Веб-портал міста Люботин » Матеріали за 29.04.2014

 Роз'яснення щодо переліку публічної інформації
Автор: Svetlana   Додано: 29 квітня 2014   Переглядів:1275   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Відповідно до положень статті 1 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі – Закон) публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 5 Закону визначено шляхи доступу до інформації, а саме: систематичне та оперативне оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах та надання інформації за запитами на інформацію.

За змістом Закону визначається публічна інформація з обмеженим доступом, зокрема:

1) конфіденційна інформація – інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов;

2) таємна інформація – інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю слідства та іншу передбачену законом таємницю;

3) службова інформація:

- що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

- зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності наступних вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до статті 15 Закону розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати:

1) інформацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо);

2) нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності;

3) перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення;

4) порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень розпорядників інформації, дій чи бездіяльності;

5) інформацію про систему обліку, види інформації, яку зберігає розпорядник;

6) інформацію про механізми чи процедури, за допомогою яких громадськість може представляти свої інтереси або в інший спосіб впливати на реалізацію повноважень розпорядника інформації;

7) плани проведення та порядок денний своїх відкритих засідань;

8) розташування місць, де надаються необхідні запитувачам форми і бланки установи;

9) загальні правила роботи установи, правила внутрішнього трудового розпорядку;

10) звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інформацію;

11) інформацію про діяльність суб'єктів владних повноважень, а саме про:

- їхні місцезнаходження, поштову адресу, номери засобів зв'язку, адреси офіційного веб-сайту та електронної пошти;

- прізвище, ім'я та по батькові, службові номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти керівника органу та його заступників, а також керівників структурних та регіональних підрозділів, основні функції структурних та регіональних підрозділів, крім випадків, коли ці відомості належать до інформації з обмеженим доступом;

- розклад роботи та графік прийому громадян;

- вакансії, порядок та умови проходження конкурсу на заміщення вакантних посад;

- перелік та умови надання послуг, форми і зразки документів, необхідних для надання послуг, правила їх оформлення;

- перелік і службові номери засобів зв'язку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, та їх керівників, крім підприємств, установ та організацій, створених з метою конспірації, оперативно-розшукової або контррозвідувальної діяльності;

- порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, їх дій чи бездіяльності;

- систему обліку, види інформації, якою володіє суб'єкт владних повноважень;

12) іншу інформацію про діяльність суб'єктів владних повноважень, порядок обов'язкового оприлюднення якої встановлено законом.


Завідувач Другою державною нотаріальною конторою

Харківського району Харківської області

Н.В.Омельницька

 




 Що робити якщо один з батьків не дає дозволу на виїзд дитини за кордон
Автор: Svetlana   Додано: 29 квітня 2014   Переглядів:1510   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

    У практиці сімейних правовідносин дуже часто трапляються випадки коли для виїзду дитини за кордон один з батьків не дає своєї згоди.

Здебільшого це буває після розірвання шлюбу, внаслідок фактичного припинення шлюбно-сімейних відносин, або ж, зумовлено постійними сварками в сім’ї, в якій є діти, і коли один із батьків бажає поїхати з дитиною за кордон на постійне місце проживання або на відпочинок, оздоровлення, а інший спеціально не бажає надати другому з подружжя дозволу на виїзд дитини за кордон.

Слід відзначити, що в законодавстві України досить детально розписаний порядок виїзду громадян, іноземців та осіб без громадянства через державний кордон України.

   Дані відносини є предметом конституційного права України, а їх правове регулювання здійснюється: Цивільним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Постановою Кабінету міністрів України «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» та ін..

 Який законодавчо встановлений порядок виїзду дитини за кордон

    За загальним правилом, дитина яка досягла шістнадцятирічного віку, має право на вільний самостійний виїзд за межі України (стаття 313 Цивільного кодексу України).

    А якщо дитина не досягла шістнадцятирічного віку, то право на виїзд за межі України вона має лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними та які на момент виїзду з України досягли вісімнадцятирічного віку.

    Документом, який служитиме підставою для виїзду дитини за кордон, є проїзний документ дитини.

