Основними завданнями Національної програми правової освіти населення є підвищення рівня правової підготовки населення, насамперед 

учнівської та студентської молоді, громадян, які перебувають на державній службі, обрані народними депутатами України, депутатами 

місцевих рад, викладачів правових дисциплін та журналістів, які висвітлюють правову тематику; 

створення належних умов для  набуття громадянами знань про свої права, свободи і обов'язки; формування високої правосвідомості і правової культури 

окремих громадян та всього суспільства.

Одним із найболючіших питань сьогодення залишається корупція. Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» визначено, що корупція це - використання особою, зазначеною в частині  першій статті  4  цього  Закону,  наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей  з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної  вигоди особі, зазначеній в частині першій статті 4 цього Закону,  або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей.

Головним стимулом до корупції є можливість отримання економічного прибутку, пов’язаного з використанням владних повноважень, а головним стримуючим чинником є ризик викриття і покарання. Згідно Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» за корупційне правопорушення передбачено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність. Найнебезпечніші форми корупції кваліфікуються як кримінальні злочини. В наш час рівень правової культури і правосвідомості в Україні надзвичайно низький. Більшість громадян не знають правового механізму захисту своїх прав, а інша частина взагалі не обізнана з ними. Проте, саме суспільство є істотним елементом в справі боротьби з корупцією. Мета правової освіти населення полягає не лише в пробудженні правосвідомості суспільства, але в змінах, які спричинять таке пробудження.

Дієвим засобом, у боротьбі з корупцією є консультації, що надаються громадянам через мережу правових громадських приймалень, роз’яснення щодо антикорупційного законодавства України з метою негативного ставлення до проявів корупції та виявлення факторів, що їм сприяють.

Недостатня правова обізнаність громадян досить часто є причиною порушень їхніх основних прав і свобод у повсякденному житті, серйозною перепоною реалізації ними конституційно закріплених норм. Таке становище зумовлює необхідність всебічного роз’яснення основ правових актів, утвердження їх у свідомості громадян, перетворення на переконання і втілення в практику повсякденної поведінки.

При Люботинському міському управлінні юстиції створено Громадську приймальню з надання безоплатної первинної правової допомоги: м. Люботин, вул. Радянська, 41. Графік роботи приймальні: щовівторка та щочетверга з 10.00 год. до 16.00 год. У громадській приймальні отримати первинну правову допомогу можуть також біженці та особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

Запрошуємо до взаємодії та співпраці всіх заінтересованих осіб.

Начальник Люботинського

міського управління юстиції  

Ю. Константінов     

Основними завданнями Національної програми правової освіти населення є підвищення рівня правової підготовки населення, насамперед 

учнівської та студентської молоді, громадян, які перебувають на державній службі, обрані народними депутатами України, депутатами 

місцевих рад, викладачів правових дисциплін та журналістів, які висвітлюють правову тематику; 

створення належних умов для  набуття громадянами знань про свої права, свободи і обов'язки; формування високої правосвідомості і правової культури 

окремих громадян та всього суспільства.

Одним із найболючіших питань сьогодення залишається корупція. Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» визначено, що корупція це - використання особою, зазначеною в частині  першій статті  4  цього  Закону,  наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей  з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної  вигоди особі, зазначеній в частині першій статті 4 цього Закону,  або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей.

Головним стимулом до корупції є можливість отримання економічного прибутку, пов’язаного з використанням владних повноважень, а головним стримуючим чинником є ризик викриття і покарання. Згідно Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» за корупційне правопорушення передбачено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність. Найнебезпечніші форми корупції кваліфікуються як кримінальні злочини. В наш час рівень правової культури і правосвідомості в Україні надзвичайно низький. Більшість громадян не знають правового механізму захисту своїх прав, а інша частина взагалі не обізнана з ними. Проте, саме суспільство є істотним елементом в справі боротьби з корупцією. Мета правової освіти населення полягає не лише в пробудженні правосвідомості суспільства, але в змінах, які спричинять таке пробудження.

Дієвим засобом, у боротьбі з корупцією є консультації, що надаються громадянам через мережу правових громадських приймалень, роз’яснення щодо антикорупційного законодавства України з метою негативного ставлення до проявів корупції та виявлення факторів, що їм сприяють.

Недостатня правова обізнаність громадян досить часто є причиною порушень їхніх основних прав і свобод у повсякденному житті, серйозною перепоною реалізації ними конституційно закріплених норм. Таке становище зумовлює необхідність всебічного роз’яснення основ правових актів, утвердження їх у свідомості громадян, перетворення на переконання і втілення в практику повсякденної поведінки.

При Люботинському міському управлінні юстиції створено Громадську приймальню з надання безоплатної первинної правової допомоги: м. Люботин, вул. Радянська, 41. Графік роботи приймальні: щовівторка та щочетверга з 10.00 год. до 16.00 год. У громадській приймальні отримати первинну правову допомогу можуть також біженці та особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

Запрошуємо до взаємодії та співпраці всіх заінтересованих осіб.

Начальник Люботинського

міського управління юстиції  

Ю. Константінов     

    Корупція (походить від латинського corruptio) - означає псування, розбещування, підкуп. VІІІ Конгрес ООН (1990) протидію корупції визнав одним із стратегічним напрямів запобігання організованій злочинності. Міжнародне співтовариство вважає корупцію однією з основних політичних проблем сучасного суспільства. Незаперечним фактом на сьогодні є те, що таке явище як корупція перестає бути проблемою окремо взятої країни. Воно з кожним роком набуває транснаціонального масштабу, створює загрозу стабільності й безпеці громадянського суспільства, руйнує етичні цінності та уявлення населення про справедливість.

