Сайт міста Люботин » Матеріали за 13.01.2014

 Сім’я - простір без насильства
Автор: Svetlana   Додано: 13 січня 2014   Переглядів:703   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

    Піклування про дітей та сім’ю є найсвятішим обов’язком дорослих. Кожна епоха в житті людства, кожен народ прагнули віднайти та створити такий захист, який би дав змогу виховати здорове, щасливе, досконале прийдешнє покоління, яке було б спроможне відвідати інші галактики, поринути у захоплююче вивчення та пізнання навколишнього світу, а перш за все – відчути себе геніальним та неповторним. Одним з найважливіших завдань соціально орієнтованої держави є сприяння вихованню здорових дітей, розвитку молодих сімей, задоволення їх потреб та виконання обов'язків передбачених чинним законодавством. Українська держава здійснює ряд дій, спрямованих на пріоритетне ефективне вирішення проблем сім'ї та дитинства, що є проблемою національного значення, котра потребує першочергового вирішення. Беручи на себе зобов’язання досягти такої мети, Україна керується принципом „діти – передусім за все”, який означає , що потреби дітей під час економічного піднесення і в час скрути, як на внутрішньодержавному, так і на міжнародному рівнях, а також у сім’ї, повинні задовольнятися в першу чергу. Однак, поширеним є випадки, коли батько приходить додому напідпитку, підіймає руку на дружину та неповнолітніх дітей та влаштовує п’яний дебош. Як захистити себе у такому випадку, куди звертатись?

   Відповідно до Закону України „Про попередження насильства в сім’ї” заяви та повідомлення про застосування насильства в сім'ї приймаються дільничими інспекторами міліції та кримінальною міліцією у справах дітей органів внутрішніх справ за місцем проживання заявника. За отриманим повідомленням уповноважені особи міліції вживають у межах своїх повноважень заходи стосовно усунення насильства, зокрема, виносять офіційні попередження членам сім’ї про неприпустимість вчинення насильства та такої поведінки, а також беруть на профілактичний облік осіб, схильних до вчинення насильства у сім’ї, виносять захисні приписи та контролюють їх виконання. В разі потреби співробітники міліції можуть залучити до розгляду повідомлень про вчинення насильства органи опіки і піклування, служби у справах неповнолітніх, спеціалізовані установи для жертв насильства в сімї.

Члени сім’ї, які вчинили насильство, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно – правову відповідальність відповідно до закону.

   Відповідно до статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї, - тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'яти діб.

    Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб. 

 

Начальник Люботинського

міського управління юстиції

Ю. Константінов

 




 Матеріальна відповідальність працівника за шкоду
Автор: Svetlana   Додано: 13 січня 2014   Переглядів:594   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Матеріальна відповідальність працівника за шкоду, заподіяну підприємству, установі,

організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків 

 

            Матеріальна відповідальність працівників - це один з видів юридичної відповідальності, що виражається в обов’язку працівників покрити повністю або частково матеріальну шкоду, що була заподіяна з їх вини. Конституція України (ст. 66) до обов’язків кожного громадянина відносить відшкодування завданих ним збитків. У статті 130 Кодексу законів про працю України (далі-КЗпП) зазначається, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду заподіяну підприємству, установі, організації через порушення покладених на них трудових обов’язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за неодержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене (ст.136 КЗпП). Згідно ст. 131 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов'язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді. За шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві (ст.132 КзпП).  Повна матеріальна відповідальність без обмеження будь-якою межею за шкоду, заподіяну працівником, передбачена ст. 134 КЗпП. Перелік підстав притягнення до повної матеріальної відповідальності, що міститься в цій статті, є вичерпним. До таких підстав відносяться:                                                                                                                                                        

