Сайт міста Люботин » Матеріали за 25.10.2012

 Перелік проектів рішень 27 сесії 6 скликання Люботинської міської ради
Автор: Svetlana   Додано: 25 жовтня 2012   Переглядів:726   Категорія - [Архів (до 2018 р.) » Міська рада » Проекти рішень сесій]
 

Перелік проектів рішень 27  сесії 6 скликання Люботинської міської ради

 

1.Про хід виконання «Програми охорони навколишнього природного середовища в м. Люботині на період 2009-2012 роки» за 2012 рік та затвердження «Програми охорони навколишнього природного середовища в м. Люботині на період 2013-2016».

2.Про  внесення змін до рішення ЛМР від 30.12.2011р №686 «Про міський бюджет міста Люботин на 2012 рік» та додатків до нього (із змінами).

3.Про затвердження актів на списання малоцінних необоротних матеріальних активів, малоцінних та швидкозношуваних предметів та основних засобів, що знаходяться на балансі КП „Люботинська центральна міська лікарня”.

4.Про виключення зі складу виконавчого комітету Люботинської міської ради VІ скликання гр. Кузьміна Є.В.

5.Про виконання Програми соціального та економічного розвитку  міста Люботина за 9 місяців  2012 року.

6.Про хід виконання Програми розвитку архівної справи в м. Люботині на 2012-2015 роки.

7.Про затвердження Програми соціального захисту населення м. Люботина на 2013 рік.

8.«Про результати поглибленого медичного огляду дітей шкільного віку».

9.«Про затвердження «Міської програми удосконалення медичної допомоги в Комунальному підприємстві «Люботинська  центральна міська лікарня»  Люботинської  міської ради  Харківської  області на 2013-2015 роки».

10.Про виконання Програми соціального захисту населення м. Люботина на 2012 рік.   

11.Про передачу  майна з комунальної власності Люботинської міської ради у власність АК «Харківобленерго» 

12.Про внесення змін до рішення XLII сесії V скликання Люботинської міської ради від 31.10.2008р. № 925 «Про внесення змін до рішення XXIV сесії V скликання Люботинської міської ради від 30.10.2007р. №595 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки гр. ХХХХХХХХХХХХХ для обслуговування магазину «Мир води» по вул. Шевченко, 110» в частині терміну його дії  

13.Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ХХХХХХХХХХХХ

14.Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ХХХХХХХХХХХХ 

15.Про внесення змін до п. 2 рішення VI сесії VI скликання Люботинської міської ради від 24.03.2011р. № 205 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0700 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в м. Люботин, площа XXII з’їзду КПРС, 1 В, гр. ХХХХХХХХХХХ»  в  частині терміну його дії

16.Про припинення дії договору оренди земельної ділянки площею 0,0115 га в м. Люботин, сел. Коваленки, вул. Ворошилова, 56 «а» зареєстрованого у Харківській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України із земельних ресурсів» про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 040967800003 від 30.06.2009р. для будівництва і обслуговування стаціонарного торгівельного кіоску (МАФ) з літнім майданчиком ХХХХХХХХХХХХ 

17. Про передачу у власність земельних  ділянок гр. ХХХХХХХХХХХХ

18. Про затвердження Положення про відділ освіти Люботинської міської ради

19. Про затвердження Статуту Караванської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Люботинської міської ради Харківської області в новій редакції 

20. Про затвердження Статуту Люботинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 Люботинської міської ради Харківської області в новій редакції 

21. Про затвердження Статуту Люботинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 Люботинської міської ради Харківської області в новій редакції 

22. Про затвердження Статуту Люботинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 5 Люботинської міської ради Харківської області в новій редакції 

23. Про затвердження Статуту Люботинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 6 Люботинської міської ради Харківської області в новій редакції 

24. Про затвердження Статуту Люботинської гімназії № 1 Люботинської міської ради Харківської області в новій редакції 

25. Про передачу в оперативне управління Люботинському комунальному житловому ремонтно-експлуатаційному підприємству(КЖРЕП) Люботинської міської ради пересувної модульної міні котельні (газової теплогенераторної) потужністю 100 кВт (2007 р.в. №12111), яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Люботин, вул. Радянська, 28

26.Про внесення доповнень до Програми реформування і розвитку житлово – комунального господарства м. Люботина на період 2010-2014 р., затвердженої рішенням Люботинської міської ради LX сесії V скликання № 945 від 23 грудня 2009 р.

