Сайт міста Люботин » Матеріали за Жовтень 2012 року

 Перехід на зимовий час
Автор: Chekardina   Додано: 26 жовтня 2012   Переглядів:803   Категорія - [Головна]
 

У ніч на 28 жовтня Україна перейде на зимовий час. О 4 годині ранку стрілки годинника переведуть на одну година назад.

Перехід на зимовий і літній час відбувається згідно з постановою Кабміну від 13 травня 1996 року №509 "Про порядок обчислення часу на території України".

Перехід на сезонний час в Україні був введений для більш ефективного використання світлового дня й економії енергоресурсів.




 Перелік проектів рішень 27 сесії 6 скликання Люботинської міської ради
Автор: Svetlana   Додано: 25 жовтня 2012   Переглядів:844   Категорія - [Архів (до 2018 р.) » Міська рада » Проекти рішень сесій]
 

Перелік проектів рішень 27  сесії 6 скликання Люботинської міської ради

 

1.Про хід виконання «Програми охорони навколишнього природного середовища в м. Люботині на період 2009-2012 роки» за 2012 рік та затвердження «Програми охорони навколишнього природного середовища в м. Люботині на період 2013-2016».

2.Про  внесення змін до рішення ЛМР від 30.12.2011р №686 «Про міський бюджет міста Люботин на 2012 рік» та додатків до нього (із змінами).

3.Про затвердження актів на списання малоцінних необоротних матеріальних активів, малоцінних та швидкозношуваних предметів та основних засобів, що знаходяться на балансі КП „Люботинська центральна міська лікарня”.

4.Про виключення зі складу виконавчого комітету Люботинської міської ради VІ скликання гр. Кузьміна Є.В.

5.Про виконання Програми соціального та економічного розвитку  міста Люботина за 9 місяців  2012 року.

6.Про хід виконання Програми розвитку архівної справи в м. Люботині на 2012-2015 роки.

7.Про затвердження Програми соціального захисту населення м. Люботина на 2013 рік.

8.«Про результати поглибленого медичного огляду дітей шкільного віку».

9.«Про затвердження «Міської програми удосконалення медичної допомоги в Комунальному підприємстві «Люботинська  центральна міська лікарня»  Люботинської  міської ради  Харківської  області на 2013-2015 роки».

10.Про виконання Програми соціального захисту населення м. Люботина на 2012 рік.   

11.Про передачу  майна з комунальної власності Люботинської міської ради у власність АК «Харківобленерго» 

12.Про внесення змін до рішення XLII сесії V скликання Люботинської міської ради від 31.10.2008р. № 925 «Про внесення змін до рішення XXIV сесії V скликання Люботинської міської ради від 30.10.2007р. №595 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки гр. ХХХХХХХХХХХХХ для обслуговування магазину «Мир води» по вул. Шевченко, 110» в частині терміну його дії  

13.Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ХХХХХХХХХХХХ

14.Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ХХХХХХХХХХХХ 

15.Про внесення змін до п. 2 рішення VI сесії VI скликання Люботинської міської ради від 24.03.2011р. № 205 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0700 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в м. Люботин, площа XXII з’їзду КПРС, 1 В, гр. ХХХХХХХХХХХ»  в  частині терміну його дії

16.Про припинення дії договору оренди земельної ділянки площею 0,0115 га в м. Люботин, сел. Коваленки, вул. Ворошилова, 56 «а» зареєстрованого у Харківській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України із земельних ресурсів» про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 040967800003 від 30.06.2009р. для будівництва і обслуговування стаціонарного торгівельного кіоску (МАФ) з літнім майданчиком ХХХХХХХХХХХХ 

17. Про передачу у власність земельних  ділянок гр. ХХХХХХХХХХХХ

18. Про затвердження Положення про відділ освіти Люботинської міської ради

19. Про затвердження Статуту Караванської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Люботинської міської ради Харківської області в новій редакції 

20. Про затвердження Статуту Люботинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 Люботинської міської ради Харківської області в новій редакції 

21. Про затвердження Статуту Люботинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 Люботинської міської ради Харківської області в новій редакції 

22. Про затвердження Статуту Люботинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 5 Люботинської міської ради Харківської області в новій редакції 

23. Про затвердження Статуту Люботинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 6 Люботинської міської ради Харківської області в новій редакції 

24. Про затвердження Статуту Люботинської гімназії № 1 Люботинської міської ради Харківської області в новій редакції 

25. Про передачу в оперативне управління Люботинському комунальному житловому ремонтно-експлуатаційному підприємству(КЖРЕП) Люботинської міської ради пересувної модульної міні котельні (газової теплогенераторної) потужністю 100 кВт (2007 р.в. №12111), яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Люботин, вул. Радянська, 28

26.Про внесення доповнень до Програми реформування і розвитку житлово – комунального господарства м. Люботина на період 2010-2014 р., затвердженої рішенням Люботинської міської ради LX сесії V скликання № 945 від 23 грудня 2009 р.

