Запоминайте нас, пока мы есть!
Григорій Остапович Ващенко.
Народився 25 вересня 1926 року в Полтавській обл., Зінківського р-ну, село Васьки.
Нелегка доля спіткала 15-ти річного юнака, який щойно закінчив 7 класів в окупованому селі. Німецькі солдати і поліцаї хапали молодь, грузили в ешелони і відправляли на каторжні роботи до Німеччини. Не пройшли мимо і юного Григорія.
Ось про що свідчать архівні документи і є доказом того , що Григорій Остапович під час Другої світової війни був примусовим робітником нациського режиму (остайбайтером).
В період з 17.12.1942 по 13.04.1945 роки перебував у німецькому концтаборі , обнесеного колючим дротом, під посиленою охороною. Особливо в тяжких умовах доводилося утриманим примусово працювати на промисловому підприємстві. Після звільнення з концтабору № 138 американськими військами лише в жовтні 1945 року їх було передано Радянським збройним силам. Особливий відділ перевіривши документи залишив їх для подальшої служби в групі Радянських військ в Німеччині.
Ващенко Г.О. навчався в школі командного складу, після того його залишили для підготування курсантів. Вже в званні старшини школи сержантського складу йому доводилося розвозити випускників по військовим частинам. І тільки в жовтні 1950 року Григорій Остапович Ващенко, після закінчення служби в Армії повертається в своє рідне село Васьки.
В першу чергу вирішив поїхати в місто Люботин відвідати рідну сестру . Разом прийшли до згоди , що він поїде працювати і навчатись на Харківськім велосипеднім заводі. Освоївши професію токаря і попрацювавши рік Григорій Остапович їдучи до Південного вокзалу трамваєм познайомився з одним чоловіком , який запитав його : -Молодий чоловік , а ви в Армії були ?
-Був . відповів Григорій.
– А яке у Вас звання?
-Старший сержант.
- Зараз встаємо.
Незнайомець повів його до воєнкомату де сказали ,що беруть його до Армії , а служити він буде в військовій частині м. Чугуєва. На сьомому місяці служби викликають його в обласний штаб де офіцер повідомив про те, що приїздила до них жінка Григорія і сльозино прохала , щоб відпустили його додому. Штабний офіцер пішов їй назустріч, задовольнивши її прохання.
Демобілізувавшись з Армії Григорій Ващенко вступає на 3-х місячні курси провідників в Харківську технічну школу , що в м. Люботині .Після успішного закінчення навчання був направлений до Харківського резерву провідників.
30 червня 1953 року вперше з бригадою провідників вирушили в самий далекий рейс пасажирським потягом Харьков –Хабаровск- Владивосток.
Григорію Остаповичу довелося бути 101 раз бути провідником цього маршруту. Потім було рішення про передачу цього маршруту для подальшого обслуговування залізничній бригаді Владивостока. В Харківському резерві провідником Ващенко Г.О. пропрацював 36 років помічником бригадира, бригадиром , начальником потяга. На заслуженому відпочинку з 1988 року.
В Люботині працював головою квартального комітету, вибирався в 1968 році депутатом Люботинської міської ради. Груди ветерана прикрашають медалі:»Ветеран праці» і 5 ювілейних медалей. Чимало грамот і подяк отримував Ващенко на протязі багатьох років своєї праці. Та найдорожчою він вважає подяку від маршала Жукова і генерала Армії Чуйкова, які зберігаються до цього часу.
Микола Пархоменко – керівник прес – центра РОВ м.Люботина