27. Про виконання міської Комплексної програми підтримки розвитку підприємництва в м. Люботині на 2011-2012 роки 

28. Про внесення змін до штатного розпису Люботинського міського відділу освіти

29. Про зміни до міського бюджету на 2012 рік.

30. Про внесення доповнення до Програми розвитку дорожньо-шляхового господарства та забезпечення безпеки дорожнього руху на автомобільних дорогах м. Люботина на 2008-2012 рр.

31. Про передачу з балансу виконавчого комітету Люботинської міської ради на баланс Люботинському виробничому управлінню комунального господарства урн стаціонарних 2-х опорних малих.

32. Про затвердження актів про списання малоцінних необоротних матеріальних активів. 

33. Про передачу з балансу КП «Люботинська центральна міська лікарня» на баланс Водопровідно – каналізаційного комунального управління Люботинської міської ради будівлі за адресою: м.Люботин, вул. Ушакова, 1а

34.Про затвердження детального плану території діючого міського звалища твердих побутових відходів на території Люботинської міської ради, за межами населеного пункту під будівництво полігону твердих побутових відходів

35. Про передачу в оперативне управління будівлі міського будинку культури

36. Про передачу з балансу Люботнинського комунального житлового ремонтно – експлуатаційного підприємства Люботинської міської ради на баланс Відділу культури Люботинської міської ради пам’ятника архітектури, розташованого за адресою: м.Люботин, вул. Хижного, 11/22

 

 

Завантажити документи: proekti-rshen.rar [859.52 Kb] (cкачувань: 30)




 Розпорядження майном неповнолітніх і малолітніх дітей
Автор: Svetlana   Додано: 25 жовтня 2012   Переглядів:912   Категорія - [Корисна інформація » Правова освіта населення]
 

В основі поділу дітей на малолітніх і неповнолітніх лежить обсяг цивільної дієздатності, тобто здатності своїми діями набувати для себе цивільних прав і нести обов’язки.

Згідно зі ст. 31 ЦК України та ст. 6 ч. 2 СК України, фізична особа, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, вважається малолітньою та має право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість (наприклад, придбання в магазині товарів для задоволення власних потреб).

Ст. 32 ЦК України та ст. 6 ч. 2 СК України зазначають, що неповнолітньою особою є фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, яка має право самостійно розпоряджатися своїми доходами (заробіток, стипендія, інші доходи), здійснювати права на результати інтелектуальної власності, творчої діяльності, самостійно укладати договір банківського вкладу та розпоряджатися цим вкладом, внесеним нею на своє ім’я.

Малолітнім і неповнолітнім особам може належати будь-яке майно, яке, відповідно до закону, є об’єктом права приватної власності фізичних осіб, але, будучи власниками, малолітні та неповнолітні діти не можуть здійснювати свої права самостійно, бо мають лише часткову цивільну дієздатність (ст. 31 ЦК України).

  Закон передбачив порядок захисту майнових інтересів дітей.

— Майном, що належить малолітній і неповнолітній дитині, управляють інші особи — передусім її батьки. Якщо їх немає в живих, або вони позбавлені батьківських прав, то такі права мають опікуни, піклувальники, усиновлювачі (ч. 1 ст. 177 Сімейного кодексу України). Малолітні та неповнолітні діти, які прописані у квартирі, повинні брати участь у її приватизації у рівних частках разом із батьками або іншими особами, які беруть участь у приватизації.