27. Про виконання міської Комплексної програми підтримки розвитку підприємництва в м. Люботині на 2011-2012 роки 

28. Про внесення змін до штатного розпису Люботинського міського відділу освіти

29. Про зміни до міського бюджету на 2012 рік.

30. Про внесення доповнення до Програми розвитку дорожньо-шляхового господарства та забезпечення безпеки дорожнього руху на автомобільних дорогах м. Люботина на 2008-2012 рр.

31. Про передачу з балансу виконавчого комітету Люботинської міської ради на баланс Люботинському виробничому управлінню комунального господарства урн стаціонарних 2-х опорних малих.

32. Про затвердження актів про списання малоцінних необоротних матеріальних активів. 

33. Про передачу з балансу КП «Люботинська центральна міська лікарня» на баланс Водопровідно – каналізаційного комунального управління Люботинської міської ради будівлі за адресою: м.Люботин, вул. Ушакова, 1а

34.Про затвердження детального плану території діючого міського звалища твердих побутових відходів на території Люботинської міської ради, за межами населеного пункту під будівництво полігону твердих побутових відходів

35. Про передачу в оперативне управління будівлі міського будинку культури

36. Про передачу з балансу Люботнинського комунального житлового ремонтно – експлуатаційного підприємства Люботинської міської ради на баланс Відділу культури Люботинської міської ради пам’ятника архітектури, розташованого за адресою: м.Люботин, вул. Хижного, 11/22

 

 

Завантажити документи: proekti-rshen.rar [859.52 Kb] (cкачувань: 30)




 Розпорядження майном неповнолітніх і малолітніх дітей
Автор: Svetlana   Додано: 25 жовтня 2012   Переглядів:1116   Категорія - [Корисна інформація » Правова освіта населення]
 

В основі поділу дітей на малолітніх і неповнолітніх лежить обсяг цивільної дієздатності, тобто здатності своїми діями набувати для себе цивільних прав і нести обов’язки.

Згідно зі ст. 31 ЦК України та ст. 6 ч. 2 СК України, фізична особа, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, вважається малолітньою та має право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість (наприклад, придбання в магазині товарів для задоволення власних потреб).

Ст. 32 ЦК України та ст. 6 ч. 2 СК України зазначають, що неповнолітньою особою є фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, яка має право самостійно розпоряджатися своїми доходами (заробіток, стипендія, інші доходи), здійснювати права на результати інтелектуальної власності, творчої діяльності, самостійно укладати договір банківського вкладу та розпоряджатися цим вкладом, внесеним нею на своє ім’я.

Малолітнім і неповнолітнім особам може належати будь-яке майно, яке, відповідно до закону, є об’єктом права приватної власності фізичних осіб, але, будучи власниками, малолітні та неповнолітні діти не можуть здійснювати свої права самостійно, бо мають лише часткову цивільну дієздатність (ст. 31 ЦК України).

  Закон передбачив порядок захисту майнових інтересів дітей.

— Майном, що належить малолітній і неповнолітній дитині, управляють інші особи — передусім її батьки. Якщо їх немає в живих, або вони позбавлені батьківських прав, то такі права мають опікуни, піклувальники, усиновлювачі (ч. 1 ст. 177 Сімейного кодексу України). Малолітні та неповнолітні діти, які прописані у квартирі, повинні брати участь у її приватизації у рівних частках разом із батьками або іншими особами, які беруть участь у приватизації.

Закон захищає інтереси дітей і у разі смерті їхніх батьків. Адже малолітні та неповнолітні діти вважаються такими, що автоматично прийняли спадщину, навіть коли не подали заяви про прийняття спадщини після смерті своїх батьків. Якщо батьками був зроблений заповіт на третю особу, то незалежно від змісту заповіту такі діти приймають участь у розподілі спадщини. Адже малолітні, неповнолітні діти спадкодавця спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

 Від імені малолітньої особи відмовитися від прийняття спадщини можуть її батьки з дозволу органу опіки та піклування. Так, неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини, проте лише за згодою батьків і органу опіки та піклування.

Що ж стосується осіб, які досягли 14 років і бажають прийняти спадщину, то вони мають право подати заяву про прийняття спадщини самостійно та без згоди своїх батьків й органу опіки та піклування.

— Є випадки, коли батьки не завжди чинять порядно та відповідно до закону при продажу майна (частини майна), що належить дитині.

