Перелік проектів рішень виконавчого комітету Люботинської міської ради на травень 2013 року

1.Про надання дозволу на установку індивідуального газового опалення в квартирі № хх багатоквартирного будинку по вул. ххххххххххххх

2.Про надання дозволу на установку індивідуального газового опалення в квартирі № хх багатоквартирного будинку по вул. ххххххххххххх

3.Про надання дозволу на видалення дерев по вул.____________та кронування дерев по вул.______________

4.Про затвердження посадового складу конкурсної комісії по відбору підприємств з утримання об’єктів благоустрою міста, у тому числі доріг міста протяжністю 227 км; з утримання житлових будинків і прибудинкових

5.територій житлового фонду; з надання послуг з утримання об’єктів водопостачання та водовідведення; на право надання послуг з вивезення рідких побутових відходів на території Люботинської міської ради; на право надання послуг з вивезення твердих побутових відходів на території Люботинської міської ради

6.Про затвердження нового списку посадових осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення

7.Про надання дозволу на установку газового опалювального приладу в літній кухні домоволодіння по вул. хххххххххх, № ххх в м. Люботині

8.Про зарахування до списку громадян, які потребують поліпшення житлових умов та списку соціального квартирного обліку громадянку ХХХХХХХХХХХХХХ

9.Про зарахування до обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов при виконавчому комітеті Люботинської міської ради громадянку ХХХХХХХХХХХХХХХХ

10.Про впорядкування  поштової  адреси об’єкту  нерухомого  майна по вул.  Караванська  № 11 в  м. Люботин, Харківської  області

11.Про впорядкування  поштової адреси об’єкту  нерухомого  майна  по вул.  Караванська  № 11а  в  м. Люботин Харківської області.

12.Про внесення змін та доповнень до регламенту виконавчих органів Люботинської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 12 квітня 2011 року № 127 (зі змінами, внесеними згідно з рішеннями виконавчого комітету від 12 травня 2011 р. № 188, від 10 квітня 2012 р. № 111, від 11 вересня 2012 р. № 299).

13.Про затвердження  складу міського координаційного комітету сприяння зайнятості населення

14.Про затвердження проекту  мережі  закладів освіти  на 2013/2014 навчальний рік (Варіант 1)

15.Про затвердження проекту  мережі  закладів освіти  на 2013/2014 навчальний рік (Варіант 2)

16.Про організацію літнього відпочинку та оздоровлення дітей у 2013  році

17.Про затвердження видів громадських робіт  на 2013 рік

18.Про організацію та проведення громадських робіт в 2013 рік

19.Про організацію роботи робочої групи з питань легалізації виплати заробітної плати і зайнятості населення

20.Про встановлення тарифів на послуги, які надає ВККУ Люботинської міської ради

21.Про затвердження нового складу тимчасової комісії з питань погашення  заборгованості із заробітної плати (грошового забезпечення), пенсій, стипендій та інших соціальних виплат

22.Про затвердження фінансового плану роботи комунального підприємства «Люботинське бюро технічної інвентаризації» на ІІ півріччя 2013 року

23.Про надання дозволу на дарування будинку, право користування яким має неповнолітній та надання дозволу матері дати згоду на підписання договору дарування неповнолітнім

24.Про позбавлення батьків батьківських прав батьківських прав щодо малолітніх та  неповнолітніх дітей

25.Про втрату статусу дитини, позбавленої батьківського піклування 

26.Про надання малолітнім статусу дітей,, позбавлених батьківського піклування та призначення опіки

27.Про надання дозволу матері дати згоду неповнолітній доньці на придбання квартири. 

Завантажити документи: proekti-rshen.rar [482.56 Kb] (cкачувань: 15)

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА

від 23 травня 2012 р. № 417 Київ

Про затвердження Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми

 {Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ

№ 868 від 19.09.2012}

 Відповідно до підпункту “б” пункту 2 частини першої статті 6 та частини першої статті 15 Закону України “Про протидію торгівлі людьми” Кабінет Міністрів України постановляє:

 Затвердити Порядок встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, що додається.

