Новаціїї в оподаткуванні з 01.01.2015 року. Податковий компроміс.(ч.1)
Автор: Chekardina   Додано: 5 лютого 2015   Переглядів:670   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Новаціїї в оподаткуванні з 01.01.2015 року. Податковий компроміс (частина 1)

 

 

Харківська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області

 




 Запобігання проявам корупції
Автор: Svetlana   Додано: 2 лютого 2015   Переглядів:426   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

  Державний  службовець  зобов'язаний неухильно дотримуватись  обмежень  і  заборон, передбачених Законами України "Про  засади  запобігання  і  протидії корупції", "Про державну  службу" та "Про правила етичної поведінки", уникати дій, які можуть бути сприйняті як підстава підозрювати його  в корупції. Своєю поведінкою  він  має продемонструвати,   що  не  терпить  будь-яких  проявів  корупції, відкидає пропозиції про незаконні послуги, чітко розмежовує службу і  приватне  життя,  при  найменших ознаках корумпованої поведінки інформує  керівника  свого структурного підрозділу. Державному службовцю,  який має відомості про вчинення іншими державними   службовцями  порушень  вимог,  передбачених  Законами України "Про державну службу", "Про засади запобігання і  протидії корупції", "Про правила етичної поведінки", слід  передавати такі  відомості  керівнику органу державної влади.

  Державний   службовець  має  дотримуватися   спеціальних  обмежень,  передбачених статтею 12 Закону  України  "Про державну службу"  та Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції". Державному  службовцю  забороняється  безпосередньо  або  через  інших  осіб  одержувати  неправомірну  вигоду  або  дарунки  (пожертви)  від юридичних або фізичних осіб відповідно до положень частини  першої  статті 8 Закону України "Про засади запобігання і протидії  корупції". У разі надходження пропозиції від юридичних або фізичних осіб  щодо   неправомірної   вигоди  або  дарунка  (пожертви)  державний службовець  зобов’язаний  діяти  відповідно  до  статті  16 Закону України  "Про  правила етичної поведінки". Якщо державний службовець виявив неправомірну вигоду або  дарунок  (пожертву) у своєму службовому приміщенні чи отримав його в  інший  спосіб, він зобов'язаний невідкладно письмово повідомити про  цей  факт  свого  безпосереднього  керівника,  але не пізніше одного  робочого  дня. Про  виявлення  неправомірної  вигоди  або дарунка (пожертви) складається   акт   у   довільній   формі,  в  якому  зазначаються характеристики  неправомірної  вигоди  або  дарунка  (пожертви) та обставини,  за яких його було виявлено. Акт підписується державним службовцем,   який   виявив   неправомірну   вигоду   або  дарунок (пожертву), та безпосереднім керівником.

  Якщо  керівник  органу  державної  влади  виявив неправомірну вигоду  або  дарунок  (пожертву),  акт про виявлення неправомірної вигоди  або  дарунка (пожертви) підписує керівник органу державної  влади  та його заступник. Керівники  органів чи їх структурних підрозділів  у разі виявлення  чи  отримання   інформації   про   вчинення   підлеглим  корупційного    діяння   або   порушення   спеціальних   обмежень, встановлених Законом України "Про засади  запобігання  і  протидії корупції", в межах своєї компетенції зобов'язані вжити заходів  до  припинення  таких  діянь та негайно повідомити про їх вчинення  будь-який  з  державних  органів.

  Державні  службовці  повинні дотримуватися цих Загальних правил. За порушення законодавства про державну  службу  державні службовці  несуть  відповідальність  відповідно  до Закону України "Про державну службу". За порушення  правил етичної  поведінки  державні службовці
несуть  відповідальність  відповідно  до  статті 18 Закону України "Про  правила  етичної поведінки".

 

Начальник Люботинського

міського управління юстиції

Ю. Константінов

 




 Корупційне правопорушення
Автор: Svetlana   Додано: 2 лютого 2015   Переглядів:284   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

  Корупційне правопорушення визначається як умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 4 цього Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції”, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.                                

