Ваша думка щодо об’єднання територіальних громад |
|
|
|
щодо аліментів |
|
Відповідно до частини першої статті 141 Сімейного кодексу України, мати та батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини , незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Той з батьків, з ким мешкає дитина, має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на дитину. У такому випадку аліменти на дитину присуджуються або як частка від заробітку, або у вигляді конкретно визначеної суми (твердій грошовій сумі).
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину становить не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину − розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів).
При цьому, суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Крім того, той із батьків, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, або у розмірі на одну дитину − однієї чверті, на двох дітей − однієї третини, на трьох і більше дітей − половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Обов’язковою умовою для звернення до суду із заявою про видачу судового наказу є стягнення аліментів, що не пов’язане із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Після отримання рішення суду та виконавчого листа або судового наказу стягувачу необхідно звернутися до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцем проживання (перебування) боржника із заявою про відкриття виконавчого провадження про стягнення аліментів із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перераховувати кошти; прізвища, імені, по батькові стягувача, реквізитів документа, що посвідчує його особу, та виконавчим документом (судовим наказом або виконавчим листом про стягнення аліментів).
Крім того, виконавчий документ про стягнення аліментів разом із заявою (де також зазначаються реквізити банківського рахунка, на який слід перераховувати кошти; прізвище, ім’я, по батькові стягувача, реквізитів документа, що посвідчує його особу) може бути самостійно надісланий стягувачем безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі-підприємцю, фізичній особі, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
|
|
|
|
|
|
|
Особливості договору дарування чи заповіту |
|
Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Особливістю спадкування за заповітом є те, що спадкоємець отримує у власність майно лише після смерті спадкодавця. Після складення заповіту, особа й надалі залишається власником свого майна та може вільно ним розпоряджатися.
Важливо пам’ятати, що заповіт у будь-який момент можна скасувати чи змінити, якщо сама особа цього забажає. При цьому кожний новий заповіт, який складе особа , скасовує попередній. Заповіт можна змінювати безліч разів протягом життя.
Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Якщо заповітом особу позбавили спадщини , то вона не можете одержати право на спадкування, крім випадків, коли такий заповіт визнано судом недійсним.
Однак варто зазначити деякі недоліки заповіту для особи, якій майно заповідається – існує таке поняття як обов’язкова частка у спадщині, яку закон гарантує певному переліку спадкоємців за законом, незалежно від змісту заповіту. До таких спадкоємців належать малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки.
Тобто, якщо на момент смерті заповідача будуть спадкоємці, які входять до такого переліку, то особа, якій заповідач в цілому мав намір передати майно, отримає лише певну його частку. І таке право на спадщину встановлюється законом та не може бути змінено у заповіті.
Дарування – це домовленість двох сторін, за якою одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Договір дарування може укладатися в усній, простій письмовій або письмовій формі з нотаріальним посвідченням такого договору. У випадку дарування нерухомого майна, договір дарування укладається у письмові формі, нотаріально посвідчується з наступною його державною реєстрацією.
Всі права на майно дарувальника переходять до обдаровуваного з моменту прийняття ним дарунку, яким він може вільно розпоряджатися.
Особа, яка дарує майно, не може встановлювати якісь обов’язки, умови чи обмеження щодо майна, яке подарувала, оскільки договір дарування це безумовний договір.
Натомість заповіт може бути з умовою, з обмеженням, з позбавленням права спадкувати і секретний.
Отож, заповіт надає значну свободу вибору для спадкодавця. Він може скласти один заповіт, або кілька, вказати одного спадкоємця, або декількох, заповісти все майно, або його частину, а також змінити свою думку і скласти новий.
Договір дарування скасувати практично неможливо, якщо немає надзвичайно вагомих обставин – як, наприклад, недієздатність на момент вчинення правочину (складання договору).
Порада: не даруйте та не укладайте договір дарування, якщо ви не впевнені в самій людині (обдаровуваному), щоб потім не виникало непередбачених обставин. Поширеною є ситуація, коли родичам дарують житло, а вони просто виселяють дарувальника (колишнього власника), який на старості років не має власного житла.
Для людини, яка заповідає майно, заповіт є найбезпечнішим способом, оскільки вона до самої смерті залишається власником свого майна. Втім, універсального способу немає, необхідно аналізувати кожну конкретну ситуацію окремо.
|
|
|
|
|
|
|
#кейс_БПД |
|
До Новобузького бюро правової допомоги звернувся місцевий мешканець, право якого на своєчасну виплату заробітної плати було порушено. Як розповів клієнт, він працював водієм на одному з підприємств району, з якого звільнився за власним бажанням, втім остаточного розрахунку на день звільнення не отримав. Працедавець заборгував майже 45 тисяч заробітної плати та 2 тисячі гривень відряджувальних.
