Дитина і праця в Україні
Автор: Svetlana   Додано: 14 серпня 2014   Переглядів:922   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

 

   Порядок застосування праці дітей визначається законодавством України про працю. Вік, з якого допускається  прийняття дитини на роботу, становить 16 років. Діти, які досягли 15-річного віку, можуть прийматися  на роботу, що не завдає шкоди їх здоров'ю і навчанню, за згодою одного з батьків або особи, яка замінює батьків. Для дітей, молодших 16 років, тривалість робочого часу обмежується  відповідно до потреб їх розвитку та професійної підготовки. Час, витрачений дитиною за згодою власника або уповноваженого ним органу на професійну підготовку в межах встановленого законодавством  робочого часу, зараховується як робочий час.
   Забороняється залучення дітей до найгірших форм дитячої праці, участі у важких  роботах і роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах та до праці понад встановлений законодавством скорочений робочий час. До найгірших форм дитячої праці належать:
-усі форми рабства або практика,  подібна до рабства, зокрема, продаж дітей та торгівля ними,  боргова залежність, а також примусова чи обов'язкова праця, включаючи примусове чи обов'язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;
-використання, вербування або пропонування дитини для зайняття проституцією, виробництва порнографічної продукції чи порнографічних вистав;
-використання, вербування або пропонування дитини для незаконної діяльності;
-робота, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди фізичному або психічному здоров'ю дитини.

  Діти приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду за наявності письмового медичного висновку про відсутність протипоказань для участі у трудовій діяльності та в подальшому до досягнення 21року щорічно підлягають обов'язковим профілактичним
медичним оглядам.

  Участь у трудовій діяльності дітей-інвалідів та дітей з вадами  фізичного та розумового  розвитку забезпечується шляхом створення відповідної мережі робочих місць.
  З метою захисту своїх трудових прав діти, які працюють, можуть створювати професійні  спілки або вступати до існуючих професійних спілок у порядку, встановленому законодавством України. Державний контроль і нагляд за додержанням трудових прав дитини забезпечується в порядку, встановленому законодавством України.

Начальник Люботинського

міського управління юстиції

Ю. Константінов




 Децентралізація державної влади в Україні
Автор: Svetlana   Додано: 14 серпня 2014   Переглядів:1025   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Децентралізація державної влади в Україні

 

   Децентралізація державної влади розглядається світовим співтовариством як один з ключових елементів комплексної реформи системи державного управління і є пріоритетним напрямком діяльності міжнародних і національних організацій. Сьогодні це одне з найболючіших питань сучасного суспільного життя України, оскільки надмірно централізована влада стає причиною гальмування розвитку суспільства загалом і кожного (політичного, економічного, соціального, культурно-освітнього й інших) з аспектів громадського життя. А надмірна централізація коштів на державному рівні ставить у цілковиту залежність від державного бюджету реалізацію місцевими органами влади покладених на них функцій. Децентралізація повноважень і ресурсів може зробити істотний внесок у підвищення ефективності всього процесу управління й істотно підсилити його демократичну складову. Це має особливе значення для східноєвропейського регіону, країни якого переживають складний і суперечливий процес демократичної трансформації після довгих десятиліть жорсткої централізованої системи влади і управління під ідеологічним контролем центральної партійно-державної адміністрації.

  У зв’язку з вищевикладеним, Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України підготовлено пропозиції щодо змін до Конституції України. Пропозиції підготовлені на реалізацію реформи місцевого самоврядування, Концепцію якої було схвалено Урядом 1 квітня 2014 р. Необхідність таких змін обумовлена тим, що саме Конституція визначає основи системи влади, і без відповідних змін провести реформу неможливо. Пропозиції щодо змін до Основного закону підготовлені Мінрегіоном на основі положень Європейської Хартії місцевого самоврядування, пропозицій вітчизняних експертів (напрацювання Конституційної  асамблеї, Конституційної комісії парламенту, груп експертів в області конституційного права і місцевого самоврядування), пропозицій польських експертів, які мають успішний досвід впровадження реформи місцевого самоврядування.                                                  

  Основні зміни передбачають: запровадження трьохрівневої системи адміністративно – територіального устрою України – регіон, район, громада з повсюдністю місцевого самоврядування; передача функцій виконавчої влади від місцевих державних адміністрацій виконавчим органам рад відповідного рівня; розподіл повноважень між органами місцевого самоврядування за принципом субсидіарності і наділення саме громад максимально широким колом повноважень; чітке забезпечення повноважень органів місцевого самоврядування необхідними фінансовими ресурсами, в тому числі через їх участь в загальнодержавних податках; ліквідація державних адміністрацій і створення натомість державних представництв тільки з контрольно – наглядовими і координаційними, а не виконавчими функціями.

 

Провідний спеціаліст

Люботинського міського

управління юстиції

Ю.Редько




 Перелік контактів громадських та волонтерських організацій
Автор: Svetlana   Додано: 14 серпня 2014   Переглядів:1396   Категорія - [Головна, Правова освіта населення, Переселенцям]
 

Перелік контактів громадських та волонтерських організацій з питань отримання допомоги громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції

 

№ з/п

Назва організації

Спрямування діяльності

Контакти

1.

БФ «Реабілітаційний центр «Шпиталь Майдана»

- організація вивезення переселенців із зони АТО;

- надання гуманітарної допомоги (одяг, взуття);

- надання допомоги вагітним;

- розселення у м. Львові.

(050) 117-90-07

(050) 691-09-46

(068) 306-00-61

2.

«Рада громадських ініціатив»

- розселення у м. Києві та Київської області;

- надання гуманітарної допомоги (одяг, взуття, медикаменти);

-координація.

(096) 090-91-03

3.

«Емануїл» «Україна без сиріт»

- забезпечення продуктами харчування;

- розселення;

- надання гуманітарної допомоги (одяг, взуття, медикаменти).

(066) 466-50-96

4.

Громадське об’єднання «Українська громада в Криму»

захист прав і інтересів членів організації в тому числі вимушених переселенців

(063) 266-72-49

5.

Донбас SOS. Волонтерська ініціатива

- розселення;

- координація.

(068) 545-17-96

(063) 785-11-36

(050) 943-42-28

6.

«Українська Асоціація фахівців з подолання наслідків психотравмуючих подій»

- надання кризової психологічної допомоги.

(099) 093-80-10

(099) 346-67-33

(068) 699-41-71

7.

Громадська молодіжна організація «Еталон» м. Івано-Франківськ

- розселення (м. Івано-Франківськ та Івано-Франківська область);

- надання соціальних послуг;

- забезпечення продуктами харчування.

(050) 237-99-81

8.

Схід СОС

- розселення;

- надання матеріальної допомоги (одяг, взуття, засобів гігієни, дитячі речі);

- допомога у пошуку роботи;

- правова допомога.

(066) 705-12-57

(099) 102-53-73

(096) 371-18-47

(093) 923-14-86

9.

Крим SOS

- надання безкоштовних юридичних послуг;

- надання гуманітарної допомоги (одяг, взуття, медикаменти);

- надання соціальних послуг;

- розселення.

(063)-073-16-19 (096)-684-88-47

(095)-031-53-97

10.

Міжнародна Гуманітарна Академія («Допомога Джерело»)

- організація міст компактних поселень;

- розподіл гуманітарної допомоги;

- відновлення/відкриття малих
середніх приватних підприємств;

- організація нових робочих місць.