— Відповідно до ст. 177 СК України, батьки управляють майном, що належить малолітній, неповнолітній дитині, без спеціального на те призначення. Вони мають право продати, обміняти квартиру (частину квартири), будинок до досягнення дитиною повноліття (18 років), але лише з дозволу органу опіки та піклування.

— Дарування будь-якого майна (квартири, будинку, автомобіля, іншого цінного майна) від імені дітей законом не допускається. Крім цього, батьки не можуть зобов’язуватися від імені дитини порукою.

— Якщо дитина зареєстрована та проживає у квартирі, яка продається, проте не є її власником, то орган опіки та піклування також надає дозвіл на продаж житла за умови, що дитина буде забезпечена житлом на праві користування у іншій квартирі.

Відповідно до ст. 177 ч. 5 СК України, орган опіки та піклування може відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини у випадках, коли ним встановлено, що:

1) мати та/або батько дитини, які (яка, який) звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав;

2) судом, органом опіки та піклування або прокурором постановлено (прийнято) рішення про відібрання дитини від батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав, відповідно до статті 170 СК України;

3) до суду подано позов про позбавлення батьків дитини батьківських прав;

4) особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні;

5) між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини;

6) між батьками дитини або між одним із них і третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один із них);

7) вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

 

                                                                                                      Держаний нотаріус Другої державної 

нотаріальної контори Харківського району

Харківської області Радіонова Т.І.





 Розпорядження майном неповнолітніх і малолітніх дітей
Автор: Svetlana   Додано: 25 жовтня 2012   Переглядів:5884   Категорія - [Головна]
 

В основі поділу дітей на малолітніх і неповнолітніх лежить обсяг цивільної дієздатності, тобто здатності своїми діями набувати для себе цивільних прав і нести обов’язки.

Згідно зі ст. 31 ЦК України та ст. 6 ч. 2 СК України, фізична особа, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, вважається малолітньою та має право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість (наприклад, придбання в магазині товарів для задоволення власних потреб).

Ст. 32 ЦК України та ст. 6 ч. 2 СК України зазначають, що неповнолітньою особою є фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, яка має право самостійно розпоряджатися своїми доходами (заробіток, стипендія, інші доходи), здійснювати права на результати інтелектуальної власності, творчої діяльності, самостійно укладати договір банківського вкладу та розпоряджатися цим вкладом, внесеним нею на своє ім’я.

Малолітнім і неповнолітнім особам може належати будь-яке майно, яке, відповідно до закону, є об’єктом права приватної власності фізичних осіб, але, будучи власниками, малолітні та неповнолітні діти не можуть здійснювати свої права самостійно, бо мають лише часткову цивільну дієздатність (ст. 31 ЦК України).

  Закон передбачив порядок захисту майнових інтересів дітей.

— Майном, що належить малолітній і неповнолітній дитині, управляють інші особи — передусім її батьки. Якщо їх немає в живих, або вони позбавлені батьківських прав, то такі права мають опікуни, піклувальники, усиновлювачі (ч. 1 ст. 177 Сімейного кодексу України). Малолітні та неповнолітні діти, які прописані у квартирі, повинні брати участь у її приватизації у рівних частках разом із батьками або іншими особами, які беруть участь у приватизації.

Закон захищає інтереси дітей і у разі смерті їхніх батьків. Адже малолітні та неповнолітні діти вважаються такими, що автоматично прийняли спадщину, навіть коли не подали заяви про прийняття спадщини після смерті своїх батьків. Якщо батьками був зроблений заповіт на третю особу, то незалежно від змісту заповіту такі діти приймають участь у розподілі спадщини. Адже малолітні, неповнолітні діти спадкодавця спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

 Від імені малолітньої особи відмовитися від прийняття спадщини можуть її батьки з дозволу органу опіки та піклування. Так, неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини, проте лише за згодою батьків і органу опіки та піклування.

Що ж стосується осіб, які досягли 14 років і бажають прийняти спадщину, то вони мають право подати заяву про прийняття спадщини самостійно та без згоди своїх батьків й органу опіки та піклування.

— Є випадки, коли батьки не завжди чинять порядно та відповідно до закону при продажу майна (частини майна), що належить дитині.

— Відповідно до ст. 177 СК України, батьки управляють майном, що належить малолітній, неповнолітній дитині, без спеціального на те призначення. Вони мають право продати, обміняти квартиру (частину квартири), будинок до досягнення дитиною повноліття (18 років), але лише з дозволу органу опіки та піклування.

— Дарування будь-якого майна (квартири, будинку, автомобіля, іншого цінного майна) від імені дітей законом не допускається. Крім цього, батьки не можуть зобов’язуватися від імені дитини порукою.

— Якщо дитина зареєстрована та проживає у квартирі, яка продається, проте не є її власником, то орган опіки та піклування також надає дозвіл на продаж житла за умови, що дитина буде забезпечена житлом на праві користування у іншій квартирі.

