Школа повинна розвиватись і крокувати в ногу з поступом життя, вона має забезпечувати своїм вихованцям можливості розширення особистісних перспектив відповідно до демократичних та плюралістичних тенденцій розвитку суспільства. Проте її потенціал обмежується матеріальними, організаційними, культурними, технологічними, ідеологічними та іншими суспільними обставинами. Подолати цю обмеженість можна лише шляхом налагодження взаємодії школи з іншими елементами соціалізації - сім'єю, громадою, церквою, засобами масової інформації, виробничими структурами. Співробітництво між учителями та батьками є просто необхідним, якщо ми хочемо позбавити дітей конфліктних ситуацій із симптомами, що їх супроводжують: фобіями, відразою до навчання, неуспішністю, почуттям неповновартості тощо.

Маючи перевагу первинного впливу, сімейне виховання має свої особливості. Дитина розцінює його як норму, доки не зіткнеться з іншим виховним середовищем, особливо з таким, де панують зовсім інші закони.

"Роки й роки ідуть на те. - писав відомий педагог В.О. Сухомлинський, щоб навчати і вчителів і батьків бути чутливими до переживання дітей. Зрозуміти дитячі почуття - значить підійти до дитини по-людському, принести їй спокій, розсіяти тривогу, навчити її бути доброю й чуйною. Дитина, відчувши, що старші зрозуміли її душевний стан, стає м'якою, чутливою до добра. Те, що я називаю виховуваністю, є відповіддю дитини на наше вміння зрозуміти її стан. Якщо є старші, не розуміючи дитини, байдужі до її душевних порухів, часом бур і ураганів, -дитина стає жорстокою, оздоблюється, вона може навмисне робити зло".

Позашкільна освіта потрібна для культурного поступу країни як найкращий засіб до виховання гармонійно розвинутої особи - індивідуальності, а не того одноманітного гурту, який не здатен ні захистити свою волю, ні направити її на загальне добро. Надзвичайно важливе значення для формування життєвих ставлень дитини мають передусім взаємини між самими батьками, оскільки в них віддзеркалюється загальний дух сімейних стосунків, спрямованість життєдіяльності і сім'ї, її моральна сфера. Сім'я і школа ставить перед собою основне головне завдання -виховання всесторонньо, гармонійно розвинено, реалізувати себе в професійному, громадянському і сімейному аспектах. Потреба в здоровому способі життя, розвинений інтелект і широкий всебічний розвиток, інтелігентність у спілкуванні, естетичне сприйняття світу - ось кінцевий результат спільної виховної діяльності сім'ї і школи. Принципи і підходи, які повинні працювати на кінцевий результат, реалізуються в школі, але необхідно, щоб все життя учня, виховуючи і розвиваюче, будувалося на єдиній основі і в стінах навчального закладу та дому. Протиріччя у виховних підходах сім'ї і школи відтворюються на ефективності виховного процесу.

Результат, на який розраховує школа і якого звичайно, повинні прагнути і  батьки, щоб добитися тільки нашими спільними зусиллями. Сім'я і школа - це берег і море. На березі дитина робить свої перші кроки, отримує перші уроки життя, а потім перед нею відкривається непізнане море знань, і шлях в цьому морі прокладає школа. Це не означає, що дитина повинна зовсім відірватися від берега - бо ж навіть моряки дальнього плавання завжди повертаються на берег. Сім'я дає дитині первинну підготовку до життя, яку школа все-таки не може дати, тому що необхідний безпосередній дотик до світу близьких, які оточують дитину, світом дуже рідним, дуже потрібним, світом, до якого дитина з перших років привикає і з яким рахується. А вже потім народжується невідоме почуття самостійності, яке школа повинна підтримувати. Соціально-економічні зміни, які відбуваються у житті нашої країни, потребують термінового перегляду засвоєних поглядів, установок не лише в області виховання підростаючого покоління, а й у взаємовідносинах усіх ланок системи соціального розвитку особистості. Насамперед це стосується взаємовідносин школи і сім'ї. Аналіз стану цих взаємин свідчить, що традиційний підхід до виховання підростаючих поколінь, через систему взаємовідносин спільних зусиль школи і сім'ї та педагогічного керівництва сімейним вихованням є надзвичайно малоефективним.

Відомо, що сім'я — природне і найбільш стійке формування людського суспільства, яка акумулює в собі всі найважливіші його ознаки. Сім'я завжди була найкращим колективним вихователем, носієм найвищих національних ідеалів. Виховати дитину здоровою, працелюбною, справжнім громадянином - справа нелегка. Батько і мати несуть відповідальність перед суспільством за виховання дітей, за формування майбутнього громадянина. Процес виховання дітей в сім’ї знаходиться в тісному зв’язку з процесом виховання та навчання підростаючого покоління в школі. Керівна роль, при чому, належить школі, яка повинна функціонувати виховні функції і сім'ї в суспільстві. В сім'ї дитина вперше засвоює норми моралі, навики спільної праці, формуються життєві плани дітей, естетичні ідеали, виховується любов до України.