(050) 105-92-59

(093) 078-61-82

(091) 949-31-52

 

                                     Люботинське міське управління юстиції




 Інформація щодо соціального забезпечення громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції
Автор: Svetlana   Додано: 14 серпня 2014   Переглядів:1104   Категорія - [Головна, Правова освіта населення, Переселенцям]
 

Інформація щодо соціального забезпечення громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції

ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ПЕНСІОНЕРІВ

- переведення пенсії за місцем фактичного проживання (перебування);

- первинне призначення пенсії;

- перерахунок пенсії

 Куди звертатися: до органу Пенсійного фонду за місцем фактичного проживання (перебування)

 Основні документи, які необхідно мати при собі:

- паспорт;

- посвідчення отримувача пенсії (за наявності);

- довідка про присвоєння ідентифікаційного коду (за наявності)

  ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА В ПРАЦЕВЛАШТУВАННІ

- пошук підходящої роботи – тимчасової і постійної;

- надання інформації та консультації у сфері занятості;

- можливість участі в громадських оплачуваних роботах;

- професійна підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації;

- отримання статусу безробітного

 Куди звертатися: до центру занятості за місцем фактичного проживання (перебування)

 Основні документи, які необхідно мати при собі:

- паспорт;

- довідка про присвоєння ідентифікаційного коду (за наявності);

- трудова книжка (за наявності);

- документи про освіту (за наявності)

ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА СІМЕЙ З ДІТЬМИ

- переведення допомоги за місцем фактичного проживання (перебування) або первинне призначення:

- допомога при народженні  (усиновленні) дитини;

- допомога одиноким матерям;

- допомога опікунам та піклувальникам;

- допомога дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства;

- допомога малозабезпеченим сім’ям;

- тимчасова допомога на дітей, один з батьків яких ухиляється від сплати аліментів;

- супровід сімей з дітьми, які потребують допомоги;

- надання юридичної, психологічної та соціальної допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, опікунам, піклувальникам, прийомним батькам та батькам-вихователям

Куди звертатися: до органу соціального захисту населення, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за місцем фактичного проживання (перебування)

 Основні документи, які необхідно мати при собі:

- паспорт;

- свідоцтво про народження дитини;

- довідка про присвоєння ідентифікаційного коду (за наявності)

ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ГРОМАДЯН ПОХИЛОГО ВІКУ, ІНВАЛІДІВ

- стаціонарний догляд (для громадян похилого віку, інвалідів І, ІІ групи, які за станом здоров’я мають потребу в сторонньому догляді, побутовому обслуговуванні, медичній допомозі);

- догляд вдома (для громадян похилого віку, інвалідів, які нездатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги);

- натуральна допомога (одяг, взуття, предмети першої потреби)

Куди звертатися: до територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) або до органу соціального захисту населення за місцем фактичного проживання (перебування)

 Основні документи, які необхідно мати при собі:

- паспорт;

- медична довідка про потребу в постійній сторонній допомозі (за наявності)

 

                                     Люботинське міське управління юстиції




 ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ ГРОМАДЯН, ЯКІ ПЛАНУЮТЬ ПЕРЕМІСТИТИСЯ АБО ВЖЕ ПЕРЕМІЩЕНІ З РАЙОНІВ ПРОВЕДЕННЯ АТО
Автор: Svetlana   Додано: 14 серпня 2014   Переглядів:890   Категорія - [Головна, Правова освіта населення, Переселенцям]
 

ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ ГРОМАДЯН, ЯКІ ПЛАНУЮТЬ ПЕРЕМІСТИТИСЯ АБО ВЖЕ ПЕРЕМІЩЕНІ З РАЙОНІВ ПРОВЕДЕННЯ АТО

 

   Урядом України створено Міжвідомчий координаційний штаб з питань, пов‘язаних із соціальним забезпеченням громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції.

   Для організації допомоги в переміщенні з районів проведення АТО, поселенні та соціальному забезпеченню громадян у кожній області на базі територіальних підрозділів Державної служби України з надзвичайних ситуацій створені регіональні штаби. Контактні номери телефонів Харківського координаційного штабу з питань, пов‘язаних із соціальним забезпеченням громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції – 112, +38 (057) 766-64-74, +38 (057) 766-64-65.

  Також громадяни можуть телефонувати на Урядову «гарячу лінію» за телефоном       0 800 507 309.

  Крім того, для координації роботи волонтерські та громадські організації можуть телефонувати в оперативну групу Міжвідомчого координаційного штабу в ДСНС України за номером +38(044) 247-30-02, 247-32-92.

  Громадяни, які самостійно залишили постійне місце проживання і тимчасово перемістилися до своїх родичів чи знайомих в інших областях  для отримання інформації з питань соціального забезпечення можуть звернутися до соціальних служб чи місцевих органів влади за місцем тимчасового проживання.

  Також утворено єдину інформаційну базу даних щодо соціального забезпечення громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції (сайт - http://migrants.gov.ua), де, крім іншого, інформація про наявність вільних місць для розміщення.

 

Люботинське міське управління юстиції




 Зміст договору дарування
Автор: Svetlana   Додано: 5 серпня 2014   Переглядів:1895   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

  Зміст будь-якого  договору  складають  права і обов'язки його сторін. Договір дарування є як реальним,  так і консенсуальний. Саме консенсуальність зумовлює можливість виникнення у  обдаровуваного  поряд  з  правами,  також обов'язків.
Права дарувальника:

- скасувати дарування до вручення речі  обдаровуваному,  якщо ця  річ  була передана через органи транспорту,  зв'язку або через іншу особу (п. 2 ст. 722 Цивільного кодексу України);

- відмовитися від виконання обов'язку передати дарунок, якщо після укладення договору його майновий стан істотно погіршився (ст. 724 Цивільного кодексу України);

- вимагати від обдаровуваного виконання покладеного на  нього обов'язку вчинити певну дію майнового змісту або утриматися від її виконання;

- вчинення на користь третьої особи (передати грошову суму чи інше майно у власність, сплачувати грошову  ренту,  надати  право довічного  користування дарунком чи його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи про  виселення  тощо). Вимагати від обдаровуваного  виконання покладеного на нього обов'язку має право дарувальник, а в разі його смерті, визнання безвісно відсутнім чи недієздатним  -  особа,  на  користь  якої  має бути виконаний цей обов'язок (ст. 725 Цивільного кодексу України);

- вимагати розірвати договір і повернути дарунок у разі ухилення обдаровуваного від виконання обов'язку на користь третьої особи;

- зажадати скасування договору дарування нерухомих речей чи іншого  особливо  цінного майна,  якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин  проти  життя,  здоров'я,  власності   дарувальника,   його батьків, дружини (чоловіка) та дітей (п. 1 ст. 727 Цивільного кодексу України);

- дарувальник  має   право   вимагати   розірвання   договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка,  що має для дарувальника велику немайнову  цінність (п. 2 ст. 727 Цивільного кодексу України).

- зажадати скасування договору дарування,  якщо через недбале ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову, культурну  цінність,  ця  річ  може  бути  знищена   або   істотно пошкоджена (п. 3 ст. 727 Цивільного кодексу України).       

Обов'язками дарувальника є:

- повідомити обдаровуваного про недоліки речі або її особливі властивості,  які  можуть  бути небезпечними для життя,  здоров'я, майна як самого обдаровуваного, так і інших осіб;

- дарувальник,  якому  було  відомо про недоліки або особливі властивості  подарованої  речі  і  який  не  повідомив   про   них обдаровуваного, зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану майну, та шкоду,  завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю в результаті володіння чи користування дарунком.

