Мітинг, присвячений 72-ій річниці визволення сел. Караван від фашистських загарбників та 70-ій річниці завершення Другої світової війни                  

2 вересня 1945 року підписанням акту  про беззаперечну капітуляцію мілітариської  Японії, була поставлена остання крапка в руйнівній кровопролитній війні, яка  почалась 1 вересня 1939 року нападом  фашистської Германії на Польщу  і закінчилася в далекому 45му на  Дальносхідному театрі воєнних дій, недовгою, але не менш жорстокою війною з Японією.

Багато горя принесла та війна на нашу землю і Караван не є виключенням. Страшні роки фашистської окупації довелось витримати його мешканцям, але завдяки героїзму наших воїнів  крок за кроком звільнялися від загарбників   міста і села. 5 вересня 1943 року  було звільнено селище Караван. Відгриміли постріли, почалися відбудови та мирне життя, але спогади навічно врізалися в пам’ять всіх односельців.

4 вересня біля братської могили в селищі Караван відбувся мітинг,  присвячений 72-ій річниці визволення селища від фашистських загарбників

та 70-ій річниці завершення Другої світової війни. 

Люботинський міський голова Володимир Олексійович Теличко привітав караванців зі святом, побажав всім щастя, доброту і мирного неба над головою.

Нехай війни залишаються в історії, на сторінках підручників, та на екранах  кіно, нехай всі страхіття будуть позаду, адже за щастя наших дітей заплачено такою дорогою ціною - ціною життя!

Мільйони людей забрала друга світова війна, це важко усвідомити. Смерть однієї людини – це трагедія. А коли мільйони... Всього за Велику вітчизняну війну планета земля втратила 55 млн. чоловік, 90 млн. зробила каліками. Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.

Навіки в серцях нащадків оселилась пам’ять про тих, хто ніколи не вернеться з поля великої битви, хто віддав своє життя заради щастя інших людей.

Загиблих у Другій світовій війні вшанували хвилиною мовчання, до підніжжя пам’ятника діти та дорослі поклали квіти.

Хай звершене батьками і дідами, усім поколінням, яке пройшло війну, - наснажує нас на добрі справи в ім'я зміцнення української держави.

Любіть Україну, як сонце, любіть,  

як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов'їну.

Любіть у труді, у коханні, у бою,

як пісню, що лине зорею…

Всім серцем любіть Україну свою —

і вічні ми будемо з нею!

Після мітингу відбувся концерт вокального ансамблю «Мрія».