День  української мови та писемності – свято всіх українців.  Наша мова й писемність — це здобуток культури і духовної діяльності українського народу. В ній і мудрість віків, і народна пам'ять, і щирість душі. Вона є рідною майже для 50 мільйонів чоловік.

Центральна бібліотека міста відсвяткувала цей день поетичною годиною «Рідна мово, будь не тільки святом, а насущним хлібом на щодень». На цьому заході звучала поезія, крилаті вислови, фрагменти з творів  українських класиків.

Центральна дитяча бібліотека провела інформаційну годину для учнів 7-9 класів «Моя люба мово, мово українська. Скільки в тобі рідного! Скільки в тобі близького!», під час якої згадувалося про творчість основоположника художньої прози українською мовою Григорія Квітки - Основ’яненка, автора першої збірки віршованої байки Петра Гулака – Артемівського, символа України, виразника духовності української нації Тараса Григоровича Шевченка, автора першого українського історичного роману Петра Куліша, та ін.

          Свято у Караванській бібліотеці – філії №4 пройшло під назвою:

         «Велична, щедра і прекрасна мова,»

           Прозора й чиста, як гірська вода,-       

           То України мова барвінкова,-                        

           Така багата й вічно молода».

Також протягом листопада 2012 року центральна бібліотека і бібліотеки філії м. Люботина приготували цикл книжково – ілюстративних виставок під назвою «Ти постаєш в ясній обнові, як пісня линеш, рідне слово»:

- «Мовні перлини для кожної людини» -  центральна бібліотека;

- «Рідна мово, ти ніжний цвіт» - центральна дитяча бібліотека;

- «Поезія це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі» - Гиївська бібліотека – філія №2;

- «Наша мова жива і багата» - Старо - Люботинська бібліотека – філія №3

- «Живи народу вільне слово» - Водянська бібліотека – філія №1

- «Як парость виноградної лози, плекайте мову» - Караванська бібліотека – філія    №4;

- «Без мови рідної народ, як дерево без листя»-Коваленківська бібліотека – філія     №5.

Присутні на заходах із задоволенням дивилися книжково - ілюстративні виставки, слухали про історію нашої писемності, спілкувалися, знайомилися із новими українськими книгами, які надійшли до бібліотек міста.

          Рідне слово… Воно бринить, хвилює душу. Бо мова українська – то невичерпне джерело, скарбниця народного духу. Вона мелодійна, ласкава, ніжна, одна з найбагатших мов світу, і є важливим засобом виховання молодої людини. Саме від нас, бібліотечних працівників, багато в чому залежить зараз, чи перерветься золота нитка тисячоліть. А чи оживе і заграє на сонці! Це від нас залежить. Чи джерело рідної мови замулиться у наших душах, а чи пружно і вільно дихатиме!

Бібліограф Люботинської  центральної бібліотеки 

                                                              Троценко З.В.