15 лютого 1989 року закінчилася десятирічна війна  в Афганістані. І цього дня останній солдат залишив країну, а на полях бою тисячі хлопців загинули, померли від ран, контузій, травм, хвороб чи пропали безвісти. У цій війні Україна втратила близько 4 тисяч молодих солдат, 6 тисяч стали інвалідами, ще 72 залишились у полоні або пропали безвісти. Біля ста молодих люботинців брали участь у чужій війні. Шестеро віддали за неї життя.

Колишні молоді бійці стали сивочолими ветеранами, і цього пам’ятного дня згадують своїх побратимів, з якими довелося пройти пекло війни.

І традиційно, напередодні свята, біля пам’ятного знака загиблим бійцям ветерани-афганці разом із громадськістю міста зібралися, щоб вшанувати полеглих воїнів-інтернаціоналістів.

Зі словами привітання до присутніх звернулися міський голова Леонід Лазуренко, директор РФ «Південна залізниця», депутат Харківської обласної ради Микола Уманець та учасник бойових дій, голова Люботинської організації Ради ветеранів Афганістану Сергій Гриценко.

Вони привітали ветеранів зі святом і подякували  за мужність і подвиг, виявлені ними у ті далекі роки, та зазначили, що і сьогодні колишні воїни є активними громадянами, які працюють на розвиток рідного міста й держави.

За дорученням Всеукраїнської асоціації ветеранів Афганістану та з нагоди Дня виводу військ із Афганістану Сергій Гриценко вручив пам’ятні медалі Леоніду Лазуренку і Миколі Уманцю за багаторічну підтримку ветеранського руху.

Учасники заходу вшанували пам'ять загиблих воїнів-інтернаціоналістів хвилиною мовчання й покладанням квітів до пам’ятного знака.

Час лікує рани, серце, але не дає забути про пережите. І допоки ми пам’ятаємо героїв, доти вони  живуть у наших серцях. Пам'ять про героїв-люботинців, які не повернулися живими додому, увічнена в обелісках, пам’ятниках і меморіальних дошках.

Згадаймо сьогодні їх поіменно:

Давидова Валерія Івановича. Бойова  машина воїна прийняла на себе основний удар ворога. Жертвуючи собою, Валерій рятував своїх товаришів, дав їм можливість виконати своє бойове завдання. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно);

Савченка Олександра Дмитровича. Під час супроводу колони БТР Олександра був підбитий душманським гранатометом. Рятуючи  поранених товаришів, Олександр отримав смертельне поранення в голову. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).

Омельченка Сергія Миколайовича. Воїн після нападу на їх сторожову заставу отримав важке поранення. Тиждень боролися лікарі за життя Сергія, але врятувати його не вдалося. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).

Тижненка Сергія Володимировича. Упродовж  2-х років воїн побував у багатьох бойових операціях. Помер у шпиталі. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).

Хоміча Сергія Олександровича.  Після прибуття до Кандагару воїн був призначений старшим водієм роти. Куля бандита підстерегла Сергія на маршруті. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).

Літкевича Олега Анатолійовича.  Був командиром відділення – старшим радіотелеграфістом роти зв’язку гвардійського десанту, багато разів виходив на бойові операції. Відзначався сміливістю і вмінням працювати з апаратурою в складних умовах, за що був нагороджений медаллю «За відвагу». Загинув Олег під час виконання бойового завдання на маршруті. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).

Вічна пам'ять полеглим героям-землякам. Глибока пошана воїнам-ветеранам.

Радник міського голови

Л. КУДЕНКО

Джерело:http://lubotin-rada.gov.ua/news/id/4119