Сайт міста Люботин » Головна » Розвиток освіти в Люботині

 Розвиток освіти в Люботині
Автор: Chekardina   Додано:2 квітня 2014   Переглядів:1727   Категорія - [Головна, Люботинський музей]
 
 (голосів: 1)

                                         Розвиток освіти в Люботині

 

 

У кінці XVIII століття територія України була розділена між Австрійсько-Угорською (20% площі) і Російською (80% площі) імперіями. До того часу завершилася ліквідація української державності. Вживання української мови зберігається винятково у народному середовищі. Тобто, на рубежі XVIII—XIX століть у розвитку української культури склалася кризова, критична ситуація. Власне стояло питання про саме її існування. Однак до кінця XVIII століття козацька старшина стала частиною російського дворянства і втратила колишню роль. У XIX столітті в Україні поступово складається новий соціальний шар суспільства — національна інтелігенція. Поява в її особі культурної еліти і збереження національних культурних традицій в народному середовищі зробили реальним українське культурне відродження.

      Початкову освіту можна було отримати в досить розвинутій мережі братських, церковних, монастирських, січових (при полкових козацьких канцеляріях) шкіл. За свідченнями чужоземних мандрівників, усі діти, навіть сироти, навчалися грамоті, були писемними.

Слобожани принесли на нові землі (дике поле) вікові традиції, побут, звичаї, досягнення в галузі освіти з Центральної  України. Особливу популярність набули народні школи при церквах,де  учні і вчителі говорили українською мовою.  При церквах створювалися братства,основа діяльності яких –просвіта  і благодійництво. В 1726 році з Бєлгорода в Харків переведено архієрейську школу,створену випускником Києво- Могилянської академії єпископом  Є.Тихорським за допомогою князя Голіцина,яка одержала назву слов'яно-греко-латинської, а пізніше перетворена в Харківський колегіум,який став центром освіти та науки на півдні Росії.

               Закріпачення та інші  форми поневолення звели нанівець громадську активність селянства у галузі народної освіти. Якщо на Слобожанщині  на поч. ХУІІІ ст. народні школи були в козачих слободах і навіть у поміщицьких селах ,а населення відзначалось високим для того часу рівнем писемності,то на поч. ХІХ ст. більша частина  населення  була не письменною. Таке становище тривало понад століття. Ініціатива розвитку освіти ,науки ,культури перейшла до привілейованих станів ,зокрема його прогресивних представників. У 1805 р. на кошти дворян і  купецтва за ініціативою відомого вченого і громадського діяча В.М.Каразіна був відкритий Харківський університет, який став  не тільки визначним центром культури,освіти і науки ,а й одним з осередків прогресивних ідей суспільно- політичного розвитку того часу.    Відкриття Харківського університету сприяло розвитку народної освіти на Харківщині. У першій половині ХІХ ст. в губернії розширювалась мережа народних шкіл, збільшувалась кількість учнів початкових шкіл. У 1845 році в губернії було всього 105 навчальних закладів.           

            В Люботині  перший освітянський заклад було відкрито в 1846 р.зусиллями священика Григорія Томашевського. Вона була церковно-парафіяльною. Це була  перша народна школа – приходське училище з 4-річним терміном навчання, яке знаходилося в Старому Люботині.

Один із корпусів зберігається на території Люботинської ЗОШ І-ІІІ ст.№5,  (теперішня їдальня побудови 1870 року), другий був зруйнований  окупантами у 1942році. Воно було відкрите на кошти сільського товариства. До нього могли вступати діти всіх верств тодішнього суспільства, як дівчатка, так і хлопчики, але не менші віком 8 років, а дівчатка – не старше 11 років. За навчання дітей ніякої плати не вводилось, але , не зважаючи на це , кількість дітей, що навчалася в школі, була незначною. Учні навчались „Закону Божому”,  священної  історії; читанню по книгах церковного  та громадського друку та читанню рукописів; чистописанню ; чотирьом першим  діям арифметики.”    

 

 

               Заняття в училищі розпочиналися по закінченню польових робіт і продовжувались до їх початку в наступному  році,  тобто не більше 4-5 місяців. В 1864р. воно передане було земству. У 1901 р.-реорганізоване у ІІ народне училище,а в 1910р. як двокласне училище з п'ятирічним терміном навчання.  В 1920р-семирічна ,а згодом десятирічна школа №12 південної залізниці. З 1944 по 1966 рік заклад існував як восьмирічна школа, з серпня 1966- реорганізована в середню школу №5.

             Починаючи з 1991р. діє як Люботинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №5.

