Харківська міжрайонна прокуратура інформує:
Автор: Chekardina   Додано: 12 січня 2015   Переглядів:1513   Категорія - [Корисна інформація » Правова освіта населення]
 

Харківська міжрайонна прокуратура інформує:

 

 

Харківською міжрайонною прокуратурою Харківської області завершено досудове розслідування кримінального провадження за фактом безпідставної невиплати заробітної плати 22 працівникам комунального підприємства на суму 109,2 тис.грн.

Завдяки активній наступальній позиції процесуального керівника під час досудового розслідування заборгованість перед працівниками підприємства погашена в повному обсязі.Обвинувальний акт стосовно колишнього керівника підприємства спрямовано до суду.

Заступник Харківського міжрайонного О. Ломакіна

 

 

 

Харківською міжрайонною прокуратурою у поточному році проведено перевірку щодо додержання вимог земельного законодавства України на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області.

Встановлено, що рішенням сільської ради в порушення чинного законодавства України безоплатно передано громадянам для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд земельні ділянки лісового фонду України.

За даним фактом міжрайонною прокуратурою розпочато досудове розслідування, яке на даний час триває.

Крім того, з метою повернення державі незаконно переданих земельних ділянок, міжрайонною прокуратурою пред'явлення чотири позовні заяви, які прийняті судом до розгляду.

 

Заступник Харківського міжрайонного прокурора

молодший радник юстиції

  О. Ломакіна

 

 

Зона особливої уваги!

Харківська міжрайонна прокуратура на захисті бюджетної сфери


З урахуванням економічної ситуації, що склалася в країні останнім часом, пріоритетним залишається питання виявлення порушень законодавства при використанні бюджетних коштів, вжиття відповідних заходів реагування з метою недопущення їх нецільового використання та розкрадання, а також відшкодування заподіяних збитків.

Харківською міжрайонною прокуратурою значна увага приділяється недопущенню порушень чинного законодавства у бюджетній сфері органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, розташованих на території Харківського району.

Так, перевіркою в діяльності однієї з селищних рад району встановлено, що у 2004 році з метою утримання, експлуатації і обслуговування об'єктів житлового фонду, нежитлових приміщень, інженерних комунікацій та споруд, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади, забезпечення потреб громадян, підприємств та організацій у комунальних послугах, ремонтно-будівельних роботах, радою створено комунальне підприємство.

Проте, відповідні договори підряду на проведення вищевказаних робіт, упродовж минулого року селищною радою укладалися не зі згаданим комунальним, а з приватним підприємством, внаслідок чого останньому перераховано понад 200 тис. грн. бюджетних коштів.

Таким чином, інтересам територіальної громади селища завдано істотну шкоду, у зв'язку з чим міжрайпрокуратурою внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

 

Прокурор Харківської міжрайонної прокуратури

    Н. Педань

 

 

 «Харківською міжрайонною прокуратурою закінчено досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом незакінченого замаху на зґвалтування».

 

Так, 23.10.2013 близько 23.00 години Б., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, прямуючи по вул. У. у м. Люботин Харківської області, побачив попереду себе раніше не знайому йому Г., та став її переслідувати. Наздогнавши потерпілу, у місці, де було відсутнє освітлення, напав на неї з метою вступу у статеві зносини із застосуванням фізичного насильства. Однак з причини, які не залежали від його волі, довести свій злочинний умисел до кінця не зміг. В результаті неправомірних дій Б., Г. були заподіяні тілесні ушкодження.

За вказаним фактом внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 15, ч. 1 ст. 152 КК України (незакінчений замах на зґвалтування), та відразу розпочато досудове розслідування.

Завдяки спільним зусиллям процесуальних керівників та працівників Харківського РВ ГУМВСУ в області, швидкому проведенню оперативно-розшукових заходів вдалось розкрити вказаний злочин.

На даний час обвинувальний акт стосовно Б. перебуває на розгляді по суті у Люботинському міському суді Харківської області.

Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від З до 4 років позбавлення волі».


Заступник Харківського міжрайонного прокурора молодший радник юстиції

О. Хлистов

 

 

20 грудня 2014 року о 22:30 до чергової частини Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області надійшло повідомлення бригади швидкої медичної допомоги № 1201, про те що у ході виїзду на виклик в с. Високий Харківського району в приміщенні домоволодіння виявлено труп чоловіка 1976 р.н., не працюючого, із отвором у районі правої орбіти ока, що за попередньою оцінкою лікаря і стало причиною смерті останнього.

Вказане повідомлення зареєстровано до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 (умисне вбивство) КК України, та одразу розпочато досудове розслідування, створено слідчо-оперативну групу та групу прокурорів, з числа досвідчених працівників.

Завдяки спільним зусиллям процесуальних керівників та працівників Харківського РВ ГУМВСУ в області, швидкому проведенню оперативно-розшукових заходів вдалось розкрити вказаний злочин.

Так, у ході проведення перевірки зі слів співмешканки померлого, 1984 р.н., не працюючої, тілесні ушкодження, які спричинили смерть, наніс брат потерпілого, 1972 р.н., не працюючий, який проживав разом з ними, в ході сімейної сварки, шляхом застосування пневматичного пістолета російського виробництва марки «А111 ВВАІ» 4.5 мм.

На даний час винну особу встановлено та повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство).

Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, а також довічне позбавлення волі.

 

 

Заступник Харківського міжрайонного прокурора

молодший радник юстиції

О. Хлистов



 

 




 ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ КОРУПЦІЇ
Автор: Svetlana   Додано: 6 січня 2015   Переглядів:2844   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

   Корупція як інтернаціональне глобальне явище притаманне усім країнам незалежно від політичного устрою і рівня економічного розвитку. Справа лише в масштабах і в формах участі у корупції урядових структур.

   Під час розвитку суспільства корупція поряд з іншими формами поведінки, що відхиляється, розвивалася, відповідаючи провідним процесам в економіці, політиці, інших галузях  соціального життя. Особливо очевидний цей процес у даний час, коли світове співтовариство інтенсивно інтегрується, а глобалізація стала природною ознакою не тільки міждержавних відносин і економічної діяльності, але і життя, якщо не кожного представника людства, то всіх соціальних груп, категорій населення незалежно від території їхнього проживання.

