СТОСУЄТЬСЯ КОЖНОГО!

Медична реформа в Люботині – яка вона буде?

Запрошуємо на зустріч

з представниками Харківської обласної державної адміністрації

та Почесним громадянином м. Люботина,

директором інституту загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева

Національної Академії медичних наук України,

професором

Бойком Валерієм Володимировичем.

 04.02.2017 р.  о 1200 ліцей залізничного транспорту, 

м. Люботин, вул. Шевченка, 130

Увага! Сказ!

   Сказ (водобоязнь, гідрофобія) –смертельно небезпечне інфекційно-вірусне  захворювання з тяжким ураженням центральної нервової системи. Сказ віднесено до особливо небезпечних хвороб.

  Зараження людини сказом відбувається в основному через укуси хворою твариною чи внаслідок попадання її слини на свіжі поранення, подряпини шкіри або слизових оболонок. Інфікування людини сказом відбувається здебільшого від диких хижих (вовки, лисиці- 41,4 %) чи домашніх тварин (коти- 21,8 %, собаки - 15,3 %),  сільськогосподарських тварин (20,2% ),а також гризунів і кажанів

  Головною ознакою захворювання диких тварин є зміна поведінки, насамперед, втрата відчуття страху. Звірі втрачають обережність і вдень з’являються в населених пунктах, нападають на людей і тварин.

З метою попередження сказу, ветеринарною службою проводиться профілактична вакцинація собак,котів, свійських тварин.

 При несвоєчасно проведених щепленннях, котрі здійснюються після укусу інфікованої тварини, хвороба закінчується смертю. Щорічно в Україні реєструється понад 100 тисяч осіб, котрі звернулись у медичні заклади з приводу укусів тваринами, з яких 60 % отримують лікування за показниками підозри інфікування сказом.

ПАМЯТАЙТЕ !

Якщо Вас або Ваших рідних покусала собака чи подряпала тварина або її слина потрапила вам на шкіру, обов’язково:

-швидко промийте рану з милом та обробіть її йодним розчином;

- зверніться за допомогою до лікувальної установи;

-суворо дотримуйтесь порад лікаря; 

-самовільно не преривайте лікування,назначене лікарем;

Повідомляйте у ветеринарну службу про випадки укусів тварин або їх підозрілу поведінку.

Не забувайте: сказ - смертельно небезпечне захворювання.

 Лише своєчасне звернення до лікаря та проведений курс вакцинації допоможе вам врятувати своє життя.

 Для захисту від сказу необхідно правильно утримувати домашніх тварин. Щорічно проводити їм щеплення проти сказу, виводити на вулицю в намордниках. Забороняється вигулювати собак на територіях лікувально-профілактичних закладів, шкіл, дитячих садків, в парках та скверах, приводити їх з собою на ринки, в магазини та нацьковувати на людей.

 Проблема профілактики сказу є загально – державною, адже забезпечити епідеміологічне благополуччя населення  тільки медичними заходами неможливо. Сказ можна подолати лише за умови тісної співпраці із зацікавленими службами та відомствами:

-з організаціями житлово-комунального господарства – відлов бродячих та безпритульних тварин;

-ветеринарної служби – щеплення домашніх тварин, імунізація хижих тварин, ізоляція та спостереження за домашніми тваринами, які нанесли покуси;

-лісового господарства (мисливці) – відстріл хижих тварин з метою регулювання численності лисиць, діагностичні відстріли.  

ШАНОВНІ БАТЬКИ!!!

Прививайте своїм дітям навики поводження з безпритульними тваринами, які можуть бути джерелом захворювання на сказ.                    

Лікар-епідеміолог Білецька І.В.

  01.02.2017 року бібліотекарі Центральної дитячої бібліотеки провели екскурсії для учнів другого і четвертого класів школи-інтернат «Дивосвіт». Основною метою спілкування було розповісти дітям для чого нам потрібна книга,як з`явилася вона, і що читання-це насолода і відпочинок.

II етап міського турніру з баскетболу 3×3 серед шкільних команд молодшої вікової категорії!