1) укладення між працівником і власником письмового договору про повну матеріальну відповідальність (п. 1 ст. 134). За таким договором працівник приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або інших цілей. Договори про повну матеріальну відповідальність укладаються при умові, що працівник досяг 18 років, тобто є повнолітнім і займає посаду (або виконує роботу), передбачену спеціальним переліком, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 р. №447/24 "Про затвердження переліку посад і робіт, що заміщуються або що виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва";

2) одержання майна та інших цінностей працівником під звіт за разовим дорученням або за іншими разовими документами (п. 2 ст. 134 КЗпП). Майно та інші цінності за разовими документами можуть отримувати працівники, для яких обслуговування матеріальних цінностей не складає основної трудової функції і їх посади не містяться в названому вище переліку. У таких випадках власник повинен ознайомити працівника, якому видана разова довіреність, з порядком приймання, транспортування, збереження цінностей;                             

3) шкода завдана діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (п. 3 ст. 134);                                              

4) шкода завдана працівником, який був у нетверезому стані (п. 4 ст. 134). Факт появи на роботі в нетверезому стані є грубим порушенням трудової дисципліни, а тому повна матеріальна відповідальність за шкоду наступає незалежно від того, умисно або з необережності заподіяна шкода;

5) шкода завдана недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі й при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих працівникові в користування підприємством, установою, організацією (п. 5 ст. 134). Наведений перелік збігається з переліком, передбаченим п. 1 ст. 133 КЗпП, який передбачає обмежену відповідальність в межах середнього місячного заробітку, а різниця полягає у формі вини працівника. Повна матеріальна відповідальність наступає за умисне заподіяння такої шкоди;                                                                                                                     

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків (п. 6ст. 134 КзпП). Відповідно до спеціальних нормативно-правових актів така відповідальність може бути покладена, зокрема, за шкоду, заподіяну: перевитратою пального на автомобільному транспорті; розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей, тощо;                                                                                                                   

7) шкода завдана не при виконанні трудових обов'язків (п. 7 ст. 134). Наголосимо, що у такому випадку шкода заподіюється не будь-якою особою підприємству, а саме працівником, який перебуває з таким підприємством у трудових відносинах на підставі трудового договору. Шкода не при виконанні трудових обов'язків може бути заподіяна як у робочий час, так і після його закінчення або до початку роботи. Типовим прикладом спричинення такої шкоди є використання майна підприємства в особистих цілях, при виконанні на обладнанні (приладах, автотранспорті) підприємства роботи, що не відноситься до трудової функції працівника.                                                                                       

8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу (п. 8 ст. 134 КЗпП) несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди. Застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п. 8 ст. 134 КЗпП, потрібно мати на увазі, що цим пунктом покладається обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації в зв'язку з оплатою незаконно звільненому або переведеному працівнику часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи винними посадовими особами, за наказом або розпорядженням яких звільнення або переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність у таких випадках покладається на службову особу незалежно від форми вини.

 

Провідний спеціаліст 

Люботинського міського

управління юстиції 

 




 Внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи захисту персональних даних
Автор: Svetlana   Додано: 13 січня 2014   Переглядів:533   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

   Верховною Радою України 3 липня 2013 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи захисту персональних даних», яким внесено зміни і до Закону України «Про захист персональних данних». Відповідно прийнятого Закону персональні дані обробляються у формі, що допускає ідентифікацію фізичної особи, якої вони стосуються, не довше, ніж це необхідно для законних цілей, у яких вони збиралися або надалі оброблялися. Подальша обробка персональних даних в історичних, статистичних чи наукових цілях може здійснюватися за умови забезпечення їх належного захисту. Забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров’я, статевого життя, біометричних або генетичних даних.                                                                                                      

