Укладання договору позики  шляхом оформлення боргової розписки отримало широке  розповсюдження в повсякденному житті громадян. Проаналізуємо особливості правового регулювання вказаних цивільно-правових відносин.                                                  

Договір позики - це один із видів зобов’язань, спрямованих на передачу майна. Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається як в усній, так і в письмовій формі. У ЦКУ зазначено, що договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менше ніж у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (170 грн.), а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦКУ). Законом не вимагається нотаріальне посвідчення договору позики, проте за домовленістю сторін чи на вимогу однієї з сторін, договір може бути нотаріально посвідчений

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦКУ на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Розписка не є письмовою формою договору позики і не замінює її. По факту розписка – це ваш доказ того, що Ви позичили комусь кошти, тобто доказ того, що Ви уклали договір позики. За бажанням сторін чи на вимогу однієї з сторін розписку можна нотаріально посвідчити. Без розписки особа, яка позичає (позичальник) може згідно ст. 1051 ЦКУ розірвати в судовому порядку договір позики посилаючись на те, що матеріальні цінності не були передані. Крім того без належно оформленої розписки при судовому врегулюванні спору по договору позики не можна буде посилатися на свідчення очевидців.                                  

При написанні розписки бажано вказувати наступну інформацію: місто оформлення розписки; дата складання; прізвище, ім’я, по-батькові позичальника та позикодавця; паспортні дані позичальника та позикодавця; реєстраційний номер облікової картки платника податків позичальника та позикодавця; адреса проживання позичальника та позикодавця; сума боргу (цифрою та прописом) з вказівкою на те в якій валюті; період на який позичаються матеріальні цінності або гроші; умови позики (процентна чи безпроцентна); штрафні санкції за несвоєчасно повернений борг. В кінці повинна бути фраза про те що, розрахунок проведенно повністю і претензій до позичальника позикодавець не має та підпис особи, що отримала цінності з розшифровкою (ініціали ім’я, прізвище). Потрібно зазначити, що розписка повинна бути обов’язково написана власноручно позичальником без виправлень в одному примірнику, що повертається після повернення боргу.

Провідний спеціаліст

Люботинського міського

управління юстиції

 Ю. Редько