Права та обов'язки сторін у виконавчому провадженні
Автор: Lubotin   Додано: 12 жовтня 2015   Переглядів:819   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон). Запорукою своєчасного, повного та неупередженого виконання рішень, безумовно є ефективність дій державного виконавця, на якого покладається примусове виконання рішень, однак активна участь у виконавчому провадженні його сторін якими є стягувач та боржник, може активно сприяти виконанню завдань покладених на державного виконавця.

 

Так, відповідно до ст. 8 Закону стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом. За виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення. За іншими виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступають органи

Як відомо, усі законодавчі акти повинні ґрунтуватись на принципах, закріплених в Основному Законі України - Конституції. На виконання цього принципу законодавець за допомогою статті 6 Закону визначає гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні, які, перш за все, виражаються у тому, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Крім того, державний виконавець зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону.

 

Статтею 12 Закону визначено загальні права та обов'язки сторін виконавчого провадження, в якій зокрема передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом, оспорювати належність майна і результати його оцінки, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами.

 




 Державний захист осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції за Законом України «Про запобігання корупції»
Автор: Chekardina   Додано: 9 жовтня 2015   Переглядів:1026   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Державний захист осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції за Законом України «Про запобігання корупції»

 

Відповідно до статті 53 Закону України “Про запобігання корупції” особа, яка надає допомогу в запобіганні і протидії корупції (викривач), - особа, яка за наявності обґрунтованого переконання, що інформація є достовірною, повідомляє про порушення вимог цього Закону іншою особою.

Особи, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, перебувають під захистом держави. За наявності загрози життю, житлу, здоров’ю та майну осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, або їх близьких осіб, у зв’язку із здійсненим повідомленням про порушення вимог цього Закону, правоохоронними органами до них можуть бути застосовані правові, організаційно-технічні та інші спрямовані на захист від протиправних посягань заходи, передбачені Законом України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві".

 

Натисніть "Читати далі"

 

 

 

 




 ПРАВА БІЖЕНЦІВ В УКРАЇНІ
Автор: Chekardina   Додано: 2 жовтня 2015   Переглядів:945   Категорія - [Головна, Правова освіта населення, Переселенцям]
 

ПРАВА БІЖЕНЦІВ В УКРАЇНІ


Проблема захисту прав біженців є досить актуальною для багатьох держав світу, в тому числі, й для України, враховуючи необхідність вирішення питання відповідності національного законодавства міжнародно-правовим зобов’язанням України у сфері захисту прав біженців.
Для врегулювання зазначеного питання Україною спершу було надано згоду на обов’язковість Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців. Результатом законодавчої роботи за цим напрямом спочатку став прийнятий 24 грудня 1993 р. Закон України «Про біженців», а потім – прийнятий 21 червня 2001 р. новий Закон України «Про біженців», завдяки якому було загалом досягнуто відповідності норм українського національного законодавства міжнародно-правовим стандартам у сфері захисту прав біженців, передусім Конвенції про статус біженців 1951 р. та Протоколу щодо статусу біженців 1967р. 
10 січня 2002 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців». Відповідно до цього Закону Україна зобов’язалася виконувати вимоги зазначених міжнародно-правових актів.
Прийняття Конституції України також було важливим етапом у розвитку системи захисту прав біженців в Україні, оскільки вона містить положення, що гарантують іноземцям і особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, а отже і біженцям, рівність прав, свобод і обов’язків із громадянами України (стаття 26).
Наступним кроком на шляху до вдосконалення системи захисту прав біженців, шукачів притулку в Україні та інших вразливих категорій осіб стало прийняття 8 липня 2011 року Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», який замінив Закон України «Про біженців». Новий Закон, прийнятий з метою наближення до стандартів захисту ЄС, значно розширив коло осіб, яким надається захист в Україні, забезпечивши законодавче врегулювання проблеми додаткового (гуманітарного) та тимчасового захисту осіб, які не підпадають під ознаки біженця, але також потребують захисту.
Крім того, до переваг цього Закону можна віднести поліпшення захисту неповнолітніх дітей біженців, встановлення єдиної довідки про звернення за захистом в Україні та положення про видачу дозволу на проживання одночасно з визнанням статусу біженця.

Розділ III  Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»(далі – Закон) присвячений визначенню правового статусу іноземців чи осіб без громадянства, які звернулись до центрального  органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового  захисту, з заявою про  визнання  біженцем  або особою, яка потребує   додаткового   захисту, а також осіб, яких у встановленому порядку визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту.

Слід зауважити, що на етапі офіційного визнання осіб біженцями або особами, які потребують додаткового захисту розширюється коло їх прав та обов’язків.

Правовий статус таких осіб визначається статтею 14 Закону :
•    особи, яких визнано біженцями або особами, які потребують
додаткового захисту, користуються тими самими правами і свободами, а також мають такі самі обов'язки, як і громадяни України, крім випадків, установлених  Конституцією та законами України,  а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 
•    особи,   яких  визнано  біженцями  в  Україні,  вважаються
такими, які постійно проживають в Україні, з дня прийняття рішення про визнання їх біженцями;
•    особи,  яких  визнано особами,  які потребують додаткового
 захисту, вважаються такими, які безстроково на законних підставах перебувають на території України. 

     Особа,  яку визнано  біженцем  або  особою,  яка  потребує додаткового захисту, має рівні з громадянами України права на:    
- пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення території України, крім обмежень, встановлених законом; 
- працю; 
- провадження підприємницької  діяльності, не забороненої законом; 
- охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування; 
- відпочинок; 
- освіту; 
- свободу світогляду і віросповідання; 
- направлення індивідуальних чи колективних письмових звернень або особисте звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів;
- володіння, користування і розпорядження своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; 
- оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; 
- звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
- безоплатну правову допомогу в установленому порядку.                                
     Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту,  має рівні  з  громадянами  України  права  у шлюбних та сімейних відносинах.

     Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту,  має право на  одержання  грошової  допомоги, пенсії та інших видів соціального забезпечення в порядку, встановленому законодавством України,  та користування житлом, наданим у місці проживання.

     Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, користується іншими правами і свободами, передбаченими Конституцією та законами України.

     Разом з тим, поруч з правами завжди існують обов’язки. 
Так, особа,  яку визнано  біженцем  або  особою,  яка  потребує додаткового захисту, зобов'язана: 
     повідомляти  протягом  десяти  робочих днів центральний орган виконавчої  влади,  що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, про зміну  прізвища, складу сім'ї, сімейного стану, місця проживання, набуття  громадянства  України або іншої держави, надання притулку або дозволу на постійне проживання в іншій державі; 
     знятися  з  обліку  і  стати  на  облік  центрального органу виконавчої  влади,  що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за новим  місцем  проживання у разі зміни місця проживання і переїзду до адміністративно-територіальної  одиниці   України, на  яку поширюється  повноваження іншого центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують  додаткового  або  тимчасового  захисту; 
     проходити   щорічну   перереєстрацію  у  строки,  встановлені центральним   органом   виконавчої  влади,  що  реалізує  державну політику  у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового  захисту, за місцем проживання. Порядок такої перереєстрації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування  державної  політики  у  сфері  біженців  та  осіб, які потребують  додаткового або тимчасового захисту.