  У значній частині гуманітарних, і зокрема кримінологічних, досліджень, розрізняється загально суспільствознавчий, загальноюридичний і кримінологічний аспекти аналізу корупції. Але в усіх дослідженнях корупція трактується як відхилення від юридичних і моральних норм в процесі здійснення економічної і політичної влади, яке вростає в систему, що перетворює корупцію на один з механізмів прийняття або гальмування адміністративних і управлінських рішень. Світовий досвід доводить, що корупція найбільш поширена в регіональних і державних центрах, де зосереджені правові, політичні, економічні владні інститути. Особливо стійкі і небезпечні для держави і громадянина столичні корумповані структури, які іноді стають звичним явищем. Недарма в Україні на буденному рівні спілкування існують сленгові вирази: «ціна питання», «пробити питання», «ціна посади» та інші.

Відомо, що корупція завжди зростає, коли країна знаходиться на стадії трансформації. Оскільки Україна проходить не просто стадію демократизації державного устрою, а здійснює докорінну трансформацію економічного і політичного устрою, правової і соціальної систем, то зростання рівня корупції є об’єктивною обумовленим фактором.

  Але визнання зростання рівня корупції об’єктивно обумовленим фактором зовсім не означає, що з нею треба примиритись. Суб’єктивний чинник історії і розвитку є механізмом корекції об’єктивного фактору, динаміки його розвитку. З одного боку, об’єктивний фактор (економічний, політичний і культурний розвиток) посилюють корупцію. З іншого боку, суб’єкти історії – держава, політичні партії, громадські організації, особа - можуть діяти в напрямку, щоб погасити негативні наслідки докорінних суспільних перетворень, які знаходять свій вияв і в корумпованості суспільства, насамперед державного апарату. Суб’єктивний чинник історії може досягти позитивного результату, якщо він діє у двох напрямах: по-перше, розв’язуючи економічні, політичні і соціальні проблеми і звужуючи об’єктивну основу корупції; по-друге, розробляючи законодавчу базу боротьби з корупцією і практично протидіючи корупції з належною політичною волею і по усіх напрямах.

  Корупція занадто дорого коштує нашій державі і народу як в матеріальному, так і в духовному вимірах. І справа не тільки у прямих втратах від корупції, які досягають за приблизними підрахунками аналітиків декількох десятків мільярдів доларів за рік. Не менш небезпечне те, що в суспільній свідомості вкорінюється стереотип про корупцію як етично прийнятну форму дій і «відновлення соціальної справедливості», розмивається розуміння суспільної небезпеки цього явища. Тому вивчення причин і наслідків розповсюдження корупції, систем боротьби з нею сьогодні – нагальна проблема суспільних наук, в першу чергу юридичних.

  Отже, аналіз чинного законодавства про відповідальність за корупційні правопорушення дає підстави стверджувати, що в Україні створена в цілому достатня законодавча база для ефективної боротьби з корупцією. Вона передбачає цілий комплекс кримінально-, адміністративно-, цивільно-правових, дисциплінарних та інших заходів, який дозволяє притягнути до того чи іншого виду відповідальності практично будь-яку посадову особу органів державної влади, що допустила те чи інше зловживання владою чи посадовим становищем.

  Важливим фактором запобігання проявам корупції є вдосконалення діяльності органів по боротьбі з корупцією.

  Необхідно більше уваги приділяти своєчасному реагуванню на повідомлення громадян, засобів масової інформації, результати соціологічних досліджень про корупційні діяння та інші протиправні дії посадових осіб, поширеність корупції в окремих відомствах.

Одним із головних напрямів має бути створення умов, які б обмежували безпосередній контакт з клієнтом і таким чином унеможливлювали скоєння корупційних діянь державними службовцями.

  Єдина мета зусиль усіх державних органів у цьому напрямі - це забезпечення дотримання прав і свобод громадян, якнайповнішої реалізації їхніх законних інтересів, адже єдиним чинником ефективності роботи у цьому випадку є те, наскільки громадяни задоволені виконанням зобов'язань, які бере на себе держава.

 

Завідувач Другою державною нотаріальною

конторою Харківського району

Харківської області

Н.В.Омельницька




 Як переселенцям підтвердити свій статус
Автор: Svetlana   Додано: 6 січня 2015   Переглядів:908   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

   Статус тимчасового переселенця — особливий статус, який отримали мешканці Криму та Донбасу. Якщо перші переїхали з республіки після переходу півострова до складу Росії, то другі виїхали із зони, де проводиться антитерористична операція. До цієї категорії осіб, відповідно до закону України № 4998-1, відносять також іноземців та осіб без громадянства, які на законній основі проживали в Криму, Донецькій та Луганській областях і вимушено покинули свої місця проживання.

  Внутрішні мігранти отримують довідку про те, що є тимчасовими переселенцями. Та завдяки документу українці можуть розраховувати на державні пільги, соціальні послуги та іншу допомогу від уряду.

  Наявність такої довідки допоможе переселенцям за спрощеною процедурою відновити втрачені документи, зареєструватися в органах соціального захисту населення, центрі зайнятості, влаштувати дітей у дошкільні та шкільні навчальні заклади чи офіційно стати на облік в медичний заклад за місцем свого фактичного перебування тощо.

  Механізм її отримання уряд прописав у окремій Постанові «Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» № 509 від 1 жовтня 2014 р.

   Отож, для отримання довідки повнолітній переселенець повинен звернутися особисто або через законного представника із заявою встановленої форми і паспортом (іншим документом, що посвідчує особу) до органу з питань соціального захисту населення за місцем свого перебування. В заяві, поміж усього іншого, обов’язково мають бути вказані відомості про обставини, що спричинили переміщення особи з району проведення антитерористичної операції, відомості про житлові, соціальні, медичні, освітні та інші потреби, а також інформація про наявність у будь-кого із членів сім’ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах інших, ніж в Криму та зоні АТО.