Закон захищає інтереси дітей і у разі смерті їхніх батьків. Адже малолітні та неповнолітні діти вважаються такими, що автоматично прийняли спадщину, навіть коли не подали заяви про прийняття спадщини після смерті своїх батьків. Якщо батьками був зроблений заповіт на третю особу, то незалежно від змісту заповіту такі діти приймають участь у розподілі спадщини. Адже малолітні, неповнолітні діти спадкодавця спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

 Від імені малолітньої особи відмовитися від прийняття спадщини можуть її батьки з дозволу органу опіки та піклування. Так, неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини, проте лише за згодою батьків і органу опіки та піклування.

Що ж стосується осіб, які досягли 14 років і бажають прийняти спадщину, то вони мають право подати заяву про прийняття спадщини самостійно та без згоди своїх батьків й органу опіки та піклування.

— Є випадки, коли батьки не завжди чинять порядно та відповідно до закону при продажу майна (частини майна), що належить дитині.

— Відповідно до ст. 177 СК України, батьки управляють майном, що належить малолітній, неповнолітній дитині, без спеціального на те призначення. Вони мають право продати, обміняти квартиру (частину квартири), будинок до досягнення дитиною повноліття (18 років), але лише з дозволу органу опіки та піклування.

— Дарування будь-якого майна (квартири, будинку, автомобіля, іншого цінного майна) від імені дітей законом не допускається. Крім цього, батьки не можуть зобов’язуватися від імені дитини порукою.

— Якщо дитина зареєстрована та проживає у квартирі, яка продається, проте не є її власником, то орган опіки та піклування також надає дозвіл на продаж житла за умови, що дитина буде забезпечена житлом на праві користування у іншій квартирі.

Відповідно до ст. 177 ч. 5 СК України, орган опіки та піклування може відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини у випадках, коли ним встановлено, що:

1) мати та/або батько дитини, які (яка, який) звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав;

2) судом, органом опіки та піклування або прокурором постановлено (прийнято) рішення про відібрання дитини від батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав, відповідно до статті 170 СК України;

3) до суду подано позов про позбавлення батьків дитини батьківських прав;

4) особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні;

5) між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини;

6) між батьками дитини або між одним із них і третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один із них);

7) вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

 

                                                                                                      Держаний нотаріус Другої державної 

нотаріальної контори Харківського району

Харківської області Радіонова Т.І.





 Розпорядження майном неповнолітніх і малолітніх дітей
Автор: Svetlana   Додано: 25 жовтня 2012   Переглядів:4763   Категорія - [Головна]
 

В основі поділу дітей на малолітніх і неповнолітніх лежить обсяг цивільної дієздатності, тобто здатності своїми діями набувати для себе цивільних прав і нести обов’язки.

Згідно зі ст. 31 ЦК України та ст. 6 ч. 2 СК України, фізична особа, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, вважається малолітньою та має право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість (наприклад, придбання в магазині товарів для задоволення власних потреб).

Ст. 32 ЦК України та ст. 6 ч. 2 СК України зазначають, що неповнолітньою особою є фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, яка має право самостійно розпоряджатися своїми доходами (заробіток, стипендія, інші доходи), здійснювати права на результати інтелектуальної власності, творчої діяльності, самостійно укладати договір банківського вкладу та розпоряджатися цим вкладом, внесеним нею на своє ім’я.

Малолітнім і неповнолітнім особам може належати будь-яке майно, яке, відповідно до закону, є об’єктом права приватної власності фізичних осіб, але, будучи власниками, малолітні та неповнолітні діти не можуть здійснювати свої права самостійно, бо мають лише часткову цивільну дієздатність (ст. 31 ЦК України).

  Закон передбачив порядок захисту майнових інтересів дітей.

— Майном, що належить малолітній і неповнолітній дитині, управляють інші особи — передусім її батьки. Якщо їх немає в живих, або вони позбавлені батьківських прав, то такі права мають опікуни, піклувальники, усиновлювачі (ч. 1 ст. 177 Сімейного кодексу України). Малолітні та неповнолітні діти, які прописані у квартирі, повинні брати участь у її приватизації у рівних частках разом із батьками або іншими особами, які беруть участь у приватизації.