                                                                   Державний нотаріус Другої державної нотаріальної

                                                                   контори Харківського району Харківської області Радіонова Т.І.

 

 




 25 вересня 2015 року спливає строк подання відомостей про кінцевих бенефіціарів (контролерів) юридичної особи
Автор: Chekardina   Додано: 21 вересня 2015   Переглядів:790   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

25 вересня 2015 року спливає строк подання відомостей про кінцевих бенефіціарів (контролерів) юридичної особи

 

26 травня 2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи», спрямований на вирішення проблемних питань, що стосуються подання реєстраційних карток форм № 4, а також великих черг до державних реєстраторів.

  Прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відомостей про кінцевий вигодоодержувача (контролері) юридичної особи» забезпечило спрощення державної реєстрації юридичних осіб; зниження корупційних ризиків; зменшення невдоволення серед суб’єктів господарювання – юридичних осіб та напруги у підприємницькому середовищі; недопущення накладання значних штрафів на добросовісних суб’єктів господарювання тощо.

      25 вересня 2015 року спливає строк подання відомостей про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичними особами, які були зареєстровані до 25 листопада 2014 року.

Нагадуємо, що від обов’язку подання відомостей про кінцевих бенефіціарних власників (25 вересня 2015 року спливає строк подання відомостей про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів)) звільнено релігійні організації, державні та комунальні підприємства, юридичні особи, учасниками яких є виключно фізичні особи, якщо кінцеві бенефіціарні власники (контролери) таких юридичних осіб збігаються з їх учасниками (членами).

      З метою уникнення порушень Закону та незручностей при подачі відповідних документів державним реєстраторам  рекомендуємо юридичним особам завчасно надати  необхідні відомості.

 

В.о. начальника Люботинського міського управління юстиції Пушкарська Н.І.

 

 




 Варіанти корумпованої поведінки
Автор: Chekardina   Додано: 7 вересня 2015   Переглядів:697   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

 Варіанти корумпованої поведінки


Механізм корупції може передбачати два варіанти корумпованої поведінки, за яких в даному випадку має місце взаємодія двох суб'єктів, кожен з яких за допомогою встановлення корупційного зв'язку прагне задовольнити свої інтереси, в іншому - корумпована діяльність зводиться до дій лише однієї особи (корупціонера), яка самостійно (без взаємодії з іншим суб'єктом) задовольняє свій особистий інтерес чи інтерес іншої особи (осіб) за допомогою використання наданої їй влади чи посадових повноважень.

Перший з них, який ґрунтується на принципі "Ти мені - я тобі", у свою чергу також може характеризуватися двома ситуаціями.

Перша. Взаємодія суб'єктів корупційних відносин здійснюється на матеріальній основі, коли суб'єкт, наділений владними  (службовими) повноваженнями, за матеріальну винагороду вчиняє на користь особи, яка надає цю винагороду, певні дії з використанням наданої йому влади чи посадових повноважень або утримується від вчинення певних дій, які він міг чи зобов'язаний був у даній ситуації вчинити з використанням влади чи посадових повноважень у такому випадку ми маємо справу із класичним проявом корупції - з підкупом-продажністю особи, уповноваженої на виконання функцій держави. Предметом купівлі-продажу виступає влада (службові повноваження), а засобом розрахунку - винагорода матеріального характеру. При такого роду корупції, умовно кажучи, відбувається обмін влади на власність, на матеріальні цінності, на послуги матеріального характеру.

Друга. Взаємодія суб'єктів корупційних відносин здійснюється на  вигідних для обох сторін умовах, які не обумовлюються безпосередньо матеріальною винагородою. Йдеться також про свого роду підкуп, який відрізняється від попереднього характером розрахунку; предметом купівлі-продажу у цьому випадку виступає також влада (службові повноваження), однак засобом розрахунку - винагорода нематеріального характеру. Ця особливість суттєво розширює правові рамки корупції, не дозволяючи зводити її у правовому розумінні лише до хабарництва. Водночас, вона не змінює суті вчиненого і не зменшує характеру його суспільної небезпеки. Адже для держави і суспільства в принципі не суть важливо, яку винагороду одержує носій владних (службових) повноважень за свою продажність, що, зокрема підтверджується тим, що об'єктом одержання хабара традиційно визнається не принцип оплати праці службовців, а авторитет і престиж влади. Принципово важливим є те, що по-перше, особа, уповноважена на виконання функцій держави, продається, а , по-друге, у тому випадку корумпована особа починає служити не державі та суспільству, а тому, хто його "купив" за неофіційну матеріальну винагороду чи за будь-яку іншу вигоду. Важливо, що в результаті таких дій, як вже зазначалося вище, відбувається "пошкодження" системи управління, "продаж влади".

Обидва зазначені варіанти об'єднує те, що незаконне використання особою, уповноваженою на викладання функцій держави, свого статусу чи можливостей, які з нього випливають, з метою одержання особистої вигоди чи в інтересах інших осіб, створює необґрунтований пріоритет інтересів одних осіб перед іншими.

                                                                           Державний нотаріус Другої державної

                                                                           нотаріальної контори Харківського

                                                                           району Харківської області  Т.І.Радіонова

 

 

 

 




 БЕЗОПЛАТНА ПРАВОВА ДОПОМОГА
Автор: Chekardina   Додано: 7 вересня 2015   Переглядів:1025   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

БЕЗОПЛАТНА ПРАВОВА ДОПОМОГА

 

 Право на безоплатну правову допомогу – гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.
      Отже, відповідно до Закону «Про безоплатну правову допомогу» в Україні снують два основні її види:
- первинна правова допомога
- вторинна правова допомога

 

Натисніть: "Читати далі"

 

 

 

 




 До уваги адвокатів! (до 30.09.2015)
Автор: Chekardina   Додано: 31 серпня 2015   Переглядів:966   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

До уваги адвокатів!

 

Оголошено конкурс з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги. Заяви для проходження конкурсу приймаються Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській  області, а також всіма районними, міськими, міськрайонними управліннями юстиції до 30 вересня 2015 року.

З повним текстом оголошення можна ознайомитися на офіційному веб-сайті Головного територіального управління юстиції у Харківській області (https://kharkivobljust.gov.ua).

Також за додатковою інформацією в м. Люботин можна звертатися до Люботинського міського управління юстиції Харківської області, за алресою вул. Радянська, 41,  м. Люботин, Харківська область, 62433, тел. 741-02-00. 

 

 

 

 




 Як отримати безоплатну вторинну правову допомогу в місцевих центрах
Автор: Chekardina   Додано: 25 серпня 2015   Переглядів:692   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Як отримати безоплатну вторинну правову допомогу в місцевих центрах


Люботинське міське управління юстиції інформує: з 1 липня 2015 року у громадян України з'явилася можливість отримувати безоплатну вторинну правову допомогу (БВПД) у новостворених місцевих центрах. На сьогодні в кожній області працює від 3 до 7 центрів, всього 100 в Україні.

