… Стогне, тяжко зітхає Земля… І донині чутно, як скриплять вози, і щоночі везуть захололі тіла у велетенські могильники, як оплакують померлих солов’ї і зозулі, видно й донині, як плачуть ранкові молоді трави, як тужить великими суцвіттями ароматний бузок по цвинтарях, чутно, як стогнуть жита, як ридма ридають зорі і видно, як летять і гаснуть вони над спорожнілими хатами…

27 листопада, у День річниці Голодомору, в м. Люботині, як і у всіх населених пунктах Харківської області,  відбулося вшанування пам'яті жертв Голодомору.

День пам’яті жертв голодоморів — щорічний національний пам'ятний день в Україні, що припадає на четверту суботу листопада. Пам’ятна дата запроваджена згідно з указом Президента України Леоніда Кучми № 1310/98 від 26 листопада 1998 року. Змінювала назву у 2000 і 2004 роках, остаточно указом президента Віктора Ющенка № 431/2007 від 21 травня 2007 року встановлено назву «День пам'яті жертв голодоморів». Традиційно, в цей День в державі вшановують пам’ять жертв голодоморів хвилиною мовчання, відвідують поминальне богослужіння і покладають символічні горщики з зерном та свічками до пам'ятників жертвам голодоморів в Україні.

Довідка. Голод 1932-1933 років став спільною трагедією країн колишнього Радянського Союзу. Він охопив основні зернові райони СРСР – Україну, Північний Кавказ, Нижнє і Середнє Поволжя, значну частину Центрально-Чорноземної області, Казахстан, Західну Сибір і Південний Урал.

У ці роки на території Поволжя, Центрально-Чорноземної області, Північного Кавказу, Уралу, Криму, частині Західного Сибіру, Казахстану, України та Білорусії від голоду і хвороб, пов'язаних з недоїданням, загинуло близько 7 млн. осіб. Причиною цьому були репресивні хлібозаготівлі, які значно погіршили важкі наслідки неврожаю 1932 року.

Під виглядом хлібозаготівельної кампанії на величезній території України було розгорнуто небачений терор голодом. Продовольство конфісковували. Селян позбавляли прав на виїзд, і якщо в селі не було запасів їжі, село вимирало. Фактично ж це була дія, свідомо спрямована на повільне фізичне винищення селянських родин – коріння нації. Кількість хліба, що припадала в день на одну людину, становила від 20 до 50 грамів. 666 днів 30-мільйоний народ страждав, мучився, вмирав.

Досліджуючи втрати від голодомору 1932–1933 років, було встановлено, що загинуло близько 12 мільйонів, вивезено до Сибіру 3 млн. українців. Повні демографічні втрати, включаючи катастрофічне зниження народжуваності під впливом голоду сягають від 15 до 18 млн. чоловік.

****

Із спецповідомлення 20 листопада 1932 року.

Совершенно секретно

...Для руководящего состава райпартактива в закрытом распределителе

райорганизациями установлено 35 человек. На обеспечение райпартактива в течении третьего квартала в централизованом порядке отпущено из закрытого распределителя пищевые продукты в таких размерах:

Мука – 2250 пудов;

Крупа – 61 пуд;

Масло подсолнечное – 31 килограмм;

Селедка – 190 килограмм.

В районе организована закрытая столовая, которая обслуживает питанием 15 семей райактива.    

****

У День пам’яті жертв голодоморів, вся велика українська громада віддає данину шани та пам’яті тим, чиє життя трагічно обірвалося у ті далекі страшні роки.

27 листопада в нашому місті до пам’ятного знаку жертвам  голодомору  прийшли мешканці міста, учні шкіл, представники організацій та установ міста.

У своєму виступі міський голова Леонід Іванович Лазуренко наголосив, що ми повинні пам’ятати та розуміти, що ті дні, які принесли нашій Україні горе та величезні втрати,  дійсно були геноцидом проти українського народу.

Пам'ять про загиблих в роки голодомору вшанували хвилиною мовчання. До пам’ятного знаку розпочалася церемонія покладання квітів.

Хліб… Скільки приємного щемету з’являється в душі кожного при згадці про тебе. Святий хлібе, про тебе не сміли згадувати жертви тридцять третього. Ти являвся їм уві сні рожевою мрією. Скільки померло з твоїм іменем на вустах. Іменем жертв тридцять третього року благаю вас – бережіть цей святий хліб. І нехай його смак  не дозволяє нам забувати, що хліб – це життя. 

Шановні земляки!

http://kharkivoda.gov.ua/36/77652

      28 листопада 2015 | 07:09

У останню суботу листопада ми традиційно згадуємо жертв найстрашнішої трагедії в історії українського народу – Голодомору 1932-33 років. У історію Харківської області ті події вписані чорним рядком, адже на території нашого регіону загинуло чи не найбільше людей.

Дуже важливо сьогодні, щоб усі ми усвідомлювали – події 1932-33 років не були випадковістю чи фатальним збігом обставин. Це була спланована акція. Українство хотіли зломити, залякати, поставити на коліна, винищити. Правду про Голодомор кілька десятиріч замовчували та викривляли. Проте вона жила в пам’яті тих, хто пережив цю трагедію, у творах українських письменників, що не злякалися писати правду тоді, коли за це можна було заплатити своїм життям. Ця пам’ять жива й досі, і наше завдання в тому, щоб про Голодомор знали й прийдешні покоління.

Довгі роки уже за часів незалежності України траурна хода в день пам’яті жертв Голодомору 1932-33 років у Харкові проходила повз вулиці, що носили імена тих, хто влаштував цей геноцид. Це була надзвичайна неповага до пам’яті тих, хто загинув. Але сьогодні з упевненістю можна говорити: справедливість поновлено. Вулиці Харкова та інших міст області більше не носитимуть імен діячів комуністичного режиму. Ми більш не прославлятимемо тих, хто винищував українство.

У цей день закликаю усіх пом'янути жертв геноциду українського народу та запалити у вікнах своїх домів свічки пам’яті на знак скорботи.

Вічна шана і незгасна пам’ять жертвам Голодомору!

Голова Харківської обласної державної адміністрації Ігор Райнін