маленька донечка Алла, 1951 році з'явився на світ син Леонід, а в 1956 році сім'я поповнилася ще одним сином - Олександром.

 На превеликий жаль, сім'ю чекало велике нещастя всі троє дітей померли. Володимир Іванович працював водієм швидкої допомоги в санаторії «Березовські води», з часом змінив місце роботи і пішов працювати на текстильну фабрику м. Люботина.

Все своє життя Овчинніков В. І. з натхненням займався активною громадською діяльністю, був квартальним, не обходив стороною кожну сім'ю, надавав пораду, допомогу, на хуторі Смородському завдяки цій людині був створений обеліск вічної пам'яті загиблим воїнам. Кожного року вшановується світла пам'ять героям і учні проводять урочистий мітинг на їх честь. За все своє життя Володимир Іванович був нагороджений багатьма грамотами, орденами. 11 червня 1999 року ця почесна людина пішла з життя. Але вічна пам'ять про цю людину ніколи не покине наше життя.




 Почесний громадянин - Черняк Іван Тимофійович
Автор: Lubotin   Додано: 28 жовтня 2008   Переглядів:5704   Категорія - [Наше місто » Почесні Громадяни]
 

 

Черняк Іван Тимофійович

 

Звання «Почесний громадянин м. Люботин» присвоєно
11 квітня 1994 року.

 

 

Івана Тимофійовича Черняка, поважну і скром­ну людину, воїна-трудівника знає багато мешканців Люботина.

Він народився 6 грудня 1925 року в с. Бузове Вовчанського району Харківської області в бідній селянській родині. Ледве вижив у роки голодомору 1932-33 років, коли половина сім'ї померла. Його дитинство проходило в навчанні і важкій повсяк­денній праці вдома та в колгоспі. У школі був одним із найкращих як у навчанні, так і в спорті та  художній самодіяльності. Але навчанню завадила Велика Вітчизняна війна. Дев'ятикласник І.Черняк був мобілізований на виконання оборонних робіт, спочатку в Харківській області, а потім у Ворошиловградській, де неодноразово потрапляв під ворожі бомбардування і втрачав своїх перших друзів.

У березні 1943 році був призваний до діючої армії. Протягом тижня опанував автоматом, карабіном, гвинтівкою, гранатами, протитанковою гарматою, а через місяць на передовій отримав звання сержанта і був призначений командиром протитанкової гармати, яка відзначилась у нічних боях по знищенню ворожих бліндажів, вогневих точок, складів, живої сили ворога, про що писала дивізійна газета «За Батьківщину».

У серпні 1943 р. брав активну участь у запеклих боях по визволенню селищ Рубіжне, Сороківка, Рогань, Безлюдівка, Васищево, Борова, радгоспів "Кутузівка", "Комуніст". Особливо жорстокі бої були 6 і 7 вересня за станцію Борки. Втрати були великими. Із 58 гвардійців-артилеристів, що форсували Сіверський Донець, до Борок дійшло лише чверть, а командир гармати І. Черняк  був тяжко поранений і контужений.

   Після лікування фронтовика відрядили до полкової школи, після закінчення якої Іван Тимофі­йович потрапляє на Ленінградський фронт. В одному з боїв був удруге  тяжко поранений.  Після тривалого лікування воював на 3-му та 2-му Прибалтійських фронтах. За участь у розгромі Курляндського угрупування ворога нагороджений медаллю "За відвагу".

Після демобілізації в 1950 році вступає до заочного відділення Вовчанського педучилища. У 1951 році І. Т. Черняк розпочинає педагогічну діяльність у Роганській СШ №1, потрапляє до селища, яке звільняв у 1943 р. Працює викладачем фізкультури та почат­кової військової підго­товки, а згодом -  і україн­ської мо­ви та літератури. Завдяки йому багато уч­нів школи завоювали призові місця або вихо­дили перемож­цями на районних зма­ганнях і спартакіадах, чимало з них стали відо­мими спо­р­­т­с­менами. 6 років був депутатом Ро­ганської селищної ради. Після закінчення пед­інституту рік працював завучем Безлюдівської школи.

З 1961 р. І. Т. Черняк жив й працював у Люботині. Протягом 16 років очолював Гиївську школу, яка славилася своїми новаціями й починаннями в навчальній і виховній роботі. З 1977 року 9 років працював завучем Люботинської СШ №5.