Відповідно до закону, доступ до безоплатної правової допомоги мають:

- малозабезпечені (особи, чий середній місячний сукупний сімейний доход не перевищує 2436 гривень, тобто менше двох прожиткових мінімумів),

- учасники бойових дій (у в тому числі учасники АТО з відповідним статусом і члени сімей загиблих),

- діти-сироти, діти, позбавлені батьківської опіки, біженці та інші особи.

Алгоритм отримання відповідної правової допомоги наступний:

 

Натисніть :"Читати далі"

 




 Увага! Є можливість записуватись на прийом через мережу Інтернет
Автор: Chekardina   Додано: 18 серпня 2015   Переглядів:776   Категорія - [Головна, Відділ ДРАЦС, Правова освіта населення]
 

Шановні громадяни!

 

 

Для створення комфортних умов обслуговування громадян відділом державної реєстрації актів цивільного стану Люботинського міського управління юстиції у Харківській області є можливість записуватись на прийом на будь-який зручний для Вас час згідно з графіком роботи відділу через мережу Інтернет.

Записатись на прийом можна на офіційному сайті Головного територіального управління юстиції у Харківській області (https://kharkivobljust.gov.ua) у розділі «Управління державної реєстрації».

При цьому слід зазначити, що відділ державної реєстрації актів цивільного стану Люботинського міського управління юстиції у Харківській області продовжує вести традиційний прийом громадян.

Введення відповідних інтернет-послуг стало черговим кроком на шляху формування європейського підходу до обслуговування громадян і надає можливість максимально спростити процес прийому громадян органами державної реєстрації актів цивільного стану і заощадити Ваш вільний час.

 

 

Спеціаліст відділу ДРАЦС Люботинського
міського управління юстиції у Харківській області

Гладка Н.С.

 

 

 

 




 Виконання рішень Європейського суду з прав людини
Автор: Chekardina   Додано: 18 серпня 2015   Переглядів:940   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Виконання рішень Європейського суду з прав людини

 

Закон України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Стаття 2 Закону передбачає, що примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Виконання рішень здійснюється в добровільному порядку, без заходів примусового виконання, за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом направлення Департаментом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України офіційного перекладу рішення, платіжного доручення та постанови про відкриття виконавчого провадження до Державної казначейської служби України для оплати на користь стягувача.

Розпорядником бюджетних коштів, передбачених на виконання рішень Європейського суду з прав людини, є Міністерство юстиції України.

Конвертація коштів, присуджених Європейським судом з прав людини, оформлення платіжних документів (платіжного доручення) проводиться Міністерством юстиції України, як органом, відповідальним за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень, з урахуванням особливостей, вищезазначених нормативно-правових актів та законодавства України, відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов’язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 № 408.

Обов’язковість виконання рішень Європейського суду з прав людини передбачається статтею 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

 

Натисніть "Читати далі"

 




 Відкритість інформації — загроза корупції
Автор: Svetlana   Додано: 14 серпня 2015   Переглядів:792   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Відкритість інформації — загроза корупції

 

Відповідні зміни передбачені Законом (законопроект № 2423) “Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення прозорості у сфері відносин власності з метою запобігання корупції”, який 6 серпня було опубліковано в "Голосі України". Закон набирає чинності за 2 місяці з дня опублікування. Вказаний Закон, дозволяє за прізвищем чиновника дізнатися про квартири, будинки, земельні ділянки чи автівки, які є в його власності.

Дякуючи таким змінам в законодавстві, жодна особа, яку винайняли на оплачувану роботу чи обрали для представництва своїх інтересів платники податків, незалежно від того, наскільки високою є його посада – від Президента до депутата районної ради, прокурора чи службовця на державному підприємстві – не зможуть приховати своїх маєтків та автопарків за порожніми деклараціями.

Відтепер, будь-який громадянин, журналіст, громадський активіст чи будь-хто, кого цікавить інформація про майно службовців, володіючи елементарними навиками роботи із комп`ютером, не виходячи з дому, зможе визначити яке саме майно належить народному обранцю та іншим державним службовцям.

Йдеться про інформацію щодо площі житла, ділянки, марки і обсягу двигуна буде достатньо, аби зрозуміти, чи живе той чи інший власник на ті кошти, які декларує.

Так, наприклад, інформація про зареєстровані транспортні засоби та їх власників, що міститься у Єдиному державному реєстрі, держателем якого є Державтоінспекція Міністерства внутрішніх справ України, є відкритою та загальнодоступною.

Для фізичних та юридичних осіб інформація з Єдиного державного реєстру надається шляхом пошуку за суб'єктом (власником транспортного засобу) в електронній формі через офіційний веб-сайт органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації та обліку транспортних засобів, чи в паперовій формі шляхом подання заяви особисто або пересилання поштового відправлення органам Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України.

За запитом посадових осіб органів державної влади органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, адвокатів, нотаріусів інформація з Реєстру у зв'язку із здійсненням ними повноважень, надається за суб'єктом (власником транспортного засобу) чи за державним номерним знаком в письмовій або електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Єдиного державного реєстру за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису. Порядок доступу до Єдиного державного реєстру повинен визначити Кабмін.

Окрім того, за заявою власника чи іншого правоволодільця орган реєстрації та обліку транспортних засобів надає інформацію про осіб, які отримали відомості про зареєстрований транспортний засіб, що йому належить.

Щодо нерухомості, фізичним та юридичним особам інформація за об'єктом нерухомого майна надається в електронному або письмовому вигляді, за умови ідентифікації особи. Інформація за суб’єктом права надається на аналогічних умовах.

На отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право:

-           фізичні та юридичні особи;

-           органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом. Орган, що здійснює

ведення Державного земельного кадастру, за заявою фізичної особи - суб’єкта права власності або речового права на земельну ділянку зобов'язаний надати йому інформацію про осіб, які отримали доступ до інформації про цього суб’єкта в Державному земельному кадастрі.

Окрім того, варто звернути уагу на те, що Міністерство юстиції першим серед центральних органів виконавчої влади відмовляється від частини своїх повноважень, аби знизити корупційний тиск на звичайних громадян, передаючи ці повноваження у приватний сектор і органам місцевого самоврядування.

 

В.о. начальника Люботинського

міського управління юстиції

В.М. Кожуріна

 




 Закріплення інституту безоплатної правової допомоги у Вітчизняному законодавстві
Автор: Svetlana   Додано: 14 серпня 2015   Переглядів:859   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Закріплення інституту безоплатної правової допомоги у Вітчизняному законодавстві

 

До групи країн, Основний Закон яких передбачає право особи на правову допомогу безоплатно або коштом держави, належать Республіка Азербайджан, Республіка Казахстан, Російська Федерація, Республіка Вірменія, Республіка Білорусь, а також Україна.

Відповідно до п.1 ст. 1 Закону України “Про безоплатну правову допомогу”

безоплатна   правова   допомога  -  правова  допомога,  що гарантується  державою та  повністю  або  частково  надається  за рахунок  коштів  Державного бюджету України,  місцевих бюджетів та інших джерел.

Окрім того, вказаний закон регламентує, що право   на   безоплатну  правову  допомогу  -  гарантована Конституцією  України   можливість   громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну  первинну  правову  допомогу, а також можливість певної категорії  осіб  отримати  безоплатну  вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.