Батьківщина починається з сім'ї і найважливіші риси та якості громадянина зароджуються в сімейному вихованні, діти - продовження не тільки нашого роду, а й нашого соціального ладу, наших завоювань і благородних намірів. І від того, які духовні цінності візьме від нас молодь, залежатиме майбутнє нашого народу і суспільства. Яку б дорогу не вибирали наші діти, вони, безумовно, займуть належне місце в житті, якщо у них буде виховане почуття громадянської відповідальності, високі моральні якості і справжнє працелюбство.

Батьки - найкращі вихователі, а тому, насамперед, вони відповідають перед власною совістю, народом, державою за виховання своїх дітей. Саме в сім'ї складаються і поступово змінюються ті або інші життєві установки особистості, котрі й визначають сутність її духовності, її моральне обличчя. Сьогодення вплинуло на зміст позашкільної роботи з дітьми і підлітками. Ринкові відносини, конкуренція, вільний вибір галузі діяльності сприяють посиленню потреби особистості у додатковій освіті, ранньому професійному самовизначенні. І головне - посилюється увага й зацікавленість батьків до позашкільної діяльності дітей, зростає попит на додаткові освітні послуги.

Визнаючи усе віковічне значення школи, шкільної освіти для найкращого розвитку дітей, не можна не бачити, що найкраща школа без позашкільної освіти і її допомоги не дасть великих корисних наслідків.

Начальник Люботинського

міського управління юстиції

Харківської області 

Л.В.Гаєвська

З метою удосконалення законодавства України щодо визначення правових та організаційних засад запобігання, виявлення та припинення корупції в публічній та приватній сферах, відшкодування заподіяної корупційними правопорушеннями шкоди, поновлення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, регулювання міжнародного співробітництва у сфері протидії корупції Верховною Радою України 7 квітня 2011 року прийнято Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі - Закон), який вступив в силу з 1 липня 2011 року.

     Цей Закон  визначає  основні  засади  запобігання  і протидії корупції в  публічній  і  приватній  сферах  суспільних  відносин, відшкодування     завданої    внаслідок    вчинення    корупційних правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів   фізичних  осіб,  прав  чи  інтересів  юридичних  осіб, інтересів держави.

     Законом встановлено, що корупція це використання особою наданих  їй  службових  повноважень  та пов'язаних із цим  можливостей  з  метою  одержання  неправомірної вигоди  або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших  осіб  або   відповідно   обіцянка/пропозиція   чи   надання неправомірної  вигоди, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з  метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей.

На ряду з цим Законом визначено поняття корупційного правопорушення - умисне діяння,  що містить ознаки корупції,  вчинене  визначеною особою,   за   яке   законом   установлено    кримінальну, адміністративну,       цивільно-правову      та      дисциплінарну відповідальність.

Суб’єкти відповідальності:

Законодавець визначив коло суб'єктів відповідальності  за корупційні правопорушення. До них відносяться особи, уповноважені на  виконання  функцій  держави  або місцевого самоврядування:

ü Президент  України,  Голова  Верховної Ради України,  його Перший заступник та  заступник,  Прем'єр-міністр  України,  Перший віце-прем'єр-міністр   України,   віце-прем'єр-міністри   України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова  Служби  безпеки  України,  Генеральний  прокурор  України, Голова  Національного  банку  України,  Голова  Рахункової палати, Уповноважений  Верховної  Ради  України  з  прав  людини,   Голова Верховної  Ради Автономної Республіки Крим,  Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

ü народні  депутати   України,   депутати   Верховної   Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад;

ü державні     службовці,     посадові    особи    місцевого самоврядування;

ü військові посадові особи Збройних  Сил  України  та  інших утворених відповідно до законів військових формувань;

ü судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, Голова,  члени,  дисциплінарні  інспектори  Вищої  кваліфікаційної комісії суддів України,  службові особи секретаріату цієї Комісії, Голова,  заступник Голови,  секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції, народні засідателі і присяжні (під час виконання ними цих функцій);

ü особи рядового і начальницького складу органів  внутрішніх справ,   державної   кримінально-виконавчої   служби,  органів  та підрозділів  цивільного  захисту,  Державної  служби  спеціального зв'язку та захисту інформації України, особи начальницького складу податкової міліції;

ü посадові та службові  особи  органів  прокуратури,  Служби безпеки України,  дипломатичної служби,  митної служби,  державної податкової служби;

ü члени Центральної виборчої комісії;

ü посадові та службові особи інших органів державної влади.