Коли вийшов на заслужений відпочинок, кілька років очолював історико-краєзнавчий гурток при міському БДЮТ. У 1995 р. його вихованці завоювали першість серед усіх шкіл.

Багато років І. Т. Черняк брав найактивнішу участь у громадському житті Люботина, його ветеранській організації. За його безпосередньою участю створено 2 кімнати, зала, 5 кутків бойової слави, чимало зробив для створення історико-краєзнавчого музею. Він один із головних авторів "Книги пам'яті". Понад 50 - років позаштатний кореспондент "Трибуни трудящих", де надруковані сотні його статей, також його матеріали друкувались в газетах "Соціалістична Харківщина", "Вечірній Харків", "Ленінська зміна", "Слово ветерана", "Радянська освіта" та інших.

І.Т. Черняк - суддя різних категорій з 12 видів спорту.

Бойові та трудові заслуги інваліда війни ІІ гр., відмінника народної освіти України І. Т. Черняка відмічено орденами Вітчизняної війни, "Захисника Вітчизни" і багатьма медалями. Близько 30 років він обирався депутатом Люботинської міської ради.

Помер Іван Тимофійович 31 травня 2006 року.




 Почесний громадянин - Єресько Ганна Юхимівна
Автор: Lubotin   Додано: 28 жовтня 2008   Переглядів:4361   Категорія - [Наше місто » Почесні Громадяни]
 

 

Єресько Ганна Юхимівна

Звання «Почесний громадянин м. Люботин» присвоєно
12 квітня 1994 року.

 

Єресько Ганна Юхимівна народилась 13 червня 1919 року в селі Огульці Валківського району Харківської області в селянській родині. Після закінчення Огульчанської 7-річної школи навчалась у 1-му Харківському фельдшерсько-акушерському технікумі. Працювала акушеркою в селі Волхів Яр Балаклійського району та медсестрою в 8-й інфекційній лікарні міста Харкова.

23 червня 1941 року Єресько Г. Ю. добровільно пішла в діючу армію і була направлена на Калінінський фронт у 57-й авто хірургічний загін наркотизатором. Своє перше бойове хрещення прийняла на станції Ржев, де вона побачила всі жахи війни: бомбардування, обстріли, стогін і крики поранених. Під кулями і вогнем їй приходилось на своїх плечах виносити поранених, приймати участь в розгортанні операційних та проведенні операцій. У боях під Москвою її поранило, але через декілька днів вона знову була в строю. Далі була служба в польових пересувних шпиталях на посаді фельдшера хірургічного взводу у складі Брянського і 1-го Білоруського  фронтів. Приймала участь у визволенні від фашистських загарбників Білорусії, Польщі, Німеччини. День Перемоги зустріла в Берліні.

За бойові заслуги гвардії лейтенант медичної служби Єресько Г. Ю. нагороджена двома орденами Вітчизняної війни, орденом Червоної Зірки, 10 медалями.

В березні 1946 року демобілізувалась і повернулась в рідні Огульці. 3 серпня 1946 року почала жити в Люботині і на протязі 42 років працювала завідуючою фельдшерсько-акушерським пунктом селища Гиївка Люботинської міської лікарні. За будь-якої нагоди, в будь-який час доби надавала допомогу хворим, віддаючи їм всю теплоту свого серця.

Ганна Юхимівна приймала велику участь у громадському житті Люботина, його ветеранської організації, була жаданою гостею в школах і організаціях.

Трудові заслуги Єресько Г. Ю. відмічені  орденом Леніна, медалями «За доблесний труд», «Ветеран труда», значком «Відмінник охорони здоров'я».

 

 
 
 



 Почесний громадянин - Глушко Василь Григорович
Автор: Lubotin   Додано: 28 жовтня 2008   Переглядів:3143   Категорія - [Наше місто » Почесні Громадяни]
 

 
 
 

Глушко Василь Григорович
Звання «Почесний громадянин м. Люботин» присвоєно
11 липня 1987 року.

 

Народився 24 лютого 1904 р. в с. Безручки Полтавського району Полтавської області.