  01 лютого 2017 року Комунальний заклад – міський центр фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх» разом із відділом освіти та відділом молоді та спорту Люботинської міської ради провів спортивно – масові змагання з баскетболу 3×3 серед юнаків та дівчат молодшої вікової категорії у спортивному залі гімназії №1 в рамках Всеукраїнської програми шкільних змагань.

  Суддівство у всіх чотирьох турнірах забезпечували: Загнойко Роман Сергійович – головний суддя, Удянський Юрій Володимирович – головний секретар, Кіпрік Олександр Вячеславович - хронометрист.

  Як і неділю назад, коли відбулися змагання у старшій віковій категорії, сьогодні юнаки та дівчата серед молодшої вікової категорії теж показали свій характер, бажання перемогти. Особливо запекла боротьба точилася серед дівчат, де знадобилося призначати додатковий час і додаткові штрафні кидки. Учасників несамовито підтримували товариші по школі, самі учасники турніру та представники команд і вчителі фізичного виховання.

  За результатами спортивно – масових змагань у молодшій віковій категорії, у юнаків перемогла команда НВК №2 у складі: Гиренко В., Григорян А., Кольцов М., Івахненко Р., друге місце у команди ЗОШ №3 у складі: Гвоздьов Р., Давиденко В., Миронов Ю., Фомін М., третє місце посіла команда Гімназії №1 у складі: Яловенко К., Доля Д., Левченко В., Кризиський М., Навалокін І.

  Серед дівчат перемогла  команда ЗОШ №4 у складі: Атращенкова А., Літкевич Ж., Ковтун А., Кулик М., друге місце у команди НВК №2 у складі: Вінникова А., Кулак Д., Шихайло К., Бездідько Ю., третє місце посіла команда ЗОШ №3 у складі: Тітарєва О., Душка Ю., Гончаренко О., Губаренко А.

  Всі переможці та призери у командних змаганнях отримали грамоти відповідних ступенів від відділу освіти, а також Кубки переможців серед юнаків та дівчат від Комунального закладу «Спорт для всіх» Люботинської міської ради.

КЗ МЦФЗН «Спорт для всіх»

Люботинської міської ради

директор Ю.В.Удянський

З початку Нового року в стінах Центральної дитячої бібліотеки почав працювати «Інформаційний куточок» для користувачів бібліотеки.

  Учні 6 класу НВК № 2 були ознайомленні з інтернет-ресурсами дитячої бібліотеки.

  Запрошуємо усіх дітей міста Люботин завітати до нашої бібліотеки, де вони  зможуть не тільки взяти і почитати літературу, але й скористатись можливістю відвідати інтернет-куточокдля поповнення ваших знань.

Чи багато люботинців знає про існування Краєзнавчого музею у нашому місті? Виявляється цікаве поруч: музей розташований у будівлі центральної міської бібліотеки по вул. Слобожанській, 10 і має у своєму розпорядженні багато різноманітної інформації та досить часто проводить тематичні виставки.

Так Краєзнавчим музеєм м. Люботина з 23.01.2017 р. відкрито виставку «Таємний світ ляльки-мотанки».

Місцевими майстринями Мовчановою В.М. та Ісаєнко Н.Ю., які створюють ляльок-мотанок із застосуванням різноманітних технік, було надано експонати багатьох видів. Також мешканки нашого міста Кравченко Н.В, Глущенко Л.Є., Куденко Л.В. та інші взяли участь у підготовці виставки, надавши у якості експонатів власних ляльок-оберігів.

З прадавніх часів люди створювали обереги, які були надійними помічниками у всіх сферах життя, оскільки нагадували про зв’язок з богами та пращурами, боронили від Мороків Нави – поганих думок і хвороб.

Перші ляльки-мотанки або, як їх ще називають, вузликові ляльки, з’явилися приблизно 5 тисяч років тому. Мотанка – символ добра та благополуччя, символ надії на краще та сильний сакральний предмет. Мотанки в різних варіаціях зустрічаються в багатьох світових культурах. Наприклад, древні греки використовували таких ляльок у якості жертв для свого пантеону богів.

Традиції створення оберегів та ляльок-мотанок перейшли з язичницьких часів і у сучасний побут. З історичних джерел відомо що перші прототипи мотанок на території України з’явилися на стоянці в Чернігівській області.

