Саме цього року у вересні Люботинська громада готується вшанувати 100 річчя від дня народження нашого земляка, пісняра і композитора Андрія Сало.
Андрій Єлисейович до поезії вдало додавав музику, народжувалася пісня, яка дзвеніла, бентежила, зачаровувала. У творчому доробку композитора понад 100 пісень. Андрій Сало був членом Спілки композиторів України.
Славетний композитор народився у 1923 році в селі Таранівка, Харківської області, де пройшли дитячі та юнацькі роки митця. У подальшому все своє життя він пропрацював у нашому місті Люботині. У 18 років став воїном 116 Харківської ордена Кутузова стрілецької дивізії. Разом із друзями – однополчанами пройшов дорогами війни Румунію, Угорщину, Німеччину. Після перемоги Андрій Сало повернувся до рідного міста та закінчив Харківський інститут мистецтв. У 1961 році світ побачила перша його пісня на слова І. Яшина «Славлю людей праці», яку вперше виконали учасники Хорового колективу місцевої ткацької фабрики під його керівництвом. Потім пісню підхопили Державний академічний хор імені Григорія Вірьовки та професійні колективи інших міст і сіл.
У 1953 році на українському радіо прозвучала пісня на слова вчителя Люботинської школи Івана Летюка «Вечірня пісня». У співдружності з ним були написані такі твори: «Слався Кобзарю», «Пісня про Харківського робітника», «Там де явір». Андрій Сало працював із такими відомим поетами, як Дмитро Луценко, Микола Синчаївський, Іван Кутень та Люботинським поетом Станіславом Шумицьким.
Не можна оминути і того факту, що його подругою в житті була Анастасія Михайлівна Соломаха, яка сама була чудовою співачкою. На той час вона була музою, натхненням його творчості, і жоден концерт не проходив без її участі. Саме їй Андрій Єлисейович присвячував пісні про кохання. Видатний композитор володів багатьма музичними інструментами, але головним для його був баян, із яким він ніколи не розлучався. Його професійна майстерність відрізнялася чудовою імпровізацією, а пісні дивували надзвичайною гармонійністю, ліричністю та
мелодійністю.
Своїми спогадами про Андрія Сало поділився і колега Василь Стефанович Дагаєв, який у цьому році пішов із життя. Він розповідав, що на все життя йому запам’яталося, як до міського будинку культури приїздили друзі до Андрія Сало - талановиті баяністи. Одного разу Андрій Єлисейович запропонував їм на одну мелодію створити різні варіанти аранжування. Ніхто не спромігся більше 2-3 варіантів, а Андрій Сало зіграв до десяти в своїй обробці.
У роки буйної творчості композитора автор цих рядків працював редактором відділу фото ілюстрацій Харківської районної газети «Трибуна трудящих» і добре пам’ятає, як на прохання читачів цієї газети часто публікували вірші і ноти до них Андрія Єлисейовича. Багато років колектив художньої самодіяльності і сам композитор запрошував мене на концерти, де вони виступали перед різними організаціями і на виїздах в інших селах та містах. Відповідно про ці події я розповідав на сторінках «трибунки». Одного разу А. Сало запропонував мені сфотографуватися з ним, цей чудовий знімок, не дивлячись, що пройшло не один десяток років, прикрашає мій альбом.
Автор: 
Додано: 
Переглядів:23 
Категорія - [
Коментарі (0)