    Протидія цьому злочинному явищу вимагає належного законодавчого забезпечення, тобто запровадження дієвого комплексу нормативно-правових положень, що регулюють механізми запобігання корупції та посилення відповідальності осіб, винних у вчиненні корупційних діянь.

Однією з найбільш вагомих подій в історії сучасних міжнародно-правових відносин у сфері запобігання та протидії корупції є підписання міжнародною спільнотою 9 грудня 2003 року в м. Меріда (Мексика) Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції – найбільш змістовного міжнародного акту, спрямованого на попередження та боротьбу з корупцією, як у світовому так і у національному масштабі.

       В основу згаданої Конвенції органічно покладено дві ключові засади: заходи щодо запобігання корупції та боротьба із цим явищем.

Зазначена Конвенція містить 71 статтю та визначає ключові засади здійснення державами-учасницями політики у сфері запобігання та протидії корупції, а саме: запровадження органу або органів із запобігання та протидії корупції (стаття 6), оптимізацію функціонування публічного та приватного сектору (статті 7 та 12), запровадження кодексів поведінки державних посадових осіб (стаття 8), забезпечення доступу громадськості до процесів протидії корупції (стаття 13), впорядкування сфери державних закупівель й управління державними фінансами (стаття 9) та ін.

      У статті 20 Конвенції ООН проти корупції наголошено на тому, що за умови дотримання своєї Конституції та основоположних принципів правової системи кожна Держава-учасниця розглядає можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочином умисне незаконне збагачення, тобто значне збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи і які вона не може раціонально обґрунтувати.

      Слід звернути увагу на те, що в даний час у ряді країн вживаються ефективні заходи, як нормотворчого, так і організаційного характеру, щодо приведення національного законодавства країни у відповідність до вимог Конвенції ООН проти корупції.

     Для прикладу можна навести оновлену "антикорупційну" законодавчу базу Російської Федерації, де схвалено "антикорупційний" пакет Законів Російської Федерації, а саме: Федеральний Закон "Про протидію корупції", Федеральний Закон "Про внесення змін у деякі законодавчі акти Російської Федерації у зв’язку з ратифікацією Конвенції ООН проти корупції та Конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією у контексті кримінального права» та Федеральний Закон «Про внесення змін у деякі законодавчі акти Російської Федерації у зв’язку з прийняттям Федерального Закону «Про протидію корупції».

     Що стосується нашої країни, слід зазначити, що з моменту підписання Україною Конвенції ООН проти корупції (Україна ратифікувала цей міжнародний акт Законом України "Про ратифікацію Конвенції ООН проти корупції" від 18 жовтня 2006 року) імплементація її положень в національне законодавство стало одним із пріоритетних завдань сьогодення. 

Начальник Люботинського

міського управління юстиції

Ю. Константінов

Люботинське міське управління юстиції повідомляє

31 жовтня 2013 р. за телефонним номером 741-02-00 з 10⁰⁰ до 11⁰⁰ працюватиме пряма телефонна лінія, за якою до начальника Люботинського міського управління юстиції можуть звернутись громадяни із заявами, скаргами, пропозиціями та ін., щодо роботи міського управління юстиції та підпорядкованих підрозділів.

При Люботинському міському управлінні юстиції працює Громадська приймальня з надання безоплатної первинної правової допомоги.

Графік роботи: щовівторка та щочетверга з 10-16 год. за адресою: м. Люботин, вул. Радянська, 41.

В Громадській приймальні також можна отримати правову допомогу для біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

Оподаткування спадщини отриманої фізичною особою - нерезидентом від фізичної особи – резидента

Об’єкти спадщини оподатковуються за ставками, визначеними в п.167.1 ст.167 ПКУ, для будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента (пп.174.2.3 п.174.2 ст.174 Кодексу).

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у п.167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за  цивільно-правовими договорами (п.167.1 ст.167 Кодексу).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм п.164.6 ст.164 Кодексу щодо доходів, зазначених в абзаці. першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Підпунктом 174.3 ст.174 ПКУ передбачено, що особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню і зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців - нерезидентів, які зобов’язані сплатити податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини.

Враховуючи вищевикладене, фізична особа - нерезидент, яка отримала спадщину (подарунок) від фізичної особи – резидента, зобов’язана сплатити податок на доходи фізичних осіб до нотаріального оформлення успадкованого (подарованого) об’єкта, за ставкою 15% та/або 17% в залежності від розміру бази оподаткування в календарному місяці.

 

 

Державний нотаріус Другої державної

нотаріальної контори Харківського району

Харківської області Радіонова Т.І.

                                              Оприлюднення інформації розпорядниками

На виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації» Люботинським міським управлінням юстиції проводяться заходи з метою доведення до відома громадян вимог цього Закону, в ході яких проводяться лекційні виступи та бесіди в трудових колективах, здійснюються публікації в засобах масової інформації.

Міським управлінням юстиції створено умови для доступу до публічної інформації для осіб з обмеженими фізичними можливостями, шляхом встановлення кнопки виклику працівників.

До уваги читачів пропонується ознайомлення з положенням статті 15 Закону, яке дасть можливість дізнатися про оприлюднення інформації розпорядниками.