Сама назва ляльки - «мотанка» походить від поняття «мотати», а загальний вигляд такої ляльки представляє собою фігурку людини, як правило жіночу або дитячу, виготовлену зі шматків тканини. Частини тіла такої ляльки з’єднувалися вузликами.

Процес створення ляльки майстрині називають «кутанням», адже він дуже схожий на сповивання маленької дитини. Задля того, аби готова лялька виглядала гарно та яскраво в давнину шматки тканини підфарбовували та розмальовували натуральними барвниками. Тряпчана основа мотанки символізує дух та мудрість предків. Якщо подивитися на загальний вигляд таких ляльок, то мотанки мають гарно виражену голову, а тулуб, руки та ноги мають більш схематичний вигляд. Разом з тканиною використовували й інші натуральні матеріали, наприклад, льняні нитки, з яких виготовляли волосся.

Помітною є така особливість мотанки, як відсутність намальованого обличчя. На деяких ляльках на місці обличчя вишивали або викладали нитками хрест – давній символ сонця у слов’ян. Точного пояснення чому ляльки-мотанки не мали облич не знайдено, однак більшість вчених та дослідників вважають, що такою причиною було сприйняття очей як дверей між реальним та потойбічним - недоброго ока завжди боялися та вірили, що через очі в ляльку може підсилитися нечисть.

Особливими українські мотанки робить той факт, що для їхнього створення використовують в основному жіночі та дитячі образи. Чоловічі ж образи здебільшого використовуються у якості доповнення до основної ляльки. Така особливість обумовлена важливим місцем жінки в світосприйнятті предків та уособленням у образі ляльки язичницької богині родючості Донди.

Мистецтво виготовлення ляльки-мотанки тісно переплетене з багатьма явищами природи, що визначають, наприклад, час початку роботи: одні ляльки мотаються лише на зростаючий місяць, інші – тільки на спадаючий, також є ляльки, які можна мотати тільки в один визначений день на рік. Не можна мотати ляльок у п’ятницю, суботу та неділю, а також після заходу сонця і на свята. Ляльку-мотанку, оберіг, потрібно виготовляти за один день і обов’язково з позитивними думками та добрими побажаннями.

Слід зазначити, що мотанка ніколи не має власного імені, тому що завжди вважалося, що даючи ім’я ляльці можна або потривожити душі померлих родичів, або запросити нечисть до будинку. В українській культурі мотанки є символом родючості, достатку та оберегом для родини. Такі ляльки дуже часто ставали справжніми сімейними реліквіями та передавалися з покоління в покоління. Також мотанки часто використовувалися у весільних обрядах.

У нашій виставці представлено 46 ляльок-мотанок: Мартинички, Лялька-Жіноча доля, Грошова Кубушка, Попутниця, Благодать, Благополучниця, Лялька Акань, Немовля, Годувальниця, Лялька-Потішка, Лялька-Правниця, Лялька Каша, Восьмиручка, Варварушка-Ключниця, Домовичок, Наречена, Берегиня, Нерозлучники, Званка-Бажанка, Бажанка, Млинниця, Коляда та інші.

Запрошуємо всіх відвідати наш музей та дізнатися більше про традиції свої предків.

Цапенко І.Б., мешканка м. Люботина

Проект рішення "Про підтримку ініціативи щодо визначення міста Люботин місцем дислокації лікарні інтенсивного лікування першого рівня"

Завантажити: proekt-rshennya-sesyi-lkarnya-ntensivnogo-lkuvannya-sayt.doc [39 Kb] (cкачувань: 12)

Протягом грудня-січня 2016-2017 рр. у м. Люботині реалізувався проект «Зимові фантазії». Цей проект направлений на інтеграцію внутрішньо переміщених осіб та місцевого населення і є логічним продовженням вже реалізованого раніше проекту «Сильніші разом». Завдяки даному проекту діти внутрішньо переміщених осіб та мешканців міста мали можливість порозважатись з аніматорами, зайнятись такими видами творчості як: виготовлення листівок, виготовлення топіарію, виготовлення виробів у техніці «декупаж», виготовлення виробів в техніці «скрапбукінг», виготовлення виробів з газет. І за словами учасників: «Ми ходимо на заняття як на свято!».

