Підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав

Підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав

 

Право кожної людини на родинний затишок, підтримку рідних людей є непорушним. Але обставини, події, бувають сильнішими за людину , яка не може самостійно подолати непрості обставини. Особливо життєві труднощі родини позначаються на її маленьких членах - дітях, зокрема, коли батьки не виконують своїх обов'язків щодо дитини. Відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини, вона не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке розлучення може бути необхідним, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною, або не піклуються про неї. Останнім часом збільшилась кількість звернень до служби у справах дітей бабусь, які виховують онуків, часто з моменту народження, з проханням призначити їх опікунами над дітьми, через відсутність піклування батьків. Згідно з діючим законодавством, опіка може бути призначена над дітьми, які мають визначений юридичний статус, зокрема, батьки яких позбавлені батьківських прав.

Крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, є позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею. Питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясуванні обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Такий захід може бути застосований тільки у судовому порядку. Інші органи не мають права розглядати дане питання. Справи даної категорії розглядаються у порядку цивільного судочинства. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, згідно статті 165 Сімейного Кодексу України, мають: один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона чи він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2)   ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

3)   жорстоко поводяться з дитиною;

4)   є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5)    вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до
жебракування та бродяжництва;'

 

6)  засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

 

Мати чи батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Позбавлення батьків батьківських прав можливе тільки відносно конкретної дитини (дітей), не можна позбавити батьківських прав відносно дітей, яких ще немає (тобто на майбутнє).

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. В таких випадках, а також тоді, коли при розгляді справ буде встановлено, що вимога про позбавлення батьківських прав є необгрунтованою, але залишення дитини у батьків небезпечне для неї, суд має право винести рішення про відібрання дитини і передачу її на піклування органів опіки і піклування.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведенні винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Особа, позбавлена батьківських прав:

-     втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання;

-  перестає бути законним представником дитини;

-   втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;

-   не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником:

-    не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);

-  втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Батьки дитини, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною. Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров'ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи.

Крім того, мати чи батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом, а також, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

 

Необхідно відмітити, що відповідно до частини другої статті 171 Сімейного кодексу України, дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Проте, суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Сімейне законодавство України всебічно захищає дитину і надає можливість кожному з батьків, які позбавлені батьківських прав, повернути собі радість батьківства.