Реформування системи органів юстиції
Автор: Chekardina   Додано: 17 лютого 2015   Переглядів:394   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Реформування системи органів юстиції 

 

Міністерство юстиції розпочинає масштабну оптимізацію своєї структури. Зокрема, рішенням Кабміну було ліквідовано Державну виконавчу та Державну реєстраційну служби, а працівників та керівників органів юстиції очікують процедура оцінки ефективності їх роботи та скорочення. Нині головними проблемами відомства є відсутність належної мотивації у співробітників, висока забюрократизованість, побутова корупція на місцях, неефективна організаційна структура головних управлінь юстиції, а також надлишкова кількість управлінського апарату. Міністр юстиції поінформував, що структурні зміни торкнуться і керівництва головних управлінь юстиції. Після ліквідації ДРС та ДВС керівник управління юстиції отримає двох нових заступників, які відповідатимуть за напрямки виконавчої та реєстраційної служби.  

Павло Петренко підкреслив, що переведення співробітників органів юстиції до нової структури відбуватиметься за окремим порядком оцінювання діяльності, який розробляється разом із міжнародними експертами та світовими HR-компаніями.

«На першому етапі це буде здійснено на рівні областей. Буде надана оцінка всім керівникам головних управлінь юстиції, їх заступникам, керівникам державних виконавчих служб, реєстраційних служб. У всіх є можливість перейти в нову структуру, є можливість отримати підвищення. Але за однієї умови. Якщо ви були ефективними в тих складних умовах, які існували в минулому році. Якщо ви не займалися бюрократією, побутовою корупцією, та надавали відповідні сервіси громадянам належним чином», - сказав він.

Павло Петренко застеріг, що системні прояви корупції в конкретних управліннях матимуть наслідком повну зміну їх керівництва. «Якщо такі факти матимуть системний характер по конкретному управлінню юстиції, більше трьох фактів, тоді треба повністю змінювати склад цього управління юстиції через конкурси і набір нових людей, які готові працювати чесно», - сказав він.

Очільник Мін’юсту анонсував запровадження інституту винагороди для державних реєстраторів та поновлення цього інституту для державних виконавців. «У державних виконавців такий інститут вже існував. Ми його повертаємо і плануємо, що він запрацює з березня. Відповідні проекти рішень Уряду нами вже підготовлені. Аналогічна ситуація з системою реєстраційних служб, які увійдуть в систему органів юстиції. Так само парламент прийняв нашу ініціативу щодо введення системи винагороди реєстраторів за надання публічних послуг. Зараз відповідні проекти актів Уряду готуються», - сказав він. При цьому, в реєстраційній сфері будуть запроваджені збільшення оплати і диференційованої винагороди реєстраторам, які надають якісні послуги та приносять більше коштів до держбюджету. Іншим напрямом реформування цієї сфери протягом 2015 року стане передача частини функцій реєстраційної служби місцевим органам влади.

 

Начальник Люботинського  міського управління юстиції

                                                 Ю.Константінов




 Щодо ухилення від призову за мобілізацією
Автор: Chekardina   Додано: 5 лютого 2015   Переглядів:539   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Стаття 336. Ухилення від призову за мобілізацією

Ухилення від призову за мобілізацією - карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.


1. Своєчасне та швидке проведення мобілізації є запорукою ефективного відбиття воєнного нападу на країну або виконання Україною відповідних міжнародних зобов'язань по спільній обороні від агресора. Тому ухилення від призову до лави ЗС військовозобов'язаних контингентів в умовах таких, що розпочалися або передбачаються, воєнних дій, створює серйозну загрозу для безпеки держави в сфері оборони.

Мобілізація - це комплекс заходів, які здійснюються у державі з метою планомірного переведення органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів і сил Цивільної оборони України, галузей національної економіки, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а ЗС, інших військових формувань - на організацію і штати воєнного часу. Рішення про проведення мобілізації приймається Президентом України. Мобілізація в Україні може проводитися відкрито чи приховано і може бути загальною або

частковою, а також цільовою. В мирний час може проводитись цільова мобілізація - з метою ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф.


2. Об'єкт цього злочину, а також його об'єктивна і суб'єктивна сторони збігаються з відповідними елементами складу злочину, передбаченого ст. 335, Проте, ухилення від призову за мобілізацією в формі бездіяльності полягає в нез'явленні суб'єкта не обов'язково до призовної дільниці, а й безпосередньо до військової частини, військової установи, які зазначені у повістці або наказі військового комісара. Крім того, при ухиленні від призову за мобілізацією можливі й інші способи (наприклад, незаконне отримання так званої "броні").