Прем'єр-міністр України    

М.АЗАРОВ

Інд. 26           

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 23 травня 2012 р. № 417

 ПОРЯДОК

встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми

1. Цей Порядок визначає процедуру встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми (далі - статус), на підставі відповідної інформації.

2. Особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, подає за місцем перебування до місцевої держадміністрації заяву про встановлення статусу (далі - заява) за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Іноземець або особа без громадянства, що не володіє українською або російською мовою, заповнює заяву з перекладачем.

Для встановлення статусу дитині, яка постраждала від торгівлі людьми, заява подається до місцевої держадміністрації її законним представником або особою, якій стало відомо про таку дитину.

 3. Заяви реєструються у відповідному журналі за формою, затвердженою Мінсоцполітики, а особам, які їх подали, повідомляється про можливість одержання допомоги та її види.

 4. Голова місцевої держадміністрації визначає структурний підрозділ, відповідальний за проведення процедури встановлення статусу (далі - структурний підрозділ), та відповідальну посадову особу (далі - посадова особа) згідно з розподілом функціональних обов’язків.

 5. У разі звернення для встановлення статусу особи, яка є потерпілою від злочину, пов’язаного з торгівлею людьми, або цивільним позивачем у кримінальному провадженні, або особи, яка постраждала від торгівлі людьми на території іншої держави, що підтверджено результатами розслідування відповідних органів такої держави, заява зазначеної особи приймається без проведення співбесіди посадовою особою.

{Пункт 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 868 від 19.09.2012}

 6. Іноземцеві або особі без громадянства у разі подання заяви до місцевої держадміністрації видається протягом двох робочих днів довідка про звернення для встановлення статусу за формою згідно з додатком 1, яка є підставою для звернення до територіальних органів або підрозділів ДМС для реєстрації.

 7. Посадова особа проводить протягом трьох робочих днів з дати подання заяви співбесіду з особою, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, та заповнює опитувальний лист згідно з додатком 2, намагаючися запобігти повторній віктимізації та психологічному травмуванню особи.

 За бажанням особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, під час проведення співбесіди можуть бути присутні члени її родини або інші особи.

 У разі проведення співбесіди із законним представником дитини, яка постраждала від торгівлі людьми і розлучена із сім’єю, або недієздатної особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, до співбесіди залучається перекладач (у разі потреби), психолог чи педагогічний працівник та адвокат, про що робиться відмітка в опитувальному листі.

 У разі неможливості проведення співбесіди з особою, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, через її хронічне психічне захворювання, тимчасовий розлад психічної діяльності, недоумство або інший хворобливий психічний стан чи малолітство опитувальний лист заповнюється посадовою особою на підставі особистих спостережень, показань свідків або інших даних.

 Посадова особа, яка проводить співбесіду, оформляє розписку про нерозголошення відомостей, які їй стали відомі під час проведення співбесіди, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

 8. Після проведення співбесіди особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, ознайомлюється з опитувальним листом та підписує його. У разі незгоди із змістом опитувального листа така особа має право надати свої зауваження в письмовому вигляді.

 Після проведення співбесіди законний представник дитини, яка постраждала від торгівлі людьми і розлучена із сім’єю, або недієздатної особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, перекладач (у разі його присутності), психолог чи педагогічний працівник та адвокат ознайомлюються з опитувальним листом та підписують його. У разі незгоди із змістом опитувального листа зазначені особи мають право надати свої зауваження в письмовому вигляді.

 9. У разі коли особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, в заяві зазначила про потребу в наданні їй притулку, медичної, психологічної та іншої допомоги, місцева держадміністрація, а також суб’єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми та безпосередньо виявили таку особу під час виконання своїх функціональних обов’язків, невідкладно здійснюють заходи щодо забезпечення надання такій особі притулку, медичної, психологічної та іншої допомоги.

