Всесвітній день боротьби проти малярії почали відзначати щорічно з 25 квітня 2008 року. Цей день був спільно встановлений Всесвітньою асамблеєю з охорони здоров’я та Всесвітньою організацією охорони здоров’я у травні 2007 року на 60-й сесії ВООЗ. Основною метою проведення Всесвітнього дня боротьби проти малярії є роз’яснення громадськості про необхідність профілактичних заходів, про значення своєчасного діагностування в ефективності лікування хвороби, привернення уваги фахівців науково-дослідних і навчальних інститутів, компаній та фондів до пошуку шляхів розв’язання цієї проблеми.

Щороку у світі на малярію захворюють від 300 до 500 млн. людей, помирають 1,5-2,7 млн. здебільшого діти віком до 5 років.

Малярія - гостра трансмісивна інфекційна хвороба, якій властиві періодичні приступи гарячки, збільшення печінки та селезінки, анемія. Її спричиняють чотири види плазмодіїв: триденну малярію - Р.vivax , чотириденну - Р.malariae , особливий вид триденної - Р. ovale, тропічну - Р. falciparum .

Збудник проходить складний життєвий цикл із зміною двох хазяїв: безстатевий (шизогонія) - в організмі людини чи хребетних тварин та статевий (спорогонія) - у комарів роду Anopheles.

Джерелом інфекції є хворі або паразитоносії, в крові яких є гаметоцити. Більш небезпечним джерелом зараження є хворий, він як правило, з більш високою паразітемією і слабкою напруженістю імунітету. Паразитоносії мають менше значення в поширенні інфекцій, тому що у них більш сформований антипаразитарний імунітет і циркулюючі в крові антитіла блокують розвиток гаметоцитів в організмі переносника. Найбільш ефективним джерелом інфекції є діти, вони частіше стають жертвами укусів комарів, через те що поверхня їх тіла більше оголена, і вони не використовують пахощів, які відлякують комарів. Крім того, відсутність імунітету у дітей супроводжується більш високою паразитемією.

Імунітет при малярії нестійкий, перехресного імунітету до різних видів малярії немає.

     Малярія реєструється більш ніж в 100 країнах світу, найбільш поширена триденна малярія, однак 98 % усіх летальних наслідків зумовлено тропічною малярією. Ареал овале-малярії невеликий, він займає частину Західної і Центральної Африки, зустрічається спорадично в країнах західної частини Тихого океану. Активні осередки малярії є в Узбекистані, Таджикистані, Азербайджані.

Завдяки проведенню широкого комплексу протиепідемічних заходів на території України після 1951 року малярія практично не виявлялась. Однак ситуація з цією інфекцією у світі залишається напруженою і в останні роки погіршується. Тому імовірність завезення цього захворювання значно зростає. Щорічно реєструється понад 200 випадків завезення малярії в нашу країну. Хворі на малярію та паразитоносії – це переважно іноземці і громадяни України, які прибули з неблагополучних щодо цієї інфекції країн.

В Харківській області за 2012-2013 роки зареєстровано 14 випадків завізної малярії, з них у громадян України - 4, іноземних громадян – 10.

Інкубаційний період – час від зараження до появи ознак захворювання при тропічній малярії триває 8-10 днів, при 4-денній - 20-25, при 3-денній - 10-14 днів і 8-14 міс, при овале-малярії може затягуватись навіть до 52 міс. На тлі хіміопрофілактики тривалість періоду інкубації продовжується.

Захворювання проявляється відомою тріадою: типовими приступами гарячки з чіткою періодичністю, гепатоспленомегалією, збільшення розміру печінки та селезінки розвитком анемії.

Протягом 2-3 днів можуть відмічатись продромальні явища у вигляді слабкості, розбитості, погіршання сну та апетиту, головного болю, болю у суглобах і м’язах.