Зауважимо, що законодавство зобов’язує роботодавця при звільненні працівника провести з ним повний розрахунок, у випадку порушення цього обов’язку підприємство повинно виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Зважаючи на це, фахівчиня розпочала роботу з відновлення права клієнта на належні йому суми виплати.
Заборгованість із заробітної плати працедавець сплатив у позасудовому порядку. Але виплата заборгованості не звільняє працедавця від обов’язку виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Отже, Анжела Лізніченко підготувала позовну заяву до суду, в якій навела докази порушення роботодавцем трудових прав клієнта. За результатом розгляду справи суд прийняв рішення задовольнити позовні вимоги в повному обсязі – стягнути середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати та відряджувальних, загальна сума яких склала понад 135 тисяч гривень.
Завдяки професійній роботі фахівчині системи БПД підприємство сплатить колишньому працівнику суму, утричі більшу за саму заборгованість.
|
|
|
|
|
|
|
#практика |
|
|
|
|
|
Плани 2021 |
|
Серед планів Міністерства юстиції на 2021 рік – також посилення правової спроможності громад шляхом реалізації правопросвітницьких програм, розширення доступу та спрощення процедур підтвердження права на безоплатну вторинну правову допомогу. Усе це має посилити ефективність системи надання безоплатної правової допомоги.
«Наша перша ціль – підвищення рівня правової свідомості, культури та освіченості людей. Друга – мотивація та стимулювання людей до вирішення правових проблем у правовий спосіб, зокрема за допомогою сервісів системи БПД. Третя – забезпечення вирішення проблем людей у правовий спосіб за допомогою наявних механізмів та сервісів. Зокрема, йдеться про забезпечення якості надання правової допомоги, посилення співпраці з партнерськими організаціями, запровадження комплексної допомоги (не тільки правової) тощо. І четверта ціль — розвиток на базі системи БПД механізмів, спрямованих на недопущення порушень прав людини, яка знаходиться у контакті чи конфлікті із законом», – повідомляє заступниця Міністра юстиції Валерія Коломієць.
Деталі – читайте за посиланням:
|
|
|
|
|
|
|
Результати опитування |
|
Ми постійно моніторимо обізнаність людей про систему БПД. Особливо важливо, щоб знали про можливість захистити свої права діти та підлітки, які є найбільш уразливими в нашому суспільстві.
Ми разом з молодіжним проєктом Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні
U-Report Ukraine
опитали у листопаді минулого року дітей та підлітків різних регіонів України віком від 11 до 17 років.
Результати опитування показали, що кожен четвертий опитаний знає про можливість отримати безоплатну юридичну консультацію. А на запитання «З яких питань ви б звернулися за безоплатною правовою допомогою?» найбільше було відповідей, що з питань працевлаштування та трудових прав. Звернутися до системи БПД, якщо виникнуть проблеми із законом, готові 26,8%. 15,5% цікавить тема пільг та соціальних виплат. Також підлітки хотіли б отримати фахову допомогу юристів з питань домашнього насильства, конфлікту із батьками, а також булінгу у школі.
|
|
|
|
|
|
|
право неповнолітньо особи на виїзд за межі України |
|
Під час планування подорожі за кордон із дітьми батьки часто стикаються із певними законодавчими питаннями. Зокрема, чи потрібен дозвіл одного чи двох батьків; як бути, якщо батьки розлучені; яким є термін дії дозволу батьків на виїзд дитини за кордон тощо.
Фізична особа, яка досягла 16 років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України (частина третя статті 313 Цивільного кодексу України).
Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку, у тому числі в супроводі членів екіпажу повітряного судна, на якому вони прямують.
Документи, що дають право на виїзд з України особі, яка не досягла 16-річного віку:
паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
чинний паспорт громадянина України для виїзду за кордон одного з батьків, в який записано дитину, яка прямує у його супроводі через державний кордон (до закінчення строку його дії).
Згода батьків на виїзд громадянина України, який не досяг 16-річного віку, за кордон оформляється у вигляді заяви, на якій справжність їхніх підписів засвідчується нотаріально.
