До гострих кишкових інфекцій відносяться дизентерія, черевний тиф, паратифи А і В, холера інфекційний гепатит та ін. Цим захворюванням властиві однотипне місцезнаходження (кишечник), однаковий шлях передачі (фекально-оральний), схожі симптоми (порушення діяльності кишкового тракту).  

Організму хворого збудники з фекаліямивиділяються в зовнішнєсередовище, обсеменяются якісьоб'єкта, і через них потрапляють в організмздоровоїлюдини.Такий шлях передачізахворюваньназивається фекально-оральний.

 До факторівпередачі для гострихкишковихінфекційвідносяться вода, грунт, харчовіпродукти, обладнання, інвентар, посуд, гризуни, мухи, таргани та ін.Тваринигостримикишковимиінфекціями нехворіють. Таким чином, гострекишковезахворюваннявиникає, коли складаєтьсяланцюжок з трьох ланок: джерело (хворийабобактеріоносій), факторипередачі, сприйнятливийорганізм. За відсутності в ланцюжкуоднієї ланки кишковезахворювання не виникає. На основі такого твердженнябудуютьсяпрофілактичнізаходи.

Збудники досить довго виживають у воді, харчових продуктах та їжі (від декількох днів до 2-3 місяців), гинуть при кип'ятінні через дві хвилини, інтервал температур розмноження коливається від +6 до +50 ° С , оптимальна температура+37°С.
Харчові продукти та їжа можуть заражатися брудними руками хворого або бактеріоносій, мухами, зараженою водою, обладнанням, інвентарем, посудом, білизною. Особливо небезпечно зараження продуктів, які не потребують термічної обробки (сир, сметана, овочі, фрукти та ін) або виробів, що зазнали термічній обробці (кулінарні вироби, молоко та ін.)

Головний спеціалістЛюботинського

міського відділу  Головного управління

Держпродспоживслужби в Харкіській області

Вішинська О.В.