Що зобов'язані розпорядники інформації оприлюднювати? Це: - інформацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо); нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності; перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення; порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень розпорядників інформації, дій чи бездіяльності; інформацію про систему обліку, види інформації, яку зберігає розпорядник; інформацію про механізми чи процедури, за допомогою яких громадськість може представляти свої інтереси або в інший спосіб впливати на реалізацію повноважень розпорядника інформації; плани проведення та порядок денний своїх відкритих засідань; розташування місць, де надаються необхідні запитувачам форми і бланки установи; загальні правила роботи установи, правила внутрішнього трудового розпорядку; звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інформацію; інформацію про діяльність суб'єктів владних повноважень, а саме про: їхні місце-знаходження, поштову адресу, номери засобів зв'язку, адреси офіційного веб-сайту та електронної пошти; прізвище, ім'я та по батькові, службові номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти керівника органу та його заступників, а також керівників структурних та регіональних підрозділів, основні функції структурних та регіональних підрозділів, крім випадків, коли ці відомості належать до інформації з обмеженим доступом; розклад роботи та графік прийому громадян; вакансії, порядок та умови проходження конкурсу на заміщення вакантних посад; перелік та умови надання послуг, форми і зразки документів, необхідних для надання послуг, правила їх оформлення; перелік і службові номери засобів зв'язку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, та їх керівників, крім підприємств, установ та організацій, створених з метою конспірації, оперативно-розшукової або контррозвідувальної діяльності; порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, їх дій чи бездіяльності; систему обліку, види інформації, якою володіє суб'єкт владних повноважень; іншу інформацію про діяльність суб'єктів владних повноважень, порядок обов'язкового оприлюднення якої встановлений законом.

Інформація, передбачена частиною першою цієї статті 15 цього Закону, підлягає обов'язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації. Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Невідкладному оприлюдненню підлягає будь-яка інформація про факти, що загрожують життю, здоров'ю та (або) майну осіб, і про заходи, які застосовуються у зв'язку з цим.

Начальник Люботинського міського управління юстиції Ю.Константінов      

Порядок скасування довіреності.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення.Щоб реалізувати своє право на скасування нотаріально посвідченої довіреності, фізичній особі необхідно звернутись до нотаріуса із заявою про скасування довіреності, а також повідомити про скасування довіреності представника та третіх осіб, для представництва перед якими вона була видана. Скасування довіреності тягне за собою припинення повноважень представника. У зв'язку з цим у особи, яку представляють, і її правонаступників виникає низка обов'язків. Згідно з ч. 2 ст. 249 ЦКУ особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Вказаний обов'язок вона може виконати самостійно або доручити його виконання іншій особі, зокрема, нотаріусу, який скасував довіреність за заявою. Згідно ст. 249 ЦКУ, момент скасування довіреності та момент втрати нею чинності для представника та третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність, не збігаються. Так, нотаріально посвідчена довіреність є скасованою з моменту подання особою нотаріусу відповідної заяви та вчинення нотаріусом на її підстави перелічених вище дій.При цьому відповідно до ч. 4 ст. 249 ЦКУ права та обов'язки щодо третіх осіб, які виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

Посвідчені нотаріусами довіреності, а також передоручення за ними, припинення їх дії підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей у порядку, установленому Положенням про Єдиний реєстр довіреностей, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.12.2006 № 111/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.12.2006 за № 1378/13252.

Завідувач Другою державною нотаріальною

конторою Харківського району Харківської області Н.В.Омельницька

                                         Визначення ім’я дитині при державній реєстрації народження

Як передбачено статтею 144 Сімейного кодексу України, батьки зобов’язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від для народження дитини зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно статті 146 Сімейного кодексу України ім’я дитини визначається за згодою батьків.

Ім’я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, і у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір’ю дитини.

Дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає зі звичаю національної меншини, до якої належить мати і ( або) батько.

При державній реєстрації народження в органі державної реєстрації актів цивільного стану батьки мають право присвоїти своїй дитині будь-яке ім’я, навіть якщо воно відсутнє в словнику- довіднику “ Власні імена людей”, або ж якщо вони бажають присвоїти ім’я, відмінне від словникового варіанту написання імені українською мовою, про що робиться відмітка у графі “ Для відміток” актового запису про народження.

Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Вибираючи ім’я дитині, батьки слідкують також за його милозвучністю у поєднанні з прізвищем та ім’ям батька.

Найбільш популярні імена, якими називали дітей в місті Люботині в першому півріччі 2013 року є - Артем ( Артьом), Михайло, Максим, Ярослав, Тимур, Катерина,Марія, Анастасія, Олександра, Поліна, Єлизавета, Анна, Вікторія, серед рідковживаних імен зустрічалися такі, як — Емір, Люк, Гліб, Назар, Марк, Матвій, Азарій, Любомир, Всеволод, Єсенія, Ліна, Віталіна, Анжеліка, Євангеліна, Віолетта, Аліса, Кіра, Мирослава, Ельвіра.

Вважається, що ім’я дитини впливає на її подальшу долю та є оберегом, супутником життя людини.

 

Начальник відділу ДРАЦС Люботинського міського управління юстиції

Н.І.Пушкарська

Нарахування заборгованості по аліментам, боржникам, що не мають офіційного місця роботи та взагалі не працюють. 

Порядок стягнення аліментів визначений ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».  Більшість питань виникає з приводу нарахування заборгованості по аліментам, у разі якщо боржник не працює.

ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Відповідно до ст. 195 Сімейного Кодексу України «Визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу)», заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.

Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує.

Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а уразі спору – судом.

Начальник відділу державної виконавчої служби

Люботинського міського управління юстиції

Харківської області Іськів Я.В.

    Правова освіта населення як засіб боротьби з корупцією

Основними завданнями Національної програми правової освіти населення є підвищення рівня правової підготовки населення, насамперед учнівської та студентської молоді, громадян, які перебувають на державній службі, обрані народними депутатами України, депутатами
місцевих рад, викладачів правових дисциплін та журналістів, які висвітлюють правову тематику;
створення належних умов для набуття громадянами знань про свої права, свободи і обов'язки; формування високої правосвідомості і правової культури окремих громадян та всього суспільства.