Відповідно до ст. 177 ч. 5 СК України, орган опіки та піклування може відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини у випадках, коли ним встановлено, що:

1) мати та/або батько дитини, які (яка, який) звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав;

2) судом, органом опіки та піклування або прокурором постановлено (прийнято) рішення про відібрання дитини від батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав, відповідно до статті 170 СК України;

3) до суду подано позов про позбавлення батьків дитини батьківських прав;

4) особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні;

5) між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини;

6) між батьками дитини або між одним із них і третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один із них);

7) вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

 

                                                                                                      Держаний нотаріус Другої державної 

нотаріальної контори Харківського району

Харківської області Радіонова Т.І.




 Скасування та зміна заповіту
Автор: Svetlana   Додано: 25 жовтня 2012   Переглядів:875   Категорія - [Головна]
 

Стаття 1254 регламентує право заповідача на скасування та зміну запо­віту.

Заповіт є особливим одностороннім правочином, який починає діяти лише після смерті заповідача. Однак до смерті заповідач вправі у будь-який час скасувати заповіт шляхом подання відповідної заяви нотаріусу. При аналізі цієї статті слід враховувати, що частина спадщини може зна­ходитися у банку, зумовлюватися страховою виплатою, тому заповідач може спеціально обумовити питання щодо спадкування окремих частин спадщини.

Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Якщо новий заповіт, складений заповідачем, було визнано недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встанов­лених статтями 225 і 231 цього Кодексу. Положення ч. 4 ст. 1254 ЦК вста­новлює неможливість відновлення попередньо складеного заповіту в разі визнання останнього заповіту недійсним, крім двох випадків, коли:

•   заповіт складено дієздатною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла ними керувати (ст. 225 ЦК);

•   заповіт складено під впливом насильства (ст. 231 ЦК).

Наведений перелік є вичерпним, а тому у разі визнання заповіту недійс­ним, крім випадків, коли існував раніше складений заповіт і недійсність заповіту встановлюється на підставі статей 225 і 231 ЦК, спадкування має здійснюватися за заповітом.

Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто і у порядку, встановленому ЦК для посвідчення заповіту.

У статті 1257 ЦК не наведено характерних рис скасування частини за­повіту та внесення до нього змін, тому, апріорі, вважається:

•   внесення змін відрізняється від скасування тим, що передбачає поси­лання на попередній заповіт як на основу, до якої вносяться зміни;

•   внесення змін кардинально не повинно змінювати основу, до якої вони вносяться.

Процесуальний зміст внесення змін до заповіту та його скасування є подібним до умов, встановлених для його посвідчення, зокрема:

•   особисте звернення до нотаріуса або уповноважених на посвідчення за­повіту осіб;

•   загальні вимоги до форми нового заповіту або заяви про скасування за­повіту встановлено у ст. 1247 ЦК, а конкретні - у ст. 1248 ЦК та у За­коні України «Про нотаріат».

 

Завідувач Другою державною нотаріальною

конторою Харківського району

Харківської області 

Н.В.Омельницька

 

 

 

ОГОЛОШЕННЯ

 

            Друга державна нотаріальна контора Харківського району Харківської області доводить до відома громадян, що кожної п’ятниці з 14 до 16 години державними нотаріусами Омельницькою Н.В. та Радаоновою Т.І.  здійснюється прийом громадян з питання доступу до публічної інформації.

 

Завідувач Другою державною нотаріальною

конторою Харківського району

Харківської області 

Н.В.Омельницька

 




 Скасування та зміна заповіту
Автор: Svetlana   Додано: 25 жовтня 2012   Переглядів:909   Категорія - [Корисна інформація » Правова освіта населення]
 

Стаття 1254 регламентує право заповідача на скасування та зміну запо­віту.

Заповіт є особливим одностороннім правочином, який починає діяти лише після смерті заповідача. Однак до смерті заповідач вправі у будь-який час скасувати заповіт шляхом подання відповідної заяви нотаріусу. При аналізі цієї статті слід враховувати, що частина спадщини може зна­ходитися у банку, зумовлюватися страховою виплатою, тому заповідач може спеціально обумовити питання щодо спадкування окремих частин спадщини.

Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Якщо новий заповіт, складений заповідачем, було визнано недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встанов­лених статтями 225 і 231 цього Кодексу. Положення ч. 4 ст. 1254 ЦК вста­новлює неможливість відновлення попередньо складеного заповіту в разі визнання останнього заповіту недійсним, крім двох випадків, коли:

•   заповіт складено дієздатною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла ними керувати (ст. 225 ЦК);

•   заповіт складено під впливом насильства (ст. 231 ЦК).