 

 

 

 Навчальний корпус основної школи

 

На території навчального закладу розташовані навчальний корпус початкових класів (1901 рік побудови),майстерня (1960р), навчальний корпус основної школи (1966), їдальня (1870).

              Нові тенденції у розвитку краю намітилися у другій половині ХІХ ст. Реформа 1861 р. значно прискорила розвиток Харківської губернії. Український рух після спаду в 60-х роках переживає своє піднесення. Розвиток українського руху викликав стурбованість царизму. У1876 р. цар Олександр ІІ підписав таємний Ємський указ ,яким заборонялось друкувати українські книги, ставити українські театральні постанови.

 

 

 

         Люботинська гімназія №1.

 

В цей час в 1884р. відкривається перше приміщення залізничного двухкласного училища ,через 2 роки в 1886р.- друге його приміщення. Третє- 1903р; четверте-1908р.Завідуючий – Яків Степанович Стефанов.З 1920р – це Люботинська семирічна школа №2. Залізничною вона залишилася до 1960 року. Але змінила номер  і стала  школою №13. В 1936 році стає середньою. А з 1961р. школа стала називатися Люботинською середньою загальноосвітньою трудовою політехнічною з виробничим навчанням №1.В 1991-Люботинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 .З 2004-Люботинська гімназія №1.

         Перетворення у промисловості,сільському господарстві й торгівлі,певні демократичні зрушення вимагали наявності професійно підготовлених кадрів робітників та чиновників. Значні зміни відбулися і  у шкільній мережі.

      На початку ХХ ст. в Люботині існували вже школи 5 типів: земські народні училища, залізничне училище, гімназія, церковно-парафіяльна школа.

Почали з’являтися в Люботині й перші приватні навчальні заклади. Крім Люботина, у Валківському повіті більше ніде подібних закладів не існувало. У 1907 р. було відкрито відразу три приватних навчальних заклади: приватне освітнє училище при станції Люботин Г.П.Воронової, приватне освітнє училище Г.Г.Фіолетової та училище О.А. Нестеренко.[108]

 

             В с.Гиївка довгий час не було власного навчального закладу, хоч приходське попечительство існувало давно. У червні 1869 р. головою попечительства було обрано місцевого купця Йосипа Чуриліна, який був вихідцем із селян, був освіченою людиною, постійним дописувачем губернських газет. Тому жителі села покладали на нього великі надії у відкритті місцевої школи. Завдяки діяльності Йосипа Андрійовича вже у 1869 р. була відкрита за рахунок церковно-парафіяльного попечительства та Харківського земства (с. Гиївка входило тоді до Коротичанської волості Харківського повіту) народна школа, на відкриття якої було витрачено 900 крб.[67] У перший рік навчалося 32 хлопчика та 27 дівчаток.[68] У перші два роки існування школи її викладачем був Рубанов, пізніше Созонт’єв Ілля Прокопович, який закінчив курси Харківської духовної семінарії.[69] Приміщення школи було дерев’яним, вкрите соломою, складалося із трьох кімнат: передньої, класу та кімнати для вчителя. Школа знаходилася на площі в селі, поряд з сільською розправою, шинком та бакалійною лавкою. На утримання школи земство виділяло щорічно 170 крб., а сільське товариство — 140 крб.[70] Але цих коштів було замало для утримання школи. Тому Й.А. Чурилін, як гласний Харківського повітового земства, сприяв залученню благодійних внесків. Декілька років на утримання школи по 50 крб. виділяли колишній власник Гиївки М.В. Маслович та Є.С. Дем’яненкова. Відомий у Харківському повіті меценат Є.С. Гордієнко виділив 300 крб. на потреби школи. Надавала кошти на утримання Гиївської школи і Х.Д. Алчевська.[71]

 


 

 

                       Гиївська восьмирічна школа.


Наприкінці 1893 р. сільське товариство обрало попечителем школи Д.І.Святополк-Мирського,

який багато зробив для розвитку школи.[72] Після його смерті попечителем школи стала Катерина Олексіївна Святополк-Мирська. Вона була частим гостем у школі.

 

 

 

 

Люботинська загальноосвітня школа І-ІІІ ст..№4

 

Історія Люботинської ЗОШ I-III ст. №4 бере свій початок у далекому 1902 році, коли за рішенням Валківського повітового земства у пристанційному селищі залізничної станції Люботин було відкрите Люботинське друге народне училище. Першим його завідуючим була Енвальд Олександра Олексіївна, яка пропрацювала в навчальному закладі 18 років. У 1908 році в училище навчалося 770 учнів. 