    У статті 9. зазначено, що володілець персональних даних повідомляє Уповноваженого про обробку персональних даних, яка становить особливий ризик для прав і свобод суб’єктів персональних даних, упродовж тридцяти робочих днів з дня початку такої обробки. Види обробки персональних даних, яка становить особливий ризик для прав і свобод суб’єктів персональних даних, та категорії суб’єктів, на яких поширюється вимога щодо повідомлення, визначаються Уповноваженим. Повідомлення про обробку персональних даних подається за формою та в порядку, визначеними Уповноваженим. Володілець персональних даних зобов’язаний повідомляти Уповноваженого про кожну зміну відомостей, що підлягають повідомленню, упродовж десяти робочих днів з дня настання такої зміни. Інформація, що повідомляється відповідно до цієї статті, підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Уповноваженого в порядку, визначеному Уповноваженим.                                                                                                                                 

     Суб’єкт персональних даних повідомляється про володільця персональних даних, склад та зміст зібраних персональних даних, свої права, визначені цим Законом, мету збору персональних даних та осіб, яким передаються його персональні дані:      

- в момент збору персональних даних, якщо персональні дані збираються у суб’єкта персональних даних;                      

- в інших випадках протягом тридцяти робочих днів з дня збору персональних даних.                                                        

Володільці чи розпорядники персональних даних зобов’язані вносити зміни до персональних даних також за зверненням інших суб’єктів відносин, пов’язаних із персональними даними, якщо на це є згода суб’єкта персональних даних чи відповідна зміна здійснюється згідно з приписом Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого чи за рішенням суду, що набрало законної сили. 

Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2014 року.

 

Начальник Люботинського

міського управління юстиції

Ю.Константінов

 




 Внесення змін до Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції”
Автор: Svetlana   Додано: 13 січня 2014   Переглядів:581   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

                                                 Внесення змін до Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції”

    Верховною Радою України 14 травня 2013 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації державної антикорупційної політики». Цим Законом внесено зміни у тому числі й до Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції”, а саме - частину ІІІ статті 8 викладено в такому змісту:                                                                                

"Депутати місцевих рад зобов’язані щороку до 1 квітня подавати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції”, за місцем роботи (служби), крім самозайнятих осіб, безробітних або пенсіонерів, які подають зазначені декларації до апаратів відповідних місцевих рад або їх виконавчих комітетів".                                               Участині І статті 1 абзаци третій і четвертий викладено в такій редакції:                                                            

"близькі особи - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом, зазначеним у частині першій статті 4 цього Закону, в тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі;                                                    

- конфлікт інтересів - суперечність між особистими майновими, немайновими інтересами особи чи близьких їй осіб та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень".Стаття 11 частини І доповнено абзацами четвертим та п’ятим такого змісту: 

"Спеціальна перевірка не проводиться щодо кандидата на посаду, який перебуває на посаді в державному органі, органі місцевого самоврядування та призначається в порядку переведення на посаду в іншому державному органі, органі місцевого самоврядування. Кандидат на посаду, стосовно якого спеціальна перевірка вже проводилася, при призначенні, переведенні на посаду до іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, повідомляє про це відповідний орган, який в установленому порядку запитує інформацію щодо її результатів". Частину ІІІ викладено в такій редакції:  "3. Спеціальна перевірка проводиться за письмовою згодою особи, яка претендує на зайняття посади у строк, що не перевищує п’ятнадцяти календарних днів з дня надання згоди на проведення спеціальної перевірки.                                                                                                                 

У разі ненадання особою такої згоди питання щодо призначення її на посаду не розглядається. Порядок проведення спеціальної перевірки затверджується Президентом України.                                       

 У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки факту розбіжностей у поданих претендентом на посаду автобіографії та/або декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік посадовою особою (органом), яка (який) проводить спеціальну перевірку, надається можливість претенденту на посаду протягом п’яти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом та/або виправити таку розбіжність.      У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки відомостей про претендента на посаду, які не відповідають встановленим законодавством вимогам для зайняття посади, посадова особа (орган), яка (який) здійснює призначення (обрання) на цю посаду, відмовляє претенденту у призначенні (обранні) на посаду.                                                                                                 

