Веб-портал міста Люботин » Головна » Мітинг-реквієм з нагоди Дня скорботи

 Мітинг-реквієм з нагоди Дня скорботи
Автор: Chekardina   Додано:22 червня 2013   Переглядів:1106   Категорія - [Головна]
 
 (голосів: 1)

Тот самый длинный день в году
С его безоблачной погодой
Нам выдал общую беду
На всех, на все четыре года.
Она такой вдавила след
И стольких наземь положила,
Что через очень много лет
Живым не верится, что живы.

 

22 червня 1941. Хто не пам'ятає цієї дати? Вона увійшла в життя нашого народу ненависним ревом ворожих бомб, зруйнованими селами і містами, мільйонами убитих на фронтах, викрадених у рабство, закатованих у таборах смерті. У низці пам'ятних дат 22 червня - день початку Другої Світової війни - ніколи не стане «червоним днем ​​календаря». Його колір - чорний. Це колір згарищ на місці спалених сіл, колір диму пожеж, колір непроглядній ночі над містами, затемненими заради захисту від ворожої авіації, колір жалоби вдів, які не дочекалися своїх чоловіків з фронту, колір каменю обелісків і надгробних плит. Колір пам'яті і скорботи. Майже 27 мільйонів життів - така ціна Перемоги нашого народу у тій лихій війні.

 

 

Мітинг-реквієм з нагоди Дня скорботи

 

 

21 червня у м. Люботині відбувся мітинг-реквієм до Дня скорботи та 72 річниці початку Другої Світової війни. Біля Меморіалу Слави зібралися ветерани, молодь, представники організацій та установ міста. Чим далі спливає час Другої Світової війни, тим сильніше наше почуття вдячності, наше прагнення зберегти історичну правду і кращі традиції минулого.

У своїх виступах секретар ради Лариса Василівна Гільова та голова ветеранської міської організації ветеранів України Валентина Олексіївна Іволгіна щиро дякували ветеранам за мирне небо та бажали, щоб ніколи наші діти не зазнали такого нещастя. Голова первинної організації ветеранів селища Караван Лідія Марківна Кучерява виступила від імені дітей війни, які поряд з дорослими винесли на своїх плечах всі тяготи війни.

 


Мітинг-реквієм з нагоди Дня скорботи

 


Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять загиблих, братську могилу увінчали квітами.

Низький уклін і вічна пам'ять полеглим на полях битв, загиблим від ран, які віддали всі свої сили задля Перемоги!

Сколько лет уж прошло, с той поры,
Как горела земля под ногами,
Многих нет ветеранов войны,
Но, мы помним о них, они с нами.


И, листая альбомы в семье,
Вдруг заметит нечаянно кто-то,
Притаилась война в уголке,
В пожелтевшем от времени фото.

С фотографий с улыбкой глядят,
Те, кто жизни своей не щадил,
В тех далёких жестоких боях,
От фашистов страну защитил.

Не померкнет их слава в сердцах.
Укрепляется память с годами,
У народа жить будет в веках,
Тот, кто бился жестоко с врагами.