Веб-портал міста Люботин » Матеріали за Серпень 2020 року

 Соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям: ключові моменти
Автор: Бутенко Анна   Додано: 17 серпня 2020   Переглядів:182   Категорія - [Безоплатна правова допомога]
 

У зв’язку з карантином через епідемію коронавірусу і погіршенням фінансового становища, малозабезпеченим  сім’ям передбачена допомога від держави. Кому надається така допомога та як її отримати? Які для цього необхідні документи? На ці та інші питання отримали відповіді особи, які перебувають на обліку у Чернівецькому міському центрі зайнятості під час онлайн-заходу.

Фахівчиня Чернівецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Аліна Зузуля розповіла учасникам зустрічі, що допомога призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім’ям, які постійно проживають на території України, мають сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї.

«Прожитковий мінімум – це визначена для кожної сім’ї залежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених Законом України «Про прожитковий мінімум» для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення», – наголосила Аліна Зузуля.

До складу сім’ї належать:

·       чоловік, дружина;

·       рідні, усиновлені та підопічні діти цих осіб віком до вісімнадцяти років, а також діти, які навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах I – IV рівнів акредитації до досягнення двадцяти трьох років і які не мають власних сімей;

·       неодружені повнолітні діти, які визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II груп або з інвалідністю I групи і проживають разом із батьками;

·       непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом із ними і перебувають на їх утриманні у зв’язку з відсутністю власних доходів;

·       особа, яка проживає разом із одинокою особою з інвалідністю I групи і здійснює догляд за ним;

·       жінка та чоловік, які проживають однією сім’єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей.

Призначає і виплачує соціальну допомогу управління праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації уповноваженого представника малозабезпеченої сім’ї. У сільській місцевості заяви з необхідними документами для призначення соціальної допомоги приймають спеціалісти відділу ЦНАП, відділи соціального захисту населення сільських і селищних рад та здійснюють їх передачу відповідним органам праці та соціального захисту населення. Зазначені виконавчі органи можуть визначати уповноважену особу для прийняття документів.

Які ж необхідні документи?

1.     Документ, що посвідчує особу уповноваженого представника сім’ї.

2.    Довідка про склад сім’ї.

3.    Декларація про доходи та майно осіб, які входять до складу сім’ї (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї).

4.    Довідка про наявність та розмір земельної частки (паю).

Джерело: https://www.legalaid.gov.ua/novyny/sotsialna-dopomoga-malozabezpechenym-sim-yam-klyuchovi-momenty/




 КЦС ВС роз’яснив підстави та умови застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни
Автор: Бутенко Анна   Додано: 17 серпня 2020   Переглядів:198   Категорія - [Безоплатна правова допомога]
 

Скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, яким задоволено позов про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності,  Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив такі висновки.

Згідно з ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення, як догана.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 цього Кодексу дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов’язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов’язків; вина працівника; наявність причинного зв’язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов’язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов’язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов’язковому порядку має бути встановлена вина як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з’ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147–149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов’язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов’язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Апеляційний суд виходив із того, що в наказі про оголошення догани зазначено: за які порушення накладено дисциплінарне стягнення; докази, які підтверджують вказані порушення; інформацію, на підставі яких статей КЗпП України накладено дисциплінарне стягнення.

Проте з таким висновком погодитись не можна.

Наказ про оголошення догани позивачці прийнятий на підставі недотримання нею вимог наказу, який втратив чинність, тож суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, оскільки оголошення догани роботодавцем на підставі наказу, який втратив чинність, є неприпустимим.

Наказ про накладення на позивачку дисциплінарного стягнення не відповідає вимогам трудового законодавства, зокрема в ньому не зазначено, коли мало місце і в чому конкретно полягає порушення нею трудових обов’язків.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дисциплінарне стягнення за вказані порушення накладено поза межами місячного строку, який визначений ч. 1 ст. 148 КЗпП України.

Апеляційний суд помилково виходив із того, що порушення трудової дисципліни є триваючим.

