Найстрашнішою трагедією українського народу був голодомор 30-х років. Не оминуло це горе й Люботин. Багато люботинців працювало на заводах і фабриках Харкова, на залізниці, де отримували невеликий пайок. Цей пайок вони ділили між членами родини, що давало якусь примарну надію вижити. Тому масового вимирання селянства, як в інших районах України, у Люботині не було. Але до міста прибувало багато селян із навколишніх сіл, які намагалися знайти тут продукту. У цей період люди їли що завгодно, аби втихомирити муки голоду. Селяни, щоб вижити, йшли і їхали до Харкова. Люботинська міліція, яка мала завдання затримувати цей потік, знімала. їх з поїздів, затримувала на дорогах.

Тоді вони, пухлі, розташовувалися біля вокзалу у надії якось потрапити на поїзд. Ходили по місту, жебракуючи Христа ради.

Із споминів очевидця Голодомору Юрченко Ольги Олексіївни: «Я працювала в Управлінні Південної залізниці. Нас, тоді ще молодих, посилали збирати по Харкову пухлих дітей і зводити їх до спецприйомників. Збирала померлих спеціальна команда. Часто брали й тих, хто ще ворушився. Харківщина на початку 30-х років була однією з центральних зон голодоморного лиха. Не було в області жодного села чи містечка, котре не зазнало голодного жаху. Скільки жертв голоду мала Харківська область досі не встановлено. Відомо лише, що за три місяці 1933року тут померло 600 тисяч чоловік».

Голод 1932-1933 років чорніє великою плямою на демографічній карті України, втрат від цього ще не вдалося повернути – ні матеріальних, ні тим більше людських. Мільйони людей, які загинули голодною смертю, не можуть безслідно розчинитися у часі і просторі. Про них пам'ятатимемо ми, хто вижив, їх діти та онуки. Харківська область мала служити взірцем колективізації, їй ще досталася сумна доля стати центром голодомору в Україні. Пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім сущим на Землі. За даними різних дослідників, масовий голодомор поглинув від 5,5 до 9 млн. людей. Замучені й загиблі від голодомору жертви заслуговують на людську пошану, пам'ять, Божу молитву, увічнення.

Використані матеріали Державного архіву Харківської області, матеріали з фондів Люботинського краєзнавчого музею.

Директор КЗ « Люботинський міський  краєзнавчий музей»

 Л. Каракаптан .

 Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.  До Дня пам’яті жертв голодоморів у бібліотеках Люботинської громади  проведено низку  патріотичних заходів. Метою проведених заходів є висвітлення теми Голодомору 1932-1933 років в Україні, усвідомлення його трагізму у долі рідного народу, формування громадянської відповідальності за майбутнє нашої Батьківщини, сприяння знанню патріотичних почуттів на засадах особистого розуміння історії.
      Зокрема, Люботинська публічна  бібліотека  представила книжкову виставку-інсталяцію «Догоріла свіча, зажурилась калина».  Запропоновано користувачам перегляд виставки однієї книги Василя БАРКА «Жовтий князь» про страшні і вражаючі картини голоду в Україні 1932-1933 років, що лягли в основу його роману. Підготовано відео-спогад «90-ті роковини Голодомору - геноциду 1932-1933 років. Вічно жива пам'ять».