Наведений перелік є вичерпним, а тому у разі визнання заповіту недійс­ним, крім випадків, коли існував раніше складений заповіт і недійсність заповіту встановлюється на підставі статей 225 і 231 ЦК, спадкування має здійснюватися за заповітом.

Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто і у порядку, встановленому ЦК для посвідчення заповіту.

У статті 1257 ЦК не наведено характерних рис скасування частини за­повіту та внесення до нього змін, тому, апріорі, вважається:

•   внесення змін відрізняється від скасування тим, що передбачає поси­лання на попередній заповіт як на основу, до якої вносяться зміни;

•   внесення змін кардинально не повинно змінювати основу, до якої вони вносяться.

Процесуальний зміст внесення змін до заповіту та його скасування є подібним до умов, встановлених для його посвідчення, зокрема:

•   особисте звернення до нотаріуса або уповноважених на посвідчення за­повіту осіб;

•   загальні вимоги до форми нового заповіту або заяви про скасування за­повіту встановлено у ст. 1247 ЦК, а конкретні - у ст. 1248 ЦК та у За­коні України «Про нотаріат».

 

Завідувач Другою державною нотаріальною

конторою Харківського району

Харківської області 

Н.В.Омельницька

 

 

 

ОГОЛОШЕННЯ

 

            Друга державна нотаріальна контора Харківського району Харківської області доводить до відома громадян, що кожної п’ятниці з 14 до 16 години державними нотаріусами Омельницькою Н.В. та Радаоновою Т.І.  здійснюється прийом громадян з питання доступу до публічної інформації.

 

Завідувач Другою державною нотаріальною

конторою Харківського району

Харківської області 

Н.В.Омельницька

 




 Профілактика туберкульозу
Автор: Chekardina   Додано: 24 жовтня 2012   Переглядів:752   Категорія - [Головна]
 

Туберкульоз (сухоти) - це хронічне інфекційне захворювання, дуже різноманітне за проявами, яке викликається особливими мікробами - мікобактеріями, їх називають ще туберкульозними паличками, або паличками Коха

Туберкульозні палички вражають органи дихання (легені, бронхи, гортань), кишечник, сечостатеві органи, кістки, шкіру тощо.
Туберкульоз - соціальна хвороба. Услід за економічною кризою за всіх часів починалась епідемія. Останній спалах захворюваності був у середині XX століття після Другої світової війни. А 1995 року Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) знову оголосила епідемію туберкульозу у всьому світі.
Великого поширення набула ця хвороба і в Україні. Не­зважаючи на всі заходи, яких вживають для запобігання їй, щогодини туберкульозом заражаються троє жителів нашої країни, щогодини вмирає один хворий, а всього хворіє 1,5% населення. З'явилась нова небезпечна форма хворо­би - хіміорезистентний туберкульоз, тобто не чутливий до дії лікарських препаратів. Він розвивається утих, хто пере­рвав лікування. Причому той, хто заражається від такого хворого, одразу хворіє на важку форму.
Джерелом інфекції, як правило, є хвора людина, яка виділяє з харкотинням туберкульозні палички. Основний шлях зараження - через повітря, що вдихається. В деяких випадках джерелом зараження може бути некип'ячене мо­локо від ураженої туберкульозом худоби.
Попадання в організм туберкульозних паличок означає лише зараження, а не захворювання. І хоча людина дуже сприйнятлива до туберкульозної інфекції, здебільшого ор­ганізму все-таки вдається перебороти її. Розвиткові хво­роби сприяє ослаблення організму попередніми захворю­ваннями, погане харчування, погані санітарно-гігієнічні умови праці та побуту, тривалий контакт із хворим, який виділяє туберкульозні палички.
Дев'ять симптомів захворювання на туберкульоз
1. Кашель упродовж трьох і більше тижнів.
2. Кровохаркання.
3. Біль у грудній клітці.
4. Погіршення апетиту.
5. Зниження маси тіла.
6. Втома і слабість.
7. Лихоманка або субфебрилітет.
8. Потіння вночі.
9. Задишка.