Також Законом встановлено коло осіб які прирівняні до вищевказаних категорій, а саме:

ü посадові особи юридичних осіб  публічного  права,  які  не зазначені  в  пункті  1 частини першої цієї статті,  але одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету;

ü особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування,  але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси,  оцінювачі,  а  також  експерти,  арбітражні   керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих  функцій,  інші  особи  в  установлених законом випадках);

ü посадові  особи  іноземних  держав  (особи,  які обіймають посади в законодавчому,  виконавчому або судовому органі іноземної держави,  в  тому  числі  присяжні  засідателі,  інші  особи,  які здійснюють функції держави  для  іноземної  держави,  зокрема  для державного  органу або державного підприємства),  а також іноземні третейські судді,  особи,  які уповноважені  вирішувати  цивільні, комерційні  або  трудові  спори  в  іноземних  державах у порядку, альтернативному до судового;

ü посадові   особи   міжнародних   організацій   (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти  від  її  імені),  а  також  члени  міжнародних парламентських  асамблей,  учасником  яких  є Україна,  та судді і посадові особи міжнародних судів.

Крім того до суб’єктів відповідальності віднесені особи,  які  постійно  або  тимчасово  обіймають   посади, пов'язані     з     виконанням     організаційно-розпорядчих    чи адміністративно-господарських обов'язків,  або  особи,  спеціально уповноважені  на  виконання  таких  обов'язків  у юридичних особах приватного  права  незалежно  від  організаційно-правової   форми, відповідно до закону та посадові  особи  юридичних  осіб,  фізичні  особи - у разі одержання від них особами,  перерахованими вище,  або  за  участю  цих  осіб  іншими  особами неправомірної вигоди.

     ПАМ’ЯТАЙТЕ! Посадові  і  службові  особи  органів   державної   влади, посадові   особи  місцевого  самоврядування,  юридичних  осіб,  їх структурних   підрозділів   у    разі    виявлення    корупційного правопорушення   чи   одержання  інформації  про  вчинення  такого правопорушення працівниками відповідних органів  державної  влади, органів місцевого самоврядування,  юридичних осіб,  їх структурних підрозділів зобов'язані у межах своїх  повноважень  ужити  заходів щодо   припинення   такого   правопорушення  та  негайно  письмово повідомити про його вчинення спеціально  уповноважений  суб'єкт  у сфері протидії корупції.

Обмеження:

Особам, які у відповідності до Закону визначені як суб’єктами відповідальності крім депутатів  Верховної  Ради  Автономної  Республіки Крим,  депутатів  місцевих  рад  (крім  тих,  які  здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), членів Вищої ради  юстиції  (крім  тих,  які  працюють  у Вищій раді юстиції на постійній основі), народних засідателів і присяжних, ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ використовувати   свої   службові повноваження  та  пов'язані  з  цим  можливості  з метою одержання неправомірної    вигоди    або    у    зв'язку    з     прийняттям обіцянки/пропозиції  такої  вигоди для себе чи інших осіб,  у тому числі:

   неправомірно  сприяти  фізичним  або  юридичним  особам  у здійсненні  ними  господарської  діяльності,  одержанні  субсидій, субвенцій,  дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);

   неправомірно сприяти призначенню на посаду особи;

   неправомірно  втручатися  в  діяльність  органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;

   неправомірно  надавати  перевагу  фізичним  або  юридичним особам    у    зв'язку    з    підготовкою    проектів,   виданням нормативно-правових  актів  та прийняттям  рішень,   затвердженням (погодженням) висновків.

Встановлено обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, а саме ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

   займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім  викладацької,  наукової  і  творчої  діяльності,   медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), якщо інше не передбачено  Конституцією  або  законами України;

   входити  до  складу  органу  управління чи наглядової ради підприємства або організації,  що має на меті  одержання  прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками,  паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді товариства (спостережній раді),  ревізійній комісії господарського товариства), якщо  інше не передбачено Конституцією або законами України.

Обмеження також стосуються безпосереднього підпорядкування близьких осіб або безпосереднього підпорядкованості у зв'язку з   виконанням повноважень близьким їм особам. Такі особи зобов'язані повідомити керівництво органу,  на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб.

У разі виникнення обставин,  що порушують  ці вимоги відповідні особи, близькі їм особи вживають заходів щодо усунення таких обставин у п'ятнадцятиденний строк.

     Якщо в зазначений строк ці обставини добровільно не  усунуто, відповідні  особи  або близькі їм особи в місячний строк з моменту виникнення обставин підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає безпосереднє підпорядкування.

     У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади.

Цікавим є положення встановлені Законом стосовно одержання дарунків. Так визначеному колу осіб ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ безпосередньо або через інших осіб одержувати  дарунки  (пожертви) від юридичних або фізичних осіб:

• за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах дарувальника, що приймаються, вчиняються як безпосередньо такою особою, так і за її сприяння іншими посадовими особами та органами;
• якщо  особа,  яка  дарує  (здійснює)  дарунок  (пожертву), перебуває в підпорядкуванні такої особи.