Одним із найболючіших питань сьогодення залишається корупція. Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» визначено, що корупція це - використання особою, зазначеною в частині першій статті 4 цього Закону, наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в частині першій статті 4 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей.

Головним стимулом до корупції є можливість отримання економічного прибутку, пов’язаного з використанням владних повноважень, а головним стримуючим чинником є ризик викриття і покарання. Згідно Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» за корупційне правопорушення передбачено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність. Найнебезпечніші форми корупції кваліфікуються як кримінальні злочини. В наш час рівень правової культури і правосвідомості в Україні надзвичайно низький. Більшість громадян не знають правового механізму захисту своїх прав, а інша частина взагалі не обізнана з ними. Проте, саме суспільство є істотним елементом в справі боротьби з корупцією. Мета правової освіти населення полягає не лише в пробудженні правосвідомості суспільства, але в змінах, які спричинять таке пробудження.

Дієвим засобом, у боротьбі з корупцією є консультації, що надаються громадянам через мережу правових громадських приймалень, роз’яснення щодо антикорупційного законодавства України з метою негативного ставлення до проявів корупції та виявлення факторів, що їм сприяють.

Недостатня правова обізнаність громадян досить часто є причиною порушень їхніх основних прав і свобод у повсякденному житті, серйозною перепоною реалізації ними конституційно закріплених норм. Таке становище зумовлює необхідність всебічного роз’яснення основ правових актів, утвердження їх у свідомості громадян, перетворення на переконання і втілення в практику повсякденної поведінки.

При Люботинському міському управлінні юстиції створено Громадську приймальню з надання безоплатної первинної правової допомоги: м. Люботин, вул. Радянська, 41. Графік роботи приймальні: щовівторка та щочетверга з 10.00 год. до 16.00 год.

Запрошуємо до взаємодії та співпраці всіх заінтересованих осіб.

Начальник Люботинського

міського управління юстиції Ю. Константінов

Зміни у чинному законодавстві з питань надання водних об’єктів в оренду

( інформація Харківського обласного управління водних ресурсів)

Участь громадськості в заходах щодо запобігання і протидії корупції

Боротьба з корупцією являється важливим чинником на шляху демократизації суспільства та побудови правової держави. Але це не тільки справа уповноважених державних органів, а й кожного громадянина. Законодавством України передбачено, що громадськість може приймати участь в заходах щодо запобігання і протидії корупції. У статті 18 Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» визначено, що об'єднання громадян, їх члени або уповноважені представники, а також окремі громадяни в діяльності щодо запобігання, виявлення і протидії корупційним правопорушенням (крім випадків, коли це віднесено законом до виключної компетенції спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції) мають право:

повідомляти про виявлені факти вчинення корупційних правопорушень спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції, іншим органам, зазначеним у статті 5 цього Закону, керівництву та колективу підприємства, установи чи організації, в яких були вчинені ці правопорушення, а також громадськості; запитувати та одержувати від органів державної влади та органів місцевого самоврядування в обсягах та порядку, не заборонених законом, інформацію про діяльність щодо запобігання і протидії корупції; проводити, замовляти проведення громадської антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, подавати за результатами експертизи пропозиції до відповідних органів державної влади; брати участь у парламентських слуханнях та інших заходах з питань запобігання і протидії корупції; вносити пропозиції суб'єктам права законодавчої ініціативи щодо вдосконалення законодавчого регулювання відносин, що виникають у сфері запобігання і протидії корупції; проводити, замовляти проведення досліджень, у тому числі наукових, соціологічних тощо, з питань запобігання і протидії корупції; проводити заходи щодо інформування населення з питань запобігання і протидії корупції; здійснювати громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання і протидії корупції, з використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать законодавству.
 Об'єднанню громадян, фізичній, юридичній особі не може бути відмовлено в наданні інформації стосовно компетенції суб'єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції, а також основних напрямів їх діяльності.

Законопроекти та проекти інших нормативно-правових актів, що передбачають надання пільг, переваг окремим суб'єктам господарювання, а також делегування повноважень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, з метою їх громадського обговорення розміщуються на офіційних веб-сайтах органів державної влади, органів місцевого самоврядування невідкладно, але не пізніше дня, наступного за днем їх внесення належним суб'єктом до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування узагальнюють результати громадського обговорення законопроектів та проектів інших нормативно-правових актів, та оприлюднюють їх у засобах масової інформації.

Начальник Люботинського

міського управління юстиції   

                                                          Ю.Л. Константінов

                  Біженці та особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту

Питання, пов'язані з біженцями та особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту, регулюються Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», іншими нормативно-правовими актами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
            Біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань. Особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання. Особи, які потребують тимчасового захисту, - іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території країни, що має спільний кордон з Україною, які масово вимушені шукати захисту в Україні внаслідок зовнішньої агресії, іноземної окупації, громадянської війни, зіткнень на етнічній основі, природних чи техногенних катастроф або інших подій, що порушують громадський порядок у певній частині або на всій території країни походження.
            Посвідчення біженця - паспортний документ, що посвідчує особу його власника та підтверджує факт визнання його біженцем в Україні і є дійсним для реалізації прав та виконання обов'язків, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Отримати безоплатну первинну правову допомогу біженцям та особам, які потребують додаткового або тимчасового захисту можна у Громадській приймальні з надання безоплатної первинної правової допомоги при Люботинському міському управлінні юстиції Харківської області за адресою: м. Люботин, вул. Радянська, 41. Графік роботи: щовівторка та щочетверга з 10.00 год. до 16.00 год.

