На рубежі літа та осені, через спалені війною міста і села 71 рік тому йшла по планеті вистраждана і всепереборна хвиля звільнення від фашистської нечисті. З-під слідів, залишених вгрузлими солдатськими чобітьми, проростали вогненні паростки надії на життя. Із глибоких вирв розірваних снарядів піднімалися священні обеліски людської мужності, нездоланної любові до свого дому, до своєї країни.
Попереду були ще квітування Великої Перемоги 45-го. Попереду – тисячі доріг і сотні днів, висвячених людськими стражданнями і людською величчю. А 73 роки тому Люботин вдихнув на повні груди солодке повітря Звільнення!
29 серпня у міському парку на Меморіалі Слави відбувся мітинг, присвячений 73-ій річниці визволення м.Люботина від фашистських загарбників та 71-ій річниці завершення Другої світової війни.
Міський голова Леонід Іванович Лазуренко, Почесний громадянин м.Люботина, начальник регіональної філії «Південна залізниця» Микола Григорович Уманець, голова міської організації ветеранів України Сергій Іванович Котихін привітали люботинців зі святом, ветеранам бажали здоров’я та довгих літ життя.
Почесний громадянин м. Люботина, поет Олександр Георгійович Кібальник прочитав свого вірша "Война пропитала кровавыми пятнами", присвяченого подіям Другої святової війни.
Война пропитала кровавыми пятнами
|
Не слышал я стонов
Дахау, Хатыни,
Но эти места
Для меня, как святые.
Я узником не был
В Освенциме тоже,
Но печи представив-
Мурашки по коже.
В опасных широтах
Не рвался на минах,
Не чах и от рвоты
В сырых субмаринах.
В измученном небе
Врага не таранил,
И в миссии не был
На «тройке» в Иране.
Не бегал в атаку,
С трудягой пехотой,
В ушанку не плакал,
Не вшивел в штрафротах.
В окопе холодном
Не дрог я в засаде,
|
Не шел я и в сводном,
Победном параде.
В тот памятный час,
Я отсутствовал, братцы.
Но очень прошу вас,
Не нужно смеяться.
Поверьте, в ту пору
Не стал дезертиром,
Не прятал я шкуру
В цивильных мундирах.
Я просто не жил,
Я еще не родился.
Я чуточку позже
На свет появился.
Но память – во мне
Никуда ей не деться.
Осколками вражьими
Врезалась в сердце.
Весь ужас – с июня
По май в сорок пятом,
В душе остается
Кровавыми пятнами.
|
З глибокою скорботою і вдячністю схилимо голови перед мужністю, перед Пам'яттю тих, кого навічно забрала війна.
Пам'ять загиблих у роки Другої світової війни вшанували хвилиною мовчання.
До пам’ятника поклали квіти.
Всі ми з вами хочемо щоб людство добре засвоїло ті гіркі уроки другої світової війни і на нашій землі панували мир і спокій.
Хай милосердна до нас буде доля
Нехай майбутнє буде без війни
Хай клич людини над світом лине
Хай буде щастя! Хай буде мир!
Автор: 
Додано:
Переглядів:774 
Категорія - [
Коментарі (0)
Роздрукувати