Закінчив:

- 4 класи приходської школи;

- ФЗО, вечірній робітфак в м. Полтава;

- залізничний технікум в м. Люботині у 1941р.;

- Московське військово-політичне училище ім. В. І. Леніна у 1945 р.;

- Університет Марксизму - Ленінізму (вечірнє відділення) в м. Харкові  у 1950 р.

Працював до ВВв:

- різноробочий залізниці ст. Полтава

- котельник паровозно-ремонтного заводу м. Полтава;

- у 1924 р. був прийнятий до лав комсомолу ППРЗ, у цьому ж році вибраний секретарем комсомольської організації котельного цеху ППРЗ;

- учасник (ЧОПу) частини особливого призначення ППР;

- обраний головою цехкому профспілки з 1926 по 1928 р. - служба в рядах Червоної Армії;

- після закінчення полкової школи - командир відділення;

- обраний членом полкового комітету комсомолу;

- у грудні 1927 р. - прийнятий в члени Комуністичної партії, з жовтня 1928 р. після демобілізації, але знаходячись в резерві червоної армії, працює спочатку майстром котельного цеху на ППРЗ, а потім звільненим секретарем цехової партійної організації, одночасно будучи членом бюро Полтавського міськкому партії. Далі був обраний головою заводського комітету профспілки ППРЗ.

За дорученням Полтавського міськкому партії  в 1930 р. - відповідальний Секретар робітничо-селянської інспекції (займається питаннями колективізації, ліквідації куркульства) після чого - голова парторганізації цеху на ППРЗ.

У 1936 р. політвідділом ПЗ - направлений секретарем партійного бюро паровозного депо ст. Люботин.

У 1941 р. - керував евакуацією населення. Останнім покинув м. Люботин і вже в м. Акмолінську працював секретарем вузлового парткому. Як і всі рвався на фронт.

Після закінчення військово-політичного училища в м. Москві (лейтенант) - був направлений на I-й Український фронт - парторгом в окремий саперний батальйон 5-ої Гвардійської армії.

Демобілізований був у квітні 1946 р.

З 1946 по 1955 рр. працював у Донецькому окрузі ПЗ.

У 1955 р., в числі 30-і тисячників, Комуністичною Партією був направлений головою у відсталий колгосп ім. Мічуріна Сумської обл. на підйом сільського господарства.

У 1958 р. після автомобільної аварії, повернувся в Люботин.

Після тривалого лікування, з березня 1959 р. по лютий 1969 р. працював головою міськради м. Люботина. Після виходу на пенсію  2 роки працював заступником голови міськради, потім понад 20 років  очолював комісію міськради по благоустрою міста. За роки праці на цих посадах дуже багато зробив у будівництві багатоквартирних будинків на Барабашовому полі, Шевченківському і Гиївському масивах, в спорудженні універмагу, будинку побуту, пошти, бібліотеки, кінотеатру «Маяк», будівлі лазні, благоустрою доріг.

За трудові заслуги В. Г. Глушко був нагороджений Орденом Трудового Червоного прапора, 3-ма медалями, знаком «Відмінний адміністративний працівник».

34 роки поспіль жителі Люботина обирали його депутатом міськради.

Має наступні нагороди:

- Орден «Вітчизняної війни» II ступеня -  1950 р.

- Орден «Трудового Червоного прапора» -  1951р.

- Орден «Вітчизняної війни II ступеня» -  1955р.

- Медаль «За перемогу над Німеччиною» 1941-1945 рр.

- Медаль «За взяття Берліну» - 1945р.

- Медаль «За доблесну працю у ВВв 1941-1945рр.»

- Медаль «За доблесну працю» до 100-річчя з дня народження В. І. Леніна 1870-1970 р.

- Медаль «20 років Перемоги» у ВВв 1945-1965 рр.

- Медаль «30 років Перемоги» у ВВв (учасникові війни) 1945-1975рр.

- Медаль «40 років Перемоги» у ВВв (учасникові війни) 1945-1985 рр.

- Медаль «40 років Перемоги» у ВВв (учасникові трудового фронту) 1945-1985рр.

- Медаль «50 років Озброєних Сил СРСР» 1918-1968 рр.

- Медаль «60 років Озброєних Сил СРСР» 1918-1978 рр.