Права обдаровуваного:

- зажадати  передання  йому  дарунку  у  разі настання строку (терміну) або відкладальної обставини (п. 1 ст. 723 Цивільного кодексу України);

- у випадку, якщо дарувальник, незважаючи на настання умови, ухилятиметься від виконання  свого  обов'язку,  обдаровуваний  має право  на  примусове витребування відповідної речі або компенсацію її вартості (п. 2 ст. 723 Цивільного кодексу України);

- право в будь-який момент односторонньо відмовитися від договору дарування і повернути річ,  якщо вона не потребує догляду або особливих умов утримання чи зберігання (п. 2 ст. 724 Цивільного кодексу України).

Обов'язки обдаровуваного:

- обов'язок   обдаровуваного   вчинити  певну  дію  майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від її  вчинення (передати  грошову  суму  чи  інше майно у власність,  виплачувати грошову ренту,  надати право довічного  користування  дарунком  чи його   частиною,   не  пред'являти  вимог  до  третьої  особи  про виселення, тощо);

- у разі порушення обдаровуваним обов'язку на користь третьої особи  дарувальник  має  право  вимагати  розірвання  договору   і повернення   дарунка,   а   якщо   таке  повернення  неможливе,  - відшкодування його вартості;

- у разі розірвання договору дарування зобов'язаний повернути дарунок у натурі.

   Договір дарування може створювати права для третіх осіб.  Так, договором   може бути передбачено матеріальне забезпечення чи грошова виплата на  користь  третіх осіб з  боку обдаровуваного  у зв'язку з  умовами  договору.  У разі смерті дарувальника, оголошення його померлим, визнання безвісно відсутнім чи недієздатним,  виконання обов'язку на користь третьої особи має право вимагати від обдаровуваного особа, на користь якої встановлений цей обов'язок.      Треті особи  також  можуть звертатися до суду з метою захисту своїх  прав,  що випливають із домовленості (договору) між обдаровуваним та дарувальнком, в порядку цивільного судочинства.

                                            

Начальник Люботинського

міського управління юстиції

Ю. Константінов




 Дитина в несприятливих умовах та екстремальних ситуаціях
Автор: Svetlana   Додано: 5 серпня 2014   Переглядів:1387   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

   Утримання і виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечує держава. Безпритульні діти в порядку, встановленому законом, тимчасово розміщуються  у  притулках для дітей служб у справах дітей, у яких створюються належні житлово-побутові умови та умови, спрямовані на забезпечення їх соціальної адаптації та підготовку до повернення у рідні сім'ї або передачі під опіку і піклування, надається правова, психологічна, медична та інша допомога таким дітям.

   Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, повинні бути передані під опіку чи піклування, на усиновлення або влаштовані  на виховання в сім'ї громадян (прийомні сім'ї), в будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки сімейного типу на повне  державне утримання. Вихованцям таких закладів створюються необхідні умови для їх всебічного   і гармонійного розвитку, підготовки до самостійного життя та праці.

   Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування,  працівники Міністерства внутрішніх справ України, працівники  відповідних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, житлово-експлуатаційних організацій, навчальних закладів,  громадяни та інші особи, яким стало відомо про факт залишення дитини без опіки (піклування)  батьків, зобов'язані негайно повідомити про це органи опіки та піклування за місцем знаходження дитини.

  Усиновлення (удочеріння) допускається виключно в інтересах дитини України відповідно до закону і є оформлена спеціальним юридичним актом (рішенням суду) передача на виховання в сім'ю неповнолітньої дитини на правах сина чи дочки. Усиновлення  дитини, яка є громадянином України, іноземцями провадиться, якщо були вичерпані всі можливості щодо передачі під опіку, піклування, на усиновлення чи виховання в сім'ї громадян України.

  Посередницька, комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передання їх під опіку,  піклування чи на виховання в сім'ї громадян України, іноземців або осіб без громадянства забороняється.

  Працівники закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які здійснюють виховні функції, в разі вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням зазначеної роботи, притягаються до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому законом. Контроль за умовами виховання і проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського  піклування, в сім'ях опікунів (піклувальників), усиновителів, у дитячих будинках сімейного типу, в  прийомних сім'ях покладається на органи опіки і піклування, центри соціальних служб для  сім'ї, дітей та молоді або інші уповноважені органи.


Начальник Люботинського

міського управління юстиції 

Ю. Константінов

 




 Державна підтримка сімей в яких народилися діти
Автор: Svetlana   Додано: 5 серпня 2014   Переглядів:819   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

   Фінансове питання в народженні дитини частково бере на себе держава, адже вона зацікавлена в покращенні демографічного стану. Соціальна турбота держави є одним з її пріоритетів та одним з основних інструментів подолання бідності. Урядом України приймаються заходи по соціальному захисту сімей, в яких народжуються діти.

  Відповідно до Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Чинним законодавством передбачено, що кожна сім'я, в якій народилася дитина, має право отримати державну допомогу. Такою допомогою з боку держави є, зокрема, такі види допомоги, як допомога у зв'язку з вагітністю та пологами, при народженні дитини, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

   Право на отримання допомоги при народженні дитини в Україні мають всі батьки. Це право не обмежується ні родом діяльності, ні наявністю або відсутністю місця роботи тощо. Допомога при народженні дитини виплачується як підприємцям, так і державним службовцям, як студентам, так і безробітним.

  Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлено гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей. Відповідно до цього Закону призначається такий вид державної допомоги сім'ям з дітьми, як, зокрема, допомога при народженні дитини. Умови призначення і виплати допомоги при народженні дитини визначає Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1751 (із змінами та доповненнями). Відповідно до положень цього Порядку допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.

Нормативно-правовими актами з 01.07.2014 року передбачається:

- об’єднання допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в один вид допомоги – це допомогу при народженні дитини;

- збільшення розміру допомоги при народженні першої дитини на 10320 гривень (по відношенню до діючого законодавства, яка призначається на першу народжену дитину);

- встановлення фіксованого розміру допомоги при народженні дитини у сумі 41280 гривень, незалежно від кількості народжених дітей в сім’ї;

- збільшення одноразової виплати при народженні дитини у сумі 10320 гривень та щомісячної виплати протягом 36 місяців у сумі 860 гривень.

   При цьому у випадку, якщо особа якій призначено допомогу при народженні дитини виявила бажання працювати й вийшла на роботу, то допомога продовжується виплачуватися до закінчення її терміну.

   Допомога при народженні дитини призначатиметься на підставі пред’явлення паспорта, свідоцтва про народження дитини та подання заяви і копії даного свідоцтва.

    Для необхідності реєстрації місця проживання дитини: заявники в заяві зазначатимуть дані про місце реєстрації дитини та подаватимуть квитанцію про сплату мита або документ про звільнення від його сплати. 

 

Начальник Люботинського

міського управління юстиції

Ю. Константінов

 




 Види відповідальності та систематизація відомостей про корупційні правопорушення
Автор: Svetlana   Додано: 5 серпня 2014   Переглядів:958   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

    Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації державної антикорупційної політики» від 14 травня 2013 року за № 224-VII визначено види відповідальності та систематизація відомостей про корупційні правопорушення.                                   

   Відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, крім відомостей про особовий склад органів, що провадять оперативно-розшукову або розвідувальну чи контррозвідувальну діяльність, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, що формується та ведеться Міністерством юстиції України. Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення, порядок його формування та ведення затверджуються Міністерством юстиції України.                                                                                                                 

    Відомості про осіб, яких притягнуто до кримінальної, адміністративної або цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, протягом трьох робочих днів з дня надходження з Державної судової адміністрації України до Міністерства юстиції України електронної копії рішення суду, яке набрало законної сили, з Єдиного державного реєстру судових рішень.

   Відомості про накладення дисциплінарного стягнення за корупційне правопорушення вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, протягом трьох робочих днів з дня надходження до Міністерства юстиції України від кадрової служби державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, а також підприємства, установи та організації, посадові особи яких є суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення, електронної та завіреної в установленому порядку паперової копії наказу про накладення дисциплінарного стягнення. Інформація з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, про внесення відомостей про особу до зазначеного Реєстру або про відсутність відомостей про таку особу подається:                                                                                                                                                

- на запит державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з метою проведення спеціальної перевірки відомостей про осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;                                                                                                                                                 

- на запит правоохоронних органів у разі необхідності отримання такої інформації в рамках кримінального або адміністративного провадження або на запит прокурора в рамках здійснення нагляду за додержанням вимог і застосуванням законів;                                                                                     

- під час звіряння переліку осіб, звільнених з посад у зв’язку з притягненням до відповідальності за корупційні правопорушення, з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні правопорушення;                                                        

-у разі звернення фізичної особи (уповноваженої нею особи) щодо отримання відомостей про себе.

  Міністерство юстиції України забезпечує оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті відомостей з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, протягом трьох робочих днів після їх внесення до реєстру. Відкритими для безоплатного цілодобового доступу є такі відомості про особу, яку притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення:

- прізвище, ім’я, по батькові;                                                                                                                              

- місце роботи, посада на час вчинення корупційного правопорушення;                                                                 

- склад корупційного правопорушення;                                                                                                                      

- вид покарання (стягнення);                                                                                                                                            

- спосіб вчинення дисциплінарного проступку;                                                                                                      

- вид дисциплінарного стягнення.

 

Начальник Люботинського

міського управління юстиції

Ю.Константінов




 УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ
Автор: Svetlana   Додано: 1 серпня 2014   Переглядів:957   Категорія - [Головна, Відділ місцевого економічного розвитку, Правова освіта населення]
 

УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ МІЖ УКРАЇНОЮ, З ОДНІЄЇ СТОРОНИ, ТА ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ, ЄВРОПЕЙСЬКИМ СПІВТОВАРИСТВОМ

З АТОМНОЇ ЕНЕРГІЇ І ЇХНІМИ ДЕРЖАВАМИ – ЧЛЕНАМИ, З ІНШОЇ СТОРОНИ

 

Завантажити повну версію документу: ugoda_yes.rar [1.17 Mb] (cкачувань: 22)

 




 Люботинське міське управління юстиції інформує
Автор: Svetlana   Додано: 31 липня 2014   Переглядів:954   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

 З метою недопущення звільнення власником або уповноваженим ним органом підприємства, установи, організації громадян, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції або залишаються у таких районах, Мінсоцполітики звертає увагу на наступне.                                                     

   Працівники, які не виходять на роботу у зв’язку з переміщенням із районів проведення антитерористичної операції, або ті, які залишаються у таких районах під час  проведення антитерористичної операції і не мають змоги виходити на роботу у зв’язку з небезпекою для життя та здоров’я, не можуть бути звільнені за пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України на підставі «прогул».

  Зазначене обумовлено необхідністю збереження життя і здоров’я таких працівників та їх сімей і вважається як відсутність на роботі з поважних причин. У такому випадку за працівниками зберігається робоче місце та посада.

  Разом з тим пропонуємо рекомендувати роботодавцям за необхідності надавати працівникам на їх прохання оплачувані відпустки, відпустки без збереження заробітної плати, що надаються працівникам в обов’язковому порядку, та відпустки без збереження заробітної плати, які надаються за угодою сторін у порядку, визначеному законодавством. 

 




 ОПІКА ТА ПІКЛУВАННЯ
Автор: Svetlana   Додано: 22 липня 2014   Переглядів:1620   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

   Згідно з чинним законодавством України, а саме ст. 55 ЦК України, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки. Аналіз норми ст. 55 ЦК України дає підстави стверджувати, що право на опіку або піклування мають особи зі статусом дитини, а також повнолітні особи, які потребують опіки або піклування внаслідок певних життєвих обставин.

   Опіка встановлюється з метою захисту особистих і майнових прав та інтересів осіб, які не досягли 14 років (малолітні особи), та осіб віком від 14 до 18 років (неповнолітні особи), які внаслідок смерті батьків, хвороби батьків або позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишились без батьківського піклування. У випадку встановлення опіки або піклування над малолітніми або неповнолітніми особами головною функцією є забезпечення належного виховання та захист їх особистих немайнових і майнових прав та інтересів. Регулювання цих відносин здійснюється Сімейним кодексом .

  Опіка та піклування повнолітньої особи, яка за станом здоров'я не може самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки, встановлюється (оскільки йдеться про особу, яка сформована психологічно та інтелектуально і тому не потребує виховання), для забезпечення захисту особистих немайнових і майнових прав та інтересів цієї повнолітньої особи.

 

Натисніть "Читати далі"




 Хто має право отримати статус біженця в Україні?
Автор: Svetlana   Додано: 22 липня 2014   Переглядів:973   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

    Закони про притулок для біженців поважали ще стародавні ацтеки, ассирійці, греки, євреї, мусульмани та інші; у Біблії є опис втечі поневолених ізраїльтян із Єгипту.[2] Грецький філософ Платон ще понад 23 сторіччя тому писав: «Люди та боги повинні виявляти більшу любов іноземцеві, віддалених од своїх співвітчизників та родини. Тому потрібно вжити усіх застережень, щоб іноземцям не чинили лиха».[3] Мало не два тисячоліття пізніш, у XV сторіччі, маври та євреї змушені були залишати Іспанію через інквізицію. У пошуках релігійної свободи в XVII сторіччі пуритани знайшли притулок у заокеанській колонії Пенсильванії, яка зараз є штатом США. А в XVIII сторіччі знать у Франції змушена емігрувати унаслідок французької революції. Гугеноти зазнавали переслідувань у Франції близько 250 років; чимало з них загинуло від рук католиків у Варфоломіївську ніч 24 серпня 1572 р.

   Після зрушень Першої світової війни відбулося масове переміщення людей з малої Азії, Російської імперії та Балканів. У 1930-х роках чимало втекло з Китаю через вторгнення японської армії, а з Іспанії — унаслідок перемоги фашистів. А через нацистську загрозу 7 мільйонів євреїв та інших змушено покинути рідну батьківщини у час Другої світової війни.

В українській історії поставала неодноразово проблема біженців. Перший масовий виїзд українців закордон пов'язаний із політичними й сільськогосподарськими подіями з поворотом XVIII століття. Другий — у період 1918—21, цебто під час Першої світової війни, коли українці залишали місця проживання в силу обставин воєнного часу. Проте чи не найбільшу кількість біженців спостерігається у XX столітті: приблизно 200 000 вихідців з України, які опинилися з причин політичних у Європі внаслідок вибуху Другої світової війни, — відмовлялись повертатися в СРСР і згодом розселилися по різних континентах світу.

