У зв’язку з ремонтними роботами:

24.05.2017 року з 09.00 – до 17.00 буде припинено подачу електроенергії по вул. Першотравневій, вул. Ленінградській, пров. Ленінградському.

26.05.2017 року з 9.00 – до 17.00 буде припинено подачу електроенергії частково по с-щу Водяне.

   Розпочинаючи нараду, міський голова Л.І. Лазуренко повідомив, що головним завданням міської влади на сучасному етапі є реформування освіти та медичної галузі у місті.  Наголосив, що в умовах внесення змін до Бюджетного кодексу України, на фінансування місцевих бюджетів передаються оплата комунальних послуг і енергоносіїв  для закладів охорони здоров’я, утримання загальноосвітніх навчальних закладів (крім заробітної плати педагогічних працівників). Виходячи з цього, необхідно мінімізувати  видатки на комунальні послуги.

Частково міська влада підготувалася до економії споживання енергоресурсів. Так у минулому році були замінені всі віконні блоки на нові, енергозберігаючі.

  Головна мета сьогодні – підвищення ефективності утримання бюджетних установ, запровадження заходів з енергоефективності й оптимізація мережі закладів освіти та медицини. Але це не повинно погіршувати умови навчання учнів та роботу педагогічних колективів, – наголосив Л.І. Лазуренко.

Радник міського голови Вячеслав Рубан подякував присутнім за участь у підготовці міні-проектів для обласного конкурсу «Разом в майбутнє» та відзначив, що майже всі освітні та дошкільні заклади надали по декілька проектів на конкурс.

У рамках наради були розглянуті проблемні питання, які потребують невідкладного вирішення, визначені шляхи їх вирішення та надані відповідні рекомендації і доручення щодо забезпечення виконання поставлених завдань.

Люботинського Навчально – виховного комплексу№2

Анатолія Віталієвича Козоріза, Галини Василівни Трофімовної,

                       Завдяки добрих відносин і підтримки зустрічі освітян

Світлани Володимирівни Колонтаєвської, Юлії Олександрівни

        Гахової, Вікторії Вікторівни Гуль відбулася незабутня зустріч учнів

              5-6- класів, в кількості 46 , з ветеранами ,що мають статус «Діти війни»

    Голова міської ветеранської організації Сергій Іванович Котихін надав можливість виступити зі спогадам  дітям війни,в яких не було дитинства його забрала Друга світова війна. Ось розповідь дитя війни, голови первинної Люботинської міської ветеранської організації Анастасії Іванівни Коробської:

- Народилася я в місті Лубни, що на Полтавщині, 2 лютого 1927 року.

Жителі міста щонічно ховалися в льохи, інші укриття від завивання літаків, свисту авіабомб, обстрілів. Голодних , роздягнутих німецькі вояки вигоняли дітей і дорослих взимку на будівництво доріг, розчистку від снігу, завалів. Розпочалися масові вивози молоді на рабські роботи до Німеччини. Довелося переховуватись у болоті. За роки окупації багато бачила поранених мирних жителів. Чекати медичної допомоги не було можливості. Вже тоді в дитячому віці в пам’яті відклалося , що коли підросту  обов’язково стану лікарем, з тим , щоб надавати  пораненим необхідну посильну допомогу.

Восени 1943 року наші доблесні війська звільнили місто Лубни від німецьких загарбників. Відразу ж почалася відбудова зруйнованих підприємств, будинків, шкіл. Оскільки школи зазнали значних руйнувань в 9 клас я пішла до бази овочевої фабрики де було організовано навчання. В класі налічувалося  всього 11 учнів. Не було книг, паперу іншого шкільного  знаряддя - зате було велике бажання навчатись. Навчаючись ми допомагали дорослим розчищати завали, збирати вирощений урожай. В1945 році я закінчила школу, отримала атестат зрілості і вступила до Київського медичного інституту. Було нелегко навчатися  в приміщенні з вибитими вікнами, без опалення, була запроваджена карткова система. Навчатися доводилося наполовину голодним и, але завжди  ходили  на відбудову міста Києва.  Після закінчення інституту працювала  разом з найкращими  досвідченими лікарями столиці. Була лікарем на цілинних землях.