- Медаль «70 років Озброєних Сил СРСР» 1918-1988 рр.

- Медаль «Ветеран праці» 1977 р.

- Знак «25  років Перемоги у ВВв» 1945-1970 рр.

- Знак (2шт.) «Ударник Сталінського заклику»

- Знак «Відмінний адміністративний працівник»

- Знак «50 років перебування в КПРС» з 1927 р.  по 1977 р. (загальний стаж перебування в КПРС - 64 року).

В. Г. Глушко помер 6 травня 1993 року.




 Почесний громадянин - Орлов Костянтин Олексійович
Автор: Lubotin   Додано: 28 жовтня 2008   Переглядів:3162   Категорія - [Наше місто » Почесні Громадяни]
 

 

Орлов Костянтин Олексійович

Звання «Почесний громадянин м. Люботин»
присвоєно 13 серпня 1985 року.

 

Орлов Костянтин Олексійович народився 13 липня 1910 р. в селі Понєжскоє-Заречьє Суздальської волості Чухлонського повіту (району) Костромської області.

Дід - Зиновій Ісакович, бабуся - Парасковія Василівна - були дітьми кріпаків, яких поміщик програв у карти.

Батько - Олексій Зіновійович був морським водолазом (м. Кронштадт острів Котлін)

Мати - Марія Федорівна - займалася сільським господарством.

Костянтин Олексійович з 7 років бачив революційні дії моряків.

У квітні місяці інженер Графтіо перевозить сім'ю Орлових до Петрограду.

Дідусь і бабуся померли в 20-х роках від тифу і голоду. Старша сестра Олександра померла в 1921 році від тифу. Костянтин Олексійович з 1918-1922 рр. навчався в сільській початковій школі, у 1922-1925 рр. у школі селянської молоді. З жовтня 1925 р. по вересень 1928 р. - в робітничо-селянському с/х технікумі - всі іспити склав на «добре».

У липні 1928г. прийняли в члени ВЛКСМ.

18 березня 1929г. обраний головою Жаровської сільради Судайського району Костромської області.

1930 - інструктор РОНО по ліквідації безграмотності. З грудня 1930 - помічник дільничного агропрому Чухлонської агроділянки. Грудень 1931р. - призваний до РККА в Буйський стрілецький полк - в школу по підготовці молодших командирів, за фахом командирів відділень станкових кулеметів «Максим». Іспити склав на «відмінно». У жовтні 1934г. був демобілізований. У березні 1933 померла мати від інфаркту.

У 1935г одружився - дружина Лідія Василівна.

Батько помер у грудні 1939 р.

Діти - дочка Лора і син Валерій - закінчили інститути.

У жовтні 1938 р. призначений головним агрономом Жаровської МТС Чухломського р-ну. У жовтні 1939 р. прийняли у члени ВКП(б). У жовтні 1940 р. призваний до лав РККА на Звенигородські курси удосконалення військових знань офіцерів запасу. Курси здав на «відмінно», отримав офіцерське звання «молодший лейтенант», командир роти стрілецьких кулеметів.

У червні 1941р. мобілізований у діючу армію  РККА у Ярославлі,  комплектували 288 СД і зокрема 1012 сп.  Був призначений командиром 3-го  кулеметної роти, в кінці липня 1941г. призначений командиром 3-стрілецького батальйону 1012 сп.

10 серпня 1941г. дивізію направили на Ленінградський фронт.

(з листа внука - Олексія Валерійовича Орлова)

 

Полковник у відставці Орлов Костянтин Олексійович, член КПРС з жовтня 1939 року, росіянин, служив в 84 ХЧсд  командиром батальона 382 сп, а потім заступником командира 41 сп. Брав участь у боях за звільнення м. Харкова, м. Полтави, у форсуванні р. Дніпро, визволенні Правобережної України.

При звільненні м. Люботина в районі радгоспу і довколишніх висот 15364 і 179, шостий батальйон, яким командував  К. О. Орлов. воював в оточенні танків і піхоти супротивника. Командир батальйону, глибоко зарився в землю і змушений був викликати вогонь наших артилеристів на себе. Завдяки сміливим і енергійним діям командира батальйону, атаки фашистів були відбиті, батальйон вийшов з оточення і сміливою нічною атакою зумів оволодіти околицею м. Люботина. Після захвату батальйоном  К. О. Орлова і інші частини дивізії зуміли зломити опір гітлерівців і повністю очистити м. Люботин від фашистських загарбників.