   Відповідно до абзацу 2 ст. 1 Закону України «Про біженців», біженець це особа, яка:

  • не є громадянином України;
  • внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності;
  • не може або не бажає користуватися захистом країни внаслідок таких побоювань;
  • не має громадянства (підданства) і перебуваючи за межами своєї країни не може або не бажає повернутися до неї внаслідок вказаних побоювань;
  • Особа буде визнана біженцем тільки у випадку, якщо відповідає умовам визначення, приведеного вище. Інші – економічні, особисті, побутові або інші обставини, через які особа залишила та не може/не бажає повернутися до країни походження, не дають підстав для отримання статусу біженця в Україні.

   Для визначення статусу біженця проводиться відповідна процедура, яка здійснюється територіальними органами міграційної служби відповідно до Тимчасової інструкції про оформлення документів, необхідних для вирішення питання про надання, втрату та позбавлення статусу біженця. Остаточне рішення за заявами про надання статусу біженця приймається Державною міграційною службою.

 Територіальні органи міграційної служби  

   Територіальні органи міграційної служби безпосередньо здійснюють прийом та розгляд заяв від іноземців та осіб без громадянства про надання статусу біженця.           

В ході розгляду заяв  протягом трьох місяців з дня прийняття рішення про  оформлення  документів  для  вирішення  питання  про  надання статусу біженця проводяться:           

  • відповідні співбесіди із заявником;           
  • здійснюється перевірка органів  внутрішніх  справ та служби безпеки щодо  наявності  обставин,  за  якими статус біженця не надається;          
  • ідентифікація особи;           
  • перевірка поданої інформації;           
  • медичне  обстеження заявника;           
  • готується письмовий висновок щодо надання або відмови в наданні статусу біженця.     

 Державна міграційна служба 

Після отримання особової справи з органу міграційної служби ДМС протягом трьох місяців:           

  • проводить перевірку інформації, яка міститься у особовій справі, у разі необхідності вимагає додаткову інформацію від органу міграційної служби, який здійснював розгляд справи;           
  • у разі виникнення сумнівів щодо достовірності  інформації та  потреби  в  установленні справжності і дійсності документів звертається  з  відповідними   запитами   до   Міністерства внутрішніх справ України,  Міністерства закордонних справ України, Служби безпеки України,  інших органів  державної  влади,  органів місцевого  самоврядування  та об'єднань громадян;           
  • долучає  до  особової  справи   документи,   отримані   або підготовлені  Держкомнацміграції України під час прийняття рішення за заявою;           
  • приймає остаточне рішення про надання статусу біженця  або  про  відмову  в  наданні такого статусу, втрату та позбавлення статусу біженця;           
  •  ДМС здійснює друк посвідчення біженця та проїзного документа біженця для виїзду за кордон;           
  •  веде централізований облік біженців, організує супроводження та функціонування інформаційно-автоматизованої системи (ІАС) «Біженці», готує Державну статистичну звітність.           
  • створює та утримує Пункти тимчасового розміщення біженців;           
  • визначає і контролює заходи по інтеграції та адаптації біженців в українське суспільство;           
  • опрацьовує питання адаптації національного міграційного законодавства до законодавства ЄС, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства у цій сфері.            
  • взаємодіє та встановлює зв’язки з відповідними закордонними службами, міжнародними, неурядовими та правозахисними організаціями щодо реалізації державної політики у сфері міграції та роботи з біженцями;           
  • здійснює підготовку та реалізацію проектів міжнародної технічної допомоги, яка надається для підтримки діяльності ДМС;           
  • сприяє реалізації прав і соціальних гарантій біженців в Україні.

                                                Державний нотаріус Другої державної нотаріальної

                                                 контори Харківського району Харківської області

                                                Радіонова Т.І.

 




 Деякі види матеріального забезпечення, пільг, гарантій та послуг, встановлених законодавством для повнолітніх і неповнолітніх осіб з інвалідністю *׳¹׳²׳³
Автор: Svetlana   Додано: 22 липня 2014   Переглядів:829   Категорія - [Головна, Управління СЗН, Правова освіта населення]
 

Деякі види матеріального забезпечення, пільг, гарантій та послуг, встановлених законодавством для повнолітніх і неповнолітніх осіб з інвалідністю (1, 2, 3)

((1, 2, 3) - передрук даного матеріалу або його частин без дозволу Мінсоцполітики не дозволяється) 

 

 

1- перелік не містить видів матеріального забезпечення, пільг, гарантій та послуг, передбачених для осіб з інвалідністю законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, за професійною ознакою, про ветеранів війни, про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та ін.;

2- для правильного розуміння та користування пільгами рекомендується попередньо ознайомлюватися із нормативно-правовими актами, зазначеними після конкретного вида матеріального забезпечення, пільги, гарантії та послуги. Із усіма нормативно-правовими актами, вказаними нижче, можливо ознайомитися на офіційному веб-порталі Верховної Ради України (http://zakon1.rada.gov.ua/laws/main);

3- місцеві органи влади можуть надавати додаткові пільги та матеріальну допомогу різним категоріям населення за рахунок коштів власних бюджетів (закони України „Про місцеве самоврядування в Україні” та „Про місцеві державні адміністрації”);

 

Завантажити документ повністю: deyak-vidi-materalnogo-zabezpechennya-plg.rar [42.23 Kb] (cкачувань: 11)




 РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЗМІСТУ КОЛЕКТИВНИХ ДОГОВОРІВ В ЧАСТИНІ “СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ГРОМАДЯН”
Автор: Svetlana   Додано: 21 липня 2014   Переглядів:1080   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЗМІСТУ КОЛЕКТИВНИХ ДОГОВОРІВ В ЧАСТИНІ “СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ГРОМАДЯН”

  Колективний договір забезпечує стабільні та конструктивні відносини між роботодавцем і працівниками. Завдяки цьому створюються відповідні умови для поєднання зусиль роботодавця і працівників у забезпеченні   ефективності   виробництва, високої продуктивності праці, а отже - конкурентоспроможності підприємства. Згідно з нормами законодавства рекомендуємо  під час проведення переговорів включати до колективних договорів положення, які передбачають  вирішення питань щодо соціального захисту окремих категорій громадян, а саме:

-забезпечення прав та можливостей жінок і чоловіків (ст.18  Закону України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”);

-соціального захисту ветеранів праці та людей похилого віку (Закон України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”);

-профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу у виробничому середовищі та недопущення випадків дискримінації працівників із такими захворюваннями.

 

Управління соціального

захисту населення ЛМР




 Люботинське міське управління юстиції інформує
Автор: Svetlana   Додано: 14 липня 2014   Переглядів:986   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

   Громадяни України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, у разі потреби правової допомоги, можуть звертатися до громадських приймалень з надання безоплатної первинної правової допомоги, створених при територіальних управліннях юстиції незалежно від графіку роботи таких приймалень.

     Адреса громадської приймальні Люботинського міського управління юстиції: м. Люботин, вул. Радянська, 41.

 




 Соціальний захист інвалідів за законодавством України
Автор: Svetlana   Додано: 10 липня 2014   Переглядів:994   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

   Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. №875-ХІІ визначає основи соціальної захищеності інвалідів і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами умови для ведення повноцінного способу життя.                            

   Інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі та захисті.          

  Соціальний захист інвалідів з боку держави полягає у наданні грошової допомоги, засобів пересування, протезування, орієнтації та сприйняття інформації, пристосованого житла, у встановленні опіки або стороннього догляду, а також пристосуванні забудови населених пунктів, громадського транспорту, засобів ко­мунікацій і зв’язку до особливостей інвалідів. Підприємства та організації інвалідів мають право на пільги зі сплати податків і зборів відповідно до законів України з питань оподаткування.                          