  Довідка видаватиметься в день подачи заяви безоплатно. Постановою передбачено, що прийняття заяв та видача довідок про взяття на облік також можуть здійснюватися в місцях проживання осіб, які переміщуються, працівниками житлово-експлуатаційних організацій або уповноваженими особами, визначеними виконавчими органами сільських і селищних рад, за погодженням з уповноваженим органом.

  Якщо переселенці розміщуються регіональним штабом з питань, пов’язаних із соціальним забезпеченням громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, заява подається посадовій особі, залученій до участі в роботі регіонального штабу.

   Для отримання довідки про взяття на облік неповнолітніх дітей, які переміщуються без батьків або членів сім’ї, заява подається їхнім опікуном чи піклувальником або законним представником. У видачі довідки може бути відмовлено, якщо:

1) відсутні обставини, що спричинили переміщення особи з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції;

2) втрачено або викрадено документи, що посвідчують особу, яка переміщується, та підтверджують громадянство України, до їх відновлення.

   У випадку відсутності документа, що посвідчує особу, переселенець має звернутися з відповідною заявою до територіального підрозділу Державної міграційної служби, де йому протягом одного дня видадуть тимчасове посвідчення громадянина України. Такого тимчасового посвідчення буде достатньо, щоб мати можливість звернутися за отриманням довідки взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

 

                                                                  Державний нотаріус Другої державної нотаріальної

                                                                   контори Харківського району Харківської області

                                                                  Радіонова Т.І.




 Соціально-економічні права
Автор: Chekardina   Додано: 8 грудня 2014   Переглядів:8180   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Соціально-економічні права


Важливу групу основних прав і свобод людини та громадянина України становлять соціально-економічні права. Конституція України 1996 р. виходить з принципово нової ідеології в закріпленні цих прав порівняно з ідеологією колишніх радянських конституцій, в яких проголошувалась вирішальна роль держави у наданні людині економічних прав. Це особливо виявляється у питанні про власність. За змістом відповідних статей Конституції можна навести такий перелік соціально-економічних прав та свобод: на приватну власність (ст. 41 Конституції України); на користування природними та іншими об’єктами суспільної власності (ст. 13 Конституції України); на підприємницьку діяльність (ст. 42 Конституції України); на працю, на вибір професії та сфери діяльності (ст. 43 Конституції України); на відповідні умови праці (ст. 43 Конституції України); на справедливу оплату праці (ст. 43 Конституції України); на соціальне забезпечення та захист (ст. 46 Конституції України); на захист прав споживачів (ст. 42 Конституції України); на страйки з приводу економічних та соціальних питань (ст. 44 Конституції України).

 

Натисніть "Читати далі"




 Реалізація і захист прав людини
Автор: Chekardina   Додано: 8 грудня 2014   Переглядів:812   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Реалізація і захист прав людини

 

Пріоритетом для будь-якої держави має бути дотримання прав і свобод людини. У 1991 році Україна, ставши незалежною державою, зробила перший крок на шляху до ствердження демократичності, верховенства права. Так, в Конституції України окремий розділ присвячено правам і свободам людини і громадянина

 

Натисніть "Читати далі"

 




 Гарантії реалізації прав людини в Україні та деяких зарубіжних країнах
Автор: Chekardina   Додано: 8 грудня 2014   Переглядів:2295   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Гарантії реалізації прав людини в Україні та деяких зарубіжних країнах 

 

Проголошення особистих прав і свобод людини та громадянина є важливою, але не єдиною ознакою правопорядку у суспільстві. Необхідно також створити відповідні умови для реалізації прав і свобод, що повинні забезпечуватися надійною системою їхніх гарантій.

Для гарантування можливості користуватися всіма правами та свободами людини і громадянина держава повинна забезпечити реалізацію конституційних прав і свобод, створити відповідний механізм їх гарантування. Основним елементом цієї системи є гарантії, які являють собою цілу низку конкретних засобів, завдяки яким стає реальним ефективне здійснення громадянами своїх прав і свобод, їх охорона та захист від правопорушення. Їх головне призначення полягає в забезпеченні всіх і кожного рівними правовими можливостями для набуття, реалізації, охорони та захисту суб’єктивних прав і свобод.

 

Натисніть "Читати далі"

 




 Забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб
Автор: Chekardina   Додано: 26 листопада 2014   Переглядів:1100   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

  Забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб


Верховна Рада України на позачерговому пленарному засіданні 20.10.2014 року, 249 голосами ухвалила закон “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” №4490а.

Ухвалення закону дає правові гарантії тимчасово переміщеним особам, визначає порядок працевлаштування, виплат державних соцзобов’язань та надання відповідної допомоги.

 

Натисніть "Читати далі"




 Право на обов'язкову частку та визначення розміру обов'язкової частки у спадщині
Автор: Chekardina   Додано: 26 листопада 2014   Переглядів:1635   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Право на обов'язкову частку та 
визначення розміру обов'язкової частки у спадщині


Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкування-це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) , до інших осіб (спадкоємців).

Аналізуючи ст.1223 ЦК можна дійти висновку, що у цій нормі визначені пріоритети в порядку закликання до спадкування, а саме: спочатку закликаються спадкоємці за заповітом, а потім спадкоємці за законом. Однак трапляються випадки, коли до спадкування одночасно закликаються як спадкоємці за заповітом, так і спадкоємці за законом, наприклад, якщо заповітом не охоплено усю спадщину. Про те, що спадкування може здійснюватись одночасно і за заповітом, і за законом, свідчать статті 1245,1275,1276 ЦК. Аналіз статті 1241 ЦК («незалежно від змісту заповіту»), свідчить про певні переваги права на обов'язкову частку над правом спадкоємців отримати спадщину за заповітом.
Право на обов'язкову частку у спадщині регламентовані в Цивільних кодексах по різному:

 

Натисніть "Читати далі"




 Нарахування заборгованості по аліментам, для боржників, що не мають офіційного місця працевлаштування та взагалі не працюють
Автор: Chekardina   Додано: 17 листопада 2014   Переглядів:949   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

 Нарахування заборгованості по аліментам, для боржників, що не мають офіційного місця  працевлаштування та взагалі   не працюють

 

Порядок стягнення аліментів визначений ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».  Більшість питань виникає з приводу нарахування заборгованості по аліментам, у разі якщо боржник не працює.

ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Відповідно до ст. 195 Сімейного Кодексу України «Визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу)», заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.

Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує.

Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Відповідно до листа наданого Головним управлінням статистики у Харківській області  середньомісячна заробітна плата одного штатного працівника по місту Люботин за період з 2006 по 2009 роки становить: 2006р. - 933,00 грн., 2007р. – 1176,00 грн., 2008р. – 1643,00 грн., 2009р. – 1747,00 грн.

 За період з 2010 по 2014 роки, зарплата становить: 2010р. – 1982,00 грн., 2011р. – 2300,00 грн., 2012р. – 2551,00 грн., 2013р. – 2921,00 грн., січень – червень 2014р. – 2875,00 грн.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а уразі спору – судом.

 

 

 

Начальник відділу державної виконавчої служби

Люботинського міського управління юстиції Харківської області

Іськів Я.В.

 

 

 




 Люботинське міське управління юстиції повідомляє (20.11.14)
Автор: Chekardina   Додано: 10 листопада 2014   Переглядів:902   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

20 листопада 2014 р. за телефонним номером 741-02-00  з 1000 до 1100  працюватиме пряма телефонна лінія, за якою до начальника Люботинського міського управління юстиції можуть звернутись громадяни із заявами, скаргами, пропозиціями та ін., щодо роботи міського управління юстиції та підпорядкованих підрозділів.

При Люботинському міському управлінні юстиції працює Громадська приймальня з  надання безоплатної первинної правової допомоги.

Графік роботи: щовівторка та щочетверга з 10-16 год. за адресою: м. Люботин,   вул. Радянська, 41 та онлайн-громадська приймальня за електронною адресою Konstantinograd@ukr.net

 В Громадській приймальні також можна отримати правову допомогу для біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

Для осіб, переміщених із території проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополь безоплатна первинна правова допомога надається протягом всього робочого часу незалежно від графіку роботи громадської приймальні.




 Про затвердження плану заходів з проведення у 2014 році Всеукраїнського Тижня права
Автор: Svetlana   Додано: 7 листопада 2014   Переглядів:1071   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

                                       МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

                     ЛЮБОТИНСЬКЕ МІСЬКЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ

                                                   ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 
НАКАЗ  

 

06.11.2014 року    № 42/04

м. Люботин  

 

Про затвердження плану заходів з проведення у 2014 році Всеукраїнського Тижня права


  На виконання Указу Президента України від 18.10.2008 №1149 «Про Всеукраїнський тиждень права», розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №815-р «Про затвердження плану заходів з проведення у 2014 році Всеукраїнського тижня права», на виконання наказу Міністерства юстиції України від 30.09.2014 №206/7 «Про затвердження плану заходів Міністерства юстиції України з проведення у 2014 році Всеукраїнського тижня права», на виконання наказу Головного управління юстиції у Харківській області від 23.10.2014 №271/4 «Про затвердження плану заходів з проведення у 2014 році Всеукраїнського тижня права»

 

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити План заходів Люботинського міського управління юстиції Харківської області (далі – План) з проведення у 2014 році Всеукраїнського тижня права (додається).

2. В організації та проведенні Всеукраїнського тижня права Люботинським міським управлінням юстиції взяти участь наступним підпорядкованим структурним підрозділам управління:                                                                                                                          відділу державної реєстрації актів цивільного стану Люботинського міського управління юстиції, відділу державної виконавчої служби Люботинського міського управління юстиції.

3. До проведення заходів залучити Люботинську централізовану бібліотечну систему (за згодою).

4. До проведення заходів залучити Люботинський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (за згодою).

5. Провести Всеукраїнський тиждень права у період з 08 грудня по 12 грудня 2014 року.

 6.Провідному спеціалісту Люботинського міського управління юстиції Редько Ю.М. в термін до 15.12.2014 надати інформацію про виконання заходів до відділу правової роботи, правової освіти та систематизації законодавства Головного управління юстиції у Харківській області в письмовому та електронному вигляді.

7.Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

 

Начальник Люботинського

міського управління юстиції

Ю.Л. Константінов

Натисніть "Читати далі"




 Про порядок державної реєстрації народження дитини
Автор: Svetlana   Додано: 6 листопада 2014   Переглядів:802   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

    Цивільний стан особи залежить від  сукупності  факторів, котрі характеризують громадянина як суб'єкта цивільного права. До відділу державної реєстрації актів цивільного стану люди звертаються з різних приводів, які відбивають основні віхи у їхньому житті. Народилась дитина - її треба зареєструвати, давши ім'я. Питання державної реєстрації народження та визначення походження дитини регулюються Цивільним та Сімейним (далі – СК України) кодексами України, а також Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», де зазначено, що державна реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові. Батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану (стаття 144 СК України). Несвоєчасна без поважної причини реєстрація батьками народження дитини в органах державної реєстрації актів цивільного стану тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 212 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Відділ державної реєстрації за місцем реєстрації народження дитини складає протокол про адміністративне правопорушення (накладення штрафу).  

 

Натисніть "Читати далі"




 Порядок державної реєстрації шлюбу
Автор: Svetlana   Додано: 6 листопада 2014   Переглядів:916   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