Полковник у відставці, ветеран праці К. О. Орлов нагороджений орденом Червоного Прапора, Вітчизняної війни І ступені, двома орденами Червоної зірки, двома медалями «За бойові заслуги», двома медалями. Після закінчення Великої Вітчизняної війни К. О. Орлов закінчив Академію ім. Фрунзе, викладав на військовій кафедрі Запорізького машинобудівного інституту .

За звільнення м. Люботина був нагороджений орденом Червоної Зірки. 4 рази поранений, 2 - контужений. У травні 1945 року брав участь у війні з Японією, командував морським десантом.

Враховуючи те, що батальйон, яким командував К. О. Орлов і особисто К. О. Орлов проявив мужність і героїзм при звільненні м. Люботина від фашистських загарбників, а також враховуючи його заслуги перед Батьківщиною, про що свідчать нагороди ордена Червоного Прапора, Вітчизняної війни І ступені, двома орденами Червоної Зірки, двома медалями «За бойові заслуги» виконавчий комітет Люботинської міської ради присвоїв Орлову Костянтину Олексійовичу звання Почесного громадянина м. Люботина.

 

22 червня 1989 р. Костянтин Олексійович помер і похований на міському кладовищі («Капустянка») в Запоріжжі.




 Почесний громадянин - Чепіга Юрій Якович
Автор: Lubotin   Додано: 28 жовтня 2008   Переглядів:5278   Категорія - [Наше місто » Почесні Громадяни]
 

 

Чепіга Юрій Якович

 

Звання «Почесний громадянин м. Люботин» присвоєно
9 квітня 1985 року.

 

 

Юрій Якович Чепіга народився в Люботині 23 лютого 1918 року в знаменний день - день народження Червоної Армії. Важке, напівголодне дитинство припало на долю Юрія. Ускладнювало його і переїзди сім'ї, пов'язані з роботою батька, - робочого-залізничника. Жив у Береці, Беспаловці, Алексеєвці. Семирічку закінчив в Панютіно, десятирічку - в Краматорську. З дитячих років у вихідні дні і в дні канікул працював з батьком, щоб хоч абияк полегшити важке матеріальне становище сім'ї. І одна з перших нагород - за доблесну працю - грамота першобудівника Новокраматорського машинобудівного заводу - одного із первістків вітчизняного важкого машинобудування. Ще в школі з'явилася мрія - стати льотчикомі і, після її закінчення, Юрій вступає до Батайського авіаційного училища. У двадцятирічному віці стає військовим льотчиком. Талановитого молодого пілота залишають в Батайську працювати льотчиком-інструктором, потім та ж посада в Тамбові. Свою роботу суміщає з підвищенням своєї льотної майстерності.

З перших днів Великої Вітчизняної війни починається бойовий шлях Юрія Чепіги. Воював на Західному, Воронезькому і 3-му Білоруському фронтах. На штурмовику Іл-2 зробив 150 успішних бойових вильотів, бив ворога під Москвою і Курською дугою, в Білорусії і Прибалтиці, в Східній Пруссії і Польщі. Їм знищено 58 танків, близько 300 автомашин, 65 артилерійських знарядь, 4 залізничних ешелони і 30 літаків. Понад 200 літаків супротивника було пошкоджено в небі і на аеродромах, виведено з ладу 100 одиниць бойової техніки. Відважний сокіл бомбив переправи відступаючих гітлерівців, топив їх транспорт в Балтійському морі, виводив на цілі групи штурмовиків, що завдавали ефективних ударів по обороні супротивника, сприяючи наступу наших військ. Їм знищено сотні фашистів.