У випадку, якщо громадянин, який не досяг 16-річного віку, виїздить з України в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків, необхідна нотаріально посвідчена згода другого з батьків (якщо він відсутній у пункті пропуску) із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов’язки, не має заборгованості зі сплати аліментів, звертається рекомендованим листом із повідомленням про вручення до того з батьків, з яким проживає дитина, за наданням згоди на виїзд дитини за межі України з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі в складі організованої групи дітей.
У разі ненадання тим із батьків, з яким проживає дитина, нотаріально посвідченої згоди на виїзд дитини за кордон із зазначеною метою, у десятиденний строк з моменту повідомлення про вручення рекомендованого листа, той із батьків, хто проживає окремо від дитини та у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів, має право звернутися до суду із заявою про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків.
Разом із тим, Правилами перетинання державного кордону громадянами України передбачені випадки, коли виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, може здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків. Наприклад, якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску, або у разі пред’явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій: свідоцтва про смерть другого з батьків, рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків, визнання його безвісно відсутнім чи недієздатним тощо.
|
|
|
|
|
|
|
кількість скарг ↘скоротилася на 17% |
|
|
#консультаціяБПД |
|
«Йшов упав, прокинувся – гіпс» цей крилатий вислів із популярного кінофільму наразі дуже актуальний для багатьох міст України. Останніми днями тротуари та проїзна частина вулиць перетворилися на справжні крижані ковзанки
У зимову холодну пору на нас може чатувати небезпека у здавалося б звичних місцях: підсковзнулись на обледенілих сходах магазину чи іншої організації, на тротуарі, у дворі будинку. Взимку всі ці небезпечні місця повинні оброблятися протиожеледними сумішами і своєчасно очищуватися, але це робиться далеко не завжди.
Чи може людина, яка послизнулась і травмувалась на вулиці, отримати компенсацію за свої забої і переломи? Хто повинен нести відповідальність за стан доріг?
Згідно із законодавством України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Найголовніше у випадках відшкодування шкоди довести вину фізичної або юридичної особи, внаслідок дій або бездіяльності яких ви отримали травму, адже відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування , якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Так, якщо «падіння» відбулося на території обслуговування вашого ЖЕКу, доцільно сформулювати претензію і направити її рекомендованим листом з повідомленням на адресу контори, що відповідає за експлуатацію ділянки, на якій ви впали.
У листі слід вказати, що ви розраховуєте на компенсацію у термін до певної дати, а також додати до листа копії документів, що підтверджують викладені обставини.
Якщо балансоутримувач не визнає своєї вини і відмовляється компенсувати завдану шкоду, ви маєте право звернутися до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я (як матеріальної, так і моральної) за вашим зареєстрованим місцем проживання чи перебування або за місцем заподіяння шкоди.
Якщо ви зазнали падіння, йдучи вулицею, вам необхідно звернутися до місцевої ради з метою отримання інформації про підприємство, у тому числі комунальне, установу чи організацію, відповідальну за утримання тротуару в належному стані на місці Вашого падіння та також вчиняти вищезазначені дії.
Відповідачем у даній справі також можуть бути міська рада, до повноважень якої належить забезпечення утримання в належному стані вулиць, у тому числі тротуарів, а також навіть Державне агентство автомобільних доріг України у випадку суміщення дороги державного значення з вулицею міста, залежно від того на чиєму балансі знаходиться дана вулиця.
Яке відшкодування ви можете отримати, якщо травмувалися на вулиці під час ожеледиці?
Як звернутися до суду із відповідним позовом?
|
|
|
|
|
|
|
#успішна справа |
|
У березні 2020 року був оголошений карантин у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби. Такі обмеження виявилися критичними для бізнесу, та на цей період держава запровадила деякі заходи на підтримку підприємців. Так, ФОПи отримали право на допомогу по частковому безробіттю.
Але, не всі підприємці змогли безперешкодно оформити такий вид допомоги.
Так, до Центру звернулася пані Тетяна та розповіла, що вона є вимушеним переселенцем, наразі мешкає у Харківській області та має невеличкий бізнес з виробництва верхнього одягу. Жінка як ФОП зареєстрована за місцем своєї реєстрації, а саме у м. Первомайськ Луганської області (нині окупована територія).
Коли пані Тетяна звернулася до Попаснянського районного центру зайнятості (за регіоном реєстрації її як ФОП), то отримала відмову в призначенні допомоги по частковому безробіттю, оскільки місце реєстрації її як ФОП знаходиться на непідконтрольній українській владі території, тому підстав до звернення до Попаснянського районного центру зайнятості немає, оскільки потрібно звертатися за місцем реєстрації ФОП.