  Інвалідам забезпечується право на працю. Відмова в укладенні трудового договору, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення на іншу роботу без згоди інваліда з підстави інвалідності не допускається (крім випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню трудових обов’язків). Відповідні органи щорічно визначають нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Нормативи визначаються для всіх підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності та господарювання) у розмірі не менше 4 % від загальної чисельності працюючих; якщо працює від 15 до 25 чоловік - встановлюється норматив у кількості одного робочого місця. Якщо на підприємстві, в установі, організації працює менше інвалідів, ніж встановлено нормативом, вони відраховують до відділень Фонду соціального захисту інвалідів цільові кошти на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Розмір відрахувань визначається середньою річною заробітною платою на відповідному підприємстві, в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.                                                                                    

   Матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення інвалідів здійснюється у вигляді грошових виплат, забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи автомобілі, крісла-коляски, а також шляхом надання послуг з медич­ної, соціальної, трудової реабілітації.                                                                                           

  Фінансування роботи з соціальної захищеності інвалідів здійс­нюється Фондом соціального захисту інвалідів, який є бюджетною установою. Діяльність Фонду спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України.

 

Провідний спеціаліст

Люботинського міського

управління юстиції

Ю. Редько

 




 Інформація щодо компенсації населенню додаткових витрат на оплату комунальних послуг в умовах підвищення цін і тарифів
Автор: Svetlana   Додано: 8 липня 2014   Переглядів:1081   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

   У зв’язку з підвищенням з 1 травня 2014 року роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення, а також з 1 липня 2014 року – тарифів на теплову енергію для потреб населення (централізоване опалення і постачання гарячої води населенню), Урядом прийнято постанову від 5 квітня 2014 року № 83, що набирає чинності з 1 липня 2014 року, якою затверджено Порядок призначення і надання населенню компенсації додаткових витрат на оплату комунальних послуг в умовах підвищення цін і тарифів на послуги.

   Право на зазначену компенсацію поширюється на сім’ї, які складаються з громадян України, іноземців, осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, якщо середньомісячний сукупний дохід сім’ї за попередні шість місяців не перевищував величини прожиткового мінімуму для сім’ї, що визначається як сума прожиткових мінімумів для кожного члена сім’ї відповідно до його належності до основних соціальних і демографічних груп населення.

   При цьому, до складу сім’ї включаються особи, які зареєстровані у житловому приміщенні (будинку).

   Статтею 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2014 рік” у 2014 році прожитковий мінімум в розрахунку на місяць для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлено у розмірі:

дітей віком до 6 років – 1032 гривні;

дітей віком від 6 до 18 років – 1286 гривень;

працездатних осіб – 1218 гривень;

осіб, які втратили працездатність, – 949 гривень.

   У разі коли будь-хто з працездатних членів сім’ї надає інформацію про відсутність доходів за будь-який місяць протягом періоду, за який визначається сукупний дохід, до розрахунку приймається дохід такого члена сім’ї на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Компенсація розраховується як різниця між розміром плати за комунальні послуги у межах норм споживання (з урахуванням пільг та субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, які надаються відповідно до законодавства) після підвищення цін і тарифів на комунальні послуги та розміром відповідного платежу, який сім’я сплачувала до зміни цін і тарифів на комунальні послуги. При цьому застосовуються норма володіння чи користування загальною площею житла та норми споживання комунальних послуг, з урахуванням яких призначається субсидія.

   Призначення компенсації здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад.

Для призначення компенсації особа, яка зареєстрована у житловому приміщенні (будинку) (далі — заявник), звертається до органу соціального захисту населення за місцем реєстрації з відповідною заявою та пред’являє паспорт громадянина України, паспортний документ іноземця або особи без громадянства.

  У заяві зазначаються такі відомості про всіх осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку):

прізвище, ім’я та по батькові, число, місяць, рік народження, серія, номер паспорта громадянина України (паспортного документа іноземця або особи без громадянства), ким і коли виданий, реєстраційний номер облікової картки платника податків (не зазначається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті), види отримуваного доходу за попередні шість місяців, згода на обробку персональних даних.

   Крім того, наводиться перелік комунальних послуг, якими користується сім’я, із зазначенням реквізитів підприємств, що надають послуги.

До заяви додаються: 

довідка про склад зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб;

довідки про доходи кожної особи, зареєстрованої у житловому приміщенні (будинку), за формою, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики від 27 серпня 2004 р. № 192 (крім довідок про розмір пенсії та соціальної допомоги).

Фінансування витрат, пов’язаних з наданням населенню компенсації, здійснюється за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню.

  Компенсація розраховується з місяця звернення за її наданням до завершення опалювального періоду 2014—2015 років. Якщо звернення за наданням компенсації надійшло протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Порядком, за бажанням заявника компенсація може бути призначена з травня 2014 року.

   Компенсація щомісяця перераховується підприємствам, що надають комунальні послуги, і зараховується на особові рахунки заявника.

Надання компенсації припиняється:

за поданням підприємства, якщо заявник не оплачує комунальні послуги (крім випадків, пов’язаних із затримкою виплати заробітної плати, пенсії тощо, яка підтверджується відповідними документами) — з місяця, в якому надійшло таке подання;

якщо заявник приховав або свідомо подав недостовірні дані про доходи та склад осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку), що вплинули на встановлення права на компенсацію і визначення її розміру, внаслідок чого йому була надміру перерахована сума компенсації, — з місяця, в якому виявлено порушення;

у разі переїзду сім’ї в іншу місцевість та настання обставин, що унеможливлюють надання компенсації (зокрема смерть одинокої особи), — з місяця, що настає за місяцем, в якому відбулися зміни;

за заявою отримувача компенсації — з місяця, що настає за місяцем подання відповідної заяви.

   У разі коли надання компенсації припинено у зв’язку з тим, що заявник не оплатив спожиті комунальні послуги, він набуває право на отримання компенсації з місяця, що настає за місяцем подання документів, що підтверджують погашення заборгованості, яка виникла за період отримання компенсації.

  Сума компенсації, перерахованої надміру внаслідок свідомого подання заявником документів з недостовірними відомостями, повертається ним на вимогу органу соціального захисту населення.

У разі коли заявник добровільно не повернув надміру перераховану суму компенсації, питання про її стягнення органи соціального захисту населення вирішують у судовому порядку.




 ШАНОВНІ ГРОМАДЯНИ!
Автор: Svetlana   Додано: 8 липня 2014   Переглядів:912   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

ШАНОВНІ ГРОМАДЯНИ!

Урядом впроваджується нова програма соціальної підтримки найменш захищених верств населення при оплаті житлово-комунальних послуг - компенсація додаткових витрат на оплату комунальних послуг

 

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 року № 83 передбачено, що сім’ї, у яких середньомісячний сукупний дохід за попередні шість місяців не перевищував величини прожиткового мінімуму для сім’ї, матимуть право на отримання компенсації додаткових витрат на оплату послуг газопостачання, централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у зв’язку з підвищення цін і тарифів на послуги.

Таким чином, зазначені сім’ї не будуть платити більше, ніж платили до підвищення цін і тарифів на природний газ і теплову енергію.

Для визначення права на компенсацію сім’я має порахувати свій середньомісячний дохід і порівняти його з величиною прожиткового мінімум сім’ї.

