20 березня 1937 року в місті Саратові народився Станіслав Васильович Шумицький. У 1949 році родина переїхала на постійне проживання до с. Караван. Хто як не ми, його товариші, однокласники, вчителі, повинні згадати про поета - земляка, в день його народження. Він прославив свій край - наш Караван і став гордістю України:
«Я залишу вам свій автограф
Та присвяти скупий куплет.
Я коханого краю біограф
І хіба що трохи поет...»
Саме ці слова стали життєвим кредо поета. Сьогодні вони увіковічнені на меморіальній дошці Караванської школи.
Поет завжди приїжджаючи до матері, заходив до школи спілкувався з вчителями. Він пише: «В Караванській школі, з якої почався мій путівець в майбутнє, зважуючи на терезах свої досягнення і невдачі, я вбачаю в кожній краплині свого успіху, частину праці тих, кого називають учительським колективом, щире спасибі вам. 27 квітня 1959 р.».
З особливою повагою і вдячністю він сставився до вчительки української мови і літератури Євдокії Кузьмівни М'якишевої, яка і стала його провідною зорею. З нею Шумицький підтримував стосунки до кінця життя, ділив радості й негаразди, дарував свої збірки віршів, присилав вітання, листи. В одному з листів він пише: «Дорога Євдокіє Кузьмівно, хочу поділітися своєю радістю, 7 лютого 1964 р. Харківська філія Спілки письменників, прийняла мене до своїх лав, а 06.07. - СП України, підтримала і затвердила рішення харків'ян. В розмові з Вами маю право на відвертість. На життєвих дорогах трапляється все: сильний - може похитнутись, досвідчений - помилитись, але я і всі ми, будемо пам'ятати настанови своїх вихователів, які навчали нас розуміти, що помилку легше не робити, ніж потім виправляти. Спасибі за все вам - наставники наші. Київ, 1 вересня 1966 р.»