Однак Законом передбачена можливість прийняття дарунків,   які   відповідають   загальновизнаним   уявленням   про гостинність,  та  пожертви,  крім випадків,  передбачених частиною першою цієї статті,  якщо вартість  таких  дарунків  (пожертв)  не перевищує 50 відсотків мінімальної заробітної плати,  встановленої на  день  прийняття  дарунка  (пожертви),  одноразово,  а  сукупна вартість  таких  дарунків  (пожертв),  отриманих  з одного джерела протягом року, - однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року.

     Передбачене цією  частиною  обмеження  щодо вартості дарунків (пожертв) не поширюється на дарунки (пожертви), які:

• даруються (здійснюються) близькими особами;
• одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси.

Слід зазначити, що дарунки є відповідно  державною  або  комунальною  власністю  і  передаються органу,  установі чи організації у порядку,  визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідальність:

За  вчинення корупційних правопорушень особи, визначені Законом як суб'єкти відповідальності  за корупційні правопорушення,   притягаються   до кримінальної,      адміністративної,      цивільно-правової     та дисциплінарної відповідальності в установленому законом порядку.

Відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення  корупційних  правопорушень,  у  триденний  строк  з  дня набрання відповідним рішенням суду законної сили,  притягнення  до цивільно-правової   відповідальності,  накладення  дисциплінарного стягнення заносяться  до  Єдиного  державного  реєстру  осіб,  які вчинили  корупційні  правопорушення,  що  формується  та  ведеться Міністерством юстиції  України.

Законодавець звернув увагу на особливості відсторонення обвинувачено особи від виконання посадових повноважень. Так при винесені постанові  про  притягнення обвинуваченого  у  вчиненні  злочину  у сфері службової діяльності, слідує відсторонення  від  виконання  повноважень  на  посаді  в порядку,  визначеному законом, до розгляду справи судом, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України. В разі складання протоколу   про   адміністративне корупційне правопорушення,  якщо  інше не передбачено Конституцією  і законами  України,  керівником органу може  бути застосоване відсторонення  від виконання  службових  повноважень  до закінчення розгляду справи судом.

     Інші особи,   яких    притягнуто    до    кримінальної    або адміністративної  відповідальності  за  корупційні правопорушення, пов'язані  з  порушенням  обмежень,  передбачених  Законом, підлягають  звільненню з відповідних посад у триденний строк з дня отримання   копії відповідного судового рішення,  яке набрало  законної  сили,  якщо інше не передбачено законом.

Збитки,  шкода,   завдані   державі   внаслідок   вчинення корупційного    правопорушення,    підлягають    відшкодуванню   в установленому законом порядку.

Начальник Люботинського

міського управління юстиції

Харківської області 

Л.В.Гаєвська

У Сімейному кодексі закріплено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Основним державним органом у цій сфері є орган опіки і піклування. Так, відповідно до ст. 55 ЦК опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки. Основні положення, пов'язані з організацією, напрямами та видами діяльності органів опіки і піклування, закріплені в Правилах опіки і піклування.
Зрозуміло, що неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини призводить до порушення її прав. Саме тому в законі закріплено право дитини опиратися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї. Тобто дитина отримала можливість безпосередньо захищати своє право на належне виховання в тому випадку, коли батьки здійснюють його неналежним чином.
У таких випадках дитина, незалежно від віку, вправі звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій, а також до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років (ст. 152 СК України).

Начальник Люботинського міського

управління юстиції Харківської області

Л.В.Гаєвська

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 СК України мати й батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Саме тому питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Якщо батьки проживають окремо, питання про те, з ким із них проживатиме дитина, визначається угодою між ними. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. У разі недосягнення згоди питання вирішується судом.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Незважаючи на те, що в законі розроблено механізм забезпечення прав того з батьків, хто проживає окремо від дитини, проте природа сімейних відносин така, що змусити одного з його учасників здійснити ті або інші дії всупереч його волі практично неможливо.
З огляду на це в законі закріплено правило, згідно з яким батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим із них, хто проживає окремо від дитини. На даний час законом не встановлено форми цієї угоди, однак уявляється, що такий договір через його важливість укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки в ньому, щоб уникнути подальших непорозумінь, слід визначити, скільки часу і в які дні тижня дитина має проводити з тим із батьків, хто проживає від неї окремо, з ким вона залишатиметься у святкові дні, хто забиратиме її під час канікул, в якому порядку розглядатимуться питання, що стосуються дитини. У разі ухилення одного з батьків від виконання договору він зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків (ст. 157 СК).

Начальник Люботинського міського

управління юстиції Харківської області

Л.В.Гаєвська

Якщо батьки через непорозуміння не можуть дійти згоди у спорі про участь у вихованні дитини того з них, хто проживає окремо від неї, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. У рішенні можуть бути зазначені форми, місце, час, частота, тривалість спілкування дитини з тим із батьків, хто проживає окремо від неї, а також будь-які інші питання його участі у вихованні дитини.
Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
При вирішенні зазначеного спору суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування
В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.
У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.
Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини (ст. 159 СК України).