3. Суб'єктами злочину є громадяни України (у т.ч. й ті, які під час мобілізації перебувають за кордоном) чоловічої або жіночої статі - військовозобов'язані, що перебувають в запасі першої (військовозобов'язані, які перебували на військовій службі й отримали під час її проходження військово-облікову спеціальність) або Другої (військовозобов'язані, які не отримали військово-облікової спеціальності, які проходили військову службу в інженерно-технічних частинах, які взагалі не призивалися на військову службу, а також військовозобов'язані-жінки) категорій (про поняття військовозобов'язаний див. коментар до ст. 401).


Щодо вікової ознаки суб'єкта цього злочину, то ним можуть бути особи віком від 18 років до граничного віку перебування в запасі першого або другого розряду (для солдат, матросів, сержантів і старшин - це, відповідно, 35 і 40 років, прапорщиків і мічманів - 35 і 50, молодших офіцерів - 45 і 50, старших офіцерів, крім полковників (капітанів 1 рангу) - 50 і 55, полковників (капітанів 1 рангу) - 55 і 60, вищих офіцерів - 60 і 65 років, для жінок - прапорщиків, мічманів і осіб офіцерського складу - 50, інших військовозобов'язаних-жінок - 45 років), а щодо статевої - то військовозобов'язаними можуть бути лише ті із жінок, які: а) звільнені з військової служби за контрактом у запас; б) мають за спеціальністю медичну підготовку або підготовку, споріднену з відповідною військово-обліковою спеціальністю за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, придатні до військової служби за станом здоров'я і віком.


Крім того, у воєнний час за рішенням Президента України можуть бути призвані на військову службу жінки, які не мають дітей або мають дітей старше 8 років та які у віці від 18 до 40 років пройшли загальне військове навчання.


Перелік осіб, які не можуть нести відповідальність за ухилення від призову на строкову військову службу, суттєво відрізняється від переліку осіб, які не можуть нести відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією. Так, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані;

а) заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами й організаціями в порядку, встановленому КМ;

б) визнані тимчасово нездатними до військової служби за станом здоров'я - на термін до шести місяців;

в) чоловіки, на утриманні яких перебуває більше чотирьох дітей віком до 16 років;

г) жінки, на утриманні яких перебувають діти віком до 16 років (проте, вони можуть бути призваними тільки за місцем проживання у разі їх згоди);

д) які зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, відповідно до законодавства України;

е) які є народними депутатами, депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим.


Підлягають виключенню з військового обліку особи, визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби, засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів, які досягли граничного віку перебування в запасі, які припинили громадянство України, а також ті, що не отримали до 36-річного віку військово-облікової спеціальності або спорідненої з нею. Тому такі особи не можуть бути суб'єктами ухилення від призову за мобілізацією. Законами України можуть бути передбачені й інші категорії громадян, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

 


Конституція України (ст. 65, п. 20 ч. 1 ст. 106).


Закон України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" в редакції від 18 червня 1999р. (ст.ст. 37,39, 41).

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" в редакції від 13 травня 1999 р. (ст. ст. 1, 21).

Закон України "Про оборону України" в редакції від 5 жовтня 2000 р.

(ст.ст. 1, 17).

Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу. Додаток до наказу МО № і від 4 січня 1995 р.

Інструкція з військового обліку військовозобов'язаних і призовників в органах місцевого самоврядування. Затверджена наказом МО № 166 від 27 червня 1995 р.

 




 Новаціїї в оподаткуванні з 01.01.2015 року. Податковий компроміс (частина 2)
Автор: Chekardina   Додано: 5 лютого 2015   Переглядів:400   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Новаціїї в оподаткуванні з 01.01.2015 року. Податковий компроміс (частина 2)

 

 

Харківська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області





 Новаціїї в оподаткуванні з 01.01.2015 року. Податковий компроміс.(ч.1)
Автор: Chekardina   Додано: 5 лютого 2015   Переглядів:698   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Новаціїї в оподаткуванні з 01.01.2015 року. Податковий компроміс (частина 1)

 

 

Харківська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області

 




 Запобігання проявам корупції
Автор: Svetlana   Додано: 2 лютого 2015   Переглядів:465   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

  Державний  службовець  зобов'язаний неухильно дотримуватись  обмежень  і  заборон, передбачених Законами України "Про  засади  запобігання  і  протидії корупції", "Про державну  службу" та "Про правила етичної поведінки", уникати дій, які можуть бути сприйняті як підстава підозрювати його  в корупції. Своєю поведінкою  він  має продемонструвати,   що  не  терпить  будь-яких  проявів  корупції, відкидає пропозиції про незаконні послуги, чітко розмежовує службу і  приватне  життя,  при  найменших ознаках корумпованої поведінки інформує  керівника  свого структурного підрозділу. Державному службовцю,  який має відомості про вчинення іншими державними   службовцями  порушень  вимог,  передбачених  Законами України "Про державну службу", "Про засади запобігання і  протидії корупції", "Про правила етичної поведінки", слід  передавати такі  відомості  керівнику органу державної влади.