Начальник Люботинського

міського управління юстиції                                                                     Ю. Константінов     

                                          Безоплатна вторинна правова допомога 

Законом України «Про безоплатну правову допомогу» визначено, що безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.

Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг:

- захист від обвинувачення;

- здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

- складення документів процесуального характеру.

Право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають такі категорії осіб:

1) особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо середньомісячний сукупний дохід їхньої сім'ї нижчий суми прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону;

2) діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, безпритульні діти, діти, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім'ї, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону;

3) особи, до яких застосовано адміністративне затримання, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону;

4) особи, до яких застосовано адміністративний арешт, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону;

5) підозрювані у вчиненні злочину особи, які затримані органами дізнання та слідства, - на правову послугу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 13 цього Закону;

6) особи, до яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, - на правову послугу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 13 цього Закону. Така допомога надається протягом 72 годин з моменту затримання. У разі якщо суд прийняв рішення про тримання особи під вартою, безоплатна правова допомога надається, якщо така особа належить до однієї з категорій осіб, зазначених у пунктах 1 і 2 частини першої цієї статті;

7) особи, у справах яких відповідно до положень Кримінально-процесуального кодексу України участь захисника є обов'язковою, - на правову послугу, передбачену пунктами 1 і 3 частини другої статті 13 цього Закону;

8) особи, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців", - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону, до моменту прийняття рішення про надання статусу біженця та у разі, якщо особа оскаржує рішення щодо статусу біженця;

9) ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань, - на правові послуги, передбачені пунктами 1 - 3 частини другої статті 13 цього Закону, стосовно питань, пов'язаних з їх соціальним захистом;

10) особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, протягом розгляду справи в суді;

11) особи, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, протягом розгляду справи в суді;

12) особи, реабілітовані відповідно до законодавства України, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, стосовно питань, пов'язаних з реабілітацією.

Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають громадяни держав, з якими Україна уклала відповідні міжнародні договори про правову допомогу, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також іноземці та особи без громадянства відповідно до міжнародних договорів, учасником яких є Україна, якщо такі договори зобов'язують держав-учасниць надавати певним категоріям осіб безоплатну правову допомогу.

Суб'єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є:

1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;

2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом;

3) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору.

Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги утворюються Міністерством юстиції України при головних управліннях юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Харківський обласний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, розташований за адресою:

вул. Полтавський шлях, 9, м. Харків, 61052

електронна пошта: office.kharkiv@legalaid.gov.ua, єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги 0-800-213103.

Функціонування єдиного телефонного номера передбачає переадресацію вхідного дзвінка до відповідного центру автоматично. У разі тимчасової неможливості прийняти відповідним центром телефонний дзвінок (лінії зв’язку тимчасово недоступні) система автоматично переадресує вхідний дзвінок до найближчого сусіднього центру. Дзвінок на номер 0-800-213103 є безкоштовним для абонентів фіксованого зв’язку України. Для абонентів мобільного зв’язку дзвінок платний, і його вартість визначається тарифами відповідного оператора. Дзвінки неможливі з таксофонів та з-за кордону.

На сайті Головного управління юстиції у Харківській області можна знайти інформацію щодо реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом та на тимчасовій основі на підставі договору у Харківській області:

http://justic.kh.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=496&Itemid=106

Більш детальну інформацію можна отримати у Громадській приймальні з надання безоплатної первинної правової допомоги при Люботинському міському управлінні юстиції Харківської області за адресою: м. Люботин, вул. Радянська, 41. Графік роботи: щовівторка та щочетверга з 10.00 год. до 16.00 год.

Начальник Люботинського

міського управління юстиції                                                                     Ю. Константінов      

Адміністративні послуги та порядок їх надання

Закон України "Про адміністративні послуги" від 06.09.2012 № 5203-VI;

Про затвердження переліків платних адміністративних послуг, які надаються Міністерством юстиції, Державною реєстраційною службою та структурними підрозділами територіальних органів Міністерства юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Державної реєстраційної служби

АДМІНІСТРАТИВНІ ПОСЛУГИ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ 

ПРОСТАВЛЕННЯ АПОСТИЛЯ НА ОФІЦІЙНИХ ДОКУМЕНТАХ

Завантажити документ: admin_posl_ta_porad_nadan.doc [105 Kb] (cкачувань: 23)

Вимоги до пунктів прийому та розбирання транспортних засобів 
Завантажити документ: vimogi-do-punk-priy-rozbirannya-tz.doc [32 Kb] (cкачувань: 24)
 

    Кабінет Міністрів України переніс строки застосування постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 року № 231 «Деякі питання проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства».  Таким чином, Уряд відтермінував застосування нових правил оцінки на три місяці та дозволив використовувати вже отримані громадянами звіти про оцінку, протягом строку, на який вони видані, але не більше шести місяців.

   Міністерство юстиції України підготувало нові «покращення» для українців. Зокрема, Мін'юст наказом від 21.05.2012 р. №766/5 вніс до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України зміни, відповідно до яких:

• нотаріус посвідчує договори відчуження нерухомого майна за наявності оціночної вартості такого майна, яка визначена суб'єктом оціночної діяльності – суб'єктом господарювання приватної форми власності, виключним видом діяльності якого є оцінка для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів;
• проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренції покупців у процесі продажу, або в разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін;
• нотаріус посвідчує договір відчуження рухомого майна, у тому числі транспортних засобів, за наявності оціночної вартості такого рухомого майна, визначеної суб'єктом оціночної діяльності за напрямом для цілей оподаткування.

