Сказ (синонім водобоязнь, гідрофобія) – гостра інфекційна хвороба з групи вірусних зоонозів, розвивається внаслідок укусу або ослинення хворою твариною, характеризується важкими ураженнями центральної нервової системи і закінчується смертельним результатом.
Основним джерелом інфекції для людини є собаки, особливо бродячі, а з диких тварин – лисиці, вовки. Можливе зараження людини і від інших тварин – корів, овець, кіз, свиней, коней, щурів, їжаків, кажанів та ін. Основним резервуаром вірусів в природі є вовки, лисиці, шакали, серед яких виникає спонтанні епізоотії сказу.
Тварина стає заразною наприкінці інкубаційного періоду за 3-10 днів до появи перших ознак хвороби і залишається заразною протягом всього періоду захворювання.
Найбільша захворюваність на сказ спостерігається в літньо-осінні місяці, що зумовлено інтенсивнішими контактами з бродячими собаками.
Інкубаційний період захворювання на сказ у людини триває від 12 до 100 днів, дуже рідко до 1 року (2-3%). На тривалість інкубаційного періоду впливає локалізація укусу (при укусі лиця і голови – 35-5 днів, нижніх кінцівок – 65-95 днів), а також розмір і глибина рани, вік хворого.
У перебігу хвороби розрізняють три стадії: 1)провісників, 2)збудження, 3)паралітична
Стадія провісників триває 1-3 дні, іноді до 7 днів і характеризується загостренням ознак хвороби у місці укусу. Рубець в місці укусу червоніє, навколо нього з’являється набряк, поновляється біль, який супроводжується відчуттям печіння і свербіння.
Одночасно з’являється невмотивоване відчуття страху, тривоги, туги, хворий впадає у глибоку депресію.
Стадія збудження характеризується синдромами гідрофобії, аерофобії, акустико- фобії, фотофобії, гіперсалівації (слинотечі).
При спробі пити, а потім від вигляду води виникає характерний приступ судорг, збудження з спазмами м’язів глотки і гортанні, розладами дихання. Обличчя хворого виражає жах і страждання, хворі просять про допомогу. Легкий подув повітря (ходьба, відкривання дверей) веде до пароксизмів. Приступ може виникати від яскравого світла, гучної розмови, дотику до шкіри і т.д. Період збудження супроводжується інтенсивною слинотечею.
Остання стадія хвороби – паралітична. Триває 3-7 днів. Смерть настає раптово від паралічу серця або дихального центру.
Профілактика сказу передбачає комплекс заходів боротьби з епізоотіями природного і міського типу. Боротьба з епізоотіями природного типу має бути спрямованою на регулювання кількості тварин, що є резервуаром сказу (вовки, лисиці, шакали та ін.). Запобігання епізоотіям сказу міського типу полягає в обов’язковій реєстрації собак і котів, ліквідації бездомних тварин, профілактичній імунізації свійських тварин, санітарно-ветеринарній пропаганді.
Запобігання захворювання людини після укусу або ослизнення її хворою на сказ або невідомою твариною здійснюється шляхом старанної первинної обробк рани з промиванням її милом, припіканні концентрованим розчином йоду.
Вакцинація антирабічною вакциною – єдиний спосіб уникнути захворювання на сказ, яка дає людині шанс на порятунок.
Важливо не переривати курс вакцинації, так як неповний курс вакцинації може спричинити виникнення захворювання.
Поствакцинальний імунітет стає діючим через 2 тижні після закінчення вакцинації.
УВАГА!
-уникайте контактів з бродячими тваринами (коти, собаки, лисиці і т д.)
- при зміні поведінки домашніх тварин зверніться до ветеринарного лікаря
-уникайте на вулиці контактів домашніх тварин з бродячими тваринами
-здійснюйте профілактичну імунізацію домашніх тварин від сказу
-при укусах чи ослиненні шкірних покривів та слизових оболонок відомою та
невідомою твариною негайно зверніться за медичною допомогою, не займайтеся
самолікуванням.
В. о. начальника Люботинського міського
відділу Головного управління Держпродспоживслужби
в Харківській області
Вішинська О.В.
Кассіч,
741-08-97
Автор: 
Додано: 
Переглядів:4455 
Категорія - [
Коментарі (0)
