Способи захисту сімейних прав та інтересів

 

Вперше в сімейному законодавстві визначаються способи захисту сімейних прав та інтересів. Передбачено, що суд застосовує способи захисту, які встановлено законом або за домовленістю (договором) сторін.Способами захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є: встановлення правовідношення; примусове виконання не виконаного добровільно обов'язку; припинення правовідношення чи анулювання його; припинення дій, що порушують сімейні права; відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права; відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено положеннями Сімейним кодексом України (далі - СК ) або договором.

Оскільки положення СК про відшкодування матеріальної і моральної шкоди є новою нормою, яка не має зворотної сили, вони можуть застосовуватися лише до випадків порушення сімейних прав, що мали місце після 31 грудня 2002 р. Згідно з положеннями СК підставою для вимог про відшкодування моральної шкоди можуть бути:

- позбавлення жінки можливості народити дитину (репродуктивної функції) у зв'язку з виконанням нею конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті протиправної поведінки щодо неї (ч. З ст. 49);

- позбавлення чоловіка можливості здійснення репродуктивної функції у зв'язку з виконанням ним конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті протиправної поведінки щодо нього (ч, 3 ст. 50);

- ухилення того з батьків, хто проживає з дитиною, від виконання договору або рішення органу опіки та піклування щодо здійснення батьківських прав тим з них, хто проживає окремо від дитини (ч. 4 ст. 157, ч. 2 ст. 158);

- ухилення того з батьків, з ким проживає дитина, від виконання рішення суду про участь у вихованні дитини того з них, який проживає окремо (ч. 5 ст. 159).

У випадках, передбачених ч. 4 ст. 157, ч. 2 ст. 158, ч. 5 ст. 159, ч. 2 ст. 162 СК, винна особа відшкодовує як моральну, так і матеріальну шкоду.

Суд обирає спосіб захисту сімейних прав та інтересів виходячи з характеру заявлених вимог, а також норм права, з яких вони випливають.

На захист порушених прав учасників сімейних правовідносин у передбачених законом випадках можуть виступати органи опіки та піклування і прокурор. Наприклад, орган опіки та піклування і прокурор мають право звернутися до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежено (ст. 42 СК).

У межах юрисдикційної форми захисту сімейних прав існує адміністративний порядок (шляхом звернення із заявою до органу опіки та піклування) і судовий порядок.

Адміністративний порядок захисту сімейних прав означає вирішення сімейно-правових спорів органом опіки та піклування на підставі заяви учасника сімейних відносин. Наприклад, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Загальні засади участі цього органу в захисті сімейних прав визначені у ст. 19 СК. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. Рішення органу опіки та піклування є обов’язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав до суду. Виняток з цього правила передбачений ч. 2 ст. 170 СК: у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров’я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов’язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення батьківських прав.

Засобом судового захисту сімейного права (інтересу) в більшості випадків є позов. Проте деякі суб’єктивні сімейні права захищаються в порядку окремого провадження, де засобом захисту є заява. Так, заява про встановлення факту батьківства померлого чоловіка, який за життя визнавав себе батьком дитини, проте не перебував у шлюбі з матір’ю дитини, може бути подана особами, зазначеними у ч. 3 ст. 128 СК, і буде розглядатися за правилами глави 6 розділу 4 ЦПК України.

Особливістю судового захисту сімейних прав є те, що багато категорій сімейно-правових спорів вирішуються за участю органів опіки та піклування. Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК, участь цього органу є обов’язковою при розгляді судом усіх справ, пов’язаних із вихованням дитини, спорів щодо визначення місця проживання дитини, справ про позбавлення батьківських прав і поновлення у батьківських правах.

Способи захисту сімейних прав та інтересів визначено у ч. 2 ст. 18 СК, це - встановлення правовідношення; примусове виконання добровільно не виконаного обов’язку; припинення правовідношення, а також його анулювання; припинення дій, які порушують сімейні права; відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права; відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено СК або договором; зміна правовідношення; визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

 

 

 

 

Начальник Люботинського

міського управління юстиції Ю. Константінов