    Загальним нововведенням є те, що суб'єкт оціночної діяльності має бути зареєстрований як суб'єкт господарювання приватної власності і здійснювати діяльність виключно як оцінку «для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства». Крім того, цей суб'єкт повинен отримати сертифікат суб'єкта оціночної діяльності за напрямом оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, а інформація про нього має бути внесена до Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності за напрямом оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства.

    Якщо оцінники крім оцінки займатимуться будь-якою іншою діяльністю, вони не зможуть отримати дозвіл на здійснення такого виду діяльності, як оцінка в цілях оподаткування, нарахування та сплати інших обов'язкових платежів.

    При укладенні договору купівлі-продажу нерухомості обов'язок зі сплати податку покладається на продавця. Відповідно до положення Податкового кодексу України ставка податку становить 5% бази оподаткування. Тобто 5% мають бути утримані та сплачені до державного бюджету виходячи з вартості, зазначеної в договорі купівлі-продажу.

   При продажу нерухомості ціна визначається за домовленістю сторін. Але вона не може бути нижчою за оцінку, яку до недавнього часу давало бюро технічної інвентаризації (БТІ). Тобто податок утримується з тієї суми, на яку БТІ оцінило нерухомість.

Сьогодні Міністерство юстиції України обмежило повноваження БТІ щодо оцінки майна та надало такі функції суб'єкту оціночної діяльності. Покищо Фонд держмайна визначив небагато організацій, які отримали дозвіл на оцінку майна по всій Україні. Нотаріус же не зможе посвідчити договір без визначення оціночної вартості суб'єктом оціночної діяльності.

   Позитивним аспектом є те, що відповідно до положень ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

                                                                           Державний нотаріус Другої

                                                                           державної нотаріальної контори

                                                                           Харківського району Харківської області

                                                                           Радіонова Т.І.

Завідувач Другою державною нотаріальною конторою

Харківського району Харківської області

Н.В.Омельницька

  Доводимо до відома громадян, що набрав чинності Наказ зареєстрований 19 березня 2013 року № 95 МІНІСТЕРСТВА РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ, БУДІВНИЦТВА ТА ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ "Про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж"

Завантажити документ: mnsterstvo-regonalnogo-rozvitku.rar [15.91 Kb] (cкачувань: 54)

Алгоритм захисту прав споживачів

  Відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів» (далі – Закон) споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

          Продавцем є суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.

       Статтею 4 Закону визначено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:

         - захист своїх прав державою;

         - належну якість продукції та обслуговування;

         - безпеку продукції;

         - необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);

         - відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону;

         - звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав;

         - об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).        

У разі, якщо споживач вважає, що його права та законні інтереси порушені він має право на їх захист у визначеному законом порядку.         

         Нижче наведені поради споживачам, щодо алгоритму дій у випадку порушення їхніх прав.

    По-перше: незалежно від місця та способу придбання (замовлення) товарів, робіт, послуг споживач має право на одержання документів, що підтверджують факт їх придбання. Слід неухильно пам’ятати це про правило та завжди вимагати у продавця видачу зазначених документів.

      Це можуть бути договори, квитанції, чеки, жетони, акти виконаних робіт, свідоцтва суб’єктів підприємницької діяльності, правила, наприклад, правила страхової діяльності, рекламні обіцянки в газетах, буклетах, фотографії, відеокадри, запис на диктофоні, медичні документи, рецепти і т.п.

        По-друге: негайно після виявлення факту порушення своїх споживчих прав необхідно звернутися до продавця із письмовою заявою-претензією з вимогою щодо відновлення права. Претензія складається в двох примірниках в довільній формі і адресується продавцю (керівнику юридичної особи, фізичній особі-підприємцю). Ви також маєте можливість скористатися готовим бланком претензії, за наявності її у продавця.

    Важливо отримати на другому примірнику претензії відмітку про її отримання продавцем (із зазначенням дати, прізвища і посади особи, яка прийняла претензію, її підписом, печаткою юридичної особи, фізичної особи-підприємця).

       У випадку ухилення продавця від прийняття або реєстрації претензії слід направити її засобами поштового зв’язку на юридичну адресу продавця з описом вкладеної кореспонденції та повідомленням про вручення.

       Якщо ваша претензія не була прийнята та/або розглянута, на неї не була надана відповідь або відповідь виявилася негативною, необґрунтованою та незаконною, а проведені переговори з керівництвом закладу не призвели до задоволення ваших законних вимог, необхідно звертатися до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (далі – Інспекція), яка входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

         Територіальні органи Інспекції є в усіх адміністративно-територіальних одиницях України. Вимоги до звернення в Інспекцію регулюються положеннями Закону України «Про звернення громадян».  

         У випадку якщо результати звернення до Інспекції не дали бажаного результату, споживач має право за захистом своїх порушених прав звернутися до судових органів. Таке право споживача визначено у статті 3 Цивільного-процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

         За відсутності спеціальних знань та навичок для підготовки позовної заяви до суду рекомендовано звернутися до адвоката або іншого фахівця у галузі права.

         Згідно зі статтею 22 Закону споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. При цьому, відповідно до правил підсудності, визначених у статті 110 зазначеного Кодексу позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

         По-третє: під час підготовки будь-яких документів, що стосуються захисту прав споживача використовуйте інформацію, наведену у «Куточку споживача», що має бути розміщена в усіх, без виключення закладах торгівлі та послуг.

