Перемога радянських військ під Сталінградом різко змінила обстановку на  фронті на користь Радянського Союзу.

16 грудня 1942 року війська Південно-Західного і Воронезького фронтів розпочали операцію «Малий Сатурн». 18-20 грудня війська Південно-Західного фронту ввійшли в північно-східні райони Ворошиловградської (Луганської) області і поклали початок визволення України.

14 лютого 1943 року стали вільними обласний центр  і ряд районів області. Наступ продовжувався зимою 1942-1943 рр. військами Брянського, Воронезького та Південно-Західного фронтів. До перших чисел березня радянські війська  звільнили Харків (16.02.1943 р.), вийшли   до Сум і Дніпропетровська, розвиваючи також наступ в напрямі Донецька (Сталіно). Однак, фашисти провели контрнаступ  і наші війська змушені були знову залишити Харків, інші населені пункти і перейти до оборони на рубіжах, з яких  новий наступ розпочався літом 1943 року за планами стратегічної битви на Курській дузі. Підсумком  перемоги  під Курськом, Орлом і Бєлгородом  і наступом Радянських військ було звільнення всієї Лівобережної України. Наприкінці вересня на фронті від Лоєва  до Запоріжжя  радянські війська вийшли  до Дніпра, з ходу форсували його і розпочали бої за розширення 23 захоплених плацдармів.

З 20 жовтня 1943 року Воронезький, Степовий, Південно-Західний і Південний фронти були перейменовані відповідно в 1-й, 2-й, 3-й  та 4-й Українські фронти.

6 листопада 1943 року в  результаті  мужніх дій 1-го Українського фронту  була звільнена столиця України - м.Київ. Наприкінці листопада війська 4-го Українського фронту вийшли до Дніпра від Запоріжжя до Херсону. В листопаді - грудні 1943 року на правому березі Дніпра були завойовані стратегічні плацдарми в районах Києва і Дніпропетровська, які забезпечували зимовий наступ 1944 року.

 В результаті проведення зимової військової кампанії 1944 року радянські війська  визволили Правобережну  Україну, Крим і значну частину західних областей України.

В середині квітня 1944 року 1-й Український фронт тимчасово перейшов до оборони на рубежі західніше Луцька, Тернополя, Чернівців.

В липні 1944 року розпочалася Львівсько-Сандомирська операція. Наступ 1-го Українського фрону передбачався після розгрому головних сил фашистів в Білорусі. Головним завданням операції було вигнати загарбників з західних областей України і розпочати визволення Польщі. 18 липня 1944 року радянські війська вийшли до  кордону з Польщею. 27 липня 1944 року звільнено Львів.

Головні сили 1-го Українського фронту визволили більшу частину території України і діяли на Сандомирському напрямку в Польщі, але фашисти ще утримували Карпати. Наступ на  Карпатські перевали   вимагав спеціальної підготовки, знаряддя, озброєння і методів управління військами. Для цієї мети знову був сформований 4-й Український фронт, війська якого діяли в гірсько-лісистій місцевості і повільно просувались вперед.  6 серпня 1944 року звільнили Дрогобич, який на той час був обласним центром. В цей час опір ворога значно зріс, війська втомились і, за проханням командування, 15 серпня 1944 року фронт тимчасово перейшов до оборони.  Але вже 26 серпня це рішення було відмінено в зв’язку з  сприятливими обставинами, створеними 2-им Українським фронтом, який діяв з другого  боку Карпат  в Румунії.  Рішучий наступ  у Карпатах дозволив остаточно звільнити до 28 жовтня 1944 року Україну від фашистських загарбників.

(При підготовці цих матеріалів використані відомості, які отримані від Організації ветеранів України, а також :

• История Великой Отечественной войны Советского Союза 1941-1945 гг. т.3, т.4 , Воениздат ,  М. , 1961.

• Немецко-фашистский оккупационный режим на Украине. Сборник документов и материалов . Госполитиздат, Киев, 1963.

• Освобождение городов. Справочник. Под ред. Иванова С.П., Воениздат,М., 1985.)

За матеріалами сайту http://www.usvaura.uran.biz.ua/