    Згідно зі статтею 21 Сімейного кодексу України (далі – СК України) шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Як визначено статтею 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається . Особи,  які  бажають  зареєструвати  шлюб,  мають  на день реєстрації шлюбу досягти шлюбного віку, який  встановлюється для  чоловіків  та  жінок  у вісімнадцять років, що визначено у статті 22 СК України.   Водночас за  заявою  особи,  яка  досягла  шістнадцяти  років,  за рішенням  суду  їй  може  бути  надано  право  на  шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. Зазначена норма викладена у ст. 23 СК України. Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону України " Про державну реєстрації актів цивільного стану " для державної реєстрації шлюбу жінкою та чоловіком особисто подається заява до органу державної реєстрації актів цивільного стану за їх вибором. Особи, які подали заяву про державну реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими. Якщо жінка та/або чоловік не можуть через поважну причину особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження представника повинні бути нотаріально засвідчені. Враховуючи принцип одношлюбності, повторний шлюб реєструється органом державної реєстрації актів цивільного стану за умови пред'явлення особами, які раніше перебували в шлюбі, документів, що підтверджують припинення попереднього шлюбу. Державна реєстрація шлюбу проводиться після закінчення одного місяця з дня подання нареченими заяви про державну реєстрацію шлюбу. За наявності поважної причини і з дозволу керівника органу державної реєстрації актів цивільного стану державна реєстрація шлюбу проводиться до закінчення зазначеного строку. А у  разі вагітності нареченої, народження нею дитини та якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого, державна реєстрація шлюбу проводиться в день подання відповідної заяви або у будь- який інший день за бажанням наречених протягом одного місяця.  Якщо реєстрація шлюбу  у  визначений  день  не  відбулася, заява  про  реєстрацію  шлюбу  втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання. Зазначені норми викладені у статті 32 СК України та у ст. 14 Закону України " Про державну реєстрації актів цивільного стану".  Державна реєстрація шлюбу проводиться у приміщенні органу державної реєстрації актів цивільного стану. За заявою наречених державна реєстрація шлюбу проводиться в урочистій обстановці. За заявою наречених державна реєстрація шлюбу може проводитися за місцем їх проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважної причини прибути до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Наявність поважної причини повинна бути підтверджена документально. Як визначено п.9  ст. 14 Закону України " Про державну реєстрації актів цивільного стану " державна реєстрація шлюбу проводиться у присутності нареченої та нареченого з пред'явленням для посвідчення їх особи і віку паспортів громадянина України або паспортних документів іноземця. Державна реєстрація шлюбу через представника не допускається.   Відповідно до ст. 35 СК України наречені мають право  обрати  прізвище  одного  з  них  як спільне   прізвище  подружжя  або  надалі  іменуватися  дошлюбними прізвищами.   Наречена,  наречений  мають  право  приєднати   до   свого прізвища  прізвище нареченого,  нареченої.  Якщо вони обоє бажають мати подвійне прізвище,  за їхньою  згодою  визначається  з  якого прізвища воно буде починатися. Складення більше  двох прізвищ не допускається,  якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належить наречена і (або) наречений. Якщо   на  момент  реєстрації  шлюбу  прізвище  нареченої, нареченого вже є подвійним,  вона,  він має право замінити одну із частин свого прізвища на прізвище другого. Про державну реєстрацію шлюбу в паспортах громадянина України, які зареєстрували шлюб, робиться відмітка із зазначенням прізвища, імені, по батькові і року народження другого з подружжя та місця і дати такої реєстрації. 

 

Провідний спеціаліст

Люботинського міського

управління юстиції

Ю. Редько

 




 Порядок стягнення аліментів
Автор: Svetlana   Додано: 6 листопада 2014   Переглядів:809   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

   Порядок стягнення аліментів визначається Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон). Статтею 74 Закону передбачено, що у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернене на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника. Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника встановлений Главою 4 Закону.                                                                               

     Розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України (далі - СК України). У разі стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) боржника сума боргу визначається, виходячи з фактично отриманої боржником заробітної плати (після утримання обов'язкових зборів та податків) за місцем роботи. Відрахування аліментів із заробітної плати боржника здійснюється на підставі постанови державного виконавця. При цьому розмір аліментів не може бути менше встановленого СК України. У разі, якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, адміністрація підприємства, установи, організації, фізична особа, фізична особа - підприємець, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість зі сплати аліментів.           

 

Натисніть "Читати далі"




 Для боротьби з корупцією запроваджена спеціальна конфіскація майна
Автор: Svetlana   Додано: 4 листопада 2014   Переглядів:1037   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Для боротьби з корупцією запроваджена спеціальна конфіскація майна

 

   4 червня 1014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв’язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України», яким до Законів України «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про банки і банківську систему», «Про звернення громадян», Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших нормативно-правових актів внесені зміни, спрямовані на посилення боротьби з корупційними правопорушеннями.

   Серед іншого, Кримінальний кодекс України (далі - ККУ) доповнений статею 96-1, яка передбачає спеціальну конфіскацію майнаяк один із заходів, спрямованих на посилення боротьби з корупцією. Cпеціальна конфіскація полягаєу примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених ККУ, за умови вчинення злочину, передбаченого статтею 354 (підкуп працівника підприємства, установи чи організації) та статтями 364 (зловживання владою або службовим становищем), 364-1 (зловживання повно важеннями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми), 365-2 (зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги), 368 (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою), 368-2 (незаконне збагачення), 368-3 (підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми), 368-4 (підкуп особи, яка надає публічні послуги), 369 (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі), 369-2 (зловживання впливом) розділу XVII Особливої частини ККУ, або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого зазначеними статями.

   Слід зазначити, що спеціальна конфіскація застосовується і в разі, коли особа не підлягає кримінальній відповідальності у зв’язку з недосягненням віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, або неосудністю, або звільняється від кримінальної відповідальності чи покарання з підстав, передбачених ККУ, крім звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.

   Гроші, цінності та інше майно, передані особою, яка вчинила злочин або суспільно небезпечне діяння, що містить ознаки злочину, передбаченого ККУ, іншій фізичній або юридичній особі, підлягають спеціальній конфіскації, якщо особа, яка прийняла майно, знала або повинна була знати, що таке майно одержане внаслідок вчинення злочину, передбаченого статтею 354 та статтями 364, 364-1, 365-2, 368-2, 369-2 розділу XVII Особливої частини ККУ, або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого зазначеними статтями.

   Спеціальна конфіскація не застосовується до грошей, цінностей та іншого майна, які, згідно із законом, підлягають поверненню власнику (законному володільцю) або призначені для відшкодування шкоди, завданої злочином. Зауважимо, що спеціальна конфіскація при наявності до того підстав може застосовуватися за вчинення певних злочинів разом зі звичайною конфіскацією майна, яка застосовується при притягненні до кримінальної відповідальності за вчинення корисних злочинів. Так, наприклад, санкцією частини другої ст. 369 ККУ за пропозицію, обіцянку або надання неправомірної вигоди службовій особі передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 3-х до 6-ти років зі штрафом від 500 до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, із конфіскацією майна або без такої та зі спеціальною конфіскацією.