В свою чергу, відповідно до статті 59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державниїх органах в Україні діє адвокатура. 

Державна політика у сфері надання безоплатної правової допомоги ґрунтується на таких принципах:

1)          верховенство права;

2)          законність;

3)          доступність безоплатної правової допомоги;

4)          забезпечення якості безоплатної правової допомоги;

5)          гарантоване державне фінансування.

Особливу увагу варто звернути на те, що при реалізації права на безоплатну правову допомогу не допускається застосовування привілеїв чи обмежень до осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Безоплатна первинна правова допомога - вид державної
гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи,
порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та
порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної
влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових
осіб.

Безоплатна первинна правова допомога включає такі види
правових послуг:

1)надання правової інформації;

2)          надання консультацій і роз'яснень з правових питань;

3)          складення заяв, скарг та інших документів правового
характеру (крім документів процесуального характеру);

4)          надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації. Право на безоплатну первинну правову допомогу згідно з Конституцією України та Законом України «Про безоплатну правову допомогу» мають усі особи, які перебувають під юрисдикцією України.

Суб'єктами надання безоплатної первинної правової допомоги
в Україні є:

1)органи виконавчої влади;

2)органи місцевого самоврядування;

3)фізичні та юридичні особи приватного права;

4)спеціалізовані установи.

Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг:

  • захист від обвинувачення;
  • здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
  • складення документів процесуального характеру.

Міністерство юстиції України утворило центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Окрім того, Кабінетом Міністрів України затверджені Порядок і умови проведення конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються до надання безоплатної вторинної правової допомоги

  

В.о. начальника Люботинського

міського управління юстиції

В.М. Кожуріна

 

 

 




 Президент України підписав Закон “Про Національну поліцію”
Автор: Svetlana   Додано: 7 серпня 2015   Переглядів:1102   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Президент України підписав Закон “Про Національну поліцію”

 

Законотворчий процес в нашій країні набирає оберти. Президент України підписав Закон “Про Національну поліцію”. Закон вступить в силу через 3 місяці після опублікування, але частина норм почне діяти з 2017 року. До кінця 2016 року поліції дозволяється використання службових посвідчень, бланків, печаток, штампів, логотипів і емблем МВД і міліції.

Закон був прийняти Верховною Радою України 2 липня 2015 року. Він визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Закон "Про національну поліції" в четвер, 6 травня, опублікований у парламентській газеті "Голос України". Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем публікації, за винятком деяких положень.

Також, варто зауважити, що у частині про поліцейських підрозділах патрульної поліції в Києві цей закон набирає чинності з дня його публікації. У частині про поліцейських підрозділах в Одесі та Львові закон набирає чинності з 20 серпня 2015 р.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про Національну поліцію”, Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:

1)забезпечення публічної безпеки і порядку;

2)охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;

3)протидія злочинності;

4)надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до вказаного Закону, систему поліції складають:

1)центральний орган управління поліцією;

2)територіальні органи поліції.

В свою чергу, у складі поліції функціонують:  кримінальна поліція;  патрульна поліція; органи досудового розслідування; поліція охорони;  спеціальна поліція;  поліція особливого призначення.

Варто звернути увагу на те, що Глава держави заявив, що Національна поліція повинна бути деполітизована і захищена від впливу політичних сил. Так, пояснюючи дану заяву, Порошенко зазначив, що Кабінет міністрів повинен призначати керівника Національної поліції, а решта призначення повинен робити керівник поліції.

Нова патрульна служба є одним із нововведень, запропонованих концепцію реформування МВС. Перехід до нової форми патрулювання триватиме, як прогнозують, до півроку, і крім Києва, патрульна служба буде впроваджена у Львові, Одесі, Харкові, Луцьку, Дніпропетровську.

 

В.о. начальника Люботинського

міського управління юстиції

В.М. Кожуріна




 Оголошення!
Автор: Svetlana   Додано: 29 липня 2015   Переглядів:1092   Категорія - [Головна, Правова освіта населення, Вакансії]
 

   Люботинським міським управлінням юстиції Харківської області оголошується конкурс на заміщення вакантної посади: державний виконавець відділу державної виконавчої служби Люботинського міського управління юстиції Харківської області.

   Кваліфікаційні вимоги: громадянин України, повна або базова вища юридична освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста, бакалавра, без вимог до стажу роботи.

    Додаткова інформація про умови конкурсу, основні функціональні обов’язки, розмір та умови оплати праці надається за телефоном - 741 02 00 та за адресою: вул. Радянська, 41, м. Люботин з понеділка по четвер з 09.00 до 18.00, у п’ятницю з 9.00 до 16.45 (перерва з 13.00 до 13.45).




 Люботинське міське управління юстиції повідомляє
Автор: Svetlana   Додано: 29 липня 2015   Переглядів:891   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

  Люботинське міське управління юстиції повідомляє: з 1 вересня в Україні зміняться ставки судового збору. Відповідно до обраних векторів реформ в Україні буде запроваджено єдиний підхід до визначення ставок судового збору у всіх судових юрисдикціях, зокрема, диференціацію ставок судового збору за категоріями платників (фізичні особи, юридичні особи) з перенесенням більшого навантаження на юридичних осіб.

  Відповідний Закон (проект №2862) “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору” повернуто з підписом Президента України 15 липня. Кабмін в свою чергу повинен забезпечити до 1 вересня фінансування органів, які відповідно до Закону позбавляються пільг зі сплати судового збору.

 Також, за наполяганням нардепів, Закон передбачає верхню планку ставки судового збору для фізосіб, зокрема, це стосується сімейних спорів. Як і домовились депутати під час прийняття документу - для фізосіб судовий збір не перевищуватиме 5 мінімальних зарплат. Що ж стосується комерційних суперечок, то практично всі ставки залишаться в редакції проекту №2862 (відзначимо, диференція ставок для фіз- та юросіб та відповідні розміри ставок по окремих категоріях спорів викликала суперечки серед депутатів, які вважали, що це практично унеможливлює доступ до правосуддя - ред.).

  Що ж стосується спорів в господарських судах, то ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становитиме 1,5% відціни позову, але не менше однієї мінімальної зарплати і не більше 150 мінімальних зарплат. Апеляція, касація та перегляд рішення Верховним Судом в даному випадку обійдеться дорожче - 110, 120, 130% ставки, яка підлягала сплаті при поданні відповідної позовної заяви.

Пільги: Закон передбачає наступне:

- зменшення кількості категорій судових справ, при розгляді яких судовий збір не сплачується.Тепер судовий збір справлятимуть із заяви про обмеження цивільної дієздатності фізособи, визнання особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, а також заяви про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності.

- суттєве зменшення кількості платників, що звільняються від сплати судового збору. З переліку пільговиків виключено позивачів у спорах, пов'язаних із дискримінацією, ряд держорганів (Мін’юст, АМКУ, ПФУ), прокуратуру, тощо.