  Суттєвим аспектом, який обумовлює правильне застосування норм Закону на практиці працівниками правоохоронних органів, які здійснюють протидію корупції, є відмежування корупційних правопорушень від кримінальних злочинів, які полягають у використанні посадовими особами своїх повноважень для особистого збагачення чи збагачення третіх осіб. Кримінальний кодекс України (далі–ККУ) не визначає поняття корупції. Корупція не є кримінально-правовим інститутом. Разом із тим, ряд суспільно-небезпечних діянь, які не вживаються в ККУ з посиланням на терміни "корупція", "корупційне правопорушення", "корупційний злочин", можуть бути кваліфіковані як такі відповідно до норм національного та міжнародного законодавства у цій сфері.

   Так, розділ п'ятнадцятий ККУ "Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян" (зокрема ст. 353 "Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи" та ст. 358 "Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів)" та сімнадцятий "Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг" (ст. 364 "Зловживання владою або службовим становищем"; ст. 364-1 "Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми"; ст. 365 "Перевищення влади або службових повноважень"; ст. 365і "Перевищення повноважень службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми"; ст. 365-2 "Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги"; ст. 366 "Службове підроблення"; ст. 367 "Службова недбалість"; ст. 368 "Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою"; ст. 368-2 "Незаконне збагачення"; ст. 368-3 "Комерційний підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми"; ст. 3684 "Підкуп особи, яка надає публічні послуги"; ст. 369 "Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної  вигоди службовій особі"; ст. 369-2 "Зловживання впливом"; ст. 370 "Провокація підкупу") містить перелік складів злочинів, які вчиняються безпосередньо в сфері корупції.

  До корупційних правопорушень віднесено кілька специфічних правопорушень, що фактично не мають ознак корупції, однак є суттєвим порушеннями вимог антикорупційного законодавства щодо запобігання корупції. Йдеться, зокрема, про порушення вимог фінансового контролю, порушення вимог стосовно повідомлення про конфлікт інтересів, невжиття заходів щодо протидії корупції, відповідальність за які передбачена главою 13-А «Адміністративні корупційні правопорушення» Кодексу України про адміністративні правопорушення.

 

Начальник Люботинського

міського управління юстиції

Ю.Константінов

 




 Об’єднання суспільства навколо ідеї соборності України – це перші кроки протидії негативному впливу інформаційної пропаганди
Автор: Svetlana   Додано: 2 лютого 2015   Переглядів:434   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

  Всупереч європейським стандартами у сфері засобів масової інформації Російська Федерація поширює недостовірну, неповну, упереджену інформацію про Україну, через що намагається маніпулювати суспільною свідомістю в Україні та за її межами, розпалює міжнаціональну ворожнечу, лунають закликає до повалення законної української влади, розчленування незалежної і соборної України.

   Для українського народу, віками позбавленого своєї власної державності та розірваного на частини між сусідніми країнами, дана проблема завжди була особливо болючою і неймовірно складною. Соборність для України – це єдність багатоманітності, об’єднання навколо спільного стрижня, яким є українська державність, українська ідентичність.

  Поняття “соборність” з’явилось у нашому науковому й політичному лексиконі порівняно недавно. Насамперед, слід підкреслити, що соборність не є явищем лише суто українським. Це загальна, органічна ознака будь-якої нації, – неодмінна умова її розвитку й процвітання. Вона означає, по-перше, об’єднання в одне державне ціле всіх земель, які заселяє конкретна нація на суцільній території. Це – один з найзаповітніших ідеалів багатьох народів світу. По-друге, соборність не обмежується лише ідеєю збирання етнічних земель у рамках національної держави, а передбачає також духовну консолідацію всього населення країни, єдність усіх її громадян, незалежно від їхньої національності. Нарешті, соборність невіддільна від досягнення реальної державності, забезпечення справжнього суверенітету і незалежності народу, побудови процвітаючої демократичної національної держави.                                                                               

  Суспільство треба об’єднувати навколо фундаментальних цінностей - свободи, незалежності. Ми повинні присікати будь-яку недостовірну, неповну, упереджену інформацію про Україну, унеможливити намагання маніпулювати суспільною свідомістю. Засоби масової інформації повинні бути незалежними й культивувати, збагачувати загальнодержавні й національні цінності, транслювати історико-культурні традиції, утверджувати національну мову, культуру, формувати духовні основи нації, виступати дієвим інструментом консолідації суспільства в єдину національну спільноту.

  Ми віримо, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – розбудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, забезпечення добробуту нинішніх і наступних поколінь українців.