  Державний   службовець  має  дотримуватися   спеціальних  обмежень,  передбачених статтею 12 Закону  України  "Про державну службу"  та Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції". Державному  службовцю  забороняється  безпосередньо  або  через  інших  осіб  одержувати  неправомірну  вигоду  або  дарунки  (пожертви)  від юридичних або фізичних осіб відповідно до положень частини  першої  статті 8 Закону України "Про засади запобігання і протидії  корупції". У разі надходження пропозиції від юридичних або фізичних осіб  щодо   неправомірної   вигоди  або  дарунка  (пожертви)  державний службовець  зобов’язаний  діяти  відповідно  до  статті  16 Закону України  "Про  правила етичної поведінки". Якщо державний службовець виявив неправомірну вигоду або  дарунок  (пожертву) у своєму службовому приміщенні чи отримав його в  інший  спосіб, він зобов'язаний невідкладно письмово повідомити про  цей  факт  свого  безпосереднього  керівника,  але не пізніше одного  робочого  дня. Про  виявлення  неправомірної  вигоди  або дарунка (пожертви) складається   акт   у   довільній   формі,  в  якому  зазначаються характеристики  неправомірної  вигоди  або  дарунка  (пожертви) та обставини,  за яких його було виявлено. Акт підписується державним службовцем,   який   виявив   неправомірну   вигоду   або  дарунок (пожертву), та безпосереднім керівником.

  Якщо  керівник  органу  державної  влади  виявив неправомірну вигоду  або  дарунок  (пожертву),  акт про виявлення неправомірної вигоди  або  дарунка (пожертви) підписує керівник органу державної  влади  та його заступник. Керівники  органів чи їх структурних підрозділів  у разі виявлення  чи  отримання   інформації   про   вчинення   підлеглим  корупційного    діяння   або   порушення   спеціальних   обмежень, встановлених Законом України "Про засади  запобігання  і  протидії корупції", в межах своєї компетенції зобов'язані вжити заходів  до  припинення  таких  діянь та негайно повідомити про їх вчинення  будь-який  з  державних  органів.

  Державні  службовці  повинні дотримуватися цих Загальних правил. За порушення законодавства про державну  службу  державні службовці  несуть  відповідальність  відповідно  до Закону України "Про державну службу". За порушення  правил етичної  поведінки  державні службовці
несуть  відповідальність  відповідно  до  статті 18 Закону України "Про  правила  етичної поведінки".

 

Начальник Люботинського

міського управління юстиції

Ю. Константінов

 




 Корупційне правопорушення
Автор: Svetlana   Додано: 2 лютого 2015   Переглядів:317   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

  Корупційне правопорушення визначається як умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 4 цього Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції”, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.                                

  Суттєвим аспектом, який обумовлює правильне застосування норм Закону на практиці працівниками правоохоронних органів, які здійснюють протидію корупції, є відмежування корупційних правопорушень від кримінальних злочинів, які полягають у використанні посадовими особами своїх повноважень для особистого збагачення чи збагачення третіх осіб. Кримінальний кодекс України (далі–ККУ) не визначає поняття корупції. Корупція не є кримінально-правовим інститутом. Разом із тим, ряд суспільно-небезпечних діянь, які не вживаються в ККУ з посиланням на терміни "корупція", "корупційне правопорушення", "корупційний злочин", можуть бути кваліфіковані як такі відповідно до норм національного та міжнародного законодавства у цій сфері.

   Так, розділ п'ятнадцятий ККУ "Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян" (зокрема ст. 353 "Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи" та ст. 358 "Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів)" та сімнадцятий "Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг" (ст. 364 "Зловживання владою або службовим становищем"; ст. 364-1 "Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми"; ст. 365 "Перевищення влади або службових повноважень"; ст. 365і "Перевищення повноважень службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми"; ст. 365-2 "Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги"; ст. 366 "Службове підроблення"; ст. 367 "Службова недбалість"; ст. 368 "Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою"; ст. 368-2 "Незаконне збагачення"; ст. 368-3 "Комерційний підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми"; ст. 3684 "Підкуп особи, яка надає публічні послуги"; ст. 369 "Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної  вигоди службовій особі"; ст. 369-2 "Зловживання впливом"; ст. 370 "Провокація підкупу") містить перелік складів злочинів, які вчиняються безпосередньо в сфері корупції.