 В1956 році переїхала на постійне місце проживання до міста Люботина. 49 років віддано нелегкій праці, будучи лікарем – педіатром в залізничній і міській лікарнях. Багато років віддано праці не громадських посадах. Нагороджувалась багатьма подякам, грамотами, подарунками та найціннішою нагородою  вважаю медаль «За трудовое отличие»

Ветеран праці побажала  школярам гарного навчання , поважати своїх вчителів, батьків, а коли закінчите школу  освоїти улюблену професію і отримайте від цього велику насолоду,

Бажаю  щоб  ви прожили довге щасливе життя  і ніколи не знали слово-війна.

Слово надається дитині війни, ветерану праці, голові комітету ветеранів праці і дітей війни Ніні Фадіївні Приходько, яка народиляся 19.07.1938 року у Харкові. Шановні освітяни і діти цього учбового закладу я щиро вдячна  за це запрошення і є бажання поділитися спогадами які відбувалися у моєму житті. Ваша школа для мене другий дім. В ній навчалися моїх двоє дітей, потім онук. Донька закінчила школу  з «Золотою медаллю»

Сьогодні про тяжкі воєнні роки без хвилювання дуже тяжко говорити. У моєму дитинстві довелося багато побачити на власні очі й пережити те як мій батько поранений перебував на лікуванні у госпіталі. Я з мамою і старшою сестрою відправилися в село на Богодухівщину до бабусі  де прожили деякий час. Село перебувало 3 рази під окупантами. Вступаючи кожного разу німецькі загарбники щоразу виганяли  його жителів з хат, довелося переховуватись де тільки могли. Ми бачили своїми очима, як солдати Німеччини грабували населення, за найменшу непокору  розстрілювали, вішали, закопували живими у землю. Давно відгриміла війна та Ніна Фадіївна часто згадує своє дитинство:

Дитинство згадую своє

Опалене війною

Увесь той шлях

Свого життя

Стоїть переді мною

Відступаючи фашисти палили хати мирних жителів. Повилазивши із сховищ нам тяжко було пізнати наше рідне село, воно стояло в руїнах. Я згадую День Перемоги 1945 року, дорослі кричали Ура!, від радості плакали матері, сміялися діти. Неможливо забути тих хто не повернувся  з війни, віддавши своє життя за ради наступних поколінь. Пам’ять про них буде жити вічно. Тож я прошу Вас поспішайте робити людям добро, встигніть зробити слова вдячності  тим хто піднімався в атаку, дивився смерті у вічі, а в післявоєнні роки відбудовував  зруйновані війною міста і села. За 25 років трудової діяльності  на південній залізниці неодноразово нагороджувалась подяками, похвальними листами, нагороджена іменним золотим годинником. З 1987 року у ветеранській організації має подяки і похвальні листи.

Зворушливою і тривожною була розповідь члена Національної спілки журналістів України, Почесного громадянина міста Люботина, керівника прес-центру РОВ

 м. Люботина Миколи Дмитровича Пархоменко, який народився 15 серпня 1936 року на Полтавщині. Вирував і гомонів дорідним урожаєм червень 1941 року. Такої пори серце хлібороба підвладне вічному поклику, вимагає ретельно, до зернини зібрати хлібну ниву.