При наявності одного або кількох із цих симптомів не­обхідно пройти флюорографію органів грудної клітки та всебічне обстеження.
За несприятливих умов може вражатися той чи інший орган. У 80-90% випадків це легені. Зазвичай при туберкульозі порушуються сон і апетит, підвищується температура, з'являється втомлюваність, збудження нервової системи, кашель, «нічні поти», схильність до застуд.
Лікування має проводитись під наглядом лікаря. Особливо важливо звернутися до лікаря на початку захворювання, коли успіх лікування найбільш імовірний. Тому так необхідно своєчасно проходити медичні огляди, в тому числі і флюорографію органів грудної клітки, яка фактично, поруч з аналізом харкотиння, є основним ме­тодом діагностики туберкульозу легенів.
Важливо проходити обстеження на туберкульоз людям із груп ризику: хворим на діабет, хронічні неспецифічні захво­рювання легенів, імунодефіцити, алкоголізм, наркоманію, виразкову хворобу шлунка. Серед них туберкульоз виявля­ють у 6-7 разів частіше, ніж серед населення загалом.
Велику увагу слід приділити запобіганню зараження тубер­кульозом дітей. Якщо у вашій сім'ї народилася дитина, усі, хто живе з нею в одній квартирі, повинні обстежитися на туберкульоз. Особливо це стосується бабусь та дідусів - часто на їхній кашель не звертають уваги, відносячи це на старечі хвороби.
Виберіть для дитини кімнату або куточок, де сухо і теп­ло. Важливо, щоб туди проникали сонячні промені - під їх дією паличка туберкульозу гине. Для профілактики підлогу іноді мийте з дезінфікуючим розчином.
Загартовуйте дитину, частіше бувайте з нею на свіжому повітрі.
Дитина повинна обов'язково повноцінно харчуватись, особливо їй необхідні продукти, які містять білок: м'ясо, риба, яйця, молочні продукти, горіхи, бобові, соя.
Не давайте дитині сирого молока, оскільки тварини теж хворіють і через молочні продукти теж можна заразитися.
Якщо дитина почала гірше їсти, швидко стомлюватись, сильно потіти вночі, стала млявою або, навпаки, роздрато­ваною, якщо у неї безпричинно підвищується температура, збільшились лімфовузли, необхідно звернутися до лікаря. Першим симптомом туберкульозу не завжди буває кашель.
Слідкуйте за реакцією Манту, на сьогодні цей метод вияв­лення туберкульозу залишається основним. Пробу Манту не­обхідно робити щорічно. Вводиться в малих дозах туберкулін, при цьому в інфікованому організмі виникає відповідна ре­акція, утворюються антитіла, в той час як не заражений тубер­кульозом організм не реагує навіть на великі дози тубер­куліну. У інфікованого на місці внутрішньошкірного введення дуже малої дози туберкуліну через 24-48-72 години з'яв­ляється почервоніння та припухлість (папула). У незаражених така проба Манту буває негативною. Якщо діаметр папули більше 10 міліметрів, то дитину ставлять на облік у фтизіатра.
Позитивна реакція Манту свідчить не про хворобу, а про інфікованість, і не треба їх плутати. Велика папула означає, що в організм потрапили бактерії туберкульозу, і кров та лімфа прореагували виробленням антитіл, які блокують бактерії, щоб вони не розмножувались. Якщо бактерії по­чали розмножуватись уже в організмі, то це означає роз­виток захворювання. Щоб цього не трапилося, дитині для профілактики призначають спеціальні препарати.
Якщо виявиться, що дитина інфікована паличкою ту­беркульозу, не відмовляйтеся від хіміопрофілактики, якщо ж вона хвора, негайно розпочинайте лікування У домашніх умовах необхідно створити хворому спри­ятливу для одужання обстановку, забезпечити правильний догляд у періоди загострення, подбати про убезпечення оточуючих від зараження.
По можливості необхідно ізолювати хворого (особливо від дітей). Харкотиння слід збирати в посуд, який закри­вається кришкою, потім спалювати або закопувати в зем­лю, а посуд знезаражувати кип'ятінням або сухим хлорним вапном.
Хворі на туберкульоз часто ночами багато потіють. З профілактичною метою слід на ніч обтиратися холодною водою з оцтом або випити перед сном склянку молока з чайною ложкою коньяку, або відвар шавлії на молоці (1 чайна ложка сухої трави на склянку молока).
Необхідно забезпечити повноцінне харчування та правильний спосіб життя. Хворі обов'язково повинні ки­нути палити, їм необхідно уникати простуд, перевтоми, всіляких надмірностей та стресів. Корисні перебування на свіжому повітрі, особливо в сосновому лісі, у горах, на селі. Узагалі ж необхідно бути дуже пильними. Вживайте в їжу тільки перевірені молочні та м'ясні продукти. Ос­терігайтесь випадкових контактів з незнайомим людьми, біженцями, переселенцями та особливо з особами без постійного місця проживання. Пам'ятайте, що туберкульоз передається через посуд, через поцілунки, будь-яким по­бутовим способом (правда, через кров та статевим шля­хом заразитися неможливо).

Головний державний

санітарний лікар м.Люботин    

Моргачов Ю.М.




