Працевлаштування інвалідів – проблема, характерна для усієї  країни.  І хоча рівень інтеграції у суспільство осіб з обмеженими можливостями у нашій державі постійно зростає,  існують труднощі щодо забезпечення роботою всіх, хто виявив до того бажання. А між тим рівень зайнятості є одним із основних критеріїв, який дозволяє людям з особливими потребами відчувати себе повноправними членами суспільства. 

Сьогодення вимагає нових підходів до соціальної реабілітації людей з інвалідністю, вона повинна будуватися насамперед на сучасній «відкритій» моделі інтеграції людей з особливими потребами як рівного партнера в суспільстві.

 Активно в цьому напрямі вже працює державна служба зайнятості, яка прагне вирішувати питання зайнятості кожного шукача роботи з інвалідністю насамперед через адресний, індивідуальний підхід і у такий спосіб сприяє йому у поверненні до активної трудової діяльності.

 У відповідності до Програмного документу про спільне виконання Проекту Програми розвитку ООН, Міжнародної організації праці та Державного центру зайнятості «Соціальна інтеграція людей з інвалідністю шляхом забезпечення доступу до зайнятості» розроблено проекти Моделі працевлаштування та забезпечення зайнятості осіб з інвалідністю в Україні включно з Методологією надання центрами зайнятості соціальних послуг людям з інвалідністю.

З березня 2011 року у Харківській області проходить апробація проектів Моделі та Методології, яка призвела до поліпшення якості надання соціальних послуг та підвищення рівня працевлаштування осіб з інвалідністю.

 З метою адаптації осіб з інвалідністю у сферу зайнятості, попередження негативного ставлення роботодавців до працевлаштування інвалідів, державна служба зайнятості продовжує інформаційно-роз’яснювальну роботу щодо забезпечення комунікаційної безбар’єрності всіх установ, підприємств, інфраструктури. Мета - підвищити рівень поінформованості суспільства та змінити ставлення до людей з інвалідністю на відкритому ринку праці.

Але не можливе розв’язання проблеми працевлаштування осіб з інвалідністю без підвищення їхньої конкурентоспроможності порівняно зі здоровими людьми. Тобто   підвищення освітнього та професійного рівня, професійної та територіальної мобільності, створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів, упровадження гнучких форм організації праці.

 Для людини, яка стала інвалідом, отримання нових професійних навичок – життєва необхідність та спосіб повернення до трудової зайнятості. Професійна підготовка, перепідготовка або підвищення кваліфікації відіграють важливу роль у житті осіб з інвалідністю та допомагають якнайповніше реалізувати власні можливості. 

З метою прискорення працевлаштування інвалідів свої зусилля об’єднують соціальні структури, які сприяють всебічній адаптації цих людей у суспільстві. Центри зайнятості укладають угоди про співпрацю з відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів і органами праці та соціального захисту населення, громадськими організаціями інвалідів та центрами професійної реабілітації інвалідів.

 Зрозуміло, що підвищити ефективність соціального захисту осіб з інвалідністю та рівень їхньої зайнятості можливо лише за умови тісної співпраці та взаємодії усіх зацікавлених сторін, залучених до надання соціальних послуг особам з інвалідністю. А саме – державної служби зайнятості, Фонду соціального захисту інвалідів, органів праці та соціального захисту населення, центрів професійної реабілітації інвалідів, роботодавців, громадських організацій та об’єднань інвалідів.

 Що може бути більш важливою метою, аніж допомогти людині з обмеженими фізичними функціями знайти достойне місце у суспільстві. Ми повинні день у день  створювати свою ідеологію рівних можливостей, об’єднавши найбільш успішні форми і методи, відомі у світовій практиці.

Заступник директора

Люботинського міського центру зайнятості   Грінченко В.В.