Начальник Люботинського міського

управління юстиції Харківської області

Л.В.Гаєвська

Якщо батьки через непорозуміння не можуть дійти згоди у спорі про участь у вихованні дитини того з них, хто проживає окремо від неї, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. У рішенні можуть бути зазначені форми, місце, час, частота, тривалість спілкування дитини з тим із батьків, хто проживає окремо від неї, а також будь-які інші питання його участі у вихованні дитини.
Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
При вирішенні зазначеного спору суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування
В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.
У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.
Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини (ст. 159 СК України).

Начальник Люботинського міського

управління юстиції Харківської області

Л.В.Гаєвська

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 СК України мати й батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Саме тому питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Якщо батьки проживають окремо, питання про те, з ким із них проживатиме дитина, визначається угодою між ними. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. У разі недосягнення згоди питання вирішується судом.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Незважаючи на те, що в законі розроблено механізм забезпечення прав того з батьків, хто проживає окремо від дитини, проте природа сімейних відносин така, що змусити одного з його учасників здійснити ті або інші дії всупереч його волі практично неможливо.
З огляду на це в законі закріплено правило, згідно з яким батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим із них, хто проживає окремо від дитини. На даний час законом не встановлено форми цієї угоди, однак уявляється, що такий договір через його важливість укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки в ньому, щоб уникнути подальших непорозумінь, слід визначити, скільки часу і в які дні тижня дитина має проводити з тим із батьків, хто проживає від неї окремо, з ким вона залишатиметься у святкові дні, хто забиратиме її під час канікул, в якому порядку розглядатимуться питання, що стосуються дитини. У разі ухилення одного з батьків від виконання договору він зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків (ст. 157 СК).

Начальник Люботинського міського

управління юстиції Харківської області

Л.В.Гаєвська

У Сімейному кодексі закріплено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Основним державним органом у цій сфері є орган опіки і піклування. Так, відповідно до ст. 55 ЦК опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки. Основні положення, пов'язані з організацією, напрямами та видами діяльності органів опіки і піклування, закріплені в Правилах опіки і піклування.
Зрозуміло, що неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини призводить до порушення її прав. Саме тому в законі закріплено право дитини опиратися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї. Тобто дитина отримала можливість безпосередньо захищати своє право на належне виховання в тому випадку, коли батьки здійснюють його неналежним чином.
У таких випадках дитина, незалежно від віку, вправі звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій, а також до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років (ст. 152 СК України).

Начальник Люботинського міського

управління юстиції Харківської області

Л.В.Гаєвська

З метою удосконалення законодавства України щодо визначення правових та організаційних засад запобігання, виявлення та припинення корупції в публічній та приватній сферах, відшкодування заподіяної корупційними правопорушеннями шкоди, поновлення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, регулювання міжнародного співробітництва у сфері протидії корупції Верховною Радою України 7 квітня 2011 року прийнято Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі - Закон), який вступив в силу з 1 липня 2011 року.

     Цей Закон  визначає  основні  засади  запобігання  і протидії корупції в  публічній  і  приватній  сферах  суспільних  відносин, відшкодування     завданої    внаслідок    вчинення    корупційних правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів   фізичних  осіб,  прав  чи  інтересів  юридичних  осіб, інтересів держави.

     Законом встановлено, що корупція це використання особою наданих  їй  службових  повноважень  та пов'язаних із цим  можливостей  з  метою  одержання  неправомірної вигоди  або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших  осіб  або   відповідно   обіцянка/пропозиція   чи   надання неправомірної  вигоди, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з  метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей.

На ряду з цим Законом визначено поняття корупційного правопорушення - умисне діяння,  що містить ознаки корупції,  вчинене  визначеною особою,   за   яке   законом   установлено    кримінальну, адміністративну,       цивільно-правову      та      дисциплінарну відповідальність.

Суб’єкти відповідальності:

Законодавець визначив коло суб'єктів відповідальності  за корупційні правопорушення. До них відносяться особи, уповноважені на  виконання  функцій  держави  або місцевого самоврядування:

ü Президент  України,  Голова  Верховної Ради України,  його Перший заступник та  заступник,  Прем'єр-міністр  України,  Перший віце-прем'єр-міністр   України,   віце-прем'єр-міністри   України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова  Служби  безпеки  України,  Генеральний  прокурор  України, Голова  Національного  банку  України,  Голова  Рахункової палати, Уповноважений  Верховної  Ради  України  з  прав  людини,   Голова Верховної  Ради Автономної Республіки Крим,  Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

ü народні  депутати   України,   депутати   Верховної   Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад;

ü державні     службовці,     посадові    особи    місцевого самоврядування;

ü військові посадові особи Збройних  Сил  України  та  інших утворених відповідно до законів військових формувань;

ü судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, Голова,  члени,  дисциплінарні  інспектори  Вищої  кваліфікаційної комісії суддів України,  службові особи секретаріату цієї Комісії, Голова,  заступник Голови,  секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції, народні засідателі і присяжні (під час виконання ними цих функцій);

ü особи рядового і начальницького складу органів  внутрішніх справ,   державної   кримінально-виконавчої   служби,  органів  та підрозділів  цивільного  захисту,  Державної  служби  спеціального зв'язку та захисту інформації України, особи начальницького складу податкової міліції;

ü посадові та службові  особи  органів  прокуратури,  Служби безпеки України,  дипломатичної служби,  митної служби,  державної податкової служби;

ü члени Центральної виборчої комісії;

ü посадові та службові особи інших органів державної влади.