 10. На підставі інформації, отриманої під час проведення співбесіди, посадова особа оформляє протягом двох робочих днів облікову картку особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

 Без проведення співбесіди оформляється облікова картка особи, зазначеної у пункті 5 цього Порядку.

 11. Структурний підрозділ залучає суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, до проведення у семиденний строк перевірки інформації, зазначеної в опитувальному листі, щодо її достовірності (далі - перевірка).

 12. Місцева держадміністрація протягом двох робочих днів з дня завершення перевірки подає до Мінсоцполітики такі документи:

 1) копію заяви;

 2) копію документа, що посвідчує особу, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, або особу, зазначену у пункті 5 цього Порядку;

 3) копію заповненого опитувального листа;

 4) копію облікової картки особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, або особи, зазначеної у пункті 5 цього Порядку;

 5) копію заяви особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, до правоохоронних органів про захист своїх прав та інтересів (у разі звернення) або копію повідомлення (заяви) посадової особи до правоохоронних органів про виявлений факт торгівлі людьми;

 6) копію зауважень особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, чи законного представника дитини, яка постраждала від торгівлі людьми і розлучена із сім’єю, або недієздатної особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, перекладача, психолога чи педагогічного працівника та адвоката до змісту опитувального листа (у разі наявності);

 7) інші документи та матеріали щодо наявності підстав для встановлення статусу (копії проїзних документів, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, довідку про перетин державного кордону, медичні висновки тощо).

{Підпункт 7 пункту 12 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 868 від 19.09.2012}

 13. Документи, зазначені у пункті 12 цього Порядку, розглядаються Мінсоцполітики протягом п’яти робочих днів від дати їх реєстрації. За результатами розгляду Мінсоцполітики надсилає місцевій держадміністрації листа про встановлення статусу або відмову у його встановленні з обґрунтуванням причин такої відмови.

 14. Підставами для встановлення статусу є:

 1) укладення незаконної угоди щодо особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми;

 2) вербування, переміщення, переховування, передача або одержання особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, шляхом обману, шахрайства, шантажу, її уразливого стану або застосування чи погрозою застосування насильства з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи;

 3) документи та матеріали, що зібрані під час проведення перевірки і підтверджують можливість встановлення статусу.

 15. Невідповідність інформації, наданої особою, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, та інформації, зібраної під час проведення перевірки, є підставою для відмови у встановленні статусу.

 16. У разі встановлення статусу особі, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, або особі, зазначеній у пункті 5 цього Порядку, посадова особа протягом п’яти робочих днів з дня надходження листа Мінсоцполітики видає такій особі довідку про встановлення статусу згідно з додатком 3.

 17. Після отримання іноземцем або особою без громадянства довідки про встановлення статусу довідка про звернення для встановлення статусу втрачає чинність.

 18. Довідка про встановлення статусу реєструється у відповідному журналі за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

 19. Особа, якій встановлено статус та яка отримала відповідну довідку, має право на одержання одноразової матеріальної допомоги у встановленому законодавством порядку.

 20. Статус надається строком до двох років та може бути продовжений за рішенням Мінсоцполітики не більш як на один рік. Для продовження зазначеного строку місцева держадміністрація подає до Мінсоцполітики відповідне письмове обґрунтування. У разі прийняття рішення про продовження такого строку до довідки про встановлення статусу вносяться відповідні відомості.

 21. У разі прийняття рішення про відмову у встановленні статусу місцева держадміністрація протягом п’яти робочих днів повідомляє особу, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, про його прийняття. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

 22. Документи, зазначені у пункті 12 цього Порядку, разом з копією листа Мінсоцполітики про встановлення або відмову у встановленні статусу зберігаються Мінсоцполітики та місцевою держадміністрацією протягом п’яти років з дати закінчення строку, встановленого відповідно до пункту 20 цього Порядку.

 23. Позбавлення статусу здійснюється у разі його встановлення на підставі поданих завідомо неправдивих відомостей або недійсних документів, що мали істотне значення для його встановлення.