  У роки першої Світової війни в стінах школи було створено спеціальне відділення для навчання дітей біженців. 

         Навчання проводилось лише російською мовою, українська мова заборонялася. Обов’язковими навчальними предметами були арифметика, читання та письмо, закон Божий, викладався ряд необов'язкових предметів.  

Революційні події 1917 року корінним чином змінили становище релігії та церкви в державі. Більшовики відділили церкву від держави і школу від церкви. Релігія перестала бути обов'язковою для всіх. Було ліквідоване викладання в школі релігійного віровчення. Громадяни отримали право вести антирелігійну пропаганду.

По закінченню Громадянської війни, з 01 жовтня 1921 року школа була передана у розпорядження спілки транспортників, а з 01 січня 1920 року - управління соціального виховання Південної залізниці. У школі було створено один із перших піонерських загонів, який називався загоном "Юних спартаківців". Першою піонервожатою була Скоморох Наталія Олександрівна. 

  У 1927 році у школі створили першу піонерську організацію, яка об'єднувала більше 100 піонерів із 3 піонерських загонів. У 1928 році було створено першу комсомольську організацію.

У 1936 році школа отримала назву Люботинська середня залізнична школа № 16. У цьому ж році шкільний гурток юннатів заклав фруктовий сад, питомник шовковиці, були створені парники та дослідні ділянки. 

Під час Великої Вітчизняної війни сотні випускників школи стали на захист Батьківщини. Більшість із них не повернулися з ратних полів, ціною свого життя захистивши спокій і мирне життя рідного народу та народів країн Європи і Азії. Серед них був і завуч школи Анджиєвський та випускники 1941 року, яким установлено меморіальну стелу. 

   У роки німецької окупації у приміщені школи розташувалися різні окупаційні установи, деякий час знаходився військовий госпіталь. 

   Майну школу було завдано величезної шкоди, але попри все з 1943 року школа відновила свою діяльність.     

   У 1960 році у зв’язку з ліквідацією Харківського району школа була переведена до Ленінського районного відділу народної освіти м. Харкова, а з листопада 1964 року, з відновленням Харківського району, вона отримує назву Люботинської середньої школи №4.   

 

 

 

                 Люботинський навчально-виховний комплекс «загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів –дошкільний навчальний заклад «№2. 

 

Люботинський навчально-виховний комплекс «загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів –дошкільний навчальний заклад «№2.  (заснована в 1954 р. як залізнична школа №14.)

З 04.06.1991р. – Люботинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2

З 01.07.2011р. – Люботинський навчально – виховний комплекс «загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» № 2 Люботинської міської ради Харківської області.

 

 

 

 

 

 

 

Люботинська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №3


Люботинська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №3 . 1986р. ( Правоприємник гімназії «середнього навчального закладу для дітей обох полів за програмою чоловічих класичних гімназій Міністерства народної освіти. Закладка приміщення гімназії -15.05.1913р.,       , Люботинської середньої школи № 15 та Люботинської середньої школи № 3).

В2006 році включено навчальний заклад до обласної мережі "Шкіл сприяння здоров'ю".


У 2012 році заклад став переможцем ІІІ етапу Всеукраїнського конкурсу - захисту сучасної моделі навчального закладу - Школи сприяння здоров'ю та отримав сертифікат Міністерства освіти і науки України як освітній центр з розвитку Національної мережі шкіл сприяння здоров'ю (наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 23.08.2012 року № 945). 

 

 

 

 

 

Люботинський НВК

 

Люботинський НВК заснований  комітетом  Харківської районної ради народних депутатів Харківської  області рішенням від 25.03.1986 № 427.Правоприємник гімназії «середнього навчального закладу для дітей обох полів за програмою чоловічих класичних гімназій Міністерства народної освіти. Закладка приміщення гімназії -15.05.1913р. )

 

 

 

 

Люботинська загальноосвітня школа І-ІІІ ст.№6

 

Люботинська загальноосвітня школа І-ІІІ ст.№6.  Приміщення побудовано у 1900році. З 1927 засновано школу. У 1995 школа набула статус загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6 Люботинської міської ради Харківської області)

 

 

 

 

 Люботинська допоміжна школа-інтернат №1

 

Люботнська допоміжна школа-інтернат №1.(Заснований26.04.1921р дитячий будинок імені Тараса Григоровича Шевченка  в приміщенні колишнього маєтку князя Святополк-Мирського. Завідувачкою дитбудинку було Ганна Павлівна Попова. Політкомісаром Гиївського дитячого будинку став народний вчитель- Василь Андріанович Сивокінь. В 1922р. створено в Гиївці чи не перший на Україні сільський спартаківський осередок і головою його стала Олена Радченківна.)