Для допомоги жінці була призначена Ірина Доденко, головний спеціаліст Центру, яка склала адміністративний позов до Луганського окружного адміністративного суду, в якому просила визнати протиправною бездіяльність центру зайнятості щодо невиплати та ненарахування пані Тетяні допомоги по частковому безробіттю; скасувати накази центру зайнятості щодо відмови у наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину; зобов`язати центр зайнятості нарахувати та виплатити клієнтці допомогу по частковому безробіттю на період карантину.
Фахівець центру посилалася, у тому числі, на ст. 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілей чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Відповідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та закони України.
10 грудня 2020 року Луганським окружним адміністративним судом були задоволені позовні вимоги пані Тетяни у частині визнання протиправним та скасування наказів центру зайнятості щодо відмови у наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину клієнтці Центру. Також було зобов`язано Луганський обласний центр зайнятості повторно розглянути заяви пані Тетяни про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
З рішенням суду можна ознайомитися за посиланням:
|
|
|
|
|
|
|
Ваша подяка - важлива оцінка нашої роботи! ⚖️ |
|
|
#успішна справа |
|
Армія повинна виховувати, загартовувати та допомагати у формуванні характеру молодих людей. Військовослужбовці строкової служби перебувають під захистом держави і мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України. Однак, бувають випадки, коли ці права потрібно виборювати.
Так, у березні 2020 року до Центру звернувся пан Віктор та розповів, що під час строкової військової служби він отримав травми, після чого стан його фізичного та психічного здоров`я став поступово погіршуватися. Однак, на його прохання, медична допомога не надавалася, він не направлявся командуванням частини на обстеження чи лікування. Лише після переведення до іншої військової частини, його направили до медичної установи. Після декількох місяців лікування, пан Віктор був визнаний непридатним до подальшої військової служби. Військово-лікарською комісією було встановлено, що його захворювання пов`язане з проходженням військової служби.
Після звільнення з військової служби молодий чоловік декілька місяців проходив лікування у стаціонарі, після чого МСЕК його було визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.
Пан Віктор звернувся с заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю згідно постанови КМУ № 975 від 25.12.2013р. Однак, Міністерством оборони йому було відмовлено, у зв`язку з тим що інвалідність була встановлена понад 3-місячний термін після звільнення з військової служби.
Фахівцем Йолкіною Лілією Петрівною був складений адміністративний позов, яким оскаржувалися вказані дії Міністерства оборони.
Справа була ускладнена тим, що для військовослужбовців строкової військової служби, інвалідність яких настала внаслідок проходження служби, дійсно законодавством обмежено проміжок часу у який виникає право на отримання одноразової грошової допомоги, він визначений періодом походження служби, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. У разі встановлення інвалідності після спливу цього часу, права на отримання грошової допомоги не виникає. Аналогічна правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду неодноразово.
У зв`язку з викладеним, у позові фахівець посилалася на основоположні принципи права, закріплені у Конституції України на основні засади державної соціальної політики у сфері захисту військовослужбовців, викладені у Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей». У позові ретельно були викладені всі обставини та додані необхідні докази.
Нажаль, Харківський окружний адміністративний суд формально підійшов до вирішення справи та рішенням від 03.06.2020 року відмовив у задоволенні позову.
Пан Віктор не погодився з рішенням суду.
Фахівцем Йолкіною Л. П. була підготовлена апеляційна скарга, в якій вказувалося на необґрунтованість рішення суду першої інстанції та неправильність встановлення обставин справи.
09.10.2020 року Постановою Другого апеляційного суду апеляційна скарга була задоволена, а Рішення Харківського окружного адміністративного суду скасовано.
Під час судового провадження були задоволені клопотання, підготовлені фахівцем про звільнення від судового збору, про продовження строку на апеляційне оскарження.
Завдяки професійній роботі фахівця Центру Лілії Йолкіної, було зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути документи, подані паном Віктором та вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги клієнтові Центру як інваліду ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби (у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, на час звернення сума складала 134 470 грн).