Постанова Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17 (провадження № 61-38286св18) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/90591458.

 

Верховний Суд України

Джерело: https://court.gov.ua/press/news/979772/




 ЄСПЛ підтвердив абсолют неупередженості суду. Навіть у справах з очевидним результатом
Автор: Бутенко Анна   Додано: 17 серпня 2020   Переглядів:146   Категорія - [Безоплатна правова допомога]
 

Європейський суд з прав людини не сприйняв аргумент уряду про те, що суддя не відігравав значної ролі у нескладному провадженні, і тому його упередженість не мала жодного значення для вирішення справи.

 

Читайте також: "ЄСПЛ: іноді малозначність спору не може бути підставою для відмови у перегляді судового рішення".

Суд у Страсбурзі ухвалив рішення у малозначній (але важливій з огляду на принцип неупередженості) справі "Шкрля проти Хорватії" (№ 32953/13), передає інформаційний ресурс "ECHR. Ukrainian Aspect".

Зазначається, що поліція визнала Матко Шкрля винним у порушенні правил зупинки автомобіля перед пішохідним переходом та порушенні правил користування паском безпеки. Чоловік оскаржив рішення про штраф до суду. Після призначення судді у справі адвокат надіслав факсом клопотання про відсторонення цього судді, оскільки той працював із матір’ю Шкрля, яка також була суддею.

Факс у суді начебто не отримали і провели розгляд справи за спрощеною процедурою без участі сторін, встановивши при цьому, що допит підозрюваного у вчиненні правопорушення не має істотного значення для правильного встановлення фактів справи. Суддя визнав Шкрля винним та призначив штраф у розмірі, еквівалентному 130 євро.

Зокрема, проби оскаржити рішення успіху не мали (справа для апеляції була малозначною, а у конституційному суді визнали скаргу неприйнятною через необгрунтованість).

Разом із тим, в іншому провадженні проти Шкрля, яке мав розглядати той самий суддя, також було заявлене клопотання про відвід і на цей раз суддя задовольнив прохання сторони, зауваживши, що мав тривалий конфлікт з матір’ю заявника, яка була головою суду, де він працював, і що вони не спілкувалися між собою.

Так, Шкрля звернувся до Європейського суду з прав людини. Він скаржився, що внаслідок участі судді у провадженні про правопорушення, пов’язані із порушенням ПДД, його судили упереджено. Зокрема він посилався на статтю 6 § 1 Конвенції.

У Страсбурзі зауважили, що будь-який суддя, стосовно якого є законні підстави сумніватися в його неупередженості, повинен бути відведеним. Без сумніву, судді повинні демонструвати й пропагувати високі стандарти поведінки та особисто дотримуватися цих стандартів, щоб підтримувати чесність судової влади. Будь-яке порушення таких стандартів зменшує довіру громадськості, яку в демократичному суспільстві суди мають викликати у суспільстві

І коли судді під час судового провадження стали відомі обставини, які виправдовують його відвід від участі в розгляді справи ще до початку слухання, яке призвело до засудження заявника, ЄСПЛ не вважав необхідним з’ясовувати, чи насправді заявник, як він стверджував, подавав клопотання про відвід судді або, як заявляє уряд, жодної такої заяви подано не було. У цій конкретній ситуації, ЄСПЛ вважав доречним той факт, що зобов’язання судді, який бере участь у справі, негайно повідомити голову суду про обставини, що підтверджують його відведення від участі в розгляді справи, чітко визначене у національному законодавстві. Отже, в першу чергу суддя, який був обізнаний з обставинами, повинен був клопотати перед головою суду про відсторонення його від участі у справі.

Крім того, ЄСПЛ заперечив аргумент уряду про те, що суддя не відігравав значної ролі у нескладному провадженні, і тому його прихильність не мала жодного значення для вирішення справи.

Також, незалежно від того, якою мірою заявник використовував свої процесуальні права для підготовки свого захисту, ЄСПЛ вважав, що сам факт того, що справа заявника розглядалася суддею, який сам визнав наявність обставин, що виправдовують його відвід, підірвав видимість чесного судового розгляду.