- скасування пільг стосовно сплати судового збору суб'єктами владних повноважень у разі коли судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Документом передбачено наступні ставки:

- відміна верхньої межі розміру ставок судового збору за поданнядо суду позовної заяви майнового характеру. Дана норма стосується лише юросіб. Так, за подання такої позовної заяви юрособою справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної зарплати, а якщо це фізособа, то дані цифри становитимуть 1% і 0,4 відповідно і не більше 5 розмірів мінімальної зарплати, про що вже згадувалось вище.

- запровадження диференціації ставок судового збору за категоріями платників (фізичні особи, юридичні особи) з перенесенням більшого навантаження на юридичних осіб.

- вирівнювання розміру ставок судового збору за подання позовних заяв до господарських та адміністративних судів. Зокрема, за поданням позовної заяви майнового характеру в обох юрисдикціях сплачуватимуть судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної зарплати (дана норма містилась в редакції проекту до другого читання, однак в процесі обговорення було встановлено верхню межу в 150 мінімальних зарплат для господарських судів. В решті пунктів розміри ставок є однаковими, - ред.).

- скасування норми щодо визначення розміру ставок судового збору у фіксованій грошовій сумі.

- збільшення розмірів ставок судового збору. 

В.о. начальника Люботинського

міського управління юстиції

Харківської області

В.М. Кожуріна




 Тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України
Автор: Svetlana   Додано: 29 липня 2015   Переглядів:924   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

  На сучасному етапі розвитку України як правової держави, питання примусового виконання судових рішень є надзвичайно актуальним.

 Ключовою фігурою у процесі примусового виконання рішень є боржник. Як свідчить практика роботи органів державної виконавчої служби, боржники у процесі виконання рішень, як правило, продовжують ухилятись від виконання своїх зобов’язань.

  При цьому, одним із способів ухилення від виконання своїх зобов’язань є виїзд боржника за межі України, в тому числі на постійне місце проживання.

Разом з цим необхідно зазначити, що згідно з вимогами статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» ухилення громадянина від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) або якщо щодо нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання, є підставою для тимчасової відмови громадянину у виїзді за межі України.

  Положеннями статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» надано право державному виконавцю у процесі здійснення виконавчого провадження, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

  За правилами статті 3771 Цивільного процесуального кодексу України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

  В подальшому відповідна ухвала суду направляється державним виконавцем до Державної прикордонної служби України, згідно якої боржник зараховується до певного списку, який є на особливому контролі та на якого в подальшому поширюється обмеження щодо перетину кордону України.

  І лише у випадку виконання боржником своїх зобов’язань ця особа знімається з контролю Державною прикордонною службою України на підставі відповідної постанови державного виконавця.

 Начальник відділу державної виконавчої служби

Люботинського міського управління юстиції

Я.В. Іськів




 ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВЧИНЕННЯ КОРУПЦІЙНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ
Автор: Svetlana   Додано: 22 липня 2015   Переглядів:753   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

   Із 4 червня 2014 року набрав чинності Закон України від 13.05.2014 № 1261-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв'язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України».

   Цим законом встановлена відповідальність посадовців за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, передбаченої Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» у вигляді штрафу від 2550 до 5100 грн.

    Під дію Закону підпадають посадові особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, Президент України, Голова Верховної Ради, Прем'єр-міністр, міністри, народні депутати, депутати місцевих рад, державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування тощо, а також посадові особи юридичних осіб публічного права.

   Крім того, посилена кримінальна відповідальність за підкуп працівника підприємства, установи чи організації. Згідно зі ст.354 Кримінального кодексу України підкупом є пропозиція чи обіцянка працівникові підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою, або особі, яка працює на користь підприємства, установи чи організації, надати йому (їй) або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення працівником будь-яких дій з використанням становища, яке він займає, або особою, яка працює на користь підприємства, установи чи організації, в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи.

   Підкуп буде каратися штрафом від 1700 до 4250 грн. або громадськими роботами на строк до ста годин, або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, із спеціальною конфіскацією.

   Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми буде каратися штрафом від 2550 до 6800 грн. або громадськими роботами на строк від ста до двохсот годин, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, із спеціальною конфіскацією.

   Неправомірною вигодою будуть вважатися грошові кошти чи інше майно, переваги, пільги, послуги, що перевищують 25,50 грн., або нематеріальні активи, які пропонують, обіцяють, надають чи одержують без законних на те підстав.

   Особа, яка пропонувала, обіцяла або надала неправомірну вигоду, може бути звільнена від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї були вчинені дії щодо вимагання неправомірної вигоди і після цього вона добровільно заявила про те, що сталося, уповноваженому органу.

   Внесено зміни до статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, згідно з якими обов'язок доказування правомірності прийнятих рішень, вчинених дій у справах щодо звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності чи застосування до працівника з боку керівника або роботодавця заходів впливу (переведення, атестація, зміна умов праці тощо) у зв'язку з повідомленням таким працівником про порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» іншою особою покладається на відповідача.

   Заходи кримінально-правового характеру, передбачені цим Законом, не мають зворотної дії і не поширюються на злочини та суспільно небезпечні діяння, вчинені до набрання чинності цим Законом.

 

Завідувач Другою державною нотаріальною

конторою Харківського району

Харківської області

Н.В.Омельницька




 ВИЇЗД ДИТИНИ ЗА КОРДОН
Автор: Svetlana   Додано: 21 липня 2015   Переглядів:864   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

  До нещодавнього часу, виїзд закордон – до країн Європи, Туреччини, Єгипту, а також до найближчих сусідів – в Росію, Білорусь тощо не викликало жодних проблем. На сьогодні, враховуючи економічну ситуацію, а також певні політичні обставини, виїзд закордон стає значно рідкіснішим явищем. Проте, питання щодо виїзду дитини і порядку оформлення документів для її виїзду завжди залишатиметься актуальним. Розглянемо декілька випадків виїзду дитини закордон.

1.Виїзд дитини з обома батьками

В першу чергу варто зазначити, що відповідно до чинного законодавства України, документами, що дають право на перетин державного кордону України, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка – стаття 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (надалі – Закон). Із вказаного переліку очевидно, що дитини, яка не досягла 18-річного віку може стосуватись лише 2 документи – проїзний документ дитини і паспорт для виїзду за кордон.Проте, законодавством також передбачається і можливість спрощення такої процедури, і необов’язковості видачі проїзного документу дитини. Така можливість передбачена якраз у випадку, коли дитина виїжджає з батьками. Так, абзацом 1 п. 17 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 р. № 231, передбачено, що відомості про дітей, які їдуть за кордон разом з батьками (законними представниками), вписуються в паспорти батьків чи одного з батьків (законних представників) на підставі заяви громадянина, у чий паспорт вписуються діти.Таким чином, у разі виїзду дитини за кордон із обома батьками єдине, що потрібно оформити для виїзду дитини – це здійснити відповідний запис у закордонному паспорті одного з батьків. Такі дії здійснюються відповідним територіальним відділенням Державної міграційної служби України за місцем реєстрації батьків або одного з них.