З Постановою суду можна ознайомитися за посиланням
|
|
|
|
|
|
|
Зміни в споживчому кредитуванні |
|
Із початком цього року набув чинності закон України № 891-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо споживчого кредитування і формування та обігу кредитних історій» http://bit.ly/3nE7kQy
|
|
Щодо інформаційної компанії |
|
Юристи нашого Центру продовжують активну інформаційну кампанію в рамках реалізації проекту програми «Прискорення приватних інвестиції у сільське господарство в Україні». Під час виїздів у населені пункти сільських районів Харківської області наші фахівці проводять роз’яснювальну роботу щодо впровадження земельної реформи в Україні та надають консультації з питань регулювання земельних відносин . Найчастіше громадян цікавлять питання: порядку приватизації земельних ділянок, підстав та порядку розірвання договору оренди земельного паю, розв’язання земельних спорів, встановлення меж земельної ділянки тощо
|
|
Меморандум про співробітництво |
|
Ще один Меморандум про співробітництво, цього разу – з громадською організацією «Чугуївська правозахисна група». Документ підписали Анатолій Бородавка – директор Регіонального центру, та Роман Лихачов – заступник голови правління ГО.
|
|
Координаційний центр з надання безоплатної правової допомоги у цифрах за 2020 рік |
|
2020 рік – бурхливий в усіх відношеннях. Цього року у нас усього було більше – і звернень по первинку та вторинку, і дзвінків на кол-центр, і звернень до Координаційного центру. Це коли звертаються безпосередньо до керівництва системи БПД, щоб подякувати або поскаржитися на нашу роботу.
Ми аналізуємо всі цифри, щоб знати, чи в правильному напрямку йдемо, чи достатньо зробили, щоб безоплатна правова допомога була справді доступною для всіх. Зробимо маленьке зізнання: у цьому році частка скарг скоротилася на 20% порівняно з попереднім роком, а кількість подяк працівникам системи БПД – збільшилася втричі. Класно? Авжеж. Звісно, нам ще є над чим працювати, але тенденція гарна.
|
|
Досягнення системи БПД у 2020 році. |
|
У сфері безоплатної правової допомоги у 2020 році фахівцями системи було надано 534,2 тис. консультацій, роз’яснень та інших видів безоплатної первинної правової допомоги. Щодо вторинної правової допомоги, цьогоріч було зафіксовано 81,9 тис. випадків захисту та надання БВПД у кримінальних справах і 54 тис. випадків – у цивільних та адміністративних справах.
«Важливо, що цього року було розширено можливості в отриманні БПД дистанційно завдяки запуску мобільного додатку «Безоплатна правова допомога». Нині одним натисканням у смартфоні можна отримати консультацію, правову підтримку і роз’яснення прав та обов’язків. Це значно спрощує доступ до правосуддя: будь-яка людина, яка опинилася в складній життєвій ситуації, може витягнути телефон і отримати правову допомогу», – повідомляє заступниця Міністра юстиції Валерія Коломієць.
|
|
У новий рік – з приємними новинами. |
|
|
Мінімалка з 1 січня зросла. Як саме? |
|
У розпалі зимових свят дехто міг не звернути уваги, що з 1 січня помінявся законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).
Так, з 1.01.2021 в Україні мінімальна зарплата зросла на 1 тисячу гривень – від 5000 до 6000 гривень. У погодинному розмірі це – 36,11 грн.
У зв'язку з цим зросла й мінімальна пенсія для непрацюючих пенсіонерів, старших за 65 років, які мають трудовий стаж 30 років для жінок і 35 років для чоловіків. З 1.01.2021 ця сума становить 2400 гривень.
|
|
Про особливості виплати заробітної плати особі, яка знаходиться на самоізоляції |
|
Самоізоляція – перебування особи, стосовно якої є обґрунтовані підстави щодо ризику інфікування або поширення нею інфекційної хвороби, у визначеному нею місці (приміщенні) з метою дотримання протиепідемічних заходів на основі зобов’язання особи (Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).
Самоізоляції, зокрема, підлягають особи:
які мали контакт з пацієнтом з підтвердженим коронавірусом, крім осіб, які під час виконання службових обов’язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування;
з підозрою на інфікування або з підтвердженим діагнозом захворювання на COVID-19 у легкій формі за умови, що особа не потребує госпіталізації;
які перетинають державний кордон та прибули з держави або є громадянами (підданими) держав із значним поширенням COVID-19, крім осіб, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті із хворою на COVID-19 особою (наприклад, дітей, які не досягли 12 років);
які прибувають з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, крім осіб, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті із хворою на COVID-19 особою (наприклад, осіб, які мають намір вступити до закладів освіти);
з підтвердженим діагнозом COVID-19, виписані із закладу охорони здоров’я, до моменту одужання.