Як зазначається, Європейський суд з прав людини окремо зазначив, що Конституційний Суд не вирішив відповідну проблему. Безумовно можливо таке, що вищі судові інстанції або вищий суд можуть виправити помилки у провадженні перед судами нижчої інстанції. Однак у цій справі, хоча КС мав повноваження скасувати відповідне рішення на підставі того, що суддя під час судового провадження не був неупередженим, він не зробив цього і підтримав оскаржуване рішення. Внаслідок чого, помилка не була виправлена.

Тож суд у Страсбурзі дійшов висновку про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, що стосується вимоги неупередженості суду.

Читайте також: "Права не можуть існувати лише на папері. Можливість їхньої практичної реалізації - обов’язок держави, - ЄСПЛ".

З текстом рішення ЄСПЛ у справі "Шкрля проти Хорватії" (№ 32953/13) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова, доцента кафедри цивільного права № 1 Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого Віктора Янишена, доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету ім. акад. С.Дем’янчука Олени Дроздової, Яни Токар та Вікторії Чорної можна ознайомитися за посиланням.

Джерело: "Юридична Газета" 

Джерело: https://court.gov.ua/press/news/979603/




 КАС ВС розглянув справу щодо підстав для скасування результатів перевірки через технічну помилку
Автор: Бутенко Анна   Додано: 17 серпня 2020   Переглядів:175   Категорія - [Безоплатна правова допомога]
 

Якщо допущена контролюючим органом технічна помилка не призвела до порушення прав особи та не спростувала факту вчинення нею порушення, а також не вплинула на розмір застосованого штрафу, то така помилка не може бути самостійною підставою для скасування результатів перевірки.

Про це зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши в касаційному порядку адміністративну справу за позовом фізичної особи – підприємця до Головного управління Держпродспоживслужби про визнання незаконним та скасування рішення.

Суть цієї справи полягає в тому, що під час проведення ГУ Держпродспоживслужби перевірки виявлено встановлення фізичною особою – підприємцем зовнішньої реклами у вигляді металевих щитів без належного дозволу на пішохідній доріжці, про що складено протокол і згодом винесено постанову про накладення штрафу за порушення Закону України «Про рекламу».

Не погоджуючись із таким рішенням, фізична особа – підприємець звернулася з позовом до суду, на обґрунтовування якого зазначила, що розміщений рекламний засіб має габарити, які дозволяють його встановлення без отримання дозволу.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив з огляду на те, що оскаржуване рішення, яким до позивачки застосовано штраф за порушення законодавства про рекламу, прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та прийняв постанову про задоволення адміністративного позову. Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачка вчинила порушення ч. 3 ст. 16 Закону України «Про рекламу», а тому зазначення відповідачем ч. 1 цієї статті є підставою для скасування постанови про накладення штрафу.

Верховний Суд із цим рішенням суду апеляційної інстанції не погодився з огляду на таке.

За приписами ст. 16 Закону України «Про рекламу» забороняється розташовувати засоби зовнішньої реклами, зокрема, на пішохідних доріжках та алеях.

Суд зазначив, що за порушення законодавства про рекламу передбачено відповідальність у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або у розмірі п’ятикратної вартості розповсюдженої реклами, якщо така вартість встановлена (ст. 27 Закону України «Про рекламу»).

Судом першої інстанції на підставі пояснень, наданих у судовому засіданні представником відповідача, встановлено, що відсутність в оскаржуваному рішенні про накладення штрафу посилання на порушення позивачкою ч. 3 ст. 16 Закону України «Про рекламу» є лише технічною помилкою. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції фактично перебрав на себе дискреційні повноваження відповідача в частині встановлення порушень позивачкою законодавства про рекламу, погодившись із доводами відповідача щодо технічної помилки в оскаржуваному рішенні стосовно незазначення про накладення штрафу за порушення ч. 3 ст. 16 Закону України «Про рекламу».

Оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що позивачка рекламну конструкцію розмістила на пішохідній доріжці, колегія суддів погодилася з висновками судів про те, що має місце порушення ч. 3 ст. 16 Закону України «Про рекламу». Водночас в оскаржуваній постанові відповідач вказав на порушення ч. 1 цієї ж статті. Отже, допущена відповідачем технічна помилка не призвела до порушення прав позивачки та не спростувала факту вчинення нею порушення, а також не вплинула на розмір застосованого штрафу.

Враховуючи наведене, колегія суддів КАС ВС погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення, яким до позивачки застосовано штраф за порушення законодавства про рекламу, є таким, що прийняте ГУ Держпродспоживслужби на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постанова Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 808/353/17 (адміністративне провадження № К/9901/16312/18) – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/90396901

 

Верховний Суд України

Джерело: https://court.gov.ua/press/news/979778/




 Вища рада правосуддя почала здійснювати представництво (самопредставництво) у судах через «Електронний суд»
Автор: Бутенко Анна   Додано: 17 серпня 2020   Переглядів:168   Категорія - [Безоплатна правова допомога]
 

З 14 серпня 2020 року забезпечення представництва (самопредставництва) Вищої ради правосуддя, Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя та членів Вищої ради правосуддя в судах може здійснюватися, в тому числі, шляхом обміну документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами та учасниками судового процесу, вчинення інших процесуальних дій із застосуванням підсистеми «Електронний суд».

Нагадаємо, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2020 року задоволено апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя у справі № 9901/39/20 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 березня 2020 року про зупинення провадження у справі за позовом Шепітка І.Г. до Вищої ради правосуддя в частині скасування цієї ухвали щодо залишення без розгляду клопотання Вищої ради правосуддя про зупинення провадження у справі через відсутність повноважень представника Вищої ради правосуддя.

Вища рада правосуддя

Джерело: https://court.gov.ua/press/news/980883/




 Оприлюднення судового рішення в ЄДРСР не скасовує обов’язок суду видати копії судових рішень учасникам справи
Автор: Бутенко Анна   Додано: 17 серпня 2020   Переглядів:330   Категорія - [Безоплатна правова допомога]
 

ВС висловився щодо підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Оприлюднення судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень не скасовує обов’язок суду видати копії судових рішень учасникам справи або надіслати їм їх, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 404/4551/19 (2-а/404/262/19).

Обставини справи

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда відмовлено у задоволенні позову особи до інспектора роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Кіровоградській області) лейтенанта поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху, а ухвалою від 11 лютого 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження з мотивів пропуску строку апеляційного оскарження і визнання судом неповажними наведених позивачем підстав для його поновлення.

У касаційній скарзі касатор стверджував про поважність причини пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки справа в суді першої інстанції була розглянута за його відсутності, а повний текст судового рішення вручений йому лише 8 січня 2020 року.

Висновок Верховного Суду

Надаючи оцінку наведеним позивачем підставам для поновлення строку, суд апеляційної інстанції виходив з того, що перебіг строку подання апеляційної скарги, встановлений частиною четвертою статті 286 КАС України, починається з дня проголошення судового рішення, а не з дня вручення його копії. З рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 грудня 2019 року позивач мав можливість ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень, після його оприлюднення 21 грудня 2019 року. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску позивачем строку на апеляційне оскарження.

ВС зауважив, що з висновком суду апеляційної інстанції не можна погодитися, адже справи цієї категорії є терміновими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства, тому надзвичайно важливим в аспекті реалізації учасниками справи права на апеляційне оскарження є дотримання судом першої інстанції обов`язку щодо невідкладного вручення (надсилання) їм копій судового рішення, тобто доведення до них змісту судового рішення.  Недотримання судом першої інстанції цього порядку може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження з урахуванням інших фактичних обставин.

Оприлюднення судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень не скасовує обов’язок суду видати копії судових рішень учасникам справи або надіслати їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції мав перевірити дотримання судом першої інстанції порядку надсилання учасникам справи копії судового рішення, встановити дату отримання скаржником копії судового рішення та надати оцінку своєчасності подання ним апеляційної скарги після цієї дати.