Та цього літа  до турботи за врожай  додалися ще й вболівання за долю Батьківщини, за долю рідних та близьких. У перші дні війни до лав Червоної Армії на захист Вітчизни з Очеретуватого пішло 180 чоловік. 12 серпня 1941 року фашистські війська зайняли Очеретувате і проголосили «новий порядок» постійно насаджали його зброєю і силою. У селі розстріли і арешти. Окупанти знищували активістів, комсомольців і військовополонених. Важка , але цікава доля випала Миколі Дмитровичу, згадуючи дитинство він зазначає: «Ми, діти війни, схиляємо свої голови перед нашими батьками й матерями з якими разом являємося свідками того, як німецькі солдати  підпалювали наші хати, клуби, школи знищували наших людей. Немало лиха принесли окупанти  і моїй родині, при відступі спалили хату і всі забудови, що були поруч Найтяжчим ударом для нашої сім’ї, яка складалась з бабусі матері і молодшої сестри , щойно народженої в травні м-ці 1941 року ми отримали повідомлення  ,що в боях за Дніпро загинув батько Дмитро Васильович. У складні повоєнні роки доводилося жити у викопаних окопах, у сусідів ,доки збудували примітивну хатинку. На все життя запам’ятаються післявоєнні роки1946-1947 роки коли заморені голодом односельці  йшли із життя .Наша сім’я опухла від голоду та коли дожили до потепління, полегшено зітхнули, збирали перемерзлу під час зими картоплю ,яку вживали до харчування з приходом весни в хід пішли бур’яни. Таке не забувається ніколи. Народившись у хліборобській сім’ї з дитячих років відчув нелегку працю хлібороба. З раннього дитинства під час літніх канікул  працював за трудодень у колгоспі «Дрпужба». Матері колгоспниці, вдові фронтовика не легко було ставити на ноги двох дітей. Закінчивши залізничне училище отримав спеціальність слюсаря 4-го розряду  з ремонту паровозів. За направленням відпрацював 2 роки в Уфі (Башкірська АРСР), на освоєнні цілинних земель працював до призову  до лав Радянської Армії. Закінчив Московський  Народний  Університет образотворчого мистецтва отримав спеціальність фотожурналіста.25 років пропрацював в Харківській районній газеті «Трибуна трудящих».

Має 20 персональних виставок світлин.За трудову діяльність нагороджений медалями «За освоєння цілинних перелогових земель», «Ветеран праці», переможець конкурсу  журналістів «Часопис-99», нагороджений почесною грамотою Національної спілки журналістів України. Щиро вдячний колективу освітян і учням присутнім на цій зустрічі.Зичу усім Вам міцного здоров’я, радості і щастя. Хай Вашим постійним супутником натхнення, любоі,вірні друзі і віра в краще майбутнє.

     Сергій Котихін- голова Люботинської

міської ветеранської організації

   Люботинська дистанція колії – має молодий колектив, який живе сьогоденням, але вшановує історію наших предків. Ніхто та нічого не має права буди забутим – навпаки – ми – є гості на нашій українській землі, запрошені для продовження нашої етнічної культури, звичаїв та традицій – наш обов’язок – закарбувати у пам'яті майбутнього покоління , що цінність життя – це історія твого минулого та твоєї країни. Зі святом вишиванки вас, дорогі колеги - залізничники.

                                                                                 Голова первинної організації

                                                         Яловенко Ю.О.

Ентеровірусні інфекції являють собою групу інфекційних захворювань, що розвиваються при ураженні людини вірусами роду Enterovirus. Всі збудники ентеровірусних інфекцій відрізняються  стійкістю до заморожування  У фекаліях можуть зберігати життєздатність більше півроку. Резервуаром і джерелом ентеровірусних інфекцій є хвора людина або носій. Заразність відзначається на протязі тижнів і місяців, пік виділення збудника припадає на перші дні клінічних проявів. Ентеровіруси передаються за допомогою фекально-орального механізму, харчовим шляхом. Найчастіше зараження відбувається при вживанні в їжу забруднених вірусами овочів. Віруси потрапляють на овочі та фрукти при удобрені їх необеззараженними стічними водами. Деякі ентеровіруси виділяються з секретом слизових оболонок дихальних шляхів, що може сприяти реалізації аерозольного механізму передачі. Відзначаються випадки зараження контактно-побутовим шляхом (забруднені руки, предмети побуту, особистої гігієни). У разі зараження ентеровірусної інфекцією вагітної жінки можлива вертикальна передача збудника  дитині.  Природна сприйнятливість людини до ентеровірусами висока.

