Сайт міста Люботин » Головна » ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ

 ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ
Автор: Svetlana   Додано:8 липня 2015   Переглядів:601   Категорія - [Головна, Управління СЗН]
 
 (голосів: 0)

 ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ

   На початку III тисячоліття в час реформування та творення української держави важливою складовою забезпечення соціального процесу стає гендерна проблематика, як утвердження людського виміру сучасної цивілізації. І подальший прогрес суспільства неможливий без вирішення актуальних проблем визначення ролі і місця жінки в суспільстві, бо з природних ресурсів найважливішим є саме людський, особистісний, гендерний ресурс.

  Проблемам гендерної рівності присвячено багато праць і теоретичних досліджень зарубіжних  та вітчизняних вчених, а також важливими є дослідження практичного характеру.

   В підприємництві, а також в політиці мало представниць прекрасної статі, і при цьому спостерігається тенденція: чим вищий щабель бізнесу, тим менше в ньому задіяно жінок. Хоча швидкий розвиток ринкових відносин потребує все більшої зайнятості як чоловіків, так і жінок. Такі зрушення призводять до створення відповідного законодавчого і нормативного забезпечення для рівних прав діяльності.

  Важливим аспектом дослідження рівності прав чоловіків і жінок є визначення фундаментальних понять, таких як гендер, гендерна політика і гендерна рівність. Гендер - це набута, соціально закріплена поведінка, пов'язана з ролями і характеристиками, приписуваними чоловікам або жінкам у кожній конкретній культурі, на відміну від біологічної статі. Гендер - продукт соціалізації, стать - результат еволюційного розвитку.

  Гендерна політика – це діяльність, спрямована на врахування та збалансування інтересів та потреб різних гендерних груп.

  Гендерна рівність – це рівність стартових умов, отримання рівних часток суспільних ресурсів, рівної участі в соціальній владі для представників обох гендерних груп.

  Рівні права є однією з ознак правової держави. Держава зобов'язана забезпечувати дотримання прав людини, передбачених міжнародним законодавством. Принцип  рівності жінок та чоловіків закріплений в статті 3 Конституції України і затверджує рівність чоловіків та жінок в усіх сферах життя. Також наша країна серед 189 інших країн підписала Декларацію тисячоліття і приєдналася до Цілей розвитку тисячоліття, визначивши для себе забезпечення гендерної рівності, як важливу складову подальшого розвитку та пріоритетну складову державної політики.

  У структурі населення України жінки займають 53%. Трудове законодавство України проголошує формальну рівність, забороняє дискримінацію на ринку праці, але на практиці жінки мають менше можливостей кар’єрного зростання, меншу заробітну платню, працюють переважно в низькооплачуваній сфері. Про певну нерівноправність свідчить і незначне  залучення жінок з вищою освітою та лідерськими якостями на керівні посади.

  В Україні спостерігається суперечливе становище в сфері освіти та зайнятості : жінки займають менш оплачувані посади на меншою мірою престижних роботах. Держава витрачає чимало коштів для навчання жінок, а потім нераціонально використовує створений нею трудовий ресурс.

  Жінки в Україні контролюють лише 5-10 % економічних ресурсів, жінки становлять 38% усіх підприємців, що займаються індивідуальною діяльністю, очолюють 26% малих підприємств, 15% - середніх, 12% - великих. В промисловості бізнесом керують лише 2% жінок.

  Очевидна нерівність позицій жінок та позицій чоловіків на ринку праці призвела до фемінізації бідності. Сьогодні кожна 3 жінка має рівень доходів, що дорівнює прожитковому рівню. Жінки складають більшість у найбільш соціально-незахищених категоріях громадян: пенсіонери, безробітні, працюючі у бюджетній сфері. Скрутне матеріальне становище нерідко штовхає жінок на заробітчанство, вони їдуть в основному нелегально, залишаючи малолітніх дітей на своїх родичів, що нерідко означає звичайну дитячу бездоглядність, а, відтак, нерідко і безпритульність.

  Проблема гендерної рівності в українському суспільстві полягає у тому, що суспільство не усвідомлює її наявності. А відтак і не прагне створити цивілізовану сучасну політико-правову систему забезпечення рівності жінок і чоловіків.

  Окрім того, проблеми можна подолати реалізувавши в життя всі цілі з Декларації тисячоліття та забезпечивши не лише декларативну наявність Закону України “Про забезпечення рівних прав жінок і чоловіків та рівних можливостей їх реалізації”. Тобто забезпечити гендерне співвідношення на рівні 30 до 70 тієї чи іншої статі у представницьких органах, зменшити на половину розрив між доходами чоловіків і жінок, створити відповідні умови при прийнятті на роботу та забезпечити захист майбутніх матерів і тих, хто знаходиться у відпустці по догляду малолітніх дітей. Проблема полягає у подоланні стереотипів традиційно патріархального суспільства і знаходиться переважно у сфері соціальної психології. Її вирішення – це завдання не лише держави, але й суспільства, якщо воно дійсно прагне стати громадянським.

                                                               Відділ з питань праці

                                                                         та зайнятості населення УСЗН ЛМР







   Інформаційне повідомлення

Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.