Що таке спеціалізований суд?
З метою більш кваліфікованого розгляду справ у визначених законом правовідносинах в Україні можуть утворюватись спеціалізовані суду: господарські, адміністративні та інші, визначені як спеціалізовані суди (законом може бути впроваджено земельні, мирові, суди у справах неповнолітніх, тощо).
В той же час і у судах різних судових юрисдикцій може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ даної юрисдикції (ст.19 ЗСУ „Спеціалізація судів загальної юрисдикції”).
Спеціалізований суд та спеціалізація судді – це різні правові категорії. Наприклад, в межах місцевого суду є суддя, який спеціалізується на кримінальних справах і може бути суддя, спеціалізація якого – цивільні справи (про спадкування, позбавлення батьківських прав тощо).
В той же час, господарські справи, де сторонами є юридичні особи, мають розглядатись виключно в господарському, а не в загальному суді.
Що таке місцевий суд?
Місцеві суди складають першу, найбільш численну та найбільш завантажену ланку судової системи України. До утворення місцевих адміністративних судів, рішення у справах, які віднесені до юрисдикції адміністративних судів у першій інстанції ухвалюють місцеві загальні суди та місцеві господарські суди. Місцевий суд складається з суддів місцевого суду, голови та заступника голови суду. У місцевому суді в якому кількість суддів перевищує п’ятнадцять, може бути призначено більше одного заступника голови суду (ст. 21 ЗСУ).
Місцеві загальні суди розглядають:
- кримінальні та цивільні справи;
- справи про адміністративні правопорушення;
- окремі категорії адміністративних справ – зазвичай ті, що стосуються оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.
Місцеві господарські суди розглядають:
- справи, що виникають з господарських правовідносин;
- інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Місцеві адміністративні суди розглядають:
- адміністративні справи, пов’язані з правовідносинами у сфері державного управління (ст.22 ЗСУ).