Закон захищає інтереси дітей і у разі смерті їхніх батьків. Адже малолітні та неповнолітні діти вважаються такими, що автоматично прийняли спадщину, навіть коли не подали заяви про прийняття спадщини після смерті своїх батьків. Якщо батьками був зроблений заповіт на третю особу, то незалежно від змісту заповіту такі діти приймають участь у розподілі спадщини. Адже малолітні, неповнолітні діти спадкодавця спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

 Від імені малолітньої особи відмовитися від прийняття спадщини можуть її батьки з дозволу органу опіки та піклування. Так, неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини, проте лише за згодою батьків і органу опіки та піклування.

Що ж стосується осіб, які досягли 14 років і бажають прийняти спадщину, то вони мають право подати заяву про прийняття спадщини самостійно та без згоди своїх батьків й органу опіки та піклування.

— Є випадки, коли батьки не завжди чинять порядно та відповідно до закону при продажу майна (частини майна), що належить дитині.

— Відповідно до ст. 177 СК України, батьки управляють майном, що належить малолітній, неповнолітній дитині, без спеціального на те призначення. Вони мають право продати, обміняти квартиру (частину квартири), будинок до досягнення дитиною повноліття (18 років), але лише з дозволу органу опіки та піклування.

— Дарування будь-якого майна (квартири, будинку, автомобіля, іншого цінного майна) від імені дітей законом не допускається. Крім цього, батьки не можуть зобов’язуватися від імені дитини порукою.

— Якщо дитина зареєстрована та проживає у квартирі, яка продається, проте не є її власником, то орган опіки та піклування також надає дозвіл на продаж житла за умови, що дитина буде забезпечена житлом на праві користування у іншій квартирі.

Відповідно до ст. 177 ч. 5 СК України, орган опіки та піклування може відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини у випадках, коли ним встановлено, що:

1) мати та/або батько дитини, які (яка, який) звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав;

2) судом, органом опіки та піклування або прокурором постановлено (прийнято) рішення про відібрання дитини від батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав, відповідно до статті 170 СК України;

3) до суду подано позов про позбавлення батьків дитини батьківських прав;

4) особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні;

5) між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини;

6) між батьками дитини або між одним із них і третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один із них);

7) вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

 

                                                                                                      Держаний нотаріус Другої державної 

нотаріальної контори Харківського району

Харківської області Радіонова Т.І.




 Скасування та зміна заповіту
Автор: Svetlana   Додано: 25 жовтня 2012   Переглядів:770   Категорія - [Головна]
 

Стаття 1254 регламентує право заповідача на скасування та зміну запо­віту.

Заповіт є особливим одностороннім правочином, який починає діяти лише після смерті заповідача. Однак до смерті заповідач вправі у будь-який час скасувати заповіт шляхом подання відповідної заяви нотаріусу. При аналізі цієї статті слід враховувати, що частина спадщини може зна­ходитися у банку, зумовлюватися страховою виплатою, тому заповідач може спеціально обумовити питання щодо спадкування окремих частин спадщини.

Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Якщо новий заповіт, складений заповідачем, було визнано недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встанов­лених статтями 225 і 231 цього Кодексу. Положення ч. 4 ст. 1254 ЦК вста­новлює неможливість відновлення попередньо складеного заповіту в разі визнання останнього заповіту недійсним, крім двох випадків, коли:

•   заповіт складено дієздатною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла ними керувати (ст. 225 ЦК);

•   заповіт складено під впливом насильства (ст. 231 ЦК).

Наведений перелік є вичерпним, а тому у разі визнання заповіту недійс­ним, крім випадків, коли існував раніше складений заповіт і недійсність заповіту встановлюється на підставі статей 225 і 231 ЦК, спадкування має здійснюватися за заповітом.

Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто і у порядку, встановленому ЦК для посвідчення заповіту.