Також Законом встановлено коло осіб які прирівняні до вищевказаних категорій, а саме:

ü посадові особи юридичних осіб  публічного  права,  які  не зазначені  в  пункті  1 частини першої цієї статті,  але одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету;

ü особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування,  але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси,  оцінювачі,  а  також  експерти,  арбітражні   керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих  функцій,  інші  особи  в  установлених законом випадках);

ü посадові  особи  іноземних  держав  (особи,  які обіймають посади в законодавчому,  виконавчому або судовому органі іноземної держави,  в  тому  числі  присяжні  засідателі,  інші  особи,  які здійснюють функції держави  для  іноземної  держави,  зокрема  для державного  органу або державного підприємства),  а також іноземні третейські судді,  особи,  які уповноважені  вирішувати  цивільні, комерційні  або  трудові  спори  в  іноземних  державах у порядку, альтернативному до судового;

ü посадові   особи   міжнародних   організацій   (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти  від  її  імені),  а  також  члени  міжнародних парламентських  асамблей,  учасником  яких  є Україна,  та судді і посадові особи міжнародних судів.

Крім того до суб’єктів відповідальності віднесені особи,  які  постійно  або  тимчасово  обіймають   посади, пов'язані     з     виконанням     організаційно-розпорядчих    чи адміністративно-господарських обов'язків,  або  особи,  спеціально уповноважені  на  виконання  таких  обов'язків  у юридичних особах приватного  права  незалежно  від  організаційно-правової   форми, відповідно до закону та посадові  особи  юридичних  осіб,  фізичні  особи - у разі одержання від них особами,  перерахованими вище,  або  за  участю  цих  осіб  іншими  особами неправомірної вигоди.

     ПАМ’ЯТАЙТЕ! Посадові  і  службові  особи  органів   державної   влади, посадові   особи  місцевого  самоврядування,  юридичних  осіб,  їх структурних   підрозділів   у    разі    виявлення    корупційного правопорушення   чи   одержання  інформації  про  вчинення  такого правопорушення працівниками відповідних органів  державної  влади, органів місцевого самоврядування,  юридичних осіб,  їх структурних підрозділів зобов'язані у межах своїх  повноважень  ужити  заходів щодо   припинення   такого   правопорушення  та  негайно  письмово повідомити про його вчинення спеціально  уповноважений  суб'єкт  у сфері протидії корупції.

Обмеження:

Особам, які у відповідності до Закону визначені як суб’єктами відповідальності крім депутатів  Верховної  Ради  Автономної  Республіки Крим,  депутатів  місцевих  рад  (крім  тих,  які  здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), членів Вищої ради  юстиції  (крім  тих,  які  працюють  у Вищій раді юстиції на постійній основі), народних засідателів і присяжних, ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ використовувати   свої   службові повноваження  та  пов'язані  з  цим  можливості  з метою одержання неправомірної    вигоди    або    у    зв'язку    з     прийняттям обіцянки/пропозиції  такої  вигоди для себе чи інших осіб,  у тому числі:

   неправомірно  сприяти  фізичним  або  юридичним  особам  у здійсненні  ними  господарської  діяльності,  одержанні  субсидій, субвенцій,  дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);

   неправомірно сприяти призначенню на посаду особи;

   неправомірно  втручатися  в  діяльність  органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;

   неправомірно  надавати  перевагу  фізичним  або  юридичним особам    у    зв'язку    з    підготовкою    проектів,   виданням нормативно-правових  актів  та прийняттям  рішень,   затвердженням (погодженням) висновків.

Встановлено обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, а саме ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

   займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім  викладацької,  наукової  і  творчої  діяльності,   медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), якщо інше не передбачено  Конституцією  або  законами України;

   входити  до  складу  органу  управління чи наглядової ради підприємства або організації,  що має на меті  одержання  прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками,  паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді товариства (спостережній раді),  ревізійній комісії господарського товариства), якщо  інше не передбачено Конституцією або законами України.

Обмеження також стосуються безпосереднього підпорядкування близьких осіб або безпосереднього підпорядкованості у зв'язку з   виконанням повноважень близьким їм особам. Такі особи зобов'язані повідомити керівництво органу,  на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб.

У разі виникнення обставин,  що порушують  ці вимоги відповідні особи, близькі їм особи вживають заходів щодо усунення таких обставин у п'ятнадцятиденний строк.