 

"Судово-юридична газета"

Джерело: https://court.gov.ua/press/news/981201/





 Оперативна інформація щодо розгляду справ за статтею 44-3 "Порушення правил щодо карантину людей" станом на 15.08.2020
Автор: Бутенко Анна   Додано: 17 серпня 2020   Переглядів:207   Категорія - [Безоплатна правова допомога]
 

Оперативна інформація щодо застосування судами Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Показники щодо розгляду справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за статтею 44-3 "Порушення правил щодо карантину людей" Кодексу України про адміністративні правопорушення станом на 15 серпня 2020 року:

Інформація про розгляд справ за статтею КУпАП 44-3 «Порушення правил щодо карантину людей» 
область кількість протоколів, що надійшли на розгляд у т.ч. надійшли повторно кількість повернутих протоколів у т.ч. для належного оформлення кількість розглянутих справ у т.ч. про накладення адміністра-тивного стягнення залишок нерозглянутих справ
Вінницька область 1018 77 227 197 459 59 332
Волинська область 970 50 126 101 573 26 271
Дніпропетровська область 3381 277 470 430 2299 187 612
Донецька область 548 55 104 88 316 31 128
Житомирська область 459 42 76 76 217 15 166
Закарпатська область 487 21 98 65 175 44 214
Запорізька область 1013 75 122 102 593 29 298
Івано-Франківська область 490 19 66 64 299 43 125
Київська область 847 71 121 117 337 28 389
Кіровоградська область 356 38 87 81 154 15 115
Луганська область 531 123 167 140 234 11 130
Львівська область 1670 125 219 194 909 78 542
Миколаївська область 193 10 27 25 108 15 58
Одеська область 1032 39 97 87 557 93 378
Полтавська область 723 101 185 157 394 41 144
Рівненська область 332 32 54 46 186 28 92
Сумська область 1205 159 273 271 724 77 208
Тернопільська область 401 25 74 70 183 27 144
Харківська область 2006 76 1557 1538 280 23 169
Херсонська область 1041 152 245 226 532 35 264
Хмельницька область 442 30 72 63 190 37 180
Черкаська область 692 131 231 196 295 24 166
Чернівецька область 485 24 116 105 281 24 88
Чернігівська область 566 57 185 172 233 16 148
м. Київ 3212 157 348 337 1412 140 1452
Україна 24100 1966 5347 4948 11940 1146 6813

 

Державна судова адміністрація

Джерело: https://court.gov.ua/press/news/981219/

 

 

 




 Підстави визнання недійсним договору оренди землі: позиція КЦС ВС
Автор: Бутенко Анна   Додано: 17 серпня 2020   Переглядів:200   Категорія - [Безоплатна правова допомога]
 

Відсутність однієї із істотних умов у договорі оренди землі може бути підставою для визнання його недійсним лише у разі встановлення факту порушення прав особи, яка звертається із позовом.

Відсутність однієї із істотних умов у договорі оренди землі може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у разі встановлення факту порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів особи, яка звертається із позовом. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 471/761/17-ц.

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

  • пред’явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;
  • наявність підстав для оспорювання правочину;
  • встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб’єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 зроблено висновок, що «недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що спірний договір не містить усіх, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», істотних умов, зокрема щодо зазначення кадастрового номеру земельної ділянки.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення спірного договору) відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору оренди недійсним відповідно до закону.

Верховний Суд України неодноразово висловлював підхід, згідно з яким відсутність однієї із істотних умов у договорі оренди землі, передбачених частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору), може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у разі встановлення факту порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів особи, яка звертається із позовом.

У постанові Верховного Суду України від 2 липня 2014 року у справі № 6-88цс14 вказано, що: «відповідно до вимог статті З ЦПК України й статті 15 ЦК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту порушене право, а тому при розгляді справи про визнання недійсним договору оренди землі, з підстав відсутності у договорі передбаченої статтею 15 Закону України «Про оренду землі» такої істотної умови, як умова передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, суду слід з’ясувати, чи дійсно порушено права орендодавця відсутністю такої умови, її істотність та в чому полягає порушення законних прав позивача».