  До корупційних правопорушень віднесено кілька специфічних правопорушень, що фактично не мають ознак корупції, однак є суттєвим порушеннями вимог антикорупційного законодавства щодо запобігання корупції. Йдеться, зокрема, про порушення вимог фінансового контролю, порушення вимог стосовно повідомлення про конфлікт інтересів, невжиття заходів щодо протидії корупції, відповідальність за які передбачена главою 13-А «Адміністративні корупційні правопорушення» Кодексу України про адміністративні правопорушення.

 

Начальник Люботинського

міського управління юстиції

Ю.Константінов

 




 Об’єднання суспільства навколо ідеї соборності України – це перші кроки протидії негативному впливу інформаційної пропаганди
Автор: Svetlana   Додано: 2 лютого 2015   Переглядів:475   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

  Всупереч європейським стандартами у сфері засобів масової інформації Російська Федерація поширює недостовірну, неповну, упереджену інформацію про Україну, через що намагається маніпулювати суспільною свідомістю в Україні та за її межами, розпалює міжнаціональну ворожнечу, лунають закликає до повалення законної української влади, розчленування незалежної і соборної України.

   Для українського народу, віками позбавленого своєї власної державності та розірваного на частини між сусідніми країнами, дана проблема завжди була особливо болючою і неймовірно складною. Соборність для України – це єдність багатоманітності, об’єднання навколо спільного стрижня, яким є українська державність, українська ідентичність.

  Поняття “соборність” з’явилось у нашому науковому й політичному лексиконі порівняно недавно. Насамперед, слід підкреслити, що соборність не є явищем лише суто українським. Це загальна, органічна ознака будь-якої нації, – неодмінна умова її розвитку й процвітання. Вона означає, по-перше, об’єднання в одне державне ціле всіх земель, які заселяє конкретна нація на суцільній території. Це – один з найзаповітніших ідеалів багатьох народів світу. По-друге, соборність не обмежується лише ідеєю збирання етнічних земель у рамках національної держави, а передбачає також духовну консолідацію всього населення країни, єдність усіх її громадян, незалежно від їхньої національності. Нарешті, соборність невіддільна від досягнення реальної державності, забезпечення справжнього суверенітету і незалежності народу, побудови процвітаючої демократичної національної держави.                                                                               

  Суспільство треба об’єднувати навколо фундаментальних цінностей - свободи, незалежності. Ми повинні присікати будь-яку недостовірну, неповну, упереджену інформацію про Україну, унеможливити намагання маніпулювати суспільною свідомістю. Засоби масової інформації повинні бути незалежними й культивувати, збагачувати загальнодержавні й національні цінності, транслювати історико-культурні традиції, утверджувати національну мову, культуру, формувати духовні основи нації, виступати дієвим інструментом консолідації суспільства в єдину національну спільноту.

  Ми віримо, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – розбудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, забезпечення добробуту нинішніх і наступних поколінь українців.

 

Провідний спеціаліст

Люботинського міського

управління юстиції

Ю. Редько

 




 Обмеження щодо використання службового становища, сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності
Автор: Svetlana   Додано: 2 лютого 2015   Переглядів:1510   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

  Згідно зі статтею 6 Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції” особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 4 Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі:
- неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотації, кредитів, пільг, укладенні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);

- неправомірно сприяти призначенню на посаду особи;

-неправомірно втручатися в діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;                                                                                              

- неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв'язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків. 

Особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 4 Закону, забороняється:
-
займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;

- входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
 Дані обмеження не поширюються на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), членів Вищої ради юстиції (крім тих, які працюють у Вищій раді юстиції на постійній основі), народних засідателів і присяжних (стаття 7 Закону).  

 

Начальник Люботинського

міського управління юстиції

Ю.Константінов

 




 Права та обов'язки, соціальний та правовий захист військовозобов'язаних, призваних на військову службу у зв'язку з мобілізацією, та резервістів
Автор: Svetlana   Додано: 2 лютого 2015   Переглядів:503   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

  Обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон). Згідно зі статтею 22 цього Закону військовозобов'язані зобов'язані з'являтися за викликом до військових комісаріатів (військовозобов'язані Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України) для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час.

  Під час мобілізації та переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на штати воєнного часу громадяни (крім тих, які проходять службу у військовому резерві), зобов'язані з'явитися на збірні пункти у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних посвідченнях, повістках або розпорядженнях військових комісарів (військовозобов'язані Служби безпеки

України - керівників органів, де вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Резервісти зобов'язані з'явитися до військових частин у строки, визначені командирами військових частин, в яких вони проходять службу у військовому резерві. 