     Якщо в зазначений строк ці обставини добровільно не  усунуто, відповідні  особи  або близькі їм особи в місячний строк з моменту виникнення обставин підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає безпосереднє підпорядкування.

     У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади.

Цікавим є положення встановлені Законом стосовно одержання дарунків. Так визначеному колу осіб ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ безпосередньо або через інших осіб одержувати  дарунки  (пожертви) від юридичних або фізичних осіб:

• за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах дарувальника, що приймаються, вчиняються як безпосередньо такою особою, так і за її сприяння іншими посадовими особами та органами;
• якщо  особа,  яка  дарує  (здійснює)  дарунок  (пожертву), перебуває в підпорядкуванні такої особи.

Однак Законом передбачена можливість прийняття дарунків,   які   відповідають   загальновизнаним   уявленням   про гостинність,  та  пожертви,  крім випадків,  передбачених частиною першою цієї статті,  якщо вартість  таких  дарунків  (пожертв)  не перевищує 50 відсотків мінімальної заробітної плати,  встановленої на  день  прийняття  дарунка  (пожертви),  одноразово,  а  сукупна вартість  таких  дарунків  (пожертв),  отриманих  з одного джерела протягом року, - однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року.

     Передбачене цією  частиною  обмеження  щодо вартості дарунків (пожертв) не поширюється на дарунки (пожертви), які:

• даруються (здійснюються) близькими особами;
• одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси.

Слід зазначити, що дарунки є відповідно  державною  або  комунальною  власністю  і  передаються органу,  установі чи організації у порядку,  визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідальність:

За  вчинення корупційних правопорушень особи, визначені Законом як суб'єкти відповідальності  за корупційні правопорушення,   притягаються   до кримінальної,      адміністративної,      цивільно-правової     та дисциплінарної відповідальності в установленому законом порядку.

Відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення  корупційних  правопорушень,  у  триденний  строк  з  дня набрання відповідним рішенням суду законної сили,  притягнення  до цивільно-правової   відповідальності,  накладення  дисциплінарного стягнення заносяться  до  Єдиного  державного  реєстру  осіб,  які вчинили  корупційні  правопорушення,  що  формується  та  ведеться Міністерством юстиції  України.

Законодавець звернув увагу на особливості відсторонення обвинувачено особи від виконання посадових повноважень. Так при винесені постанові  про  притягнення обвинуваченого  у  вчиненні  злочину  у сфері службової діяльності, слідує відсторонення  від  виконання  повноважень  на  посаді  в порядку,  визначеному законом, до розгляду справи судом, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України. В разі складання протоколу   про   адміністративне корупційне правопорушення,  якщо  інше не передбачено Конституцією  і законами  України,  керівником органу може  бути застосоване відсторонення  від виконання  службових  повноважень  до закінчення розгляду справи судом.

     Інші особи,   яких    притягнуто    до    кримінальної    або адміністративної  відповідальності  за  корупційні правопорушення, пов'язані  з  порушенням  обмежень,  передбачених  Законом, підлягають  звільненню з відповідних посад у триденний строк з дня отримання   копії відповідного судового рішення,  яке набрало  законної  сили,  якщо інше не передбачено законом.

Збитки,  шкода,   завдані   державі   внаслідок   вчинення корупційного    правопорушення,    підлягають    відшкодуванню   в установленому законом порядку.

Начальник Люботинського

міського управління юстиції

Харківської області 

Л.В.Гаєвська

Школа повинна розвиватись і крокувати в ногу з поступом життя, вона має забезпечувати своїм вихованцям можливості розширення особистісних перспектив відповідно до демократичних та плюралістичних тенденцій розвитку суспільства. Проте її потенціал обмежується матеріальними, організаційними, культурними, технологічними, ідеологічними та іншими суспільними обставинами. Подолати цю обмеженість можна лише шляхом налагодження взаємодії школи з іншими елементами соціалізації - сім'єю, громадою, церквою, засобами масової інформації, виробничими структурами. Співробітництво між учителями та батьками є просто необхідним, якщо ми хочемо позбавити дітей конфліктних ситуацій із симптомами, що їх супроводжують: фобіями, відразою до навчання, неуспішністю, почуттям неповновартості тощо.

Маючи перевагу первинного впливу, сімейне виховання має свої особливості. Дитина розцінює його як норму, доки не зіткнеться з іншим виховним середовищем, особливо з таким, де панують зовсім інші закони.

"Роки й роки ідуть на те. - писав відомий педагог В.О. Сухомлинський, щоб навчати і вчителів і батьків бути чутливими до переживання дітей. Зрозуміти дитячі почуття - значить підійти до дитини по-людському, принести їй спокій, розсіяти тривогу, навчити її бути доброю й чуйною. Дитина, відчувши, що старші зрозуміли її душевний стан, стає м'якою, чутливою до добра. Те, що я називаю виховуваністю, є відповіддю дитини на наше вміння зрозуміти її стан. Якщо є старші, не розуміючи дитини, байдужі до її душевних порухів, часом бур і ураганів, -дитина стає жорстокою, оздоблюється, вона може навмисне робити зло".