У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки та розгляду вищезазначених пояснень претендента на посаду факту подання ним підроблених документів або неправдивих відомостей, посадова особа (орган), яка (який) здійснює призначення (обрання) на цю посаду, повідомляє протягом трьох робочих днів про виявлений факт правоохоронні органи та відмовляє претенденту у призначенні (обранні) на посаду. Рішення про відмову у призначенні (обранні) на посаду може бути оскаржено до суду".                                                                         

Доповнено частинами шостою - десятою такого змісту: "6. З метою забезпечення відкритості та прозорості діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, уповноваженими підрозділами проводяться:

1) перевірка фактів своєчасності подання декларацій; 2) перевірка декларацій на наявність конфлікту інтересів; 3) логічний та арифметичний контроль декларацій.                                                              

7. Перевірка факту своєчасності подання декларації здійснюється протягом п’ятнадцяти робочих днів з дня, у який така декларація повинна бути подана.

8. Перевірка декларації на наявність конфлікту інтересів суб’єкта декларування здійснюється протягом тридцяти днів з дня подання декларації і полягає у порівнянні службових обов’язків суб’єкта декларування з його та членів його сім’ї фінансовими інтересами.                                              9. Логічний та арифметичний контроль декларації здійснюється протягом тридцяти днів з дня подання декларації у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, відповідальним за формування державної податкової політики, та Міністерством юстиції України.

У разі виявлення під час перевірки декларації арифметичних або логічних помилок уповноважений підрозділ невідкладно письмово повідомляє про це відповідного суб’єкта декларування, який має право протягом п’яти днів з дня отримання такого повідомлення подати уповноваженому підрозділу письмове пояснення та/або виправлену декларацію. У зв’язку з проведенням логічного та арифметичного контролю декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру суб’єкта декларування уповноважений підрозділ має право робити запити до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності щодо зазначених відомостей. Державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, яким надіслано запит уповноваженого підрозділу, зобов’язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту подати копії необхідних документів або відповідну інформацію.                                                                      

10. У разі встановлення за результатами передбачених цією статтею перевірок ознак правопорушення уповноважений підрозділ письмово повідомляє керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, його апарату, органу місцевого самоврядування, юридичної особи публічного права та правоохоронні органи".

 

Начальник Люботинського

міського управління юстиції

Ю.Константінов

 

 




 Договір про медичне обслуговування населення
Автор: Svetlana   Додано: 13 січня 2014   Переглядів:863   Категорія - [Інформація установ міста » Відділ охорони здоров’я]
 

Договір про медичне обслуговування населення

 

м. Люботин                                                                                                                                                                                   "03" січня 2014р.                               
   Міський відділ охорони здоров’я Люботинської міської ради Харківської області (далі - Головний розпорядник бюджетних коштів) в особі начальника Скляра Олега Володимировича, що діє на підставі Положення про міський відділ охорони здоров’я Люботинської міської ради Харківської області, затвердженого рішенням XLI сесії VΙ скликання Люботинської міської ради Харківської області від 23.12.2013р. №750, з однієї сторони, та Комунальне підприємство «Люботинська центральна міська лікарня» Люботинської міської ради Харківської області (далі Заклад), в особі головного лікаря Кандаурової Олени Василівни,що діє на підставі Статуту, затвердженого рішенням XXVΙΙΙ сесії VΙ скликання Люботинської міської ради Харківської області від 25.12.2012р. №456, з іншої сторони, уклали цей договір про наступне:

I. Предмет Договору

1.1. Заклад здійснює у 2014 році медичне обслуговування шляхом надання амбулаторно-поліклінічної та стаціонарної медичної допомоги населенню м. Люботин Харківської області. (далі - Населення).

1.2. Головний розпорядник бюджетних коштів здійснює фінансове забезпечення у 2014 році, за умови наявності коштів у місцевому бюджеті, наданої Закладом - поліклінічної та стаціонарної медичної допомоги Населенню.

 

Завантажити повну версію документу: dogovr-med.obslugovuvannya-z-mvoz.rar [11.25 Kb] (cкачувань: 61)