  Для його отримання батькам слід звернутися до органу внутрішніх справ за місцем проживання і подати нотаріально завірене клопотання про дозвіл обох батьків на виїзд дитини за кордон.

Можливий варіант, коли дозволяється виїзд неповнолітнього за кордон в супроводі лише одного з батьків, але для цього потрібно нотаріально посвідчену згоду другого з батьків із зазначенням в ній держави, в яку здійснюється поїздка, та часового проміжку перебування на території цієї держави, якщо другий з батьків відсутній в пункті пропуску та в інших випадках, передбачених пунктом 2 частини 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України.

Слід також зауважити, що виїзд дітей віком від 14 до 18 років з України на  постійне місце проживання в іншу державу може бути здійснений лише за їх письмовою нотаріально посвідченою згодою.

 Способи вирішення проблеми виїзду дитини за кордон без згоди другого з батьків

 В такому випадку єдиним способом вирішення цієї проблеми є звернення до суду.

Дана можливість передбачена як Правилами перетинання державного кордону громадянами України, так і Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».

Зокрема, пункт 2 частини 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, передбачено, що виїзд неповнолітнього за кордон в супроводі одного з батьків без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків допускається, якщо є рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг шістнадцятирічного віку без згоди та супроводу другого з батьків.

 Що є важливим при зверненні із позовною заявою до суду аби дана справа позитивно закінчилася для заявника із зазначеним формулюванням в резолютивній частині судового рішення : «позов задовольнити повністю»

 Судовий спір, про надання дозволу на виготовлення проїзного документа для виїзду за кордон  дитині, яка не досягла шістнадцятирічного віку, без згоди та супроводу другого з батьків має багато особливостей. Для успішного вирішення такої справи в суді потрібна безпосередня допомога кваліфікованого юриста (адвоката), який міг би проконсультувати по конкретній справі, здійснювати представництво інтересів заявника в суді за довіреністю, підготувати юридично правильно складену позовну заяву про надання дозволу на виїзд з України дитині, яка не досягла шістнадцятирічного віку, без згоди та супроводу другого з батьків, яка б і лягла в основу ухвалення позитивного рішення в конкретній справі.

Якщо проаналізувати судову практику по даній категорії справ, то в більшості випадків позовні вимоги формулюються не як «про надання дозволу на виїзд з України дитині, яка не досягла шістнадцятирічного віку без згоди та супроводу другого з батьків», а  «про надання дозволу на виготовлення дитині проїзного документа для виїзду за кордон  та на тимчасовий виїзд дитини за кордон  без згоди другого з батьків».

Зазначимо, що при зверненні із позовом до суду аби дана справа позитивно закінчилася для заявника, в позовній заяві слід довести, що поїздка дитини за кордон здійснюється в інтересах дитини. Такими доводами можуть бути:

 1. Доводи заявника, що за кордоном він має родичів, до яких має намір поїхати у гості з дитиною (підтвердити родинні відносини письмовими доказами).

2. Доводи заявника, що за кордон він їде з метою оздоровлення дитини:

  • довідка із лікувального закладу, що дитина перебуває на обліку у лікарів конкретного лікувального закладу, постійно хворіє і потребує щорічного оздоровлення (наприклад, довідка дитячого лора, що дитина потребує оздоровленню у зв’язку з тим, що постійно хворіє гайморитом; проживає у екологічно несприятливому місті);
  • довідка із лікувального закладу, що дитина потребує відновного лікування за кордоном.

3. Доводи заявника, що за кордон він бажає повезти дітей на відпочинок з метою розширення їх кругозору, ознайомлення з культурою інших народів, стимулювання вивчення іноземних мов та підготовкою до самостійного життя, однак не може отримати згоди на такі поїздки у відповідача.

4. Доводи заявника, що він має бажання та можливість забезпечити виїзд дитини за кордон.

 Додатково потрібно також викласти доводи заявника, що  його бажання отримати дозвіл на виїзд дитини за кордон повністю узгоджується з його правами та обов’язками, покладеними на нього Сімейним кодексом України, і що відсутні обставини, які обмежують згідно із законодавством право виїзду дитини за кордон, відповідно, надання дозволу на виготовлення проїзного документа дитині для виїзду за кордон без згоди другого з батьків відповідає інтересам дитини та вимогам законодавства.