         По-четверте: відповідно до статті 4 Закону споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

         Моральна шкода, згідно із положеннями статті 23 Цивільного кодексу України  полягає у:

         - фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

    - душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

    - душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

       - приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи.

         Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

         Вимогу про відшкодування моральної шкоди може бути заявлено як під час підготовки претензії так і в позовній заяві у разі звернення до суду.

         Зазначені поради є запорукою успіху у відстоюванні споживчих прав громадян. 

Громадська приймальня

Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області

     Одним із пріоритетних завдань Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області (далі-Інспекція) є забезпечення всебічного розгляду звернень громадян, виконання Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про звернення громадян».

     З метою створення належних умов для набуття громадянами обсягу правових знань та навичок у їх застосуванні, надання безоплатних консультацій особам, які потребують соціального захисту та підтримки, необхідних для прийняття рішень Наказом № 46 від 19.03.12 р. «Про громадську приймальню» в Інспекції створена громадська приймальня та призначена відповідальна особа.

м. Харків, вул. Сумська, 45

(вхід в арку між будинками 45 та 47)

Телефон "Горячої лінії": 700-39-67

Графік роботи грамодської приймальні

 Харківською міжрайонною прокуратурою області з початку року проведено ряд перевірок у діяльності Харківського РВ ГУМВС України (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) Харківської області.

  Перевірками встановлено чисельні порушень вимог Законів України «Про міліцію», Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також інших нормативно - правових актів, у тому числі щодо захисту конституційних прав громадян при триманні в кімнатах для затриманих та доставлених чергових частин Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області.

  Зокрема перевіркою встановлені порушення вимог при застосуванні адміністративного доставлення та затримання громадян, законності їх тримання в органах внутрішніх справ, конституційних прав затриманих, ув'язнених та засуджених, забезпечення матеріально-побутових та медико-санітарних умов їх тримання в спеціальних установах органів внутрішніх справ.

  Вивченням справ про вчинення адміністративного правопорушення виявлено не дотримання вимог чинного законодавства. Оскільки складені працівниками Харківського РВ протоколи про адмін правопорушення не містять даних щодо інформування близьких та родичів затриманих осіб, у деяких протоколах зазначено лише відомості щодо відмови правопорушника від повідомлення, хоча у відповідності з вказаною статтею КУпАП повідомлення близьких та родичів затриманого є обов'язковим навіть у разі його відмови.

  Згідно з вимогами ст. 260 КУпАП порядок адміністративного затримання, особистого огляду, огляду речей і їх вилучення визначається цим Кодексом України про адміністративні правопорушення.

  З метою виконання рішень суду службові особи Харківського РВ здійснювали затримання ряду громадян на підставі кримінального процесуального кодексу України та складали відповідні протоколи про затримання особи, начебто підозрюваної у вчиненні злочину, не користуючись при цьому вимогами Кодексу       України про адміністративні правопорушення яким передбачено адмін затримання осіб, що вчинили правопорушення.

   Крім того під час проведення особисто огляду затриманих осіб, їх речей, також встановлені непоодинокі порушення.

   Так, міліціонерами під час огляду речей затриманих осіб, не вказувались підстави проведення вказаної процесуальної дії.

   Крім того, у складених міліціонерами протоколах понятим, замість прав та обов'язків якими вони наділені Кодексом про адмін правопорушення роз'яснялись права та обов'язки передбачені Кримінально - процесуальним кодексом України, який на час проведення процесуальної дії втратив чинність більше ніж півроку тому.

  Також, в ході проведення обстеження кімнат для затриманих та доставлених чергової частини Харківського РВ встановлено невідповідність зазначених приміщень яким передбачено, що у кожній черговій частині ОВС обладнується не менше трьох кімнат для затриманих та доставлених, однак у порушення вимог інструкції з діяльності чергових частин у Харківському РВ наявні та працюють лише 2 кімнати для затриманих та доставлених.

Аналогічне порушення встановлено в діяльності Люботинського ВМ Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області та Липецького ВМ, в яких наявні та працюють по 1 кімнаті для затриманих та доставлених чергових частин.

   Проведеною перевіркою встановлено порушення вимог існуючої Інструкції в діяльності КЗД Люботинського ВМ Харківського РВ.

   Оглядом кімнати для затриманих та доставлених Люботинського ВМ встановлені порушення, щодо наявності обмеження куту відчинення дверей кімнати для затриманих та доставлених, відсутності у підлозі обмежувача, неналежної оглядовості та прозорості вічка дверей кімнати, що ускладнює огляд кімнати із зовні.

За результатами проведених перевірок Харківською міжрайонною прокуратурою керівництву ГУМВС України в Харківській області внесено подання про усунення виявлених під час перевірок порушень чинного законодавства та притягнення винних у допущенні вказаних недоліків посадових осіб Харківського РВ до дисциплінарної відповідальності.

Прокурор Харківської міжрайонної прокуратури

юрист 3 класу  В. Лисенко

     З метою забезпечення оперативного реагування на факти незаконного втручання у діяльність підприємств, установ, організацій та інших господарюючих суб'єктів з боку контролюючих та правоохоронних органів Харківською міжрайонною прокуратурою створено «гарячу лінію».

Телефони «гарячої лінії»:

372-40-53 заступник Харківського міжрайонного прокурора Хлистов Олександр Юрійович;

372-50-16 заступник Харківського міжрайонного прокурора Чирик Вячеслав Григорович;

372-50-10 прокурор Харківської міжрайонної прокуратури Соломка Юлія Валеріївиа.

Харківський міжрайонний

прокурор радник юстиції

Д. Маслій

    9 червня 2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації державної антикорупційної політики», яким внесені суттєві зміни у Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» та інші нормативно - правові акти.