 

Провідний спеціаліст Люботинського

міського управління юстиції

Ю. Редько

 




 Проведення перевірки, згідно Закону України «Про очищення влади»
Автор: Svetlana   Додано: 4 листопада 2014   Переглядів:1566   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

                         Проведення перевірки, згідно Закону України «Про очищення влади»

   Органом, уповноваженим на забезпечення проведення перевірки, передбаченої цим Законом, є Міністерство юстиції України. Міністерство юстиції України не пізніше ніж протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом утворює дорадчий громадський орган з питань люстрації при Міністерстві юстиції України для забезпечення здійснення громадського контролю за процесом очищення влади (люстрації), до складу якого повинні входити представники засобів масової інформації та представники громадськості. 

  Міністерство юстиції України в місячний строк з дня набрання чинності цим Законом розробляє та подає на затвердження Кабінету Міністрів України:

1) перелік органів, що здійснюють перевірку достовірності відповідних відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону, згідно з їх компетенцією;

2) порядок проведення перевірки, передбаченої цим Законом;                                                                        

 3) план проведення перевірок по кожному органу державної влади та органу місцевого самоврядування, підприємству, в якому працюють особи, зазначені у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, відповідно до черговості, визначеної частиною шостою цієї статті.

  Подані Міністерством юстиції України проекти документів, визначених частиною другою цієї статті, затверджуються Кабінетом Міністрів України не пізніше ніж на десятий день після подання Міністерством юстиції України та протягом десяти днів з дня їх затвердження оприлюднюються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.                         

Міністерство юстиції України не пізніше ніж на десятий день з дня затвердження Кабінетом Міністрів України переліку органів, передбаченого пунктом 1 частини другої цієї статті, розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію про поштову та електронну адреси, контактний номер телефону кожного з органів державної влади, до компетенції яких належить проведення перевірки, а також дорадчого громадського органу з питань люстрації при Міністерстві юстиції України, до яких фізичні та юридичні особи протягом одного місяця з дня початку проходження перевірки можуть подати інформацію про особу, стосовно якої проводиться перевірка, щодо поширення на неї заборон, передбачених цим Законом. Така інформація, подана фізичними та юридичними особами, підлягає розгляду органами державної влади, до компетенції яких належить проведення перевірки.     

Перевірці підлягають:                                                                                                                                        

 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону;                                                                            

2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Перевірка здійснюється у такій черговості:

1) Міністра юстиції України, посадових і службових осіб Міністерства юстиції України, керівників, посадових і службових осіб органів, визначених пунктом 1 частини другої цієї статті;  

2) керівників органів, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону;                

3) заступників керівників органів, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, керівників їх структурних підрозділів, керівників їх територіальних (регіональних) органів та осіб, зазначених у пункті 9 частини першої статті 2 цього Закону;                                                          

4) інших осіб, зазначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону.                      

    Керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на третій день після отримання заяви надсилає до відповідних районних, міських (міст обласного значення), районних у містах територіальних органів державної влади за місцем проживання особи, до компетенції яких належить проведення перевірки відповідних відомостей, визначених у пункті 1 частини п’ятої цієї статті, запити про перевірку відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, до яких додаються копії заяви.

 

Начальник Люботинського

міського управління юстиції

Ю. Константінов

 




 Закон України «Про очищення влади»
Автор: Svetlana   Додано: 4 листопада 2014   Переглядів:955   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

                                                Закон України «Про очищення влади»

   16 вересня 2014 року Президентом України підписано Закон «Про очищення влади». Цей Закон визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні. Очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Люстрація здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах верховенства права та законності, відкритості, прозорості та публічності, презумпції невинуватості, індивідуальної відповідальності, гapaнтування права на захист.

Заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо:                                                                                    

1) Прем’єр-міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністра України, а також міністра, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, Голови Національного банку України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, їх перших заступників, заступників;

2) Генерального прокурора України, Голови Служби безпеки України, Голови Служби зовнішньої розвідки України, начальника Управління державної охорони України, керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, керівника податкової міліції, керівника центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, їх перших заступників, заступників;

3) військових посадових осіб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації;

4) членів Вищої ради юстиції, членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, професійних суддів, Голови Державної судової адміністрації України, його першого заступника, заступника;

5) Глави Адміністрації Президента України, Керівника Державного управління справами, Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, їх перших заступників, заступників;

6) начальницького складу органів внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту;

7) посадових та службових осіб органів прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Національного банку України;

8) членів Центральної виборчої комісії, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, голів та членів національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, державне регулювання у сферах зв’язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг;

9) керівників державних, у тому числі казенних, підприємств оборонно-промислового комплексу, а також державних підприємств, що належать до сфери управління суб’єкта надання адміністративних послуг;

10) інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування;

11) осіб, які претендують на зайняття посад, зазначених у пунктах 1-10 цієї частини.

 

Начальник Люботинського

міського управління юстиції

Ю. Константінов

 




 Оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця
Автор: Svetlana   Додано: 4 листопада 2014   Переглядів:944   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця

   Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України (стаття 1 Закону України "Про державну виконавчу службу"). Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому законом.

    Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців. Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби має відбуватися згідно зі статтею 13 Закону України "Про державну виконавчу службу", частиною третьою статті 6, частиною першою статті 12, статтею 82 Закону України "Про виконавче провадження".

   Відповідно до статті 13 Закону України "Про державну виконавчу службу" дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом. Стаття 82 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає можливість стягувача та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) подати скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник же має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.                

     Одночасно Законом визначено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути також оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби. Вищевказана норма закону визначає також вимоги до скарги, яка подається до начальника відповідного органу державної виконавчої служби та передбачає, що скарга подається в письмовій формі та повинна включати:

1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;

2) повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;

3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);

4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено;

5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.                                  

   Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду.

