Сказ та його профілактика

          Сказ – це гостра інфекційна хвороба з групи зоонозів, яка характеризується тяжким ураженням центральної нервової системи і після появи клінічних ознак практично завжди закінчується смертю.

          Симптоми. Інкубаційний період сказу у людей зазвичай триває 1-3 місяці, може коливатися від 1 тижня до 1 року, в залежності від таких факторів як місце проникнення вірусу сказу і вірусне навантаження.

Початковими симптомами сказу є підвищення температури тіла і, в багатьох випадках, біль або незвичайні, незрозумілі відчуття поколювання, пощипування або печія (парестезія) в місці рани.

           У міру поширення вірусу по центральній нервовій системі розвивається прогресивне, смертельне запалення головного і спинного мозку. У подальшому можливий розвиток двох форм хвороби. У людей з буйним сказом з’являються ознаки гіперактивності, порушена поведінка, гідрофобія (боязнь води) і іноді аерофобія (боязнь протягів або світового повітря). Через кілька днів настає смерть в результаті зупинки серця та дихання. На паралітичну форму сказу припадає близько 30% всіх випадків захворювання людей. Ця форма сказу протікає менш драматично і зазвичай довше, ніж буйна форма. М’язи поступово паралізуються, починаючи з місця укусу або подряпини. Повільно розвивається кома і, в кінцевому підсумку, настає смерть.

           Передача  інфекції. Передача інфекції відбувається в разі, якщо інфекційний матеріал, зазвичай слина тварини, має прямий контакт зі слизовими оболонками або свіжими ранами на шкірі людини. Можливе також зараження при зніманні шкір з хворих на сказ тварин, особливо лисиць. Хворіють на сказ всі теплокровні тварини.       Найбільшу небезпеку представляють лисиці, вовки, коти, собаки. Незвичайна чи агресивна поведінка тварин, як домашніх, так і хижих, майже завжди ознака хвороби.

Дикі тварини втрачають страх, наближаються до людської оселі, нападають на домашніх тварин або на людей. Хворі домашні тварини можуть бути неспокійними або пригніченими, відмовляються від їжі та води, кусають, дряпають хазяїв, нападають на інших людей.

            Профілактика. Допомога постраждалим від нападу тварин полягає у місцевій обробці рани, яку необхідно проводити негайно або якомога раніше після укусу, та проведенні лікувально-профілактичних щеплень антирабічними препаратами. Рекомендовані процедури по наданню першої допомоги включають негайне і ретельне промивання водою рани протягом, як мінімум, 15 хвилин з милом або іншим миючим засобом, обробку країв рани 5% розчином йоду.  Далі необхідно звернутись до лікувально-профілактичного закладу

Також слід пам’ятати про такий профілактичний захід як щорічне щеплення проти сказу домашніх улюбленців і свійських тварин.

Певних правил треба дотримуватись і при поводженні з безпритульними тваринами – не дозволяти дітям їх годувати або бавитись з ними, дорослим, окрім цього, не намагатись надавати невідомим тваринам допомогу, лікувати хворих тварин.

Якщо напад твариною все-таки відбувся – не можна в гніві убивати тварину чи виганяти, або завозити в іншу місцевість – від цього залежить тривалість курсу щеплень. Тварину, по можливості, слід ізолювати для того, щоб спеціалісти ветеринарної медицини могли встановити спостереження за її станом здоров’я впродовж 10 або більше днів.

              Пам’ятайте!

Якщо дотримуватись наданих порад, то можна запобігти нападу тваринами, а також попередити захворювання, що передається ними!

Альтернативи щепленням від сказу немає!

В. о. завідувача  Люботинського     

сектору  Головного управління 

Держпродспоживслужби                                                                                                  

в  Харківській області                                                          

Вішинська  О. В.