РОТАВІРУСНА ІНФЕКЦІЯ!!!

Це захворювання відоме під назвами шлунковий чи кишковий грип, ротавірусний гастроентерит, ротавіроз.

ПЕРЕБІГ ХВОРОБИ.

СИМПТОМАТИКА

Потрапивши в організм, вірус відразу ж не проявляється і тільки через 5 днів починають з’являтися перші ознаки ротавірусної інфекції, які у дітей виражені більш яскраво, ніж у дорослих. Саме з цього моменту хвора дитина або доросла людина стають заразними. Хворобливий стан спостерігається близько тижня. Через 7 днів в організмі вже повністю сформована стійка імунна реакція.

 Саме імунна відповідь виключає повторне зараження організму, але воно може відбутися тільки тоді, коли імунітет надто ослаблений.

-інкубаційний період – 1-3 дні;

-гострий – 3-7 днів;

-відновлення – 4-5 днів.

Для ротавірусної інфекції характерний гострий початок — різке підвищення температури (близько третини пацієнтів мають підвищену температуру тіла до 39°С), нудота, іноді біль в животі, часте блювання, сильний пронос, випорожнення — яскраво-жовті, водянисто-пінисті. Крім того, у більшості хворих з’являється нежить, почервоніння в горлі, біль при ковтанні. Для підтвердження діагнозу необхідно провести лабораторні дослідження, найбільш доступним з яких є виявлення антигену ротавірусу у зразках калу методом імуноферментного аналізу.

ПОШИРЕННЯ РОТАВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ

Джерелом ротавірусів є людина. Передача відбувається під час прямого контакту, вживання в їжу інфікованих ротавірусом страв і води та при контакті з іншими поверхнями та предметами, що могли бути забруднені фекаліями (іграшки, підлоги, меблі, одяг тощо). Ротавірус дуже легко передається від людини до людини. Велика кількість вірусів міститься у фекаліях інфікованих осіб у період з двох днів до початку діареї до десяти днів після зникнення симптомів захворювання. Тривалість виділення ротавірусу з фекаліями в осіб із ослабленою імунною системою може бути протягом більш ніж 30 днів після інфікування.

ЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАННЯ

Хворий ротавірусної інфекцією вимагає оперативної медичної допомоги. Основну небезпеку являє собою зневоднення організму, як наслідок блювання і проносу. Пацієнту потрібно часто і невеликими дозами (від 1 столової ложки) давати рідину.

Маленькі дози одержуваної рідини знижують ризик провокування блювоти або проносу. Також для заповнення втрати рідини і солей хворим можна використовувати готові аптечні розчини (регідрон, ентеродез, ОРС 200). Якщо з яких – небудь причин захворілого не можна випоїти, його терміново госпіталізують до лікарні для інфузійної терапії.

З другого дня захворювання можна застосовувати протиблювотні препарати, ферменти і сорбенти. Під час лікування рекомендується дотримуватися дієти з відсутністю в раціоні молока і молочних продуктів.

ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАННЯ

Досить ефективною профілактикою є вакцинація. Вакцина містить живий, але ослаблений штам вірусу, який після введення в організм змушує його виробляти імунітет до ротавірусної інфекції.

В якості основного способу профілактики потрібно виділити необхідність регулярного миття рук, особливо в дитячих садах та інших освітніх установах. На харчоблоках їдальнях шкіл і дитячих садів потрібна обов’язкова термічна обробка молока, води та інших продуктів. Також слід дотримуватися виконання санітарних норм у водопостачанні та каналізації в дитячих установах.

Якщо ротавірус вже виявлено, то особи, що наглядають за хворими, повинні часто мити руки, обробляти руки антисептичними засобами.

Забруднені поверхні повинні бути вимиті водою з милом. Обробка 70% розчином етилового спирту інактивує ротавірус і попереджує передачу захворювання.

Начальник Люботнського

міського відділу

Головного управління

держпродспоживслужби

в Харківській області

Ільченко О.С.