 

Провідний спеціаліст Люботинського

міського управління юстиції

Ю. Редько

 




 Критерії здійснення очищення влади (люстрації)
Автор: Svetlana   Додано: 4 листопада 2014   Переглядів:910   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

                                     Критерії здійснення очищення влади (люстрації)

     Заборона, передбачена частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади", застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року:

1) Президента України, Прем’єр-міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністра України;

2) міністра, керівника центрального органу виконавчої влади, який не входить до складу Кабінету Міністрів України, Голови Національного банку України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, їх першого заступника, голови або члена національної комісії, що здійснює відповідно державне регулювання природних монополій, державне регулювання у сферах зв’язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг; 3) Генерального прокурора України, Голови Служби безпеки України, Голови Служби зовнішньої розвідки України, начальника Управління державної охорони України, керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, їх першого заступника чи заступника, заступника Міністра внутрішніх справ України;

4) Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, його першого заступника, заступника;

5) Глави Адміністрації Президента України, Керівника Державного управління справами, Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, їх першого заступника, заступника;

6) члена Вищої ради юстиції (крім Голови Верховного Суду України), члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голови Державної судової адміністрації України, його першого заступника, заступника;

7) керівника, заступника керівника самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції;

8) керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

9) Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації, їх перших заступників, заступників, голови районної державної адміністрації, районної в місті Києві державної адміністрації;

10) Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, їх першого заступника.                                                          

 

Начальник Люботинського

міського управління юстиції

Ю. Константінов




 Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади"
Автор: Svetlana   Додано: 4 листопада 2014   Переглядів:1226   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Єдиний державний реєстр осіб,  щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади"


 Відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення цього Закону (далі - Реєстр), що формується та ведеться Міністерством юстиції України.                                                                                   

   Положення про Реєстр, порядок його формування та ведення затверджуються Міністерством юстиції України.

 Відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною четвертою статті 1 цього Закону, оприлюднюються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та вносяться до Реєстру протягом трьох робочих днів з дня надходження із Державної судової адміністрації України до Міністерства юстиції України наданої з Єдиного державного реєстру судових рішень електронної копії рішення суду, яке набрало законної сили. Державна судова адміністрація України надсилає до Міністерства юстиції України таку електронну копію рішення суду не пізніш як на десятий день з дня набрання ним законної сили.                                            

  Інформація з Реєстру про внесення відомостей про особу до Реєстру або про відсутність у Реєстрі відомостей про таку особу подається:

-на запит державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з метою проведення перевірки, передбаченої цим Законом, або спеціальної перевірки, передбаченої Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", відомостей про осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;                                                                                                

-на запит правоохоронних органів у разі необхідності отримання такої інформації в рамках кримінального або адміністративного провадження або на запит прокурора в рамках здійснення нагляду за додержанням вимог і застосуванням законів;  

-під час звіряння переліку осіб, звільнених з посад у зв’язку із здійсненням очищення влади (люстрації), з відомостями, що містяться в Реєстрі;                                                                                      

-у разі звернення фізичної особи (уповноваженої нею особи) щодо отримання відомостей про себе.   

  Міністерство юстиції України не пізніше ніж на третій день після отримання відомостей, які підлягають внесенню до Реєстру, забезпечує їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті та вносить їх до Реєстру. Відкритими для безоплатного цілодобового доступу є такі відомості про особу, щодо якої застосовано положення цього Закону:                                                                                 

 1) прізвище, ім’я, по батькові;

2) місце роботи, посада на час застосування положення цього Закону;

3) відомості про стан проходження перевірки особою, а також інформація про надходження висновків про результати перевірки, які свідчать про наявність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 цього Закону;

4) час, протягом якого на особу поширюється заборона, передбачена частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону.

  Зазначені відомості не належать до конфіденційної інформації про особу та не можуть бути обмежені в доступі.

 

Начальник Люботинського

міського управління юстиції

Ю. Константінов

 




 ГРОШОВА ОЦІНКА ЗЕМЕЛЬ
Автор: Chekardina   Додано: 29 жовтня 2014   Переглядів:1074   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

ГРОШОВА ОЦІНКА ЗЕМЕЛЬ


Правові засади проведення оцінки земель визначені Законом України “Про оцінку земель” (далі - Закон).
Відповідно до статті 5 Закону грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Натисніть "Читати далі"




 Юридичні тонкощі укладення договору оренди житла
Автор: Chekardina   Додано: 29 жовтня 2014   Переглядів:1009   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Юридичні тонкощі укладення договору оренди житла

 

На сьогоднішній день у великих містах, одним з найбільш поширених договорів є договір оренди житла. Незважаючи на це, практика показує, що ні орендар, ні орендодавець добре не уявляють, що в цьому договорі має бути відображено. Функції складання такого важливого документа зазвичай беруть на себе ріелтори, які мало розбираються в юридичних тонкощах договірних відносин. Та й у договорі на одну сторінку, який брокери готують, в орендодавця зазвичай купа прав, а в орендаря - лише обов'язки вести себе настільки добре, щоб не бути вигнаним з житла в будь-який зимовий день.

Які істотні умови договору найму житла мають міститися в документі, на яких підставах в нього можуть бути внесені зміни і яка практика його розірвання? Відповіді на ці питання ми сьогодні надамо нашим читачам.

Зміст договору оренди

 

Натисніть "Читати далі"

 




 Поняття, об’єкти та суб’єкти авторського права
Автор: Svetlana   Додано: 14 жовтня 2014   Переглядів:13802   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

  Авторське право в об’єктивному розумінні являє собою сукупність правових норм, що регулюють коло суспільних відносин зі створення та використання творів науки, літератури і мистецтва.

  Авторське право в суб’єктивному розумінні – це особисті немайнові та майнові права, які виникають у автора в зв’язку зі створенням ним твору і охороняються законом.

 Завданням авторського права є встановлення найсприятливіших правових умов для творчої діяльності, забезпечити доступність результатів цієї діяльності всьому суспільству.