Позашкільна освіта потрібна для культурного поступу країни як найкращий засіб до виховання гармонійно розвинутої особи - індивідуальності, а не того одноманітного гурту, який не здатен ні захистити свою волю, ні направити її на загальне добро. Надзвичайно важливе значення для формування життєвих ставлень дитини мають передусім взаємини між самими батьками, оскільки в них віддзеркалюється загальний дух сімейних стосунків, спрямованість життєдіяльності і сім'ї, її моральна сфера. Сім'я і школа ставить перед собою основне головне завдання -виховання всесторонньо, гармонійно розвинено, реалізувати себе в професійному, громадянському і сімейному аспектах. Потреба в здоровому способі життя, розвинений інтелект і широкий всебічний розвиток, інтелігентність у спілкуванні, естетичне сприйняття світу - ось кінцевий результат спільної виховної діяльності сім'ї і школи. Принципи і підходи, які повинні працювати на кінцевий результат, реалізуються в школі, але необхідно, щоб все життя учня, виховуючи і розвиваюче, будувалося на єдиній основі і в стінах навчального закладу та дому. Протиріччя у виховних підходах сім'ї і школи відтворюються на ефективності виховного процесу.

Результат, на який розраховує школа і якого звичайно, повинні прагнути і  батьки, щоб добитися тільки нашими спільними зусиллями. Сім'я і школа - це берег і море. На березі дитина робить свої перші кроки, отримує перші уроки життя, а потім перед нею відкривається непізнане море знань, і шлях в цьому морі прокладає школа. Це не означає, що дитина повинна зовсім відірватися від берега - бо ж навіть моряки дальнього плавання завжди повертаються на берег. Сім'я дає дитині первинну підготовку до життя, яку школа все-таки не може дати, тому що необхідний безпосередній дотик до світу близьких, які оточують дитину, світом дуже рідним, дуже потрібним, світом, до якого дитина з перших років привикає і з яким рахується. А вже потім народжується невідоме почуття самостійності, яке школа повинна підтримувати. Соціально-економічні зміни, які відбуваються у житті нашої країни, потребують термінового перегляду засвоєних поглядів, установок не лише в області виховання підростаючого покоління, а й у взаємовідносинах усіх ланок системи соціального розвитку особистості. Насамперед це стосується взаємовідносин школи і сім'ї. Аналіз стану цих взаємин свідчить, що традиційний підхід до виховання підростаючих поколінь, через систему взаємовідносин спільних зусиль школи і сім'ї та педагогічного керівництва сімейним вихованням є надзвичайно малоефективним.

Відомо, що сім'я — природне і найбільш стійке формування людського суспільства, яка акумулює в собі всі найважливіші його ознаки. Сім'я завжди була найкращим колективним вихователем, носієм найвищих національних ідеалів. Виховати дитину здоровою, працелюбною, справжнім громадянином - справа нелегка. Батько і мати несуть відповідальність перед суспільством за виховання дітей, за формування майбутнього громадянина. Процес виховання дітей в сім’ї знаходиться в тісному зв’язку з процесом виховання та навчання підростаючого покоління в школі. Керівна роль, при чому, належить школі, яка повинна функціонувати виховні функції і сім'ї в суспільстві. В сім'ї дитина вперше засвоює норми моралі, навики спільної праці, формуються життєві плани дітей, естетичні ідеали, виховується любов до України.

Батьківщина починається з сім'ї і найважливіші риси та якості громадянина зароджуються в сімейному вихованні, діти - продовження не тільки нашого роду, а й нашого соціального ладу, наших завоювань і благородних намірів. І від того, які духовні цінності візьме від нас молодь, залежатиме майбутнє нашого народу і суспільства. Яку б дорогу не вибирали наші діти, вони, безумовно, займуть належне місце в житті, якщо у них буде виховане почуття громадянської відповідальності, високі моральні якості і справжнє працелюбство.

Батьки - найкращі вихователі, а тому, насамперед, вони відповідають перед власною совістю, народом, державою за виховання своїх дітей. Саме в сім'ї складаються і поступово змінюються ті або інші життєві установки особистості, котрі й визначають сутність її духовності, її моральне обличчя. Сьогодення вплинуло на зміст позашкільної роботи з дітьми і підлітками. Ринкові відносини, конкуренція, вільний вибір галузі діяльності сприяють посиленню потреби особистості у додатковій освіті, ранньому професійному самовизначенні. І головне - посилюється увага й зацікавленість батьків до позашкільної діяльності дітей, зростає попит на додаткові освітні послуги.

Визнаючи усе віковічне значення школи, шкільної освіти для найкращого розвитку дітей, не можна не бачити, що найкраща школа без позашкільної освіти і її допомоги не дасть великих корисних наслідків.

Начальник Люботинського

міського управління юстиції

Харківської області 

Л.В.Гаєвська