Симптоми ентеровірусних інфекцій

  Інкубаційний період ентеровірусних інфекцій може тривати 2-7 днів. Клініка захворювання настільки різноманітна, що можна припустити присутність кількох різних патологій. Найпоширеніші ознаки: інтоксикація, підвищення температури, катаральна та абдомінальна симптоматика.

При гострому початку лихоманка може швидко наростати і досягати 39-40 градусів, після чого зберігається протягом кількох днів, супроводжується симптомами загальної інтоксикації (слабкість, головний біль, міалгії, можлива блювота і нудота центрального генезу). Може відзначатися діарея. Лихоманка може протікати хвилеподібно, в особливості при рецидивуючому перебігу інфекції.

Серозні менінгіти є найбільш поширені і важкі форми ентеровірусної інфекції. Як і всяке запалення мозкової оболонки, характеризується позитивними менінгеальними симптомами: ригідність потиличних м'язів, симптоми Брудзинського і Керніга. Пацієнти зазвичай апатичні, мляві, може відзначатися підвищена чутливість до світла, звуків. Іноді відзначають судоми, психоемоційне збудження, свідомість, як правило, збережено. Менінгеальна симптоматика і підвищена температура тіла зберігається звичайно не більше 4-7 днів

Ентеровірусна діарея (або вірусний гастроентерит) характеризується багаторазовою  діареєю на фоні субфебрилітету, рідше – лихоманки. Відзначається біль у животі  зі здуттям, може відзначатися блювота. Нерідко симптоматика сполучається з катаральними явищами. Може виявлятися гепатоліенальний синдром. Захворювання зазвичай триває від кількох днів до двох тижнів.

 Ентеровірусна інфекція може проявлятися у вигляді енцефаліту, безжовтяничного гепатиту, лімфаденітів різних груп лімфовузлів, вражати серцеву сумку (перикардит), брижі кишечника, провокувати розвиток других захворювань.

Ускладнення ентеровірусних інфекцій

  Ентеровірусна інфекція, що протікає у формі менінгіту, менінгоенцефаліту, енцефаломіокардіта новонароджених, може ускладнитися набряком мозку, епілептоідними припадками, психічними розладами. Важке протікання інфекції може сприяти розвитку пневмонії, гострої дихальної недостатності.

Прогноз при ентеровірусних інфекціях

   Ентеровірусні інфекції переважно протікають легко, або в среднетяжелой формі, видужання настає в терміни від кількох днів, до 2-3 тижнів. Прогноз погіршується в разі важкого перебігу, розвитку ускладнень. Деякі ускладнення ентеровірусної інфекції (в основному з боку нервової системи) можуть закінчитися летальним результатом, або залишити після себе непереборні функціональні порушення.

Профілактика ентеровірусних інфекцій

 Загальна профілактика ентеровірусних інфекцій включає заходи по контролю над забрудненням об'єктів навколишнього середовища (особливо прудів) каналізаціонними відходами, дотриманням санітарно-гігієнічних вимог при знешкодження стічних вод, надання населенню харчових продуктів належною мірою епідемічної безпеки.

Індивідуальна профілактика полягає в строгому дотриманю правил:

-особистої гігієни,

-питного режиму,

-купання у водоймищах,

-обробки, зберігання, приготування і вживання харчових продуктів,зокрема, овочів та фруктів.

Специфічних заходів профілактики ентеровірусних інфекцій не розроблені.

В осередку інфекції проводиться комплекс дезинфікуючому заходів.

Виконавець:  лікар епідеміолог

Люботинського міського лабораторного

відділення

І.В. Білецька