Більше всього зміни стосуються Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».
    Зокрема, в абзаці 3 частини 1 ст. 1 Закону України «Про засади запобіганні і протидії корупції» значно розширено круг осіб, які вважаються близьким особами.

    На відміну від старої редакції згідно нового Закону до близьких осіб віднесено пасинка і падчерку, прадіда і прабабу, правнука і правнучку, опікуна і піклувальника, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням.

      Якщо у старій редакції Закону конфлікт інтересів визначався як -суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваження, наявність якої може вплинути на об’єктивність або упередженість прийняття рішення, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих службових повноважень, то зараз конфлікт інтересів – це суперечність між особистими майновими, немайновими інтересами особи чи близьких їй осіб та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об’єктивність або упередженість прийняття рішення, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих службових повноважень.

      Як видно, поняття конфлікт інтересів включає в себе і конфлікт близьких посадовій особі осіб.

    У новому Законі визначене нове поняття «суб’єкти  декларування». Ними є особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 4 Закону, які зобов’язані  подавати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру.

  З суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення виключені особи «рядового складу  органів та підрозділів  цивільного захисту» та «військовослужбовці строкової військової служби».

    Суб’єктами відповідальності визначені «посадові особи  юридичних осіб  публічного права, які не зазначені у п. 1 частини 1 ст. 4 Закону, хоч вони   не одержують заробітну плату  за рахунок державного чи місцевого бюджету. Раніше отримання такої зарплати було однією із умов відповідальності за корупційні правопорушення.

    З органів, які є спеціально уповноваженими суб’єктами у сфері протидії корупції виключені податкова міліція, військова служба правопорядку у Збройних Силах України  та підрозділи  внутрішньої безпеки митних органів.

Пункт 1 частини 1 ст.7 (стосується обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності) доповнений словами «або підприємницькою діяльністю».

    Змінами до Закону обмежена робота близьких осіб ( ст. 9 – обмеження щодо роботи близьких осіб), які працюють у районних центрах у сільській місцевості. Раніше цього не було.

      Змінами до Закону обмежена робота близьких осіб в галузі освіти, науки, культури, охорони здоров’я, фізичної культури та спорту, соціального захисту,  що працюють у державних  органах, органах влади  Автономної Республіки Крим  та органах місцевого самоврядування.

Багато змін внесено у ст. 11 Закону щодо спеціальної перевірки при прийомі на роботу, внесено зміни у ст. 12 Закону ( Фінансовий контроль). Зміною до ст. 14 Закону (урегулювання конфлікту інтересів) особи, зазначені у пункті 1 та підпунктах «а», «б» пункту 2 частини першої статті 4, зобов’язані у письмовій формі  повідомляти безпосередньо керівника про наявність конфлікту інтересів( раніше був тільки обов’язок повідомляти, а форма не була передбачена).

Цим законом внесені зміни, втому числі редакційні, у Кодекс законів про працю України, в закони України «Про міліцію», «Про прокуратуру», «Про Службу безпеки України», «Про нотаріат», «Про державну службу» та інші нормативно – правові акти.

    16 травня 2013 року прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення законодавства у відповідність з Кримінальним процесуальним  кодексом України», яким внесена  зміна у ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції».

    Абзац 1 частини 1 ст. 22 Закону  викладений у наступній редакції «особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень  на посаді в порядку,визначеному законом».

      У старій редакції йшла мова про  притягнення як обвинуваченого.

Начальник відділу державної реєстрації
актів цивільного стану Люботинського міського
управління юстиції у Харківській області

Пушкарська Н. І.

18 травня 2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією».

    Згідно з цим Законом всі корупційні правопорушення, пов'язані з отриманням неправомірної вигоди, віднесені до числа злочинів. Крім того, замінений термін "хабар" поняттям "неправомірна вигода".

    Із Кодексу України про адміністративні правопорушення  виключені статті 172-2 (порушення обмежень щодо  використання службового становища) і 172-3 (пропозиція або надання неправомірної вигоди).

    Закон передбачає криміналізацію всіх елементів активного і пасивного хабарництва, у тому числі обіцянку неправомірної вигоди, а також встановлення кримінальної відповідальності за прийняття пропозиції або обіцянки неправомірної вигоди.

    У Кримінальному кодексі України ст. 354 викладена у новій редакції і вона, серед іншого, передбачає відповідальність за підкуп працівника державного підприємства, установи чи організації, який не є  службовою особою. Це є новацію Кримінального кодексу. Стаття передбачає відповідальність у разі вчинення  злочину повторно або в групі осіб, відповідальність працівників підприємств, установ та організацій, що не є службовими особами, їх відповідальність за вчинення злочину повторно, в групі осіб чи поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди.

    Законодавець визначив поняття  неправомірної вигоди для відповідальності за цією статтею. Такою є грошові кошти  чи інше майно, переваги пільги, послуги, що перевищують 0,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, або нематеріальні активи, які пропонують,обіцяють, надають чи одержують без законних на те підстав.

     Кримінальна відповідальність за цією статтею передбачена від штрафу у розмірі  від 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян до позбавлення волі на строк до 3 років. 

    Цим Законом внесені зміни і у Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції».

зокрема, в ньому закріплене поняття  неправомірної вигоди, якою є грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав, більш чітко сформульовані умови відповідальності  посадових осіб та працівників юридичних осіб у разі одержання ними  неправомірної вигоди і фізичних осіб у разі одержання від них  посадовими особами неправомірної вигоди.                                      

В.о. начальника Люботинського міського

управління юстиції Харківської області

Н.І. Пушкарська