Сайт міста Люботин » Ветеранські організації » Організація ветеранів » Запоминайте нас, пока мы есть! Григорій Остапович Ващенко.

 Запоминайте нас, пока мы есть! Григорій Остапович Ващенко.
Автор: Chekardina   Додано:6 вересня 2017   Переглядів:32   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 
 (голосів: 0)

Запоминайте нас, пока мы есть!      

Григорій Остапович Ващенко.

Народився 25 вересня 1926 року в Полтавській обл., Зінківського р-ну, село  Васьки.

Нелегка доля спіткала 15-ти річного юнака, який щойно закінчив 7 класів  в окупованому селі. Німецькі  солдати і поліцаї  хапали  молодь, грузили в ешелони і відправляли на каторжні роботи до Німеччини. Не пройшли мимо і юного Григорія.

Ось про що свідчать архівні документи і є доказом того , що Григорій Остапович під час Другої світової  війни був примусовим робітником  нациського режиму (остайбайтером).

В період з 17.12.1942 по 13.04.1945 роки перебував  у німецькому концтаборі , обнесеного колючим дротом, під посиленою охороною. Особливо в тяжких умовах  доводилося утриманим примусово працювати  на промисловому підприємстві. Після звільнення з концтабору № 138 американськими військами лише в жовтні 1945 року  їх було передано Радянським збройним силам. Особливий відділ перевіривши документи  залишив їх для подальшої служби  в групі Радянських військ  в Німеччині.

Ващенко Г.О. навчався в школі командного складу, після того його залишили  для підготування курсантів. Вже в званні старшини  школи сержантського складу йому  доводилося розвозити випускників по військовим частинам. І тільки в жовтні 1950 року  Григорій Остапович Ващенко, після закінчення служби в Армії повертається в своє рідне село Васьки.

В першу чергу вирішив поїхати в місто Люботин відвідати рідну сестру . Разом прийшли до згоди , що він поїде працювати і навчатись на Харківськім велосипеднім заводі. Освоївши професію токаря і попрацювавши рік Григорій Остапович їдучи до Південного вокзалу  трамваєм познайомився з одним чоловіком , який запитав його : -Молодий чоловік , а ви в Армії були ?

-Був . відповів Григорій.

 – А яке у Вас звання?

-Старший сержант.

- Зараз встаємо.

Незнайомець повів його до воєнкомату де сказали ,що беруть його до Армії , а служити він буде в військовій частині м. Чугуєва. На  сьомому місяці служби викликають його в обласний штаб де офіцер повідомив  про те, що приїздила до них жінка Григорія і сльозино прохала , щоб відпустили його додому. Штабний офіцер пішов їй назустріч, задовольнивши її прохання.

Демобілізувавшись з Армії Григорій Ващенко  вступає на 3-х місячні курси  провідників  в Харківську технічну школу , що в м. Люботині .Після успішного закінчення навчання був направлений до Харківського резерву провідників.

30 червня 1953 року вперше з бригадою провідників  вирушили в самий далекий рейс  пасажирським потягом  Харьков –Хабаровск- Владивосток.

Григорію Остаповичу довелося бути 101 раз бути провідником  цього маршруту. Потім було рішення про передачу цього маршруту для подальшого обслуговування  залізничній бригаді Владивостока. В Харківському резерві провідником  Ващенко Г.О. пропрацював 36 років помічником бригадира, бригадиром , начальником потяга. На заслуженому відпочинку з 1988 року.

В Люботині працював головою квартального комітету, вибирався  в 1968 році депутатом Люботинської міської ради. Груди ветерана прикрашають медалі:»Ветеран праці» і 5 ювілейних медалей. Чимало грамот і подяк отримував Ващенко на протязі  багатьох років своєї праці. Та найдорожчою він вважає подяку від маршала Жукова і генерала Армії Чуйкова, які зберігаються до цього часу.

 

                           Микола Пархоменко – керівник  прес – центра РОВ м.Люботина

 

Запоминайте нас, пока мы есть! Григорій Остапович Ващенко.
              

 







   Інформаційне повідомлення

Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.