Фотографії для конкурсу на кращу клумбу!
Автор: Svetlana   Додано: 5 серпня 2015   Переглядів:690   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Учасник № 1

КП Люботинська центральна міська лікарня,  вул.Громова 3

Фотографії для конкурсу на кращу клумбу!

 

 

Учасник № 2

Олександр Золотарьов

 

 

 

 
Учасник № 3
Лідія Дмитрук
 
 
Учасник № 4
Краща клумба. вул. Шевченка, 15-8, територіальний центр соціального обслуговування, тел. 741-09-69
Фотографії для конкурсу на кращу клумбу!
//  




 Вручення «Ордену за мужність ІІІ ступеня»
Автор: Svetlana   Додано: 28 липня 2015   Переглядів:618   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

  Відповідно до Указу Президента України від 23 травня 2015 року № 282 27 липня цього року в Люботинській міській раді було вручено «Орден за мужність ІІІ ступеня» посмертно дружині загиблого в АТО військовослужбовця Загудаєва Олександра Володимировича, Вірі Миколаївні.

   В присутності представників міської ради, ветеранської і афганської організацій нагороду вручив майор Бабіч Олександр Іванович – заступник військового комісара, начальник відділення комплектування Харківського об’єднання районного військового комісаріата.    

  Життєвий шлях О. В. Загудаєва є прикладом патріотичного служіння Батьківщині. Він воїн-інтернаціоналіст - учасник бойових дій у складі обмеженого контингенту Радянських військ в Афганістані, учасник ліквідації наслідків на ЧАЕС. Коли нависла загроза суверенітету України - пішов добровольцем у збройні сили захищати нашу землю і майбутнє нашої держави. Людина з високим почуттям обов'язку, великої душі, доброго серця.

   В Люботинській ЗОШ № 6 йому відкрито меморіальну дошку. 

 

 
Вручення «Ордену за мужність ІІІ ступеня»

 

Микола Пархоменко – член Національної спілки журналістів України, 

 Керівник прес-центра Люботинської міської Ветеранської організації




 Запоминайте нас, пока мы есть!
Автор: Svetlana   Додано: 21 липня 2015   Переглядів:623   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Запоминайте нас, пока мы есть!

 Судакова Елена Валентиновна

 

   Елена Валентиновна родилась 13 апреля 1925 года в поселке Ольховец, Киевской области. В 1932 году родители переехали на постоянное место жительства в Пензенскую область.  Там, в городе Добрянка Елена окончила 10 классов. Девушка мечтала учиться. Но война по своему распорядилась судьбой 17 – летней студентки Пермского государственного университета. С первого курса учебы она была призвана на военную службу. Была на должностях рядового, сержантского и офицерского состава в подразделении НКВД при Карельском 14 отделении Армии и Первом Прибалтийском фронтах. Елена Валентиновна мало говорит о подробностях жизни в период войны. О многом надо было молчать. Её довелось нести нелегкую нишу связиста правительственной связи. И все же при встрече по ее добрым, улыбающимся глазам видно, как много пережито и как много помнится. Происходящие события не всегда были радостными. Они омрачены болью утрат, потерей здоровья, ранимыми воспоминаниями. В 1944 году капитан правительственной связи Борис Петрович Судаков сделал Елене Валентиновне предложение стать его женой. В городе Кенинсберге в 1945 году они и встретили День Победы. После войны Е. Судакова работала в органах безопасности, на освоении целинных и залежных земель на границе Казахстана, в потребительской кооперации Пензенской области. В Харькове в 1984 году была дежурным комендантом в общежитии железнодорожного института. С октября 2013 года она вместе с детьми переезжает с Харькова в город Люботин. 90 – летие в жизни Е.В.Судаковой значимая дата, тем более за плечами война, послевоенное строительство, работа на производствах, семья, дети. У неё две прекрасные дочери, внуки, правнуки. Как и многим ее ровесникам, жизнь подарила прекрасную возможность быть свидетелем многих событий развития нашего государства. Эти мужественные, терпеливые люди и сегодня украшают нашу общественность своим жизнелюбием, выдержкой и преданностью. Е.В.Судакова награждена орденами Отечественной войны первой и второй степени, орденом Богдана Хмельницкого, медалями «За оборону Советского заполярья», «За Победу над Германией», «Маршала Жукова» и другими наградами. Её имя занесено в Книгу памяти офицерской службы госбезопасности Украины.

    Дорогая Елена Валентиновна! Крепкого Вам здоровья, спокойствия в душе, радости общения, благополучия в Вашей семье.

 

Николай Пархоменко – руководитель пресс – центра Люботинской

городской ветеранской организации; Совет ветеранов г. Люботина.

 

Запоминайте нас, пока мы есть!

Запоминайте нас, пока мы есть!

На снимках:

1)Старший лейтенант Е.В.Судакова, 2015 год.

2)Елена Валентиновна и Борис Петрович Судаковы, 1944 год.

 




 Вірний присязі клятві Гіпократа
Автор: Svetlana   Додано: 14 липня 2015   Переглядів:643   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Вірний присязі клятві Гіпократа

 

Сердечна вдячність хорошій людині!

Наші знання, це наша мудрість, наше здоров’я, а

відтак і наше життя. Нічого так здорово не цінується

людьми як розум,професійність і порядочність.

А лікар – це совість нашого здоров’я. Лікар вищої категорії

професія виняткова.