 Пам'ятка з профілактики грипу та інших гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ)
Автор: Chekardina   Додано: 24 жовтня 2012   Переглядів:936   Категорія - [Головна]
 

Пам'ятка з профілактики грипу та інших гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ)

Грип є найбільш поширеним гострим респіраторним вірусним захворюванням, особливість якого у надзвичайно швидкому поширенні і вираженій інтоксикації. Механізм передачі вірусу грипу - повітряно-крапельний. Грип може призвести до тяжких ускладнень з боку легеневої, серцево-судинної, нервової, ендокринної систем.

Профілактика захворювань.

Профілактичні заходи спрямовані насамперед для підвищення резистентності організму до дії збудників грипу, а також інших ГРВІ.

Ефективними, особливо у період підвищення захворюваності, фахівці відзначають наступні методи профілактики:
- повноцінне харчування з включенням вітамінів у природному вигляді;
- загартовування та часте провітрювання приміщень;
- вживання загальнозміцнюючих та тонізуючо-імуномодулюючих препаратів та препаратів цілеспрямованої імуностимулюючої дії.

Високоефективними є рекомендації загального санітарно-гігієнічного спрямування, зокрема:
- Часто мити руки з милом, особливо після відвідування;
- Прикривати ніс та рот хустинкою (або одноразовими серветками), особливо при кашлі та чиханні;
- Широко застосовувати засоби нетрадиційної (народної) медицини, гомеопатичні препарати, оксолінову мазь.

На що необхідно звернути увагу:
- Існують деякі особливості клінічного перебігу грипу у різних вікових группах. У дітей молодшого віку передусім можуть з'явитися симптоми нейротоксикозу (блювання, судоми) навіть на тлі субфебрильної температури тіла. У осіб похилого віку на тлі ГРВІ загострюються серцево-судинні захворювання, активуються хронічні вогнища інфекції, що суттєво впливає на клінічні прояви грипу.
- Захворювання здебільшого починається гостро, з проявів загальної інтоксикації (озноб, відчуття жару, сильний головний біль, біль в очах). Хворого турбують загальна слабкість, ломота в попереку, крижах, суглобах, м'язовий біль, порушується сон. Привертає увагу вигляд обличчя хворого: гіперемія, одутлість, блискучі очі — загалом воно нагадує обличчя заплаканої дитини. Інкубаційний період при грипі коливається від декількох годин до 3 діб.
- Здебільшого на другу добу хвороби з'являється сухий кашель, починає турбувати біль у грудях. На 3-5 добу кашель м'якшає, з'являється незначна кількість слизового мокротиння. Носове дихання порушене через набряк слизової оболонки.
- Вже в перші години температура тіла може сягати 39-40°С і утримуватись на такому рівні 2-3 доби. Проте, якщо в подальшому гарячка продовжується або розвивається її друга хвиля (загалом триває довше 5-7 діб), це свідчить про розвиток бактеріальних ускладнень.
- Лікування ГРВІ та грипу є складною проблемою, тому його має визначати лікар.

Не потрібно займатись самолікуванням, це небезпечно!

При своєчасному лікуванні хвороба закінчується повним одужанням.

 

Головний державний

санітарний лікар м.Люботин   

 Моргачов Ю.М.




 Батьки та відповідальність
Автор: Chekardina   Додано: 23 жовтня 2012   Переглядів:897   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

В останні десятиліття відбулися глибокі зміни соціально-економічних умов життя суспільства, які знову зробили актуальною проблему виконання батьками обов'язків щодо виховання своїх дітей. Перед юридичною наукою і практикою встали питання регулювання батьківських обов'язків в нових умовах, коли половина сімей розпадається, батьки, зайняті зароблянням грошей, не мають можливості приділяти своїм дітям досить часу, починають з'являтися нетрадиційні форми сім'ї. У зв’язку з чим важливо закріпити у правових нормах обов’язки батьків та гарантії їх реалізації.

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини  (1989р.), міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших нормативно-правових актах, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Як зазначено в Декларації ООН по правах дитини (1959р.), "дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження".

Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері.

Система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає:

визначення основних правових, економічних, організаційних, культурних та соціальних засад щодо охорони дитинства, удосконалення законодавства про правовий і соціальний захист дітей, приведення його у відповідність з міжнародними правовими нормами у цій сфері.

Як кажуть, „батьків не обирають” і, нажаль, деякі з них частково або зовсім не приділяють уваги своїм неповнолітнім дітям, тим самим порушують подальше становлення та розвиток їх дитини у нашому суспільстві. Крім того вони порушують норми чинного законодавства.

Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини добре висвітлені у

ст. 150 Сімейного кодексу України.  Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.  Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання дитини,  а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Якщо є обов’язки, то є і відповідальність!