  Об'єктами авторського права є твори, а саме:

1) літературні та художні твори, зокрема:  романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори;  драматичні, музично-драматичні  твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори; музичні твори (з текстом або без тексту); аудіовізуальні твори; твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографічні твори; твори ужиткового мистецтва;  ілюстрації, карти,  плани,  ескізи  і  пластичні  твори,   що стосуються географії, топографії, архітектури або науки; переклади, адаптації, ранжування    та   інші   переробки літературних або художніх творів; збірники творів,  якщо вони за добором або упорядкуванням  їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

2) комп'ютерні програми;

3) компіляції  даних  (бази даних),  якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є  результатом інтелектуальної діяльності;

4) інші твори.

 Авторське право на твір  виникає  внаслідок факту його створення. Для виникнення і  здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору  чи  будь-яке інше спеціальне  його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

  Відповідно до ст. 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб’єктами авторського права є автори творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.  Автором є фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір, тобто безпосередній створювач твору. При створенні твору спільною творчою працею кількох  осіб, первинні авторські права виникають  у них одночасно і вони визнаються згідно ст. 436 Цивільного кодексу України та ст. 13 вищевказаного закону співавторами. Авторське право на створений у співавторстві твір належить їм спільно. Визначальними ознаками співавторства є сумісна творча праця і творчий внесок кожного із співавторів та створення єдиного цілісного результату спільної творчої праці, для якого характерним є те, що виключення окремих частин твору, що створюються різними авторами  або взагалі неможливе, або фізично можливе, але тягне за собою неможливість використання твору як єдиного цілого, призведе до втрати твором первісного значення.

 Особа,  яка є творцем, вправі спеціальним знаком охорони «соруrіght» © сповістити про наявність у неї авторських прав і не повинна доказувати їх приналежність, оскільки законом передбачена презумпція авторства особи, яка зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору. Обов’язок підтвердження приналежності прав може бути покладено на неї лише у ході судового провадження у разі оспорювання цього факту іншою особою.

 

Начальник Люботинського

міського управління юстиції

Ю.Константінов

 




 Особисті майнові та немайнові права автора
Автор: Svetlana   Додано: 14 жовтня 2014   Переглядів:5194   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

  Автору твору належать особисті немайнові права, які встановлені статтею 423 Цивільного кодексу України: право  на  визнання  людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності, право   перешкоджати будь-якому посяганню   на   право інтелектуальної   власності,   здатному  завдати  шкоди  честі  чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності, інші особисті немайнові права  інтелектуальної  власності, встановлені законом, а також право:

1) вимагати зазначення свого імені у зв'язку з  використанням твору, якщо це практично можливо;

2) забороняти    зазначення   свого   імені   у   зв'язку   з використанням твору;

3) обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору;

4) на недоторканність твору.

  Автор  має  право  протидіяти   будь-якому перекрученню, спотворенню  або  іншій зміні твору чи будь-якому іншому посяганню на твір,  що може зашкодити честі та  репутації  автора,  а  також супроводженню  твору  без  його  згоди ілюстраціями,  передмовами, післямовами, коментарями тощо.

 У разі смерті автора  недоторканність  твору  охороняється особою,   уповноваженою  на  це  автором.  За  відсутності  такого уповноваження  недоторканність  твору  охороняється спадкоємцями автора, а також іншими заінтересованими особами.

  Майновими правами інтелектуальної власності на твір є:

1) право на використання твору;

2)виключне право дозволяти використання твору;

3)право перешкоджати  неправомірному використанню твору,  в тому числі забороняти таке використання;

4)інші майнові права інтелектуальної власності,  встановлені законом.

 Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

 Використанням твору є його: опублікування (випуск у світ, відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі, переклад, переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни, включення складовою  частиною  до  збірників,  баз  даних, антологій, енциклопедій тощо, публічне виконання, продаж, передання в найм (оренду) тощо, імпорт  його  примірників,  примірників  його  перекладів, переробок тощо.

  Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

 Твір вважається опублікованим (випущеним у світ), якщо він будь-яким  способом  повідомлений невизначеному колу осіб,  у тому числі виданий,  публічно виконаний,  публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню, відображений  у  загальнодоступних електронних системах інформації.

 Твір не може бути опублікований,  якщо він  порушує  права людини  на таємницю її особистого і сімейного життя,  завдає шкоди громадському порядку, здоров'ю та моральності населення.

  У  разі  смерті автора його правонаступники мають право на опублікування твору, якщо це не суперечить волі автора.

  Використання твору здійснюється  лише  за  згодою  автора, крім  випадків  правомірного  використання  твору без такої згоди, які встановлені законодавством України.

   Твір може бути вільно,  без згоди автора та інших осіб, та безоплатно використаний будь-якою особою:

1) як цитата з правомірно  опублікованого  твору  або   як ілюстрація  у виданнях,  радіо- і  телепередачах, фонограмах та відеограмах, призначених для  навчання, за умови дотримання звичаїв, зазначення джерела запозичення та імені автора, якщо воно вказане в такому джерелі,  та в обсязі,  виправданому  поставленою метою;

2) для  відтворення у судовому та   адміністративному провадженні в обсязі, виправданому цією метою;

3) в інших випадках, передбачених законом.

 Особа, яка використовує твір,  зобов'язана зазначити ім'я автора твору та джерело запозичення.

 Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності  на твір  спливає  через  сімдесят років,  що відліковуються з 1 січня року,  наступного  за  роком  смерті  автора  чи   останнього   із співавторів,   який  пережив  інших  співавторів,  крім  випадків, передбачених законом.

  Після закінчення строку   чинності  майнових  прав інтелектуальної  власності  на  твір він може вільно та безоплатно використовуватися будь-якою особою,  за  винятками,  встановленими законом.

  Автор має невідчужуване право на одержання грошової суми у розмірі  п'яти  відсотків  від  суми  кожного  продажу оригіналу художнього   твору  чи  оригіналу  рукопису  літературного  твору, наступного за відчуженням оригіналу, здійсненим автором. Зазначена сума сплачується продавцем оригіналу твору. Також це право переходить до спадкоємців автора твору та спадкоємців цих спадкоємців  і  діє до  спливу строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір.

 

Начальник Люботинського

міського управління юстиції

Ю.Константінов