Веб-портал міста Люботин » Головна » Люботин: до 70-річчя визволення міста від фашистських занарбників

 Люботин: до 70-річчя визволення міста від фашистських занарбників
Автор: Chekardina   Додано:28 серпня 2013   Переглядів:1217   Категорія - [Головна]
 
 (голосів: 1)

Був один крок до ями.

 

Люботин: до 70-річчя визволення міста від фашистських занарбників

70 років тому наше рідне містоЛюботин було звільнено від німецько-фашистських загарбників,але в пам'яті Дітей війни назавжди залишилися спогади про злодіяння,які творили чужинці над місцевими мешканцями.

Своїми спогадами ділиться ветеран праці, дитина війни Любов Євдокимівна Бабенко (дівоче прізвище - Колісніченко)

-Народилася я в місті Люботині 30 жовтня 1938 року. У мого батька Євдокима Леонідовича Колісніченка і матері Ольги Іванівни було п'ятеро дітей.

Мирне життя було порушене нападом Німеччини на СРСР. Особливо запам'ятався мені серпень 1943 року. Німецьке командування, відчуваючи перевагу в наступальних діях Червоної Армії всіляко чинило опір: захвачували молодь для відправки до Німеччини, грабували мирне населення,палили будинки,знищували всіх підозрілих. Одного серпневого дня під час обстрілу та бомбардування мирного населення мене було тяжко поранено осколками в живіт і обличчя. Знепритомнівши,  я втратила свідомість. Через деякий час, прийшовши в себе, бачу матір, убиту горем, яка нахилилася до мене окровавленої. В одному кроці від мене під яблунею нашої присадибної ділянки викопано яму .Два озброєних німецьких солдата ведуть між собою розмову.

- Давай її доб'ємо і загорнемо в яму,- сказав один з вояків.

-Ні. Не надо цього робити,- відповів інший. Матка буде плакати.

Залишаючи нас, німці на прощання дали нам три заспокійливих пігулки і дитячу книжечку. В нічний час ,обв'язавши рани чим попало ,разом з сусідами вирішили шукати спасіння в Полтаві,яка була вже звільнена від фашистів. Пробиралися пішком по бездоріжжі, щоб уникнути зустрічі з розлюченим ворогом. Не встигли дійти до Полтави, дізналися,що Харків і Люботин вже звільнено від окупантів. Почувши радісне повідомлення ніби на крилах летіли до рідного Люботина.

Повернувшись додому побачили невтішну картину - багато будинків було спалено. Але  наша батьківська хата уціліла. Але на цьому для нас війна з фашистськими злодіями не закінчилася.

Мій батько  працював в Локомотивному депо ст..Люботин машиністом на паровозі,доставляв потягом  на передову боєприпаси для наших військ,які вели жорстокі наступальні бої. Під Богодуховом в кабіні машиніста спрацювала взривна установка, явно була диверсія. Батька і його помічника порвало на шматки. До нашого двору принесли останки його тіла. Оскільки яма була вже готова (де мене мали були поховати ) поховали батька.

     В цьому ж 1943 році Люба вперше пішла до школи. Після закінчення 7 класів влаштувалася працювати на Харківській хутряній фабриці. За 45 років праці її фото ,як передової працівниці, не сходило з обласної Дошки Пошани. Там же прийшло до неї перше кохання,вступила в шлюб з Василем Трохимовичем Бабенко.Разом з чоловіком виховали двох дітей:Віктора та Тетяну, давши їм дорогу в самостійне життя. 55 років Любов Євдокимівна Бабенко виконує обов'язок квартального по вулиці Караванській та провулкуЧелюскіна, а з 27 серпня організація ветеранів м.Люботина  збільшилась ще на одну первинну організацію, головою якої є Бабенко Л.Є.

Недивлячись на своє 75-річчя та пережите під час Другої Світової війни Любов Євдокимівна зберегла ясний розум і добру пам'ять, завжди з хорошим настроєм, оптимістична і добрий співбесідник.

Люботинська міська ветеранська організація щиро вітає  ювілярку і зичить міцного здоров'я, благополуччя, творчих успіхів, натхнення, довголіття при активному житті та всіляких гараздів.

                       Микола Пархоменко – керівник прес-центру

                      Люботинської  ветеранської організації.