 

 

 

 

  Перша зліва – Радченківна Олена

 

 

Люботинська школа-інтернат для дітей-сиріт

 

 

Розвиток освіти в Люботині

 

 

Люботинська обласна школа-інтернат для дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків (21 вересня 1957р. на засіданні Люботинської міської ради було прийняте рішення про виділення земельної ділянки загальною площею 12га по вул. Руднєва за рахунок земель колгоспу ім.. Куйбишева. Автором проекту була Розова(креслення № 5557 -1)  З кошторисно-фінансовим розрахунком на суму  2316.2 тис.карб. В 1961 р школа-інтернат №2  була відкрита для 485 учнів. Директором призначили Бакуменко Павла Андрійовича.17 жовтня 1961 року відбулося офіційне відкриття школи. Наказом від 31 червня 1979р. інтернат став Люботинською обласною школою- інтернатом для дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків.(Люботинська школа-інтернат №2). З вересня 1991р Люботинська неповна школа-інтернат для дітей сиріт була реорганізована в середню школу-інтернат) 

 

 

 

 

 

 Караванська загальноосвітня школа І-ІІІ ст.

 

Караванська загальноосвітня школа І-ІІІ ст.(У селищі Караван до 30-х років ХХ ст.. була лише початкова школа для учнів 4-х класів,знаходилась вона на Совишиній горі. Вчителькою була німкеня Герман,яка проживала при школі.,а будинок належав німцю Крафту.Коли Герман виїхала вчителем став Григорій Гнатович  Фесенко,який за фахом був вчителем початкових класів. Будинок зберігся і до сих пір. А вже в 30-ті роки в центрі селища було збудовано клуб та семирічну школу.Після Великої Вітчизняної війни будується ще один корпус школи. Г.Г.Фесенко ,який на той час був директором школи будівництво не закінчив-звільнився зі школи. Директором стала Неоніла Григорівна Михальська ,яка і закінчила будівництво.У 1986 році директором стала Хмель Лідія Семенівна.При ній розпочато будівництво нового корпусу ,який з'єднали з існуючим.У 1988році школа стала середньою.

У квітні 1984 р. було прийняте на рівні уряду рішення про проведення реформи загальноосвітньої та професійної школи, якою передбачалося здійснити ряд важливих завдань і перш за все, підвищити якість навчання і виховання, забезпечити високий рівень викладання основ наук, докорінно покращити трудове виховання і профорієнтацію молоді. Для реалізації цих завдань  треба було удосконалити навчально-матеріальну базу навчальних закладів. У першу чергу, вносилися відповідні зміни в мережу шкіл. З 1986 р. розпочався перехід загальноосвітньої школи на 11-річний термін навчання, одночасно запроваджувалося навчання дітей з шести років.

 

 

 

 

 

Люботинський професійний ліцей залізничного транспорту.(засновано розпорядженням Комісаріату шляхів сполучення від 17 травня 1934р.

1934-1941рр-технічна школа.

1941-1955рр-залізничне училище №2.

1955-1963рр-Технічне училище №9

1963-1966-міське професійне технічне училище №16.

1966-1984рр-Технічне училище №16

1984-1993рр-середнє професійно-технічне училище №16

1993-2003рр-професійно-технічне училище №16

2003-Люботинський професійний ліцей залізничного транспорту

 

Освіта міста Люботина – це один професійний ліцей залізничного транспорту, п’ять  загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів, одна гімназія, один навчально-виховний комплекс «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад», один міжшкільний навчально-виробничий комбінат, музична школа, чотири дошкільних навчальних закладів, два позашкільні навчальні заклади – міський будинок дитячої та юнацької творчості, дитячо-юнацька спортивна школа. 

Освіта Люботина має необхідну матеріальну базу та педагогічні кадри із значним досвідом роботи, щоб успішно формувати громадянина, патріота, компетентного випускника незалежної України.

                                                Директор Люботинського краєзнавчого музею Л.Каракаптан

Література:

1.Біленко З. Ми молоді весняні квіти//Київ-1974;

2.Стрілець В.В.Люботин.Історико-краєзнавчий нарис//Харків-2002;

3.СтрілецьВ.В. Історичний нарис про освіту;

4.Стрілець В.В..Освіта міста сьогодні.







   Інформаційне повідомлення

Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.