У статті 1257 ЦК не наведено характерних рис скасування частини за­повіту та внесення до нього змін, тому, апріорі, вважається:

•   внесення змін відрізняється від скасування тим, що передбачає поси­лання на попередній заповіт як на основу, до якої вносяться зміни;

•   внесення змін кардинально не повинно змінювати основу, до якої вони вносяться.

Процесуальний зміст внесення змін до заповіту та його скасування є подібним до умов, встановлених для його посвідчення, зокрема:

•   особисте звернення до нотаріуса або уповноважених на посвідчення за­повіту осіб;

•   загальні вимоги до форми нового заповіту або заяви про скасування за­повіту встановлено у ст. 1247 ЦК, а конкретні - у ст. 1248 ЦК та у За­коні України «Про нотаріат».

 

Завідувач Другою державною нотаріальною

конторою Харківського району

Харківської області 

Н.В.Омельницька

 

 

 

ОГОЛОШЕННЯ

 

            Друга державна нотаріальна контора Харківського району Харківської області доводить до відома громадян, що кожної п’ятниці з 14 до 16 години державними нотаріусами Омельницькою Н.В. та Радаоновою Т.І.  здійснюється прийом громадян з питання доступу до публічної інформації.

 

Завідувач Другою державною нотаріальною

конторою Харківського району

Харківської області 

Н.В.Омельницька

 




 Скасування та зміна заповіту
Автор: Svetlana   Додано: 25 жовтня 2012   Переглядів:686   Категорія - [Корисна інформація » Правова освіта населення]
 

Стаття 1254 регламентує право заповідача на скасування та зміну запо­віту.

Заповіт є особливим одностороннім правочином, який починає діяти лише після смерті заповідача. Однак до смерті заповідач вправі у будь-який час скасувати заповіт шляхом подання відповідної заяви нотаріусу. При аналізі цієї статті слід враховувати, що частина спадщини може зна­ходитися у банку, зумовлюватися страховою виплатою, тому заповідач може спеціально обумовити питання щодо спадкування окремих частин спадщини.

Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Якщо новий заповіт, складений заповідачем, було визнано недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встанов­лених статтями 225 і 231 цього Кодексу. Положення ч. 4 ст. 1254 ЦК вста­новлює неможливість відновлення попередньо складеного заповіту в разі визнання останнього заповіту недійсним, крім двох випадків, коли:

•   заповіт складено дієздатною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла ними керувати (ст. 225 ЦК);

•   заповіт складено під впливом насильства (ст. 231 ЦК).

Наведений перелік є вичерпним, а тому у разі визнання заповіту недійс­ним, крім випадків, коли існував раніше складений заповіт і недійсність заповіту встановлюється на підставі статей 225 і 231 ЦК, спадкування має здійснюватися за заповітом.

Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто і у порядку, встановленому ЦК для посвідчення заповіту.

У статті 1257 ЦК не наведено характерних рис скасування частини за­повіту та внесення до нього змін, тому, апріорі, вважається:

•   внесення змін відрізняється від скасування тим, що передбачає поси­лання на попередній заповіт як на основу, до якої вносяться зміни;

•   внесення змін кардинально не повинно змінювати основу, до якої вони вносяться.

Процесуальний зміст внесення змін до заповіту та його скасування є подібним до умов, встановлених для його посвідчення, зокрема:

•   особисте звернення до нотаріуса або уповноважених на посвідчення за­повіту осіб;

•   загальні вимоги до форми нового заповіту або заяви про скасування за­повіту встановлено у ст. 1247 ЦК, а конкретні - у ст. 1248 ЦК та у За­коні України «Про нотаріат».

 

Завідувач Другою державною нотаріальною

конторою Харківського району

Харківської області 

Н.В.Омельницька

 

 

 

ОГОЛОШЕННЯ

 

            Друга державна нотаріальна контора Харківського району Харківської області доводить до відома громадян, що кожної п’ятниці з 14 до 16 години державними нотаріусами Омельницькою Н.В. та Радаоновою Т.І.  здійснюється прийом громадян з питання доступу до публічної інформації.

 

Завідувач Другою державною нотаріальною

конторою Харківського району

Харківської області 

Н.В.Омельницька