Сьогодні, в останню суботу листопада, о 16-ї годині приєднуємося до Всеукраїнської акції «Засвіти свічку» та вшановуємо світлу пам'ять жертв Голодомору хвилиною мовчання. В умовах повномасштабної війни це один із ключових способів вшанувати пам’ять убитих голодом – засвітити вогник у кожній домівці, як вияв скорботи за загиблими, віри в Перемогу України й готовності докласти зусиль, щоб геноциди не повторювалися.
Голодомор
Брати, пам’ятайте родинні могили,
Бо ми ж не заброди, ми всі із села,
Яке щохвилини, як рій, гомоніло.
Та враз, наче круки страшні налетіли,
І вигребли вщент, все склювали до тла.
Спухали в хатинах бабусі і дітки,
Їх глузду збавляв неабиякий жах.
Свої мародери й московські, до нитки
Хапали в оселях зерно й на ланах.
Небачене горе не з неба зірвалось.
Була директива, знайшли й холуїв.
І сталося те, що, на жаль, таки сталось,
Мільйони сконало дітей і батьків.
Волає минуле з пожовклих світлинок,
В стрічках оживає, з архівів бринить.
Вдивляйтеся пильно в матусю і сина,
Їх в душах своїх назавжди збережіть.
Запалимо свічку за долю-наругу.
За наш український пригнічений рід.
Щоб раз і назавжди сконали недуги,
І ми зажили так, як західний світ.
А вила, на всяк, щоб були наготові,
І стіни надійно тримали свій дах.
Бо сила не тільки у Божому слові,
А ще в непохитних левиних серцях.
Єднаймося, любі, і в пісні, і в горі.
Запізно бува, як воли заревуть.
Міцні та обачні, коли ми в соборі,
Нікчемні ж ми вкрай, якщо нас розведуть.
Тримаймося ж, любі, надійно в соборі.
Олександр Кибальник, Почесний громадянин м. Люботин