 

Провідний спеціаліст

Люботинського міського

управління юстиції

Ю. Редько

 




 Обмеження щодо використання службового становища, сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності
Автор: Svetlana   Додано: 2 лютого 2015   Переглядів:1312   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

  Згідно зі статтею 6 Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції” особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 4 Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі:
- неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотації, кредитів, пільг, укладенні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);

- неправомірно сприяти призначенню на посаду особи;

-неправомірно втручатися в діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;                                                                                              

- неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв'язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків. 

Особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 4 Закону, забороняється:
-
займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;

- входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
 Дані обмеження не поширюються на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), членів Вищої ради юстиції (крім тих, які працюють у Вищій раді юстиції на постійній основі), народних засідателів і присяжних (стаття 7 Закону).  

 

Начальник Люботинського

міського управління юстиції

Ю.Константінов

 




 Права та обов'язки, соціальний та правовий захист військовозобов'язаних, призваних на військову службу у зв'язку з мобілізацією, та резервістів
Автор: Svetlana   Додано: 2 лютого 2015   Переглядів:460   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

  Обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон). Згідно зі статтею 22 цього Закону військовозобов'язані зобов'язані з'являтися за викликом до військових комісаріатів (військовозобов'язані Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України) для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час.

  Під час мобілізації та переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на штати воєнного часу громадяни (крім тих, які проходять службу у військовому резерві), зобов'язані з'явитися на збірні пункти у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних посвідченнях, повістках або розпорядженнях військових комісарів (військовозобов'язані Служби безпеки

України - керівників органів, де вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Резервісти зобов'язані з'явитися до військових частин у строки, визначені командирами військових частин, в яких вони проходять службу у військовому резерві. 

  Призов громадян на військову службу (крім тих, що проходять службу у військовому резерві) під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють місцеві органи виконавчої влади через військові комісаріати (військовозобов'язаних Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Резервістів на військову службу під час оголошення мобілізації призивають командири військових частин, в яких вони проходять службу у військовому резерві. Військовозобов'язані та резервісти, які перебувають на зборах, у разі оголошення мобілізації продовжують перебувати на зборах. За необхідності зазначені особи призиваються па військову службу командирами відповідних військових частин за розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України.

  Громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу уповноваженої посадової особи.

Відповідно до статті 23 Закону не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані:

- заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

- чоловіки, на утриманні яких перебувають п'ять і більше дітей віком до 16 років (такі чоловіки можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди тільки за місцем проживання);

- жінки, на утриманні яких перебувають діти віком до 16 років (такі жінки можуть бути призвані на військову службу в разі їх згоди і тільки за місцем проживання);

- зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, відповідно до законодавства України, в разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

- народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

- інші військовозобов'язані або окремі категорії громадян у передбачених законами випадках.

  Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також студенти та аспіранти, які навчаються на денній формі навчання.

        Провідний спеціаліст Люботинського

міського управління юстиції

Ю.Редько




 Інтеграція в українське суспільство ромської національної меншини
Автор: Chekardina   Додано: 29 січня 2015   Переглядів:508   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Інтеграція в українське суспільство ромської національної меншини

Згідно ст.11 та ст.53 Конституції України передбачено, що держава сприяє розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Спеціальним актом, що регламентує права національних меншин є Закон України «Про національні меншини в Україні» від 25 червня 1992 року, статтею 6 якого визначено, що держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Пам’ятки історії і культури національних меншин на території України охороняються законом.

Для забезпечення рівних можливостей участі ромського народу у суспільному житті держави Указом Президента України від 08 квітня 2013 року № 201/2013 схвалено «Стратегію захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року». Метою Стратегії є визначення засад захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини шляхом забезпечення рівних прав і можливостей для її участі в соціально-економічному та культурному житті держави, а також активізації співпраці з громадськими об’єднаннями ромів.

Разом з тим, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2013 року № 701-р затверджено План заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року.