   При цьому, варто зауважити, що у разі, якщо батьки оформили собі паспорти для виїзду за кордон з електронним носієм інформації – так звані, біометричні паспорти, «вписати» у біометричний паспорт дитину є неможливим, у зв’язку із чим, для дитини потрібно оформити окремий паспорт. Варто зауважити, що з 1 січня 2015 року, була також скасована можливість отримання дитиною проїзного документу дитини. Вже отримані документи залишаються дійсними, проте на майбутнє як дитина так і дорослий отримують документ одного зразка – паспорт громадянина України для виїзду за кордон.Крім того, варто враховувати, що відповідно до п.4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. №57 (далі – Правила перетину), виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі. Тому, якщо батьки виїжджають вдвох із дитиною, жодних додаткових документів не вимагатиметься.Тому, у разі необхідності виїзду дитини з обома батьками за кордон, у разі наявності у батьків паспортів для виїзду за кордон старого зразка, вони можуть вписати у нього дитину, а у разі, якщо батьки вже отримали біометричні паспорти – потрібно також отримати і біометричний паспорт для дитини (якщо у дитини немає дійсного проїзного документа дитини). Інших документів оформляти необхідності немає.

2.Виїзд дитини з одним із батьків або з третіми особами

Дещо більше документів вимагається у разі виїзду дитини лише з одним із батьків.У цьому випадку дитину так само можливо вписати до закордонного паспорту, але вже конкретно того із батьків, який із дитиною виїжджатиме. Якщо ж це неможливо через вказані вище обставини, дитині варто оформити окремий закордонний паспорт.Крім того, відповідно до п.4 Правил перетину, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.Таким чином, у разі, якщо дитина виїжджає за кордон лише з одним із батьків, інший повинен надати нотаріально посвідчену згоду, а у разі виїзду дитини з третіми особами, наприклад, з бабусею, з вихователькою, у складі групи до табору – необхідна нотаріально посвідчена згода обох батьків.При цьому, варто знати, що в такому випадку у вказаній нотаріально посвідченій згоді, вказання держави прямування, часу перебування в цій державі є обов’язковим. І якщо дитина їхатиме в декілька держав, вони усі повинні бути зазначені, із часом перебування в кожній із них. В противному випадку, така згода буде недійсною, і на кордоні, дитину можуть не випустити з території України.Таким чином, для виїзду за кордон дитини з одним із батьків або з третіми особами, окрім документів, що підтверджують право перетину державного кордону – проїзний документ дитини, біометричний закордонний паспорт дитини, або відповідний запис у закордонному паспорті другого з батьків, необхідно також отримати нотаріально посвідчену згоду другого із батьків, або обох батьків, якщо жоден із них не перетинатиме кордон із дитиною.

3.Виїзд дитини з одним із батьків без нотаріально посвідченої згоди

На жаль, на сьогодні в Україні є надзвичайно багато шлюбів, які розпадаються, в яких чоловік із дружиною не можуть знайти спільної мови, в тому числі, і щодо долі дитини, зокрема щодо такого її аспекту як виїзд дитини за кордон з одним із них, або з іншою особою.В таких випадках, один із батьків, може відмовитись надавати свою згоду на виїзд дитини за кордон, чим фактично позбавити її правової можливості перетину державного кордону України.На щастя, в Україні на сьогодні існують законодавчо встановлені можливості виїзду дитини без такої згоди, при цьому, встановлені вони таким чином, щоб не порушувати і права того з батьків, хто боїться або не хоче пускати дитину з іншим.

Так, пп.2 ч.2 Правил перетину встановлено, що дитина може перетинати державний кордон України в супроводі одного з батьків або інших осіб без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій:

1)свідоцтва про смерть другого з батьків;

2)рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків;

3)рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім;

4)рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним;

5)рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків;

   В усіх випадках, окрім першого, іншій стороні слід звернутись із відповідним позовом до суду, в якому висловити суду відповідні вимоги і обґрунтувати їх.При цьому, рішення суду, зазначені в п.2, 3, 4 даватимуть можливість іншому з батьків безперешкодно виїжджати, не отримуючи згоду на кожен окремий раз. Що ж стосується рішення, вказаного в п.5, то враховуючи, що судовий процес може зайняти понад два-три місяці, як наслідок можливе те, що подібний дозвіл на момент набрання рішенням законної сили буде не актуальним.У зв’язку із цим, на сьогодні існує неоднозначне трактування вказаного пункту судами. З однієї сторони, у пункті про відсутність необхідності нотаріально посвідченої згоди відсутнє згадування про те, що в рішенні суду повинна бути вказана держава слідування і час перебування. З іншої сторони, для уникнення свавілля з боку іншого із батьків, суди розглядають лише вимоги щодо конкретної поїздки в конкретну країну на певний час. Саме з останньої позиції, як правило, рішення судів найчастіше бувають неактуальними.Таким чином, у разі, якщо один із батьків відмовляється надати свою згоду на виїзд дитини, іншому із батьків варто звернутись до суду, проте, що вимагати у суду і як це обґрунтовувати є більш складним юридичним питанням і залежить від кожної конкретної ситуації.Не зважаючи на усі вказані вище положення, якщо між Україною та іншою державою було укладено міжнародний договір, яким передбачаються інші ніж передбачені у законодавстві України правила, застосовуватимуться правила, передбачені таким міжнародним договором. Так, наприклад, до багатьох країн, відповідно до чинних договорів України, потрібно також отримувати візу, а до деяких – навпаки, передбачено спрощений режим перетину, як наприклад, було до 1 березня 2015 року з Російською Федерацією, в’їзд до якої і назад був можливий для дітей за свідоцтвом про їх народження. Проте, на сьогодні, до вказаної країни в’їзд дітей можливий за загальними правилами, вказаними вище у статті.

                                                            

Державний нотаріус Другої державної нотаріальної

                                                             контори Харківського району Харківської області

                                                             Радіонова Т.І.




 Харківська міжрайонна прокуратура інформує:
Автор: Svetlana   Додано: 14 липня 2015   Переглядів:914   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

   Харківською міжрайонною прокуратурою затверджено та направлено до Харківського районного суду обвинувальний акт відносно Бриженка Євгенія Олександровича 29.04.1983 р.н., який 01 липня 2015 року, о 08 годині 06 хвилин зателефонував до оператора «102» та повідомив, що Васищевська сільська рада Харківського району замінована.

   На місце події одразу прибули працівники вибухо-технічної служби НДЕКЦ ГУМВС України в Харківській області, якими було здійснена евакуація громадян з будівлі сільської ради та проведена перевірка на наявність вибухових пристроїв, однак жодних вибухових пристроїв в будівлі виявлено не було.

   Проведеними оперативними заходами співробітниками міліції протягом години було встановлено особу, яка зателефонувала до оператора «102» та доставлено доХарківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області.

   За даним фактом було розпочато кримінальне провадження за ч.1 статті 259 Кримінального Кодексу України (Завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, яке загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками).

    Санкція даної статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 2 до 6 років.