На період карантину перелік страхових випадків, за якими передбачено надання матеріального забезпечення Фондом соціального страхування України, було розширено. Так, застрахованим особам, тобто офіційно працевлаштованим особам, які перебувають у закладах охорони здоров’я , а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), надається допомога по тимчасовій непрацездатності у формі матеріального забезпечення, у розмірі − % середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу. Медичним працівникам допомога по тимчасовій непрацездатності у таких випадках виплачується в розмірі % середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу.
Відповідно до чинного законодавства, надання застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності фінансується Фондом соціального страхування України, на підставі виданого у встановленому порядку листка непрацездатності , починаючи з -го дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності. Перші п’ять днів непрацездатності оплачуються за рахунок коштів роботодавця.
У разі захворювання дитини віком до 14 років листок непрацездатності отримує один із працюючих батьків. У такому разі Фонд соціального страхування України оплачує такий листок непрацездатності, починаючи з першого дня хвороби, але не більше календарних днів. Утім, якщо дитина перебуває на стаціонарному лікуванні, часового обмеження немає.
Якщо тимчасова непрацездатність застрахованої особи викликана карантином, накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби, фінансова допомога за рахунок Фонду соціального страхування України надається з першого дня і за весь час відсутності на роботі з цієї причини.
Інструкцією також передбачено, що право на отримання та оплату листків з тимчасової непрацездатності мають особи, робота яких пов’язана з обслуговуванням населення, які були в контакті з інфекційними хворими або є бактеріоносіями, у разі неможливості здійснення тимчасового переведення за їх згодою на іншу роботу, не пов’язану з ризиком поширення інфекційних хвороб.
|
|
|
|
|
|
|
Реалізація проєкту «Прискорення приватних інвестицій у сільське господарство» |
|
З травня цього року система БПД бере участь у реалізації проєкту «Прискорення приватних інвестицій у сільське господарство». За цей час по правову допомогу з питань земельних відносин у пілотних регіонах звернулося майже 16 тис. українців.
Найчастіше земельні правовідносини турбували клієнтів Волинської (30% від загальної кількості клієнтів області), Чернігівської (22%), Харківської (21%) та Рівненської (20%) областей.
Найчастіше по правову допомогу з питань земельного права зверталися жінки (62%), з середнім віком 51 рік. Загалом майже половині клієнтів (44%) – від 41 до 60 років. Дещо менше тих, кому від 31 до 40 або від 61 до 70 — по 18% у кожній з цих категорій. Водночас понад 300 клієнтів – вельми поважного віку, яким більше 80 років.
Найчастіше клієнти звертаються з питань приватизації земельних ділянок, користування (оренди, сервітуту, емфітевзису, суперфіцію), а також оформлення документів на земельну ділянку.
|
|
|
|
|
|
|
📍Поради від PROф |
|
|
#успішні_справи_БПД |
|
Випадки, коли під час подання документів до Пенсійного фонду України до пенсії не зараховують частину трудового стажу або навіть періоди навчання, не поодинокі. З подібними проблемами громадяни часто звертаються до юристів безоплатної правової допомоги, як це зробив, наприклад, житель Дніпропетровщини. Чоловіку відмовили у зарахуванні до загального трудового стажу період, під час якого він був слухачем у Дніпропетровському гірничому інституті на підготовчому відділенні електротехнічного факультету.
Юрист Дніпровського бюро правової допомог Данило Смага підготував позовну заяву до суду із вимогою визнати дії Пенсійного фонду України протиправними та зобов’язати зарахувати до трудового стажу чоловіка вищевказаний період навчання . Суд позовні вимоги задовольнив повністю.
Коментує юрист Дніпровського бюро правової допомоги №2 Данило Смага:
Чи зобов’язані органи Пенсійного фонду України зараховувати для призначення пенсії період проходження навчання
Так, оскільки відповідно до пункту «д» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Увага! Час навчання у зазначених закладах після -го січня року (якщо особа не працювала) не зараховується до страхового стажу, оскільки студенти не підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню.
Що робити, якщо відповідний період навчання не записано до трудової книжки
У даному випадку до органу Пенсійного фонду України необхідно надати копію диплому (посвідчення, свідоцтва) про здобуття відповідної освіти або уточнюючу довідку з місця навчання, яка підтвердить період навчання особи.
Як вчинити, якщо особі відмовляють у зарахуванні відповідного періоду до трудового стажу
Звертатись до суду та оскаржувати дії органів Пенсійного фонду України, зобов’язуючи їх зарахувати відповідний період.
|
|
|
|
|
|
|
Щастинське бюро правової допомоги |
|
|