 Зазначеним Планом передбачено, що діяльність органів виконавчої влади має бути спрямована на:

- забезпечення соціального захисту ромів, зокрема, сімей з дітьми, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, пенсіонерів, одиноких непрацездатних та бездомних осіб, а також сприяння ромам у пошуку роботи;

- проведення серед ромів системної інформаційно-просвітницької роботи із запобігання насильству та жорстокому поводженню в сім’ї, недопущення використання найгірших форм дитячої праці;

- здійснення заходів щодо унеможливлення проявів дискримінації під час працевлаштування ромів;

- залучення ромів до суспільно-корисної праці;

- забезпечення взаємодії працівників соціальної сфери та сфери зайнятості із громадськими об’єднаннями ромів;

- підвищення освітнього рівня ромів;

- сприяння збереженню та розвитку культури і мистецтв ромів;

- проведення громадськими об’єднаннями, педагогічними колективами навчальних закладів, посадовими особами місцевих органів виконавчої влади роз’яснювальної роботи серед ромів щодо важливості отримання їх дітьми дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти;

- забезпечення взаємодії педагогічних колективів навчальних закладів та громадських об’єднань ромів;

- здійснення заходів щодо зменшення кількості ромів, які не завершують навчання у загальноосвітніх навчальних закладах;

- проведення профорієнтаційної роботи із стимулювання ромів до отримання професійно-технічної та вищої освіти.

З питань охорони здоров‘я необхідно провести наступну роботу:

- поширення серед ромів інформації про систему охорони здоров’я та порядок звернення до закладів охорони здоров’я;

- забезпечення інформування працівників закладів охорони здоров’я про традиції, культуру, житлово-побутові умови та звичаї ромів для врахування такої інформації при наданні ромам медичної допомоги;

 - приділення особливої уваги стану здоров’я ромських дітей;

 - проведення роботи із пропагування серед ромів здорового способу життя та поліпшення стану їх здоров’я.

З метою поліпшення житлово-побутових умов ромів передбачається здійснення заходів стосовно вдосконалення соціальної інфраструктури в місцях проживання ромів; сприяння ромам у вирішенні відповідно до діючого законодавства України питань щодо забезпечення житлом, участі у програмах пільгового кредитування придбання та будівництва житла.


                                                                   Державний нотаріус Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області

                                                                   Радіонова Т.І.

 




 Податки при продажі квартири або автомобіля
Автор: Chekardina   Додано: 29 січня 2015   Переглядів:622   Категорія - [Головна, Правова освіта населення]
 

Податки при продажі квартири або автомобіля


Сплата податку при продажу нерухомого майна залежить від декількох факторів. Наприклад, від періоду володіння таким майном. Відповідно до положень Податкового кодексу, не оподатковується дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові будівлі та споруди, розташовані на такій земельній ділянці) за умови перебування такого майна у власності платника податку більше 3 років. Простіше кажучи, платити не доведеться, якщо ви не частіше разу на рік продаєте майно, яким володієте не менше 3 років.

Та коли Ви задумали продати нерухомість, яка знаходиться у  Вашій власності менш 3 років, або це не перший продаж (обмін) за звітний рік, доведеться сплатити 5% прибуткового податку від суми угоди, але не нижче оціночної вартості такого майна. У такому ж процентному співвідношенні необхідно буде сплатити податок, якщо ви продаєте об'єкт нерухомості, не зазначений у п. 1 ст. 172 Податкового кодексу, або відчужує (обмінюєте) об'єкт незавершеного будівництва, так само як і проводите обмін об'єкта нерухомості на інший або кілька інших нерухомих об'єктів у разі отримання грошової компенсації. Якщо продаж або обмін проводиться нерезидентом-фізичною особою одного з об'єктів нерухомості, визначених і не визначених в п. 172.1 ст. 172 НК, відбувається частіше, ніж один раз протягом звітного податкового року, то сума податку збільшується до до 15% від суми угоди. Тобто, якщо продавець-іноземець протягом року продає більше ніж один об'єкт нерухомості, наприклад, квартиру та дачу, він повинен віддати в казну 15% від отриманого доходу. А якщо загальна сума отриманих таким нерезидентом-платником податків в звітному податковому періоді доходів перевищує 10-кратний розмір мінімальної зарплати, ставка податку становитиме 17% суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15%.

При спадкуванні нерухомого майна  платити податок при продажу, навіть якщо не пройшло 3 роки Вашого володіння, не потрібно - раніше діючий «мораторій 3 - х років »з 1 січня 2012 р. був скасований.