За невиконання або неналежне виконання обов’язків  щодо виховання  дітей батьки можуть бути притягнені до різних видів юридичної відповідальності:
- адміністративної (стаття 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП)  «Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей»);
- цивільно – правової (статті 1178 – 1183 Цивільного кодексу України);
- сімейно – правової (стаття 164 «Підстави для позбавлення батьківських прав»);

-   кримінальної  (стаття 166 Кримінального кодексу України (далі – КК )   «Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування»).

Неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей означає  бездію, у результаті якої обов’язки по вихованню виконуються  неякісно, не в повному обсязі. Наприклад, схвалюються здійснення підлітком антигромадських вчинків, прививаються погляди, установки, що пропагандують жорстокість, агресивність, ненависть, неповагу до закону; складаються умови, які загрожують життю та здоров’ю неповнолітнього; мають місце постійні чіпляння до дитини з будь-якого приводу и без нього.

Жорстоке поводження із неповнолітніми може виражатись у здійсненні батьками фізичного або психічного насилля щодо них або в замаху на їх статеву недоторканість, а також у застосуванні недопустимих  способів виховання (у грубому, зневажливому, що принижує людську гідність, поводженні з дітьми, образі або експлуатації дітей).

         Відповідно до статті 184 КУпАП «ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання  передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей –

тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

         Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення  адміністративного стягнення, -

         тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян».  

 Невтішна статистика притягнених до адміністративної відповідальності  батьків за статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення місцевими судами , на яких накладено адміністративне стягнення. Так, у 2009 році адміністративне стягнення накладено на 857 батьків,  у 2010 році ця кількість виросла до 987 осіб,  за 2011 рік адміністративне стягнення накладено на 880 осіб.

«Злісне невиконання  батьками , опікунами чи піклувальниками встановлених обов’язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки,-

карається обмеженням волі на строк  від двох до   п’яти років або позбавленням  волі на той самий строк » (стаття 166 КК України).

Якщо у 2009 році за цією статтею засуджено 4 особи, у 2010 році – 1 особу, у 2011 році – 7 осіб, то за І півріччя поточного року  уже засуджено 4 особи.

Як вбачається із матеріалів кримінальних справ, засуджені батьки зловживали спиртними напоями, злісно не виконували встановлені законом  обов’язки  по догляду за  малолітніми дітьми, що виражалось у обмеженні харчування, одягу, інших предметів першої необхідності.

Наприклад : - вироком районного суду засуджено батька малолітньої дитини, який повинен був здійснювати догляд за дитиною після позбавлення батьківських прав матері. Проте дівчинка залишалась вдома протягом тривалого часу одна, без їжі, брудна, одягнена у брудному одязі. До служби у справах дітей надійшла інформація від громадськості, що малолітня боса дівчинка бігає по вулиці. Працівниками служби дівчинку було евакуйовано до міського притулку для дітей. За результатами медичного обстеження було встановлено діагноз: гостра респіраторна вірусна інфекція, гіпотрофія 1 ступеню, змішаний педикульоз, рахіт.

       - Засуджена мати вироком суду, зловживала спиртними напоями, догляд за малолітнім сином не здійснювала, в квартирі знаходилися громадяни, вигляд яких паплюжив людську гідність. За результатами медичного обстеження  хлопчику встановлено діагноз: гостра респіраторна вірусна інфекція, фарингіт, кардиопатія, дисфункція кишечника, затримка психомоторного, мовного, фізичного розвитку, гіпертрофія 1 ступеню, нижній парапарез  разидуального органічного генезу. Діагнози захворювань малолітніх дітей вражають своїм переліком  у матеріалах кожної кримінальної справи.

 Усі ми повинні створити світ, сприятливий для дітей, світ у якому кожна дитина почуватиметься захищеною, де її думка буде поважатися, де немає місця насильству, світ, який би дав змогу виховати здорове, щасливе, досконале покоління. Оскільки сьогоднішні діти – завтрашні громадяни, то їх захист і розвиток є передумовою майбутнього розвитку людства.

 

 Начальник Люботинського

міського управління юстиції

Харківської області 

Л.В.Гаєвська




 «Хто вправі вирішувати спори щодо спільного виховання батьками дітей»
Автор: Chekardina   Додано: 23 жовтня 2012   Переглядів:1048   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Якщо батьки через непорозуміння не можуть дійти згоди у спорі про участь у вихованні дитини того з них, хто проживає окремо від неї, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. У рішенні можуть бути зазначені форми, місце, час, частота, тривалість спілкування дитини з тим із батьків, хто проживає окремо від неї, а також будь-які інші питання його участі у вихованні дитини.
Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
При вирішенні зазначеного спору суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування
В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.
У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.
Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини (ст. 159 СК України).

 

 

Начальник Люботинського

міського управління юстиції

Харківської області 

Л.В.Гаєвська