  Призов громадян на військову службу (крім тих, що проходять службу у військовому резерві) під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють місцеві органи виконавчої влади через військові комісаріати (військовозобов'язаних Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Резервістів на військову службу під час оголошення мобілізації призивають командири військових частин, в яких вони проходять службу у військовому резерві. Військовозобов'язані та резервісти, які перебувають на зборах, у разі оголошення мобілізації продовжують перебувати на зборах. За необхідності зазначені особи призиваються па військову службу командирами відповідних військових частин за розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України.

  Громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу уповноваженої посадової особи.

Відповідно до статті 23 Закону не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані:

- заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

- чоловіки, на утриманні яких перебувають п'ять і більше дітей віком до 16 років (такі чоловіки можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди тільки за місцем проживання);

- жінки, на утриманні яких перебувають діти віком до 16 років (такі жінки можуть бути призвані на військову службу в разі їх згоди і тільки за місцем проживання);

- зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, відповідно до законодавства України, в разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

- народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

- інші військовозобов'язані або окремі категорії громадян у передбачених законами випадках.

  Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також студенти та аспіранти, які навчаються на денній формі навчання.

        Провідний спеціаліст Люботинського

міського управління юстиції

Ю.Редько




 Інтеграція в українське суспільство ромської національної меншини
Автор: Chekardina   Додано: 29 січня 2015   Переглядів:559   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Інтеграція в українське суспільство ромської національної меншини

Згідно ст.11 та ст.53 Конституції України передбачено, що держава сприяє розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Спеціальним актом, що регламентує права національних меншин є Закон України «Про національні меншини в Україні» від 25 червня 1992 року, статтею 6 якого визначено, що держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Пам’ятки історії і культури національних меншин на території України охороняються законом.

Для забезпечення рівних можливостей участі ромського народу у суспільному житті держави Указом Президента України від 08 квітня 2013 року № 201/2013 схвалено «Стратегію захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року». Метою Стратегії є визначення засад захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини шляхом забезпечення рівних прав і можливостей для її участі в соціально-економічному та культурному житті держави, а також активізації співпраці з громадськими об’єднаннями ромів.

Разом з тим, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2013 року № 701-р затверджено План заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року.

 Зазначеним Планом передбачено, що діяльність органів виконавчої влади має бути спрямована на:

- забезпечення соціального захисту ромів, зокрема, сімей з дітьми, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, пенсіонерів, одиноких непрацездатних та бездомних осіб, а також сприяння ромам у пошуку роботи;

- проведення серед ромів системної інформаційно-просвітницької роботи із запобігання насильству та жорстокому поводженню в сім’ї, недопущення використання найгірших форм дитячої праці;

- здійснення заходів щодо унеможливлення проявів дискримінації під час працевлаштування ромів;

- залучення ромів до суспільно-корисної праці;

- забезпечення взаємодії працівників соціальної сфери та сфери зайнятості із громадськими об’єднаннями ромів;

- підвищення освітнього рівня ромів;

- сприяння збереженню та розвитку культури і мистецтв ромів;

- проведення громадськими об’єднаннями, педагогічними колективами навчальних закладів, посадовими особами місцевих органів виконавчої влади роз’яснювальної роботи серед ромів щодо важливості отримання їх дітьми дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти;

- забезпечення взаємодії педагогічних колективів навчальних закладів та громадських об’єднань ромів;

- здійснення заходів щодо зменшення кількості ромів, які не завершують навчання у загальноосвітніх навчальних закладах;

- проведення профорієнтаційної роботи із стимулювання ромів до отримання професійно-технічної та вищої освіти.

З питань охорони здоров‘я необхідно провести наступну роботу:

- поширення серед ромів інформації про систему охорони здоров’я та порядок звернення до закладів охорони здоров’я;

- забезпечення інформування працівників закладів охорони здоров’я про традиції, культуру, житлово-побутові умови та звичаї ромів для врахування такої інформації при наданні ромам медичної допомоги;

 - приділення особливої уваги стану здоров’я ромських дітей;

 - проведення роботи із пропагування серед ромів здорового способу життя та поліпшення стану їх здоров’я.

З метою поліпшення житлово-побутових умов ромів передбачається здійснення заходів стосовно вдосконалення соціальної інфраструктури в місцях проживання ромів; сприяння ромам у вирішенні відповідно до діючого законодавства України питань щодо забезпечення житлом, участі у програмах пільгового кредитування придбання та будівництва житла.


                                                                   Державний нотаріус Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області

                                                                   Радіонова Т.І.