"Літа на зиму повернули
пливуть в осінній хмурості"

 

Такими ліричними рядками, поета Д. Луценка хочеться згадати всіх людей шанованого віку. Символічно, що віддіють їм почесті і шану в пору “золотої осені”.

Що на СВІТІ сонця краще?
Що тепліше пуху гріє?

Це людське наше серце,

Що ніколи не старіє

                                                    /П.Тичина/

Проживши багато років, можемо з гордістю сказати, що щастя на стороні тих, хто йде попереду, на стороні мужніх, сміливих, правдивих, чесних. Ми своє щастя здобували на бойових і трудових дорогах. Вони були не легкі, але щасливі.

Haшe покоління відбудовувало сильну, могутню країну, в якій живуть зараз наші діти, внуки, правнуки.

Штірліц, герой фільму "17- миттєвостей весни" сказав: "Больше всего на свете я люблю детей и стариков».

Хочеться прихилити до ваших ніг, дорогі  ветерани війни та праці, діти війни, всі барви, багатства і красу осені. Тож шануйте  стареньких людей, щоб жилось їм в теплі, добрі і злагоді.

 

Життя прожити - не поле перейти, 

Хтось пройде, - комусь не вдасться
Та кожен мріє здобути, знайти
Своє і неповторне щастя.

А воно ходить поруч з нами
Тільки зумій взяти його
Міцними, добрими руками,
Втримати журавля свого
На віку, як на довгій ниві,
Буревії і днина ясна,

То весни буяють щасливі,
То осінь похмура, сумна.

Пройшла семидесята осінь

З прощальним криком журавлів,
Давно коси вкрила просидь,
Мов сивий туман їх заплів.

Онуки вже по виростали,

А дні пливуть, немов вода,
Хоч би трішки зачекали

Я ще душею молода.

Не обійшли ті мене, доля,
Вклонюсь низесенько тобі.
Іще накуй років, зозуле
Стрічати ранки голубі

 

Ветеран педагогічної праці, дитина війни,
голова ветеранської організації Караванського спиртзаводу

Кучерява Л.М.