 У такому випадку особа, яку позбавлено статусу, відшкодовує виплачену їй одноразову матеріальну допомогу та всі витрати, пов’язані з наданням їй послуг.

 24. Розголошення суб’єктами, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, відомостей про особу, яка постраждала від торгівлі людьми, здійснюється у випадках, визначених законом.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 25 липня 2012 р. № 660 Київ

Про затвердження Порядку виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми

 {Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ

№ 71 від 04.02.2013}

 Відповідно до статті 6 Закону України “Про протидію торгівлі людьми” Кабінет Міністрів України постановляє:

 1. Затвердити Порядок виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, що додається.

 2. Ця постанова набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Прем'єр-міністр України 

М.АЗАРОВ

Інд. 26           

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 25 липня 2012 р. № 660

ПОРЯДОК

виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми

{У тексті Порядку слова “орган праці та соціального захисту населення” в усіх відмінках і числах замінено словами “орган соціального захисту населення” у відповідному відмінку і числі згідно з Постановою КМ № 71 від 04.02.2013}

 1. Цей Порядок визначає механізм виплати одноразової матеріальної допомоги (далі - матеріальна допомога) особам, які постраждали від торгівлі людьми.

 2. Матеріальна допомога виплачується особі, якій встановлено статус постраждалої від торгівлі людьми (далі - особа), відповідно до законодавства.

 Виплата матеріальної допомоги здійснюється Міністерством соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім мм. Києва та Севастополя) рад (далі - органи соціального захисту населення) одноразово у розмірі прожиткового мінімуму для відповідної категорії осіб (діти віком до шести років, діти віком від шести до 18 років, працездатні особи, особи, які втратили працездатність), установленого на момент звернення особи за матеріальною допомогою.

{Абзац другий пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 71 від 04.02.2013}

 3. Для отримання матеріальної допомоги особа або законний представник дитини, яка постраждала від торгівлі людьми і розлучена із сім’єю, або недієздатної особи подає органові соціального захисту населення за місцем проживання (перебування) зазначеної особи такі документи:

 заяву за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

 копію довідки про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми;

 копію документа, що посвідчує особу;

 копію документа, що підтверджує непрацездатність особи (у разі потреби).

 Іноземець або особа без громадянства, що не володіє українською або російською мовою, заповнює заяву з перекладачем.

 Орган соціального захисту населення формує особову справу, яка зберігається протягом трьох років після виплати матеріальної допомоги.

 Матеріальну допомогу може отримати уповноважена особа, законний представник дитини, яка постраждала від торгівлі людьми і розлучена із сім’єю, або недієздатної особи.

 У разі коли особа, якій встановлено статус постраждалої від торгівлі людьми, не отримала матеріальної допомоги протягом відповідного бюджетного періоду з поважних причин, вона має право звернутися за її отриманням у наступному бюджетному періоді та отримати матеріальну допомогу в розмірі прожиткового мінімуму для відповідної категорії осіб (діти віком до шести років, діти віком від шести до 18 років, працездатні особи, особи, які втратили працездатність), установленого на момент звернення особи за отриманням матеріальної допомоги.

{Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 71 від 04.02.2013}

 4. Виплата матеріальної допомоги здійснюється згідно з відомістю, яка складається органом соціального захисту населення за формою, затвердженою Мінсоцполітики, через державне підприємство поштового зв’язку або шляхом перерахування коштів на особистий банківський рахунок.

 Витрати на оплату послуг державного підприємства поштового зв’язку, пов’язаних з виплатою матеріальної допомоги, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету відповідно до заявки органу соціального захисту населення.

 5. Матеріальна допомога виплачується особі не пізніше одного місяця з дня її звернення до органу соціального захисту населення у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на такі цілі.

 6. Районні органи соціального захисту населення подають щомісяця до 10 числа регіональним органам соціального захисту населення реєстри виплат (перерахування) матеріальної допомоги з метою контролю за здійсненням відповідних видатків для подання до 15 числа Мінсоцполітики звіту про використання бюджетних коштів.