 

Харківський міжрайонний прокурор

Харківської області

радник юстиції

А. Яковлев




 Як поводитися в умовах інформаційної війни
Автор: Svetlana   Додано: 8 липня 2015   Переглядів:983   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Як поводитися в умовах інформаційної війни


   В сучасних умовах розвиток інформаційних технологій досяг надзвичайно високих показників. Кожна розвинена держава прагне придбати інформацію, що забезпечує виконання її цілей, скористатися нею і захистити себе. Ці використання і захист можуть здійснюватися у будь-якій сфері: економічній, політичній і військовій. В такій ситуації, набуває особливого значення забезпечення інформаційної безпеки в масштабах держави як сукупність дій та заходів суб'єктів інформаційної безпеки, спрямованих на досягнення стану захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства й держави.

 Пересічний українець підпадає під вплив засобів масової інформації як один з інструментів інформаційної війни. Те, що засоби масової інформації мають величезний вплив на особистість та, дуже часто повністю, формують суспільну думку, незаперечний факт.Акцентувати увагу варто на тому, що ми щодня отримуємо з преси новини та інформацію, яка на сімдесят відсотків не підлягає перевірці. Інформаційний фронт не має чітко визначених меж – це одна з найнебезпечніших його властивостей. І саме через це, жертвою інформаційної агресії може стати (в певній мірі вже стало) все українське суспільство.

 Працівниками Люботинського міського управління юстиції розроблено ряд рекомендацій, які на нашу думку, допоможуть громадянам не потрапити на «інформаційний гачок» сучасних мас-медіа:

-не довіряйте всім медіа. Якщо для Вас прожити цілий день без нової інформації складно психологічно, обмежте себе спогляданням новин, приміром, лише на одному телеканалі чи на одному інтернет­сайті;

-не вступайте в емоційні конфлікти. Кожен має право на свою власну думку, яка сформована під впливом різних факторів, немає жодної необхідності нав’язувати свої погляди іншим;

-довіряйте фактам, а не чиїмсь думкам, інтерпретаціям подій. Адже скільки людей, стільки й думок. Факти – це надійне джерело інформації, що позбавлене суб’єктивного наповнення;

-за можливості спілкуйтеся з безпосередніми учасниками чи свідками подій. Камера всього ніколи не покаже, а журналіст зазвичай бачить подію вже після того як вона трапилася.

-усвідомте, що всі медіа – чиясь власність. Не є винятком, коли засоби масової інформації належать політикам, державним чиновникам. Таким чином інформаційна війна є продовженням, наприклад, повномасштабного міждержавного конфлікту. Перед тим, як обрати найоптимальніший для себе медіа, поцікавтеся хто його власник;

аналізуйте. Серед розмаїття пояснень та оцінок подій, намагайтеся сформувати власний погляд на ситуацію, «пропустіть» її крізь призму свого світогляду та знань. Засоби масової інформації, повинні виконувати функції посередника між джерелами інформації - органами державної влади, громадськими організаціями, політичними партіями, та її споживачами - громадянами. В інформаційній цивілізації ЗМІ мають надзвичайно великий вплив на суспільство. Вихід з даної ситуації полягає у посиленні правового регулювання та суспільного контролю діяльності ЗМІ, вихованні критичного відношення до них.

 

В.о. начальника Люботинського

міського управління юстиції

Харківської області

В.М. Кожуріна

 

 




 Протидія і попередження дитячої злочинності
Автор: Svetlana   Додано: 2 липня 2015   Переглядів:1869   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

   Питання злочинності взагалі і дитячої злочинності, зокрема є як ніколи актуальним в сучасному українському суспільстві. Профілактика як метод запобігання такому негативному явищу як злочинність неповнолітніх широко застосовується органами і уствновами, діяльність яких тим чи іншим чином направлена на покращення криміногенної обстановки.

   Профілактична діяльність державних органів і установ у широкому розумінні розглядається як один із засобів соціального регулювання суспільних відносин з метою зниження рівня  злочинності, як взаємодії заходів виховного, педагогічного, організаційного та правового характеру, що спрямовані на попередження різних рівнів попередження злочинності.

  Система заходів запобігання та попередження злочинності неповнолітніх базується на засадах загальносоціального характеру, які призначені забезпечити необхідний рівень добробуту, культури, виховання та навчання молодих людей. Ця система заходів:

- діє у співвідношенні з соціальною, економічною, молодіжною, карною політикою держави, яка реалізується через низку цільових програм надання матеріальної, правової, організаційної та іншої допомоги сім'ям і дітям, запобігання бездоглядності та правопорушень серед неповнолітніх;

- має самостійну законодавчу базу - комплекс правових актів, що регулюють питання створення оптимальних умов життя, виховання дітей і молоді, захисту їх прав та інтересів, нейтралізації негативного впливу на них, запобігання безпритульності, бездоглядності, аморальним проявам і т. ін.;

- забезпечує діяльність усіх суб'єктів профілактики злочинів серед неповнолітніх, яка спирається на відповідну інформаційно-аналітичну базу та забезпечується бюджетним фінансуванням.

   Серед інших державних органів і установ у нашому рідному місті суб`єктами профілактики та запобігання злочинності є Люботинський МП Валківського МРВ КВІ УДПтС України в Харківській області та Люботинське міське управління юстиції Харківської області. В рамках спільної діяльності, працівниками зазначених установ систематично проводяться різноманітні за формою і змістом правоосвітні заходи як індивідуальної так і колективної спрямованості.

  Один з таких правоосвітніх заходів був проведений інспектором Люботинського МП Валківського МРВ КВІ УДПтС України в Харківській області старшим лейтенантом внутрішньої служби Смішко Владиславом Андрійовичем, та в.о. начальника Люботинського міського управління юстиції Харківської області Кожуріною Вірою Миколаївною. З усіх форм та методів впливу на підлітків було обрано індивідуальну бесіду. Під час проведення заходу було враховано індивідуальні психологічні та вікові особливості неповнолітньої особи. Саме такі заходи індивідуального характеру покликані допомоги неповнолітнім в налагодженні родинних і громадських стосунків, їх правової та психологічної підтримки.

   Ряд заходів виховного характеру направлених на підлітків, що потребують особливої уваги, заплановано Люботинським міським управлінням юстиції спільно з закладами, установами та службами міста. Адже лише обєднавши наші зусилля можна подолати негативні явищя, що мають місце в нашому суспільстві.

Протидія і попередження дитячої злочинності

 В.о. начальника Люботинського

міського управління юстиції
В.М. Кожуріна

 

 

 




 Люботинське міське управління юстиції повідомляє
Автор: Svetlana   Додано: 2 липня 2015   Переглядів:860   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Люботинське міське управління юстиції повідомляє

 

  При Люботинському міському управлінні юстиції працює Громадська приймальня з  надання безоплатної первинної правової допомоги.                                                     Графік роботи: щовівторка та щочетверга з 10-16 год. за адресою: м. Люботин, вул. Радянська, 41 та онлайн-громадська приймальня за електронною адресою Konstantinograd@ukr.net

  В Громадській приймальні також можна отримати правову допомогу для біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також правову допомогу та необхідну інформацію для громадян, які приїхали з Автономної Республіки Крим та міста Севастополь.

 

 Графік особистого прийому громадян

в.о. начальника Люботинського міського управління юстиції Харківської області

Кожуріної Віри Миколаївни:

 

щовівторка з 9.00. - 18.00. год.,

щочетверга з 9.00. - 13.00. год.

 

У позаробочий час

щовівторка з 18.00. - 19.00. год.