Приклад: право на компенсацію матиме сім’ям, що складається з двох працездатних осіб та двох дітей (одна дитина віком до 6 років, а інша - від 6 до 18 років), якщо дохід середньомісячний дохід сім’ї не перевищує 4754 грн. на місяць (Прожитковий мінімум сім’ї = 1218 грн. x 2 особи + 1286 грн. + 1032 грн.).

Прожитковий мінімум сім’ї = сума прожиткових мінімумів для кожного члена сім’ї відповідно до його належності до основних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" встановлено у 2014 році прожитковий мінімум :

- для дітей віком до 6 років - 1032 грн.;

- для дітей віком від 6 до 18 років - 1286 грн.;

- для працездатних осіб - 1218 грн.;

- для осіб, які втратили працездатність - 949 грн.

Для призначення компенсації до органу соціального захисту населення за місцем реєстрації необхідно надати:

  1. Заяву.
  2. Довідку про склад зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб.
  3. Довідки про доходи кожної особи, зареєстрованої у житловому приміщенні (будинку).

Компенсація надаватиметься у безготівковому вигляді і щомісяця перераховуватиметься підприємствам, що надають комунальні послуги.

Приклади (додається).

                                                                                                          Додаток

Приклад 1.

Сім’я з двох непрацездатних осіб проживає у 2-кімнатній квартирі площею 47 м2 багатоквартирного будинку з централізованим опаленням і гарячим водопостачанням.

Середньомісячний дохід сім’ї становить 2 500 грн на місяць.

Розмір платежу за житлово-комунальні послуги до підвищення цін і тарифів становив 400 грн на місяць.

Розмір обов’язкової плати сім’ї становить 250 грн на місяць (10 % від доходу).

Така сім’я одержує житлову субсидію у розмірі – 150 грн на місяць (400 грн – 250 грн).

З урахуванням підвищення тарифів на теплову енергію і на природний газ для приготування їжі платіж сім’ї становитиме 500 грн. на місяць.

Оскільки середньомісячний дохід сім’ї не зміниться розмір обов’язкової плати сім’ї становитиме 250 грн на місяць (10 % від доходу).

Для такої сім’ї на 100 грн збільшиться розмір житлової субсидії і становитиме 250 грн на місяць (500 грн – 250 грн).

Тобто, зазначена сім’я не відчує підвищення цін і тарифів, оскільки платила і платитиме 10 % від свого доходу.

Приклад 2.

Сім’я з чотирьох осіб у складі двох дорослих та двох дітей проживає у 2-кімнатній квартирі площею 47 м2 багатоквартирного будинку з централізованим опаленням і газовою колонкою.

Середньомісячний дохід сім’ї становить 3 700 грн на місяць.

Розмір платежу за житлово-комунальні послуги до підвищення цін і тарифів становив 350 грн на місяць.

Розмір обов’язкової плати сім’ї становить 370 грн на місяць (10 % від доходу, оскільки до складу сім'ї входять діти і дохід на особу менше прожиткового мінімуму).

Така сім’я не одержує житлову субсидію, оскільки розмір її платежу з урахуванням пільг не перевищує 10 % доходу.

З урахуванням підвищення тарифів на теплову енергію і на природний газ для приготування їжі і підігрів води платіж сім’ї становитиме 450 грн на місяць.

Оскільки середньомісячний дохід сім’ї не зміниться, вона отримає субсидію у розмірі 80 грн на місяць (450 грн – 370 грн), а також компенсацію у розмірі 20 грн на місяць (370 грн розмір платежу з урахуванням субсидії – 350 грн розмір платежу до підвищення тарифів).

Тобто, зазначена сім’я також не відчує підвищення цін і тарифів, оскільки отримає субсидію і компенсацію та платитиме за житлово-комунальні послуги на рівні як до підвищення цін і тарифів.

 Приклад 3.

Сім’я з п’яти осіб у складі двох дорослих, двох дітей та непрацездатної особи проживає у 2 кімнатній квартирі площею 47 м2 багатоквартирного будинку з індивідуальним опаленням і газовою колонкою.

Середньомісячний дохід сім’ї становить 4 500 грн на місяць.

Розмір платежу за житлово-комунальні послуги до підвищення цін і тарифів в опалювальний період становив 320 грн на місяць.

Розмір обов’язкової плати сім’ї становить 450 грн на місяць (10 % від доходу, оскільки до складу сім'ї входять діти і дохід на особу менше прожиткового мінімуму).

Така сім’я не одержує житлову субсидію, оскільки розмір її платежу не перевищує 10 % доходу.

З урахуванням підвищення ціни на природний газ розмір платежу становитиме 440 грн. на місяць.

Оскільки розмір платежу сім’ї з урахуванням пільг не перевищує 10 % доходу, вона не отримає субсидію, але отримає компенсацію у розмірі 120 грн на місяць (440 грн розмір платежу після підвищення цін і тарифів – 320 грн розмір платежу до такого підвищення).




 ІНФОРМАЦІЯ
Автор: Svetlana   Додано: 8 липня 2014   Переглядів:1037   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

 

ІНФОРМАЦІЯ

 




 Спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції
Автор: Svetlana   Додано: 8 липня 2014   Переглядів:1304   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

   Корупція - багатоаспектне соціальне явище, певний результат недосконалого функціонування державних та суспільних інститутів. Безпосередніми причинами та умовами поширення корупції в Україні є чинники політичного, економічного, правового, організаційно-управлінського, соціально-психологічного та іншого характеру. Тому протидія корупції повинна включати широкий спектр заходів, спрямованих на зменшення її обсягів та обмеження впливу на соціальні процеси, усунення соціальних передумов корупції, причин і умов корупційних правопорушень.                                                 

    Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 7 квітня 2011 року №3206-VI (далі-Закон)  під корупцією розуміється діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, посадових осіб органів місцевого самоврядування, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг. Відповідно до статті 5 Закону спеціально уповноваженими суб'єктами у сфері протидії корупції є органи прокуратури, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, підрозділи внутрішньої безпеки митних органів. Спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції безпосередньо здійснюють у межах своєї компетенції заходи щодо виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень. Координацію діяльності правоохоронних органів з питань протидії корупції здійснюють у межах наданих повноважень, визначених законами, Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори. Внаслідок вжиття організаційних заходів та посилення прокурорського нагляду забезпечюється протидія корупції і хабарництву кримінально-правовими засобами.       