Варто пам'ятати, що, відповідно до норм Цивільного кодексу, договір купівлі-продажу житлового будинку або квартири, а також іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. А це означає, що крім сплати податку з доходу від продажу, необхідно буде сплатити та інші витрати, пов'язані з посвідченням угоди нотаріусом. Як правило, нотаріуси беруть плату за свої послуги ( вона може коливатися від 500 до 2000 грн), а понад те ще необхідно буде сплатити 1% держмита від суми угоди. При цьому, за словами самих нотаріусів, сума за послуги в основному включає в себе вартість бланків, а також різних запитів з відповідних електронних реєстрів. Однак, якщо сума операції дуже велика, нотаріус на свій розсуд може не стягувати додаткову плату за свої послуги.

Податок також стосується і покупців. Відповідно до норм ЗУ «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», покупець зобов'язаний сплатити до держскарбниці 1% від зазначеної в договорі вартості нерухомого майна.

Податок з продажу рухомого майна, наприклад, автомобіля, також має свою градацію, і його розмір варіюється, як і розмір прибуткового податку при продажу нерухомого майна. Згідно ст. 173.2 Податкового кодексу, при продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою 1%. Велику суму доведеться сплатити, якщо ви надумали продати інші види транспорту, а не ті, які перераховані в статті Податкового кодексу (наприклад, вантажний автомобіль), або якщо за звітний рік буде скоєно дві і більше продажу. В цьому випадку розмір прибуткового податку становитиме 15% від вартості угоди. Правда, це правило не поширюється на легкові автомобілі, якими забезпечуються інваліди, та автомобілі, які переходять у власність спадкоємців за законом - у цьому випадку податок не сплачується.

 

При оформленні договору купівлі-продажу в нотаріуса доведеться заплатити від 1 до 5% держмита. Мінімальний розмір держмита буде сплачуватися, якщо рухоме майно продається близьким родичам - дітям, чоловікові, батькам. Для всіх інших сума держмита становитиме 5%. Оплата ж пенсійного збору, як і у випадку з продажем-купівлею нерухомого майна, лягає на плечі покупця і складає 3% від вартості майна.

 

Сума зазначених у статті податків визначається до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу або міни та самостійно сплачується через банківські установи або особою, яка продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, або особою, у власності якого знаходився об'єкт нерухомості, відчужений за рішенням суду про зміну власника та перехід права власності на таке майно. При цьому фізична особа зобов'язана відобразити дохід від такого відчуження у річній податковій декларації.

 

Завідувач Другою держнотконторою Харківського району Харківської області

                            Н.В.Омельницька

 

 




 Графік особистого прийому громадян
Автор: Svetlana   Додано: 23 січня 2015   Переглядів:477   Категорія - [Головна, Відділ ДРАЦС, Правова освіта населення]
 

 Графік особистого прийому громадян

начальником Люботинського міського управління юстиції Харківської області

Константіновим Юрієм Леонідовичем:

 

 

щовівторка з 9.00. - 18.00. год.,

щочетверга з 9.00. - 13.00. год.

 

У позаробочий час

щовівторка з 18.00. - 19.00. год.




 ДО УВАГИ!!!
Автор: Svetlana   Додано: 21 січня 2015   Переглядів:427   Категорія - [Головна, Управління СЗН, Правова освіта населення]
 

ДО УВАГИ!!!

З 1 січня 2015 року змінено законодавство щодо відповідальності роботодавців за порушення законодавства про працю.

   Законом України від 28.12.2014 № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» (набрав чинності 1.01.2015) внесено зміни до Кодексу законів про працю України, зокрема посилено відповідальність роботодавців за порушення законодавства про працю та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

  В новій редакції викладено частину 3 статті 24 КЗпП, згідно з якою працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України .

  Відповідно до статті 265 КЗпП, в новій редакції, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати ЄСВ – у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати , встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;  (сьогодні – 36540 грн.)

– порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі – у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати (сьогодні – 3654 грн.);

– недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці – у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати ( сьогодні – 12180 грн.);

– порушення інших вимог трудового законодавства – у розмірі мінімальної заробітної плати (сьогодні — 1218 грн.).

Зазначені штрафи накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

  Згідно з новою редакцією статті 41 КУпАП, яка встановлює відповідальність за порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці, порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій та фізичних осіб-підприємців від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (н.м.д.г.) (від 510 до 1700 грн.).

  Фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства без дозволу на застосування праці іноземця – тягнуть за собою накладення штрафу від 500 до 1000 н.м.д.г. (від 8500 до 17000 грн.).

Відділ з питань праці та зайнятості

УСЗН Люботинської міської ради