При виконанні бойових завдань 13 разів літаки Ю. Я. Чепіги підбивали гітлерівців. Він був неодноразово поранений і контужений. За станом здоров'я лікарі визнали його непридатним до льотної служби, але через деякий час він знову за штурмовиком і знову в бою. Примітний один з багатьох епізодів бойового життя Юрія Чепіги. 22 серпня 1942 року його штурмовик був атакований ворожими винищувачами і пошкоджений настільки, що машина перестала слухатися пілота. Побачивши це фашисти підсилили вогонь по його літаку, важко поранили льотчика. Втрачаючи свідомість він все ж таки дотяг до нашого переднього краю. Прокинувся льотчик в бліндажі медичного пункту стрілецької частини, звідки наступного дня його повезли в армійський шпиталь, але по шляху, відчувши незначне поліпшення, втік біля аеродрому Чертаново. (Зайняв на добу літак У-2 і прилетів на аеродром Адуєво свого 566 штурмового авіаполку). Через 8 діб він знову був в повітрі на бойовому завданні.

Високо цінувало командування безстрашного льотчика. Неодноразові подяки він отримував від генерала П. Ф. Жигарева, від генерала М. М. Громова - одного з перших Героїв Радянського Союзу. За мужність і відвагу, проявлені при виконанні бойових завдань, високу льотну майстерність 29 червня 1945 року Президія Верховної Ради СРСР присвоїла майорові Чепігі Юрію Яковичу звання Героя Радянського Союзу. Він нагороджений 3-ма орденами Червоного Прапора, орденами Олександра Невського і Вітчизняної війни І ступеню, багатьма медалями. Три медалі йому були вручені в Кремлі.

Після війни відважний льотчик продовжував службу в авіації. Передавав свій багатий досвід молодим авіаторам. У вересні 1953 року у зв'язку з погіршенням стану здоров'я був вимушений звільнитися в запас і поселився в м. Туапсе, де проводив велику роботу в суспільстві «Знання», а також вів активну роботу по воєнно-патріотичному вихованню молоді.

Герой помер 9 листопада 1991 року після важкої і тривалої хвороби. Похований зі всіма військовими почестями. Ю. Я. Чепіга неодноразово приїжджав у Люботин, зустрічався з учнями шкіл № 1, 3, 4, 5, технічного училища № 16, працівниками організацій і підприємств. Рішенням № 224 виконкому Люботинської міськради від 9 квітня 1985 року нашому прославленому землякові першому присвоєно звання Почесного громадянина м. Люботина, а рішенням сесії міськради ХХІ скликання від 28 травня 1992 року одну з вулиць міста названо його ім'ям. З 2000 року в Люботині проводяться щорічні футбольні турніри на приз імені Ю. Я. Чепіги.




 Посадова інструкція начальника відділу комп’ютерного забезпечення та засобів масової інформації
Автор: Lubotin   Додано: 22 жовтня 2008   Переглядів:6364   Категорія - [Архів (до 2018 р.) » Виконавчий комітет » Сектор комп`ютерного забезпечення та ЗМI]
 

 

Відповідно  до Закону України „Про службу в органах місцевого самоврядування" кваліфікаційна характеристика цієї посади відноситься до 5 категорії і посадовій особі місцевого самоврядування може бути присвоєно    11, 10, 9 ранг.

Призначення осіб на цю посаду здійснюється міським головою на конкурсній основі.

 

1. Загальні положення.

1.1. Начальник відділу комп'ютерного забезпечення  підпорядковується міському голові, керуючій справами виконавчого комітету, заступникам міського голови.

1.2. У своїй роботі начальник відділу комп'ютерного забезпечення керується Конституцією України, Указами Президента України, постановами та розпорядженнями Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, розпорядженнями голови та заступників голови, Положенням про відділ та даною посадовою інструкцією.

1.3. Щодо етики начальник відділу комп'ютерного забезпечення відповідно до ст. 8 Закону України „Про службу в органах місцевого самоврядування" зобов'язаний :

-   сумлінно  виконувати свої службові обов'язки;

- шанобливо ставитись до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування;

-   не допускати порушень прав і свобод людини та громадянина;

- своєчасно й точно виконувати рішення державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників;

-   виявляти ініціативу і творчість у роботі.

 




 Посадова інструкція спеціаліста 2 категорії відділу комп’ютерного забезпечення
Автор: Lubotin   Додано: 22 жовтня 2008   Переглядів:5179   Категорія - [Архів (до 2018 р.) » Виконавчий комітет » Сектор комп`ютерного забезпечення та ЗМI]
 

Відповідно  до Закону України „Про службу в органах місцевого самоврядування" кваліфікаційна характеристика цієї посади відноситься до 7 категорії і посадовій особі місцевого самоврядування може бути присвоєно 15-13 ранг.

