Проведення мітингу-реквієму, присвяченого Дню пам’яті жертв голодомору

 

Мало знайдеться не тільки в історії України, а й світу, таких жахливих трагедій, як Голодомор 1932-1933 років, який випав на долю народу найродючішої і найблагодатнішої землі – України.

Це була безкровна війна тоталітарної системи проти українського народу. Війна – задля того, щоб підірвати коріння волелюбної нації, винищити цілий етнос.

Їм – неоплаканим і невідспіваним...Їм – похованим без труни й молитви... позбавлених могили й шани …

 

Час пройшов, проминули літа,

Вже зітерлись у пам’яті нашій

Тих жахливих часів гіркота

 І обличчя від голоду павших

 

Пекельні цифри та слова

У серце б’ють, неначе молот.

Немов прокляття ожива

Рік тридцять третій.

Голод. Голод.  

 

28.11.2009 р. біля пам’ятного  знаку о 15.30 відбувся мітинг-реквієм, присвячений Дню пам’яті жертв голодомору 1932-1933 рр., на який зібралися мешканці міста, учні шкіл. До початку мітингу звучала класична  музика.

До присутніх звернулися міський голова Татунь Л.Г., представник Люботинської організації Української народної партії Островерх І. Д., які висловили слова жалю за померлими, розповіли про наше місто у ті страшні роки.   

Цього дня  вся Україна  поминала великомучеників нашої трагічної історії. О 16.00 по всій  країні оголошено хвилину мовчання. Всі запалили свічки пам’яті, як данину тим, хто навічно відійшов від  нас у 1932-1933 роках. До пам’ятного знаку жертвам голодомору поклали квіти.

 

Раптом туга стискає душу мою...
Свічку поставлю в вікні. Запалю.
Прошепчу я тихенько молитву свою-
Тих, голодних, 30-х я гріх замолю.

 

Хай світло від свічки у небо летить-
Хоча б одну Душу зігріє в цю мить,
Щоб Душа ця загублена спокій знайшла-
І у Вічність до Бога вона відійшла.