Даний проект реалізувався завдяки ГО ВІ ''Станція Харків", УВКБ ООН та МГО «Центр розвитку громади м. Люботин».

Проект «Зимові фантазії» розроблено ініціативною групою з числа внутрішньо переміщених осіб та мешканців міста.

НАШ ЮБИЛЯР

2 февраля 2017 года

АНАСТАСИЯ ИВАНОВНА КОРОБСКАЯ

отмечает свой 90 летний юбилей

  В этот день, я не ошибусь, если скажу, что каждый второй в г. Люботин хотел бы сказать слова поздравления, благодарности и признания этому удивительному человеку. Это те, давно уже взрослые дети или их родители, которых лечила наш юбиляр. Или те , которые ее знают, вместе работали или просто дружили.

  Анастасия Ивановна Коробская - врач-педиатр города Люботин с 60-ти летним врачебным стажем, председатель ветеранской первички.

  Она родилась 2 февраля 1927 года в г. Лубны Полтавской области в семье железнодорожников. Отец работал на станции Лубны осмотрщиком вагонов, мать в Орсовском магазине продавцом. В 1933 году она пошла в 1 класс железнодорожной школы № 12.

  Вместе со своей семьей пережила голод и нищету 1933 года. Закончила 8 классов и началась Великая Отечественная война. Эта война оставила на всю жизнь печаль в ее глазах.

  Она до сих пор помнит ужасы той войны, но нет у нее на душе ни злобы, ни раздражения, ни жадности. Осенью 1943 года после освобождения г. Лубны она продолжила учебу в школе.

  Анастасия Ивановна грамотный, сильный и целеустремленный человек, знает, чего хочет и всегда открыто стремиться к своей цели. Не смотря на трудности послевоенного времени, захотела стать врачом. И стала. С первого раза поступила в Киевский медицинский институт, на факультет педиатрии.

  По распределению она работала в Ровенской области районным педиатром. Приходилось работать и врачом - акушер-гинекологом, и дерматологом, и главным врачом. Позже эта практика будет использована на всех участках работы. Вместе со своим мужем-хирургом уехала на освоение целинных земель. Работала заведующей районным отделом здравоохранения, главврачом « Дома малютки».

  С 1956 г. и по настоящее время проживает в г. Люботин. 40 лет проработала в железнодорожной больнице участковым педиатром и заведующей детским поликлиническим отделением. После выхода на пенсию еще около 10 лет работала участковым педиатром в городской больнице г. Люботин.

  Анастасия Ивановна никогда не стояла в стороне от общественной работы. Избиралась секретарем партийной организации, профсоюзным активистом, пропагандистом, председателем избирательной комиссии. Она участник Великой Отечественной войны, Ветеран труда. Награждена многочисленными грамотами, денежными премиями, медалью « За трудовое отличие».

  В 36 лет осталась вдовой с двумя маленькими сыновьями. Сама их воспитала и воспитала трудолюбивыми, хорошими людьми. Дождалась внуков и правнуков.

  С 2011 года она возглавляет первичную ветеранскую организацию на Барабашовском жилищном массиве. К ней обращаются и как к врачу, и как к председателю первички. Она консультирует, советует, поздравляет именинников, юбиляров. Провожает в последний путь. Анастасия Ивановна не пропускает городские и ветеранские мероприятия.

  Она и сегодня, в свой серьезный юбилей, подтянутая, активная, не равнодушная, готова всегда помочь. Каждый раз смотришь на нее и удивляешься, сколько в ней тепла, огромной любви к людям! И испытываешь чувство гордости, что ты рядом с ней живешь, дружишь и общаешься. И что у тебя есть возможность у нее многому научиться!

  Дорогая Анастасия Ивановна! Ветераны г. Люботин, ветераны ЮЖД сердечно поздравляют Вас с этим красивым юбилеем. Крепкого Вам здоровья. Живите долго и счастливо. И пусть Ваша жизнь, как и прежде, служит для многих примером для подражания!

От имени ветеранов города Люботин

и совета ветеранов ЮЖД

В.А. Иволгина