ДО УВАГИ !!!

НАСИЛЬСТВО В СІМ’Ї

Департаментом соціального захисту населення Харківської обласної адміністрації 24 квітня 2014 року проведено семінар на тему:

«Здійснення соціальної роботи у громаді, спрямованої  на упередження та недопущення проявів сімейного насильства»

На семінарі розглянуто ряд питань, а саме:

l  Актуальність проблеми насильства в сім’ї та жорстокого поводження з дітьми.

l  Законодавство України щодо захисту прав та свобод особистості.

l  Види домашнього насильства та жорстокого поводження з дітьми.

l  Причини насильства у сім’ї та жорстокого поводження з дітьми.

l  Наслідки жорстокого поводження та неуважного ставлення до дитини.

l  Захист дитини від насильства та жорстокого поводження.

        Витоки домашнього насильства закладені у звичаях суспільства, у системі норм і правил, які передбачають для чоловіків і жінок визначену поведінку, чоловічу чи жіночу гендерну роль. Суспільство підтримує і винагороджує тих, хто дотримується цих правил, і карає за відступ від них. Значною мірою така поведінка є наслідком традиційного виховання, при якому агресивна поведінка чоловіків розглядається як єдиний спосіб вирішення існуючих проблем. Хлопчиків вчать бути напористими і для досягнення своєї мети виявляти агресію проти інших людей, в той час як дівчаток вчать терпіти і пристосовуватися, обмежуючи власні бажання та інтереси. Результатом гендерного впливу сім’ї та соціального оточення є сьогоднішня сумна картина домашнього насильства в нашій країні, та, власне, і загального насильства у світі.

         Жорстоке поводження з дітьми і зневага їхніми інтересами можуть мати різні види і форми, але їх наслідками завжди є серйозний збиток для здоров'я, розвитку і соціалізації дитини, нерідко й загроза її життю чи навіть є причиною смерті.

        Фізичне насильство - нанесення дитині батьками чи особами, що їх заміняють, вихователями чи іншими особами фізичних травм, різних тілесних ушкоджень, що завдають збиток здоров'ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Ці дії можуть здійснюватися у формі побиття, катування, штовхань, у вигляді ударів, ляпасів, припікання гарячими предметами, рідинами, запаленими сигаретами, у вигляді укусів і з використанням усіляких предметів як знаряддя бузувірства. Фізичне насильство включає також залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, пропонування їй отруйних засобів чи медичних препаратів, що викликають одурманення (наприклад, снодійних, не прописаних лікарем), а також спроби удушення чи втоплення дитини. У деяких родинах як дисциплінарну міру використовують різні види фізичного покарання - від потиличників і ляпанців до пороття ременем. Необхідно усвідомлювати, що фізичне насильство - це фізичний напад (катування), воно майже завжди супроводжується словесними образами і психічною травмою.

           Сексуальне насильство чи спокуса - використання дитини (хлопчика чи дівчинки) дорослою людиною чи іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб або отримання вигоди. Сексуальне насильство включає статеві зносини (коїтус), оральний і анальний секс, взаємну мастурбацію, інші тілесні контакти із статевими органами. До сексуального розбещення належать також залучення дитини до проституції, порнобізнесу, оголення перед дитиною статевих органів і сідниць, підглядання за нею, коли вона цього не підозрює: під час роздягання, відправлення природних потреб. 

       Психічне (емоційне) насильство - постійна чи періодична словесна образа дитини, погрози з боку батьків, опікунів, учителів, вихователів, приниження її людського достоїнства, обвинувачення її в тому, у чому вона не винна, демонстрація нелюбові, ворожості до дитини. До цього виду насильства належать також постійна неправда, обман дитини (у результаті чого вона втрачає довіру до дорослого), а також ситуації, коли вимоги до дитини не відповідають її віковим можливостям.

        Зневага інтересами і потребами дитини (нехтування) - відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, медичній допомозі з боку батьків чи осіб, їх що заміняють, у силу об'єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідченість) і без таких.

         Типовим прикладом зневажливого ставлення до дітей є залишення їх без догляду, що часто призводить до нещасних випадків, отруєнь та інших небезпечних для життя і здоров'я дитини наслідків.

         Зазвичай дитина-жертва страждає одночасно від декількох видів насильства. Так, інцест (сексуальне насильство) неминуче супроводжується руйнуванням сімейних стосунків та довіри в сім'ї, маніпулятивними стосунками, а часто й залякуванням з боку кривдника, що кваліфікується як психологічне насильство.

         Складовою частиною практично всіх видів насильства є фізичне (побиття) та емоційне (загрози вбити або покалічити).

          Одним з проявів жорстокого поводження з дітьми є також відсутність у жінки любові до дитини, коли та ще перебуває в материнській утробі, тобто від небажаної вагітності її, що ще нічим себе не проявила, вже не люблять, не думають і не піклуються про неї.

           Будучи емоційно відкинутими ще до народження, такі діти народжуються раніше терміну в два рази частіше в порівнянні з дітьми від бажаної вагітності, вони частіше мають недостатню масу тіла, частіше хворіють у перші місяці життя, гірше розвиваються.

           Насильство над дітьми можна класифікувати також за такими ознаками: у залежності від стратегії кривдника: явне та приховане (непряме); за часом: те, що відбувається зараз, і те, що трапилося в минулому; за тривалістю: одноразове або багаторазове, що триває роками; за місцем та оточенням: вдома - з боку родичів; у школі - з боку педагогів або дітей; на вулиці - з боку дітей або незнайомих дорослих.