 Основні засади Закону України «Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборону пропаганди їх символіки»
Автор: Chekardina   Додано: 2 липня 2015   Переглядів:1353   Категорія - [Правова освіта населення, Процес декомунізації]
 

Основні засади Закону України «Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборону пропаганди їх символіки» 

 

 

        Верховна Рада України 9 квітня 2015 року прийняла Закон «Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборону пропаганди їх символіки». Законом засуджується комуністичний і націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими в Україні. Забороняється публічне заперечення злочинного характеру цих тоталітарних режимів, публічне використання і пропаганда їх символіки, встановлюється порядок ліквідації символів комуністичного тоталітарного режиму (перейменування населених пунктів, установ, організацій тощо); вводиться обов'язок держави здійснювати розслідування і оприлюднення інформації про злочини, вчинені представниками тоталітарних режимів. Згідно Закону, пропаганда зазначених режимів - це публічне заперечення (зокрема, через ЗМІ) злочинного характеру комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років в Україні, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму; поширення інформації, спрямованої на виправдання злочинного характеру зазначених режимів, діяльність радянських органів держбезпеки, встановлення радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, боротьби проти борців за незалежність України у XX столітті; виготовлення та / або розповсюдження, а також публічне використання продукції, що містить символіку зазначених режимів. Законом встановлено широкий перелік символіки режимів. Так, символіка комуністичного тоталітарного режиму включає, зокрема:

       - Будь-яке зображення державних прапорів, гербів та інших символів СРСР, УРСР та інших республік;

       - Їх гімни, прапори, символи, зображення або інша атрибутика, в яких відтворюється поєднання серпа і молота, п'ятикутної зірки і т.п .;

        - Символіка комуністичної партії або її елементи, найменування комуністичної партії;

       - Зображення, пам'ятники, пам'ятні знаки, написи, присвячені особам, які займали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади і управління СРСР, працівникам радянських органів держбезпеки;

       - Пам'ятники, присвячені подіям, пов'язаним з діяльністю компартії, встановленням радянської влади на території України і т.д. (Крім пов'язаних з опором і вигнанням фашистських окупантів з України або з розвитком української науки і культури);

       - Зображення гасел комуністичної партії, цитат осіб, які займали керівні посади в компартії, вищих органах влади і управління СРСР, УРСР і т.д .;

       - Назви населених пунктів, площ, вулиць, парків, мостів та інших об'єктів, підприємств, установ, організацій, в яких використані імена або псевдоніми вищевказаних осіб, події, пов'язані з встановленням радянської влади на території України і т.п.

        Символіка націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму включає:

       - Символіку, найменування Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини,

       - Державний прапор і герб нацистської Німеччини 1939 - 1945 років;

      - Зображення, написи, присвячені подіям, пов'язаним з діяльністю Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини;

      - Зображення гасел даної партії, цитат осіб, які займали керівні посади в партії, вищих органах влади і управління нацистської Німеччини та на окупованих нею територіях в 1935 - 1945 роках.

       Вказаним Законом встановлено шестимісячний строк з дня набрання ним чинності, протягом якого Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування повинні в установленому порядку здійснити демонтаж пам’ятників, пам’ятних знаків, присвячених особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім осіб, діяльність яких була значною мірою пов’язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов’язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, а також в установленому порядку перейменувати райони у містах, сквери, бульвари, вулиці, провулки, узвози, проїзди, проспекти, площі, майдани, набережні, мости, інші об’єкти топоніміки населених пунктів, а також інші географічні об’єкти, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму.

     Кримінальний кодекс доповнено новою статтею 436-1, яка встановлює відповідальність за виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки і пропаганду комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів. Санкція - обмеження / позбавлення волі на строк до 5 років. А якщо злочинні дії вчинені представником влади, повторно, організованою групою або з використанням ЗМІ - передбачено позбавлення волі від 5 до 10 років з конфіскацією майна або без такої.




 Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки
Автор: Chekardina   Додано: 30 червня 2015   Переглядів:1621   Категорія - [Правова освіта населення, Процес декомунізації]
 

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/317-19

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки


Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей, керуючись положеннями Загальної декларації прав людини, беручи до уваги резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи № 1096 (1996) від 27 червня 1996 року щодо ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних режимів, № 1481 (2006) від 26 січня 2006 року щодо необхідності міжнародного засудження злочинів тоталітарних комуністичних режимів, № 1495 (2006) від 12 квітня 2006 року щодо боротьби з відродженням нацистської ідеології, № 1652 (2009) від 29 січня 2009 року щодо відношення до пам’ятників, що мають суперечливу історичну інтерпретацію у державах - членах Ради Європи, резолюцію Парламентської Асамблеї ОБСЄ SC (09) 3 R від 29 червня - 3 липня 2009 року щодо неприпустимості звеличення тоталітарних режимів, відкриття історичних та політичних архівів, вивчення тоталітарної спадщини та підвищення поінформованості громадськості, декларацію Європейського Парламенту від 23 вересня 2008 року щодо проголошення 23 серпня днем пам’яті жертв сталінізму і нацизму, резолюцію Європейського Парламенту від 23 жовтня 2008 року в пам’ять про Голодомор - штучний голод в Україні 1932-1933 років, резолюцію Європейського Парламенту від 2 квітня 2009 року щодо європейської свідомості та тоталітаризму, Спільну заяву з нагоди 70-х роковин Голодомору - Великого голоду 1932-1933 років в Україні, прийняту на 58-й сесії Генеральної Асамблеї ООН,

враховуючи засудження у 1991 році Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" політичних репресій, що здійснювалися протягом 1917-1991 років комуністичним тоталітарним режимом на території України, відмежування від методу державного терору в управлінні державою, притаманного комуністичному тоталітарному режиму, і проголошення намірів неухильно сприяти відновленню справедливості та усуненню наслідків свавілля і порушення громадянських прав,

враховуючи визнання Законом України "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні" Голодомору 1932-1933 років геноцидом Українського народу, засудження злочинних дій тоталітарного режиму СРСР, спрямованих на організацію Голодомору, наслідком якого стало знищення мільйонів людей, руйнування соціальних основ Українського народу та його вікових традицій, духовної культури та етнічної самобутності, а також встановлення постановою Апеляційного суду міста Києва 13 січня 2010 року факту причетності вищого керівництва СРСР, УРСР та комуністичної партії до організації Голодомору 1932-1933 років в Україні,

дбаючи про забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина,

прагнучи розвивати і зміцнювати незалежну, демократичну, правову державу,

керуючись статтею 11 Конституції України, яка зобов’язує державу сприяти консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості,

з метою недопущення повторення злочинів комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, будь-якої дискримінації за національною, соціальною, класовою, етнічною, расовою або іншими ознаками у майбутньому, відновлення історичної та соціальної справедливості, усунення загрози незалежності, суверенітету, територіальній цілісності та національній безпеці України

приймає цей Закон, яким засуджує комуністичний та націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими в Україні, визначає правові основи заборони пропаганди їх символіки та встановлює порядок ліквідації символів комуністичного тоталітарного режиму.

 

Натисніть "Читати далі"