Життя - це безцінний дар,
що дається людині
при народженні, і те, як людина
розпорядиться ним,
залежить від неї самої.
Сократ
Останнім часом почастішали повідомлення про трагічні випадки з дітьми (нещасні випадки, що призводять до травмування, смерті, випадки суїциду, особливо дітей підліткового віку).
Підлітковий вік охоплює період від 11-15 років, що відповідає середньому шкільному вікові, тобто 5-9 класам загальноосвітньої школи. У цей період в особистості дитини відбуваються складні і суперечливі зміни, на підставі чого його ще називають важким, критичним, перехідним. Така оцінка зумовлена багатьма якісними змінами, які нерідко пов’язані з докорінним ламанням попередньо сформованих позицій, інтересів і стосунків дитини. Відбуваються вони за порівняно короткий час, здебільшого бувають несподіваними і надають процесові розвитку стрибкоподібного, бурхливого характеру. Майже завжди ці зміни супроводжуються появою у підлітка суб’єктивних труднощів.
Ускладнюється його виховання, оскільки підліток не підкоряється впливу дорослих, у різних формах проявляє непослух, опір, протест, упертість, грубість, замкненість. В таких ситуаціях родині і дитині, як ніколи, потрібна професійна допомога фахівців: психолога, соціального педагога, соціального працівника.
Психологи стверджують, що самогубцям зазвичай притаманні такі індивідуальні психологічні особливості:вразливість, інфантильність, гострота переживань, схильність до самоаналізу, сором'язливість, боязливість, підвищена чутливість, імпульсивність, схильність до сумнівів, нестійкість емоційної сфери, невпевненість у собі, залежність від оточення, несформованість системи цінностей, вразливість, інтровертованість, збудливість, нестійкість настрою, схильність до депресивних розладів, неадекватна самооцінка. Особливо гостро проявляються ці риси в підлітків, які виховуються в емоційно - холодному оточенні, де відсутня відкритість і довіра між дитиною і дорослими, які його виховують. Психолого-педагогічний супровід особистісного розвитку та виховання підлітків із таких сімей – процес доволі тривалий, і здійснюється у різних формах. Його неможливо обмежити конкретними часовими рамками, оскільки в кожному випадку ситуація підлітка є суто індивідуальною.
Пам'ятка
Рекомендації допоможуть учителям, батькам, одноліткам налагодити контакт із дитиною, схильною до самогубства, а отже, запобігти спробі саморуйнування особистості [1].
ВИСЛУХОВУЙТЕ — «Я чую тебе». Не намагайтесь втішити загальними словами типу «Усе не так погано», «Вам стане краще», «Не варто це робити». Дайте їй можливість висловитися. Ставте запитання й уважно слухайте.
ОБГОВОРЮЙТЕ — відкрите обговорення планів і проблем знімає тривожність. Не бійтесь говорити про це — більшість людей відчувають незручність, кажучи про самогубство, і це виявляється в запереченні або уникненні цієї теми. Бесіди не можуть спровокувати самогубства, а уникнення цієї теми збільшує тривожність, підозрілість..
БУДЬТЕ УВАЖНИМИ до непрямих показників під час передбачуваного самогубства. Кожну жартівливу згадку або загрозу слід сприймати серйозно. Підлітки часто заперечують, що говорили серйозно, намагаються висміювати дорослого за його зайву тривожність, можуть показувати гнів. Скажіть, що ви сприймаєте їх серйозно.
СТАВТЕ ЗАПИТАННЯ, УЗАГАЛЬНЮЙТЕ — «Таке враження, що ти справді говориш правду...», «Більшість людей замислювались про самогубство...», «Ти коли-небудь думав, як це зробити?» Якщо ви отримуєте відповідь, переходьте на конкретику. «Пістолет? А ти коли-небудь стріляв? А де ти його візьмеш? Що тоді відбудеться? А що, коли ти промахнешся? Хто тебе знайде? Ти думав про свій похорон? Хто на нього прийде?». Недомовлене, приховане ви повинні зробити явним. Допоможіть підлітку відкрито говорити про свої задуми та обмірковувати їх наслідки.
ПІДКРЕСЛЮЙТЕ ТИМЧАСОВИЙ ХАРАКТЕР ПРОБЛЕМ — визнайте, що його почуття дуже сильні, проблеми складні. Дізнайтеся, чим ви можете допомогти, адже вам він уже довіряє. Дізнайтеся, хто ще міг би допомогти в цій ситуації.
Дорослі! Будьте уважними до своїх дітей, бережіть їх!
Начальник служби у справах дітей Губська Н.А.