У постанові Верховного Суду України від 3 вересня 2014 року у справі № 6-94цс14 зроблено висновок, що: «відсутність у договорі оренди землі, укладеного 5 грудня 2008 року, істотної умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, не може бути підставою для визнання спірного договору недійсним. Крім того, судом залишено поза увагою вимоги статті З ЦПК України та статті 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, і не встановлено, чи дійсно були порушені права позивача при укладенні договору у зв’язку з відсутністю в ньому зазначеної умови».

У постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16 зазначено, що: «правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Отже, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивачів з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав».

Встановивши, що відсутні підстави для визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним, суди зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позову.

Джерело: https://court.gov.ua/press/news/981255/




 НАГАДУЄМО ПРО ФОТОКОНКУРС! До кінця листопада ще є можливість взяти у ньому участь.
Автор: Бутенко Анна   Додано: 17 серпня 2020   Переглядів:188   Категорія - [Безоплатна правова допомога]
 

📷 Увага! Фотоконкурс! 📷

👨‍👩‍👧 Про людей, які приходять за безоплатною правовою допомогою.
👨‍💻 Про юристів, які пропускають через себе кожну життєву історію.
 Про право у нашому житті.

📢 !!! Координаційний центр з надання правової допомоги оголошує онлайн-фотоконкурс «Правова допомога поруч» !!! 📢

💚 Тема конкурсних робіт (фотографій): захист прав людини, рівний доступ до правосуддя та правової інформації, посилення правових можливостей і правової спроможності населення, право на безоплатну правову допомогу.

🤚 Учасником фотоконкурсу може бути фізична особа / дитина за згодою одного із батьків чи іншого законного представника.

Номінації фотоконкурсу:
 подія у системі надання безоплатної правової допомоги
 портрет клієнта чи працівника
 правова допомога очима дітей
 робота дистанційних та мобільних консультаційних пунктів доступу до безоплатної правової допомоги
 місце правових можливостей

Для участі у фотоконкурсі необхідно з 13 липня по 30 жовтня 2020 року зареєструватися на вебсайті фотоконкурсу, обирати одну з номінацій та завантажити на сайт не більше  однієї фотографії у форматі JPG або PNG, колірний простір sRGB (допускається монохромне зображення), розмір – до 4 мегабайт.
 Фотографія має містити символіку системи БПД.
 Не приймаються фотоколажі, а також фотографії, що не відповідають вимогам.

👍 Протягом 13 липня – 29 листопада 2020 року буде відбуватися голосування за конкурсні роботи. Щоб проголосувати за конкурсну роботу, потрібно авторизуватися на вебсайті фотоконкурсу виключно через Gmail пошту.

🎯 З 30 листопада по 10 грудня 2020 року буде оголошено результати фотоконкурсу та нагороджено переможців. Переможці нагороджуються 🏆 грамотами та 🎁 призами за 🥇 1, 🥈 2, 🥉 3 місця у кожній номінації.

📎 Сайт фотоконкурсу http://photo-konkurs.legalaid.gov.ua

НАГАДУЄМО ПРО ФОТОКОНКУРС! До кінця листопада ще є можливість взяти у ньому участь.




 Закінчився 20-денний строк, протягом якого учасники справи мали право на продовження процесуальних строків.
Автор: Бутенко Анна   Додано: 17 серпня 2020   Переглядів:181   Категорія - [Безоплатна правова допомога]
 

Закінчився 20-денний строк, протягом якого учасники справи мали право на продовження процесуальних строків.

17 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року №731-ІХ, яким внесені зміни, зокрема у пункт 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України та у пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України. Про це повідомляє Судова влада України.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов’язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Тому всі судові рішення, прийняті з 12 березня 2020 року (з початку введення карантину згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року), 7 серпня, набирають законної сили.

Джерело: https://court.gov.ua/press/news/978246/