Приступи лихоманки виникають, як правило, ранком і починаються з трясучих ознобів тривалістю 1,5-2 год., їм можуть передувати біль у м’язах  і сильний головний біль. Стан хворого швидко погіршується - його сильно морозить, він ніяк не може зігрітись навіть під кількома ковдрами. Під час приступу обличчя червоніє,а  після його закінчення стає дуже блідим з жовтизною, шкіра робиться “гусячою”, кінчик носа, губи і пальці посинілими. З'являються задишка, нерідко біль у попереку. Далі температура тіла швидко досягає 40-41°С. 

Під кінець приступу хворий сильно пітніє, різко знижується температура, іноді до субфебрильних цифр; явища інтоксикації зменшуються і хворий, як правило, засинає.

У період між нападами лихоманки хворий відчуває тільки загальну слабкість і зберігає при цьому працездатність. Тривалість приступу залежить від виду збудника: при 3-денній малярії - до 12-14 год., 4-денній - до 20 год., при тропічній - до 24-36 год.  Характерна сувора періодичність приступів, вона зумовлена тривалістю циклу еритроцитарної шизогонії. При 3-денній, овале - та тропічній малярії приступи повторюються через 48 год., при 4-денній - через 72 год.

При відсутності лікування малярія може викликати серйозні ускладнення- розрив селезінки, малярійну кому та гемоглобінурійну гарячку.

Оскільки джерелом інфекції є хворий і гаметоносій, їх потрібно своєчасно виявити, ізолювати та лікувати. Хворі та паразитоносії лікуються в умовах стаціонару. Виписування зі стаціонару допускається не раніше, ніж через 1-2 дні після звільнення крові від плазмодіїв.

    Серед заходів, які спрямовані на боротьбу з малярією, досить важливим компонентом є диспансерізація. З цією метою лікар КІЗу та дільнична служба здійснюють нагляд за особами, котрі прибули з неблагополучної місцевості. Диспансеризація продовжується не менше, ніж 2 роки, і включає в себе регулярну паразитоскопію крові (кожен квартал), а для тих, хто перехворів на малярію, - щомісяця в сезон можливої передачі збудника, тобто з травня по жовтень), а також профілактичний та протирецидивний курси лікування.

При взятті на диспансерний облік особа, яка прибула з місцевості, неблагополучної щодо малярії, одержує профілактичне лікування, незалежно від того, хворіла вона на малярію чи ні. Ті, хто перехворів на малярію протягом останніх двох років, навесні одержують протирецидивне лікування.                 

З диспансерного обліку пацієнта можна зняти після завершення визначеного терміну спостереження за умови клінічного одужання і відсутності паразитів у крові. Можливість парентеральної передачі плазмодіїв вимагає дбайливої стерилізації медичних інструментів і заборони участі в донорстві осіб, що перехворіли на малярію.

 Профілактика. Малярія віднесена до хвороб, при яких передбачено санітарну охорону території держави та обов'язкову реєстрацію. Передбачають активне і раннє виявлення хворих і паразитоносіїв та їх лікування в приміщеннях, що не доступні для комарів.

Важливого значення надають боротьбі з переносником хвороби: меліоративні роботи, обробка місць виплоду комарів ларвіцидними та імагоцидними препаратами, використання біологічних методів. З метою захисту людей від укусів комарів застосовують репеленти, сітки на вікнах, накомарники.

Деяке значення має зоопрофілактика - розміщення тонкошерстної худоби між населеним пунктом і анофелогенною ділянкою.

Рекомендується інсектицидна обробка транспортних засобів, що прибули з місцевості, де розповсюджена малярія.

Специфічна профілактика малярії на стадії розробки,  на даний час не застосовується. Опірність організму до збудників досягається шляхом хіміопрофілактики. У неблагополучних стосовно малірії регіонах її розпочинають за 1-2 тиждні до появи першої генерації комарів і проводять протягом усього епідемічного періоду та закінчують через 1 місяць після його закінчення.

Особам, котрі прибувають в осередок, хіміопрофілактику починають за 1 тиж. до цього, проводять протягом періоду перебування і  закінчують через 6 тиж. після виїзду з осередку.