          Будь-який вид жорстокого поводження з дітьми веде до найрізноманітніших наслідків, але поєднує їх одне - збитки здоров'ю дитини чи небезпеку для її життя. Негативними наслідками для здоров'я є: втрата чи погіршення функції якого-небудь органа, розвиток захворювання, порушення фізичного чи психічного розвитку. З 100 випадків фізичного насильства над дітьми приблизно 1-2 закінчуються смертю жертви насильства.

           Наслідками фізичного насильства є синці, травми, переломи, ушкодження внутрішніх органів: печінки, селезінки і інш. Потрібен час, щоб залікувати ці ушкодження, але ще більше часу і зусиль потрібно для того, щоб залікувати сердечні рани, психіку дитини, що постраждала від побоїв.

          Знаючи причини жорстокого поводження, можна використовувати ці знання для його профілактики, для того щоб не допустити насильство у власній родині, де ми живемо сьогодні, у тих родинах, які ми створимо пізніше, де будуть зростати наші власні діти.

         В основі жорстокого поводження криється нерозуміння цінності людини, відсутність порозуміння між людьми, відсутність системи демократичних цінностей, які визначають модель сімейного життя і родинного виховання в конкретній сім’ї.

l  Психологічні чинники (особистісні якості людей: психічні розлади; високий рівень агресії; власний негативний досвід дитинства (людина, яка страждала від насильства у сім’ї в дитинстві, у дорослому віці у власній родині може відтворювати насильницькі дії по відношенню до власних дітей та інших членів сім’ї); відсутність у людей позитивного прикладу поводження у родині, з дітьми; невміння долати життєві кризи; низька самооцінка).  

l  Соціальні чинники (високий рівень алкоголізації населення; поширення наркоманії; релігійний фанатизм; гендерні стереотипи уявлень про ролі в сім’ї та вихованні дітей). 

l  Економічні чинники (зниження рівня життя значної частини населення, безробіття, соціально-побутова невлаштованість).

Домашнє насильство має свої особливості:

l  це не одноразова дія. Це процес, що складається з циклів насильства, які тримаються на продовженні стосунків потерпілої і кривдника;

l  якщо один раз насильства сім’ї  з’явилося, то воно  обов’язково повториться;

l  це насильство завжди  відбувається протягом тривалого проміжку  часу і має тенденцію до зростання;

l  це насильство між особами, як правило, залежними одне від одного. Найчастіше домашнє насильство замовчується і приховується обома сторонами від оточення;

l  з погляду винуватця воно є ефективним, швидким і найменш витратним засобом досягнення визначеної мети. Інші, ненасильницькі,  методи потребують великих зусиль. Людини не відмовиться від того, що дає ефект. Якщо насильника не навчити іншому ефективному способу спілкування з близькими  людьми, то він буде продовжувати чинити над ними насильство.

Наслідки домашнього насильства для дітей:

l  Діти скривджених матерів у 6 раз частіше намагаються накласти на себе руки, 50% їх схильні до зловживань наркотиками та алкоголем.

l  Майже 100% матерів, які зазнали насильства, народили дітей хворими (переважно з неврозами, заїканням, енурезом, церебральним паралічем, з порушеннями психіки).

l  Практично всі бездомні діти є жертвами домашнього насильства: психологічного, фізичного та сексуального. Саме від наруги або для припинення насильства діти втікають на вулицю.

l  Іноді діти бувають втягнутими в домашнє насильство, коли намагаються захистити своїх матерів від знущання. Намагаючись захистити свою матір, підлітки можуть тяжко поранити чи вбити батька. Значна кількість цих дітей перебуває в виховно-трудовій колонії для неповнолітніх.

l  У 55% випадках, коли чоловіки б’ють своїх партнерок, вони також ображають своїх дітей. Крім того, побита мати так морально і фізично страждає, що не може належним чином піклуватись про дітей.

l  Жінки-жертви домашнього насильства починають виявляти відчуженість або ворожість у ставленні до дітей.

l  Функцію захисту дітей від будь-яких форм жорстокого поводження та утисків державою покладено на служби у справах дітей.

Служби у справах дітей:

l  Ведуть облік дітей, які зазнали жорстокого поводження та сімей, у яких діти зазнали жорстокого поводження.

l  Координують діяльність органів освіти, охорони здоров’я, внутрішніх справ щодо профілактики та припинення фактів жорстокого поводження з дітьми.

l  Надають необхідну допомогу дитині, яка зазнала  жорстокого поводження та вразі загрози його вчинення, вживають заходів попередження жорстокого поводження щодо дитини.

l  Направляють дитину для обстеження стану її здоров’я до установ і закладів охорони здоров’я з метою документації фактів жорстокого поводження , надання дитині необхідної медичної допомоги, у тому числі лікування в стаціонарі.

l  Вживають невідкладних заходів для ліквідації наслідків і загрози неправомірних дій щодо дитини; у разі потреби разом з кримінальною міліцією у справах дітей вирішують питання про тимчасове вилучення дитини із середовища, в якому вона зазнала жорстокого поводження, та про подальше її влаштування.

l  Спільно з центрами соціальних служб для сім’ї , дітей та молоді надають необхідну соціально-психологічну допомогу, проводять профілактичну та роз’яснювальну роботу щодо наслідків жорстокого поводження з дітьми.

l  Представляють, у разі необхідності, інтереси дитини в суді.