 Ці книги бентежать душу, наповнюють серця пекучим болем, адже в них показана жахлива картина голодомору, велика трагедія українських родин.
     Бібліотека для дітей підготувала виставку - реквієм «Трагедія незнищенної волі», де представлені документи, фотографії та публікації про геноцид української нації, спогади і свідчення очевидців, тих, хто у своїй пам’яті крізь роки проніс страждання та біль спричинені тоталітарним режимом.
Манченківська бібліотека-філія  провела «Хвилина мовчання сльозою горить». Користувачі мають можливість   переглянути  історично-документальний фільм про Голодомор в Україні 1932-1933 років.
Травнева бібліотека- філія  запропонувала користувачам перегляд виставки «Скорботна свічка пам’яті  святої». Матеріали представлені на ній, розкривають всю трагедію голоду на Україні, його наслідки та свідчення людей, що пережили ті трагічні роки. Кожна книга з цих виставок стане одним із місточків, що єднає нас з минулим, допомагає розібратись в тих білих плямах, які виникають на карті історії України. Аби уявити масштаб трагедії, дослідники підрахували, що на те, щоб вшанувати хвилиною мовчання кожного із мільйонів загиблих у Голодоморі, знадобиться майже 5000 діб, або понад 13 років. 
Через 90 років після вчинення Голодомору-геноциду на теренах України          Росія вчиняє новий геноцид – війною. Одвічний ворог нас знову намагається «денаціоналізувати» та упокорити, щоб не випустити з-під свого впливу та не допустити зміцнення української державності. Методи новітнього путінського режиму мало відрізняються від сталінських: вбивства, терор голодом і холодом, залякування, депортації.
        Українська нація мужньо чинить спротив значно чисельнішому ворогу. В нас немає іншого вибору, ніж вистояти. Інакше історія закине українців на нове коло вже пройдених випробувань. Ми пам’ятаємо уроки минулого, саме національна пам’ять робить нас сильнішими, надає сил для подальшої боротьби. Вшановуючи пам’ять невинних жертв Голодомору 1932 – 1933 років, кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. І нехай подібна біда на нашій землі ніколи не повториться знову! Вічна пам'ять і вічний спокій душам загиблих!

 
Директор КЗ «Любототинська ПБ ЛМР ХО»   Олена АЛІСОВА

Джерело: https://kharkivoda.gov.ua/news/118484

Інститут політико-правових та релігійних досліджень з нагоди відзначення Дня Соборності України проводить Всеукраїнський конкурс творчих робіт «Національно-патріотичне становлення молоді».

Метою Конкурсу є підтримка обдарованої молоді; підвищення рівня обізнаності про історію становлення України, створення умов для її творчого зростання.

Конкурсні роботи повинні бути виконані на актуальну тему. Есе – невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання, і не претендує на вичерпне і визначальне трактування теми. Детальний порядок подання конкурсних робіт читайте у Положенні конкурсу.

До участі у Конкурсі запрошуються: учні, члени Малої академії наук України, студенти закладів вищої освіти, аспіранти закладів вищої освіти та наукових установ України, молодь, інші зацікавлені особи.

Конкурс проходить з 10 грудня 2022 року по 22 січня 2023 року. Прийом конкурсних робіт забезпечується з 10 грудня 2022 року по 06 січня 2023 року. Оцінювання конкурсних робіт експертною радою – до 18 січня 2023 року. Оголошення переможців відбудеться 22 січня 2023 року.

Конкурсні роботи разом з заявкою направляються на е-адресу Інституту політико-правових та релігійних досліджень (e-mail: institute2014@ukr.net), вказавши у темі повідомлення «На Конкурс».

Додаткову інформацію можна отримати на сторінці у Facebook та за електронною адресою: institute2014@ukr.net.

Шановні земляки, щорічно у четверту суботу листопада в Україні вшановується національний день пам’яті мільйонів загиблих від голоду українців.

В Україні було три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 років, але найстрашнішим був штучний Голодомор-геноцид 1932-1933 років.

Система радянської влади цілеспрямовано, послідовно й злочинно знищувала в Україні господарів, проводячи насильницьку колективізацію. Це супроводжувалося жорстокими репресіями і щодо селянства, і щодо української інтелігенції. Все спрямовувалося на те, щоб якомога більше людей винищити в Україні.  Щодня,  щогодини і щохвилини люди помирали голодною смертю. Жертвами голоду стали мільйони українців. Про це ми маємо пам’ятати сьогодні, коли росія знову намагається знищити народ України заради своїх політичних амбіцій.

Голодомор для нас є глибокою раною, яка навіки залишила біль у серцях всіх українців. І в цей день ми з сумом згадуємо про жертви жахливого злочину, який було вчинено проти всього народу України. Але українська нація вистояла, і цей геноцид не зміг зламати силу й дух українського народу.

Сьогодні Україна знову бореться зі спробами руйнування української незалежності: військовою агресією і російським терором. Та всенародний опір російській агресії показує, що українці остаточно позбулися страхів, що насаджувалися диктаторським режимом із кремля не одне десятиліття. Народ мужньо бореться і обов’язково переможе!

А найвищим пам’ятником мільйонам жертв голоду в Україні буде наша єдність навколо спільної мети: у боротьбі з агресією росії за нашу незалежність і свободу.

Пам’ятаємо! Єднаємося! Переможемо!

 Міський голова  Леонід ЛАЗУРЕНКО