 

1.  Загальні  положення.

 

 

 Призначення осіб на цю посаду здійснюється виконавчим комітетом на конкурсній основі відповідно до ст. 15 Закону України „Про державну службу".

У своїй роботі  спеціаліст 2 категорії відділу комп'ютерного забезпечення та ЗМІ керується Конституцією України, Указами Президента України, постановами та розпорядженнями Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, Положенням про відділ і даною посадовою інструкцією.

     Щодо етики спеціаліст 2 категорії відділу комп'ютерного забезпечення відповідно до ст. 8 Закону України „Про службу в органах місцевого самоврядування" зобов'язаний:

- сумлінно  виконувати свої службові обов'язки;

- шановливо ставитись до громадян, керівників і співробітників;

- дотримуватися високої культури спілкування;

- не допускати порушень прав і свобод людини та громадянина;

- своєчасно й точно виконувати рішення державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників;

- виявляти ініціативу і творчість у роботі.

     Спеціаліст 2 категорії відділу комп'ютерного забезпечення  підпоряд-ковується начальнику відділу.




 Посадова інструкція адміністратора сайту Люботинської міської ради
Автор: Lubotin   Додано: 22 жовтня 2008   Переглядів:6512   Категорія - [Архів (до 2018 р.) » Виконавчий комітет » Сектор комп`ютерного забезпечення та ЗМI]
 

1.     Загальні  положення.
 

1.1.    Посаду адміністратора сайту може займати особа, яка має досвід роботи в автоматизованих інформаційних системах та веб-програмуванні.

1.2.    У своїй роботі адміністратор сайту керується Конституцією України, Указами Президента України, постановами та розпорядженнями Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами,  даною посадовою інструкцією.

1.3.   Щодо етики адміністратор сайту зобов'язаний :

- сумлінно  виконувати свої службові обов'язки;

- шанобливо ставитись до громадян, керівників і співробітників,

- дотримуватися високої культури спілкування;

- не допускати порушень прав і свобод людини та громадянина;

- своєчасно й точно виконувати рішення державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників;

- виявляти ініціативу і творчість у роботі.

1.4.   Роботу адміністратора сайту координує начальник відділу комп'ютерного забезпечення та масової інформації.

1.5.   Адміністратор сайту Люботинської міської ради підпорядковується  начальнику відділу комп'ютерного забезпечення та засобів масової інформації.



 План роботи відділу комп’ютерного забезпечення та засобів масової інформації на 2008 р.
Автор: Lubotin   Додано: 22 жовтня 2008   Переглядів:2019   Категорія - [Архів (до 2018 р.) » Виконавчий комітет » Сектор комп`ютерного забезпечення та ЗМI]
 

1.     Постійне вивчення потреб виконкому та його відділів і служб в автоматизації покладених на них функціональних обов'язків, розробка нових задач та вдосконалення існуючих за результатами їх експлуатації та відповідно до нових вимог чинного в Україні законодавства.

постійно

 

2.     Організація навчання спеціалістів відділу новітнім технологіям, програмному та технічному забезпеченню з метою подальшого вдосконалення роботи відділу, використовуючи всі можливості (мережа Інтернет, співпраця з фахівцями інших міст, журнал «Chip»).

постійно

 

3.     Адміністрування та корегування БД мешканців міста:

 

                        Доповнення новими програмними модулями комплексу обліку мешканців міста, враховуючи нагальні потреби відділів виконкому та організацій міста.

постійно

 

                        Підтримка бази даних мешканців міста в актуальному стані (згідно відомостей РАГС, МВ УВМС тощо), розгляд інших можливостей підтримки бази постійно актуальною.

постійно

 

 

                        При умові постійної актуалізації бази мешканців міста та підключення відповідних блоків - надання роз'яснення та в разі необхідності корегування програмного забезпечення для автоматизації видачі довідок мешканцям міста (про склад родини, про розміри земельних ділянок тощо).

постійно

 

                        Розробка програми для заповнення облікових карток ветеранів війни, які знаходяться на обліку у  відділі ВУС та розробка  програми по друку звітів. (Пункт з 2007 року)