{Порядок доповнено пунктом 6 згідно з Постановою КМ № 71 від 04.02.2013}

   Основним законом кожної держави є Конституція. Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.         

  Особливим предметом регулювання Конституції України є закріплення пріоритету прав і свобод людини, які визнаються вищою соціальною цінністю.     Ці права і свободи визначають правове становище особи і основи правопорядку. В системі загальнолюдських цінностей визначальне місце належить праву на працю, на якому базується економічне і соціальне становище як суспільства в цілому, так і кожного його члена.

  Праця — основа життя і багатства суспільства, джерело внутрішнього зростання духовних якостей людини. Праця — це діяльність людини, що потребує витрат фізичної або розумової енергії і має своїм призначенням створення матеріальних і духовних цінностей. Праця є найважливішою умовою існування суспільства, його розвитку і вдосконалення.

  У статті 43 Конституції України зазначається, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

  Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: вільний вибір виду діяльності; безоплатне сприяння державними службами зайнятості в підборі відповідної роботи і працевлаштуванні згідно з покликанням, здібностями, професійною підготовкою, освітою, з урахуванням суспільних потреб; надання підприємствами, установами, організаціями відповідно до їх попередньо поданих заявок роботи за фахом випускникам державних навчальних закладів; безоплатне навчання безробітних новим професіям, перепідготовку в навчальних закладах або в системі державної служби зайнятості .

  Частина 2 ст. 2 КЗпП України вказує на єдиний спосіб реалізації права на працю громадянами — укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

  Порядок укладення трудового договору - це встановлена чинним законодавством процедура підписання та оформлення трудового договору. Закон забороняє вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомостей про їх партійну і національну приналежність, походження та документів, подання яких не передбачено законодавством. Трудовий договір може укладатися як в усній, так і в письмовій формі. Укладення трудового договору в будь-якій формі оформлюється наказом чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Відповідно до Конституції України і статті 22 КЗпП України забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу, а також будь-яке обмеження прав чи встановлення переваг при укладенні, зміні чи припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у профспілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Роботодавець може відмовити в прийнятті на роботу лише у таких випадках:

—    відсутність вакантних місць;

—    недостатність або відсутність належної кваліфікації у працівника, що наймається на роботу;

—    обмеження, встановлені законодавством щодо прийому на роботу окремих категорій працівників (вік, стан здоров'я, важкі та шкідливі умови праці (щодо неповнолітніх і жінок), заборона в судовому порядку обіймати певні посади, робота близьких родичів, громадянство (на окремі посади можуть прийматися тільки громадяни України) та ін.  У всіх інших випадках відмова у прийнятті на роботу буде вважатися порушенням законодавства і може бути оскаржена до суду.

  Конституція України проголошує, що використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

  Кожен має право на належні, безпечні й здорові умови праці. Конституція України забороняє використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах.

  Належними умовами праці слід вважати справний стан машин, верстатів і пристроїв; належну якість матеріалів та інструментів, необхідних для виконання роботи, і їх вчасне подання; вчасне постачання виробництва електроенергією, газом та іншими джерелами енергоживлення; своєчасне забезпечення технічною документацією.

  Здорові та безпечні умови праці – це додержання правил і норм з техніки безпеки, необхідне освітлення, опалення, вентиляція, усунення шкідливих наслідків шуму, випромінювань, вібрації та інших факторів, які негативно впливають на здоров'я робітників та ін.

  Право на належні, безпечні і здорові умови праці реалізується через охорону праці як систему правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Державна політика в галузі охорони праці спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням. Вона базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці; використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

   Конституція гарантує захист громадян від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

  Для більшості населення України заробітна плата є основним або навіть єдиним джерелом для існування, і тому регулювання оплати праці є одним з найбільш важливих і розроблених у законодавстві. Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати в разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

   Права і свободи громадян гарантуються, охороняються і захищаються державою.

В.о. начальника Люботинського міського

управління юстиції Харківської області

Н.І.Пушкарська