26 листопада о 16-00 загальнонаціональна хвилина мовчання.

Запали свічку пам’яті у своєму вікні.

Звернення міського голови Л. І. Лазуренка до Дня вшанування пам’яті жертв голодомору.

Шановні люботинці!

В останню суботу листопада ми згадуємо трагедію світового масштабу – штучний голодомор в Україні та вшановуємо пам’ять невинно заморених голодом.

Голодомор 1932–1933 років в Україні називають найбільшою трагедією в історії людства, бо за своїм масштабом її можна порівняти тільки з втратами нашого народу у Другій світовій війні.

Голод не просто вбивав селян, він нищив національну культуру та цінності цілого покоління нашого народу. Страшно уявити, що багата на врожаї Україна в мирні часи потерпала від невидимого ворога – голодної смерті, невинними жертвами якої  стали мільйони українців. Голод прийшов у кожне місто, кожне село, не було такої родини, якої б не торкнулося це лихо. Україна втратила своїх кращих синів та дочок – хліборобів, учених, інтелігенцію. Щодня, щогодини, щохвилини помирали люди голодною смертю.

Загальна кількість зареєстрованих смертей у 1933 р. на території сучасної Харківщини становила 120 750 осіб.  

У Люботині масової загибелі населення не було, так як багато мешканців працювало не підприємствах Південної залізниці та підприємствах Харкова, що давало можливість виживати.

Найбільше постраждали від штучного голоду мешканці сусіднього Валківського району.

Трагедію голодомору навічно вписано в ганебну сторінку історії комуністичної держави в житті українського народу.

 Та пам'ять про голодне лихоліття – це духовна рана нашого народу,  вона до цього часу живе у свідомості тих людей, які пережили цю страшну трагедію.

Тож схилимо голови перед пам’яттю мільйонів українців, котрі загинули мученицькою смертю тільки за те, що були українцями, любили свою землю і прагнули гідного життя.

Будемо пам’ятати ці гіркі сторінки нашої історії, щоб більше ніколи вони не змогли повторитися.

Наша сила – у нашій єдності та спільній праці на благо міста та держави.