Після цього судом досліджуються докази, що містяться в матеріалах справи, поданих як позивачем, так і відповідачем.

У випадку, якщо відповідачем не подано доказів, які б засвідчували, що виїзд дитини за кордон не відповідає її інтересам,  суд заслухавши думку дитини, оцінюючи зібрані докази по справі аби пересвідчитися, що виїзд за кордон відповідає інтересам дитини, ухвалює рішення про задоволення позову.

Слід зауважити, що позитивне рішення суду про надання дозволу на виїзд дитини за кордон не є «одноразовим», все залежить від того, чи заявник хоче отримати дозвіл для виїзду дитини  за кордон  без згоди та супроводу другого з батьків тільки для однієї поїздки в іншу державу, чи для необмежених кількістю поїздок.

У випадку, якщо заявник бажає отримати дозвіл для виїзду дитини  за кордон  без згоди та супроводу другого з батьків для необмежених кількістю поїздок

Щодо часу розгляду даної справи, то все залежить від таких обставин:

  1. Обгрунтованістю позовної заяви.
  2. Наявності на стороні позивача/відповідача в якості представника кваліфікованого юриста (адвоката).
  3. Явки позивача/відповідача в судове засідання.

Якщо в якості представника позивача в судовому засіданні бере участь фахівець в галузі права і при наявності обґрунтованої належними доказами позовної заяви, дана справа в суді може бути вирішена за одне засідання. В інших випадках – розгляд справи може затягнутися до двох місяців.

 Отже, можна зробити висновок, що єдиним способом вирішення проблеми виїзду з України дитини, яка не досягла шістнадцятирічного віку без згоди та супроводу другого з батьків є звернення до суду.

Під час розгляду такої категорії справ, заявнику слід довести, що поїздка дитини за кордон здійснюється в інтересах дитини. Наприклад, з метою оздоровлення, до родичів в гості, на відпочинок та ін.

Тому, викладення в позовній заяві зазначених вище доводів, підтверджених належними доказами, забезпечить досить швидке та позитивне вирішення справи для заявника.

                                                                     Державний нотаріус Другої державної нотаріальної

                                                                    контори Харківського району Харківської області

                                                                    Радіонова Т.І. 

 




 ДО ДНЯ ДОНОРА
Автор: Svetlana   Додано: 29 квітня 2014   Переглядів:1152   Категорія - [Головна, Відділ охорони здоров’я]
 

        Активність донорів – це запорука життя тисяч хворих людей, адже альтернативи «живій» крові не існує. Дати її може лише одна людина іншій. Знадобитися ж вона може будь-кому з нас і в найбільш неочікувану мить життя. Якщо дотримуватись рекомендацій лікаря, то донорство Вам не нашкодить і стане порятунком для багатьох людей.

        Шановні мешканці міста Люботин пам’ятайте, що Донорство допомагає рятуванню життя та лікує захворілих людей. Кожний бажаючий, маючи при собі паспорт  громадянина України, може добровільно здати свою кров.

Міський відділ охорони здоров’я ЛМР повідомляє про проведення дня донора, який відбудеться 30 квітня 2014р. о 9 годині, за адресою м. Люботин, вул. Громова, 3 (хірургічне відділення), тел. 741-23-20.

Запрошуємо усіх небайдужих прийняти участь.

  

 

Начальник

міського відділу охорони здоров’я ЛМР

О.В. Скляр

 




 «Открытый ринг»
Автор: Chekardina   Додано: 29 квітня 2014   Переглядів:1116   Категорія - [Головна, Спорт]
 

26 апреля «Открытый ринг» г. Харькова собрал более 80-ти юных боксеров разных клубов. Команду г. Люботина представляли 6 боксеров, из которых в числе победителей оказались Артур Ковалевский и Денис Зинченко. В равном бою как Даниила Натомина, так и Дмитрия Власенко победителями были названы их оппоненты, хотя и с разногласием судейского решения. Если учесть тот факт, что более опытные люботинские боксеры по уважительным причинам участия в данных соревнованиях не принимали, то для начинающих боксеров результат первых поединков на ринге является вполне удачным – новички выстояли!

Тренер команды Ткаченко В.Ф.

 

 «Открытый ринг»