                                                                                                                            

 

Провідний спеціаліст

Люботинського міського

управління юстиції

Ю. Редько

 

 




 Законодавче забезпечення правового статусу національних меншин в Україні
Автор: Svetlana   Додано: 8 липня 2014   Переглядів:882   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

    Захист національних меншин - одна з найактуальніших проблем сучасності. До національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою. За переписом 2001 р. на території України проживають 130 національностей. Українці становлять 77,8 %, росіяни – 17,3 %; далі йдуть білоруси (0,5 %), молдовани (0,5 %), кримські татари (0,5 %), болгари (0,4 %), угорці, румуни та поляки (по 0,3 %), євреї (0,2 %) та інші. Кожна з представлених в Україні етнічних груп так чи інакше прагне зберегти свою мову, культурну спадщину, традиції, які в кінцевому рахунку формують основи національної ідентичності, забезпечують можливості для підтримки життєдіяльності й розвитку культури того чи іншого етносу, підтримки його соціальної й політичної спроможності. Однією з головних умов для цього є законодавчо закріплені та підтримувані державою права національних меншин.                                                       

    Правовий статус національних меншин в Україні регулюється Конституцією України від 28 червня 1996 р., Декларацією прав національностей України від 1 листопада 1992 р. №1771-ХІІ та Законом України «Про національні меншини в Україні» від 25 червня 1992 р. №2494-ХІІ. Також Україна є стороною міжнародних договорів, які мають на меті захист основних прав національних меншин. Так, відповідно до статті 5 Рамкової конвенції про захист національних меншин (ратифіковано Законом №703/97-ВР від  09.12.1997 р.): “Сторони зобов’язуються створити необхідні умови для того, щоб особи, які належать до національних меншин, мали можливість зберігати та розвивати свою культуру, зберігати основні елементи своєї самобутності, зокрема релігію, мову, традиції та культурну спадщину”. У січні 2002 р. Україна приєдналася до Конвенції про статус біженців 1951 р. і Протоколу про статус біженців 1967 р. У травні 2003 р. вдруге було ратифіковано Європейську хартію регіональних мов або мов меншин. Реалізація вищезазначених актів національного законодавства та міжнародно-правових документів і стандартів відбувається через державні й регіональні програми національно-культурного розвитку національних меншин.                                                                                                            

     Держава гарантує всім народам, національним групам, громадянам, які проживають на її території, рівні політичні, економічні, соціальні та культурні права, підтримує розвиток національної самосвідомості й самовиявлення. Усі громадяни України користуються захистом держави на рівних підставах. При забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин, держава виходить з того, що вони є невід'ємною частиною загальновизнаних прав людини.

 

Провідний спеціаліст

Люботинського міського

управління юстиції

Ю. Редько

 

 




 Правова освіта та правове виховання в школі
Автор: Svetlana   Додано: 8 липня 2014   Переглядів:1044   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

    Школа – це заклад, де розпочинається свідоме життя особистості, тобто перші кроки у повноцінне життя. Школа – це перша сходинка у формуванні особистості кожного. Тобто треба велику увагу звертати на правове навчання, виховання і всебічний розвиток дітей у школах.                                                                                                                                 

   Одним із важливих завдань загальної середньої освіти в Україні є формування правосвідомості та правової культури учнівської молоді. Вирішення цього завдання покладається на відповідні предмети в основній та старшій школі, насамперед на курс “Основи правознавства”. Особливістю навчання правознавства в сучасній школі є те, що воно спрямоване не тільки на підвищення рівня правової освіченості унів, але й на поєднання правових знань із внутрішньою позицією особистості, розвитком у них здатності керуватися відповідними знаннями в сучасному житті, вміння діти відповідно до вимог права, закону, моралі.                                                                            На сучасному етапі розвитку суспільства право не тільки охоплює більшість сфер людської життєдіяльності, а й розширює межі своєї дії в міру ускладнення суспільних стосунків. З метою підвищення рівня правової освіти населення, створення належних умов для набуття громадянами правових знань, а також забезпечення їх конституційного права знати свої права та обов’язки Указом Президента України від 18 жовтня 2001 року затверджено Національну програму правової освіти населення, де ставиться завдання правового виховання населення взагалі і підростаючого покоління зокрема. Метою Програми є підвищення загального рівня правової культури та вдосконалення системи правової освіти населення. Завданням правової освіти громадян є розвиток їх правосвідомості, подолання правового нігілізму, задоволення потреб у правовій інформації, заохочення до участі у розбудові демократичної, соціальної та правової держави, профілактика правопорушень, забезпечення вільного і всебічного розвитку особистості. Мету Програми передбачається досягти шляхом: утвердження гуманістичних правових ідей, загальнолюдських та національних правових цінностей, високих моральних засад у суспільному житті. Визнання правової освіти населення одним із основних чинників формування високої правосвідомості та правової культури всього суспільства зобов’язує заклади освіти опікуватись правовою освітою громадян України. Важливість правовиховної роботи немає потреби доводити.

 

Провідний спеціаліст

Люботинського міського

управління юстиції

Ю.М. Редько

 




 Європейський суд з прав людини: основні характеристики розгляду та його етапи
Автор: Svetlana   Додано: 8 липня 2014   Переглядів:887   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

   Процесуальні матеріали оформляються в письмовій формі. Заявника буде повідомлено в письмовому вигляді про будь-які рішення, прийняті Судом. Громадські слухання є виключними. Справа буде розглядатися безкоштовно. На початковій стадії подання заяви не зобов’язані мати представника, а якщо є намір його мати, він не обов’язково повинен бути адвокатом. Однак, якщо Суд вирішить запропонувати Уряду висловити свою позицію у справі, потрібно, за загальним правилом, мати представника (крім особливих випадків), який є практикуючим юристом в одній із держав, що ратифікували Конвенцію. Представник повинен володіти однією з офіційних мов Суду (англійською або французькою). На відшкодування можуть подаватись лише власні витрати заявника (наприклад, юристів, зборів і витрат, пов'язаних з дослідженнями і листування).  Суд повинен спочатку вивчити питання про прийнятність заявки. Це означає, що дана справа повинна відповідати певним вимогам, викладеним у Конвенції. Якщо умови не виконані, то заявка буде відхилена. Якщо у заявника є кілька скарг, то Cуд може оголосити одну або декілька з них прийнятним і відхилити інші. Рішення про визнання заявки або скарги неприйнятними є остаточним і не підлягає перегляду. Якщо заявка або одна з скарг оголошується прийнятними, то суд буде заохочувати сторони, з метою досягнення дружнього врегулювання. Якщо врегулювання не буде досягнуто, Суд розгляне питання "по суті" - тобто, він буде визначити, мало чи не мало місце порушення Конвенції. Заявнику доведеться почекати близько року, перш ніж Суд зможе приступити до початкового розгляду його заявки. Деякі справи можуть розглядатися як невідкладні та розглядаються у пріоритетному порядку, особливо у випадках, коли заявник знаходиться в стані фізичної небезпеки.                                    

     Якщо Cуд приходить до висновку, що мало місце порушення, він може присудити вам "справедливу компенсацію", сума грошей в якості компенсації за деякі види збитку. Суд може також зобов'зати державу відшкодовувати витрати, які заявник поніс під час розгляду справи. Якщо суд приходить до висновку, що не було порушення, заявнику не доведеться платити ніяких додаткових витрат (наприклад, витрати, понесені державою-відповідачем).                                                                                                                                                  Суд не уповноважений скасовувати національні рішення або закони. Суд не несе відповідальності за виконання своїх рішень. Як тільки Суд виніс рішення, відповідальність переходить на розгляд Комітету Міністрів Ради Європи, в завдання якого входить контроль виконання і забезпечення того, щоб будь-які компенсації виплачувалися.                                                            

     Суд не буде діяти в якості апеляційного суду по відношенню до національних судів; не допускається повторне слухання справи, рішення не можуть бути скасовані, змінені або переглянуті. Суд не буде втручатися безпосередньо в позивача відносини з владою. У виняткових випадках суд може, однак, застосовувати забезпечувальні заходи. Такі заходи можуть бути застосовані у випадках наявності серйозного ризику фізичної шкоди заявнику. Суд не допоможе заявнику знайти адвоката або сплатити йому за підготовку заявки. Суд не може дати будь-яку інформацію з правових положень, що діють у державі, проти якої спрямована скарга.

Начальник Люботинського

міського управління юстиції

Ю.Константінов