На протязі 18 років в комунальному  підприємстві

                                       Люботинської центральної міської лікарні працює

Лікарем-хірургом  Дмитро  Петрович Куценко, із яких 10р.

 завідуючим хірургічного  відділення.

 

   Про цю людину ходять чутки, що цей дар Бог дає далеко не всім. Тільки тим, хто по справжньому закоханий у свою професію і життя.

   Головний лікар комунального підприємства центральної міської лікарні Олена Василівна Кандаурова розповіла про те, що на протязі багатьох років в цій лікарні покращується матеріально - технічна база. Завдяки спонсорам  відремонтовано обладнанн для реанімаційного відділення, що  сприяє покращенню умов праці.

  Тільки два лікарі нашої лікарні вищої категорії з великим досвідом праці, завідуючий хірургічним відділом Дмитро Петрович Куценко і реанімаційним відділом Анатолій Вікторович Д’яконов мають дозвіл проводити операції не тільки дорослих, а і дітей.

   За роки праці в хірургічному відділенні Дмитром Петровичем Куценко було зроблено понад 900 операцій. Це велике досягнення професіонала на медичній ниві.

  Випадок, який трапився нещодавно в Люботинській сім’ї виконуючого обов’язки голови Люботинської  міської ветеранської організації Сергія Івановича Котихіна змусив  задуматися багатьох над тим, як людина повинна відноситись до себе, загальної  справи і своєї роботи.

   На  наш погляд буде цікаво прислухатися до розповіді його онуки Ірини:

- Мені 12 років, одинадцять із них мешкаю в будинку дідуся Сергія та бабусі Валі. Я учениця 6-го класу Любготинської ЗОШ № 4. Нещодавно, під час літніх  канікул, я попросила моїх опікунів відпустити мене на побачення з моєю матусею Вікторією, яка мешкає в місті Люботин на іншій вулиці.

   В  нічну годину 30 червня, я відчула нестерпну біль в області правої сторони живота. Почала будити матір щоб та негайно визвала карету швидкої допомоги. Та не так вийшло, як я хотіла.

   Мати – зловживає алкоголем, тепер я можу відкрито про це заявити, замість допомоги образила мене, нахабними, нецензурними словами. Перемагаючи біль о 12 годині ночі, вирішила звернутися до дідуся та бабусі. Розповіла їм про своє лихо, люди похилого віку негайно вирішили це питання. Автомобілем доставили мене до лікарні. Із зданих аналізів завідуючий хірургічного відділення Д.П.Куценко удостовірився, що в мене гострий апендицит і вирішив негайно робити операцію. Як я тільки боялася цього. На добрі, ласкаві слова і прохання Дмитра Петровича зважилась і дала згоду на операцію.

   На другий день, після операції з Сергієм Івановичем Котихіним, батьком Іри Андрієм та новою мамою Наташою, яку так щиро любить Іра, побували в палаті у хворої. Дівчинка почувала себе добре, подарувала нам свою усмішку. А це значить, що буде все гаразд і вона швидко одужає.

Характерно те, що на протязі всього перебування Іри в лікарні, мати Віта, лише один раз приходила до доньки. По всьому  видно що оковита сильно затягла її в свої тенети.

   Сім’я Котихіна щиро вдячна завідуючому хірургічного відділення Д.П.Куценку, головному лікарю Люботинської міської центральної лікарні О.В.Кандауровій і всім тим, хто приймав участь в операції за плідну працю, сумлінне виконання  службових обов’язків, високий професіоналізм, відданість справі. Тож нехай Дмитро Петрович і всі працівники медичного закладу  назавжди залишаються такими як є: відповідальними, привітними, мати активну життєву позицію і не втрачати оптимізму. Зичимо всім Вам міцного здоров’я, радості  і щастя. Хай вашими постійними супутниками будуть натхнення, любов, вірні друзі і віра в краще майбутнє.

 

   Микола Пархоменко – член Національної спілки журналістів Україні, 

 Керівник прес-центра Люботинської міської Ветеранської організації.

  Лідія Кучерява - ветеран педагогічної праці, член ради Ветеранської організації.

 

Вірний присязі клятві Гіпократа
Вірний присязі клятві Гіпократа

 

 

 На знімках 5808 – Д.П.Куценко та О.В.Кандаурова

5809 – Андрій Котихін біля доньки Ірини

Фото М.Д.Пархоменко




 Відкрито новий торгівельний спеціалізований магазин « Риба - раки»
Автор: Svetlana   Додано: 6 липня 2015   Переглядів:569   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

  Нещодавно в місті Люботині поруч з кафе «Зорі» було відкрито  новий торгівельний спеціалізований магазин « Риба - раки» керівником якого являється Дмитро Олександрович Гречко .

   Тут кваліфіковані продавці з великим стажем праці запропонують Вам великий вибір продукції : короп, карась, форель, живі раки. В великому асортименті копченості, морожена риба, охолоджена на льоду. Зацікавлюються  покупці  і акваріумом з живими рибами і раками. Належну температуру  в приміщені підтримують два кондиціонери, а стерильну чистоту зберігають його працівники. Так, що люди похилого віку, які вже  неспромозі поїхати на рибалку отримують велику  насолоду побувавши в магазині « Риба – раки».

                                      Микола Пархоменко -

                                    Керівник прес-центру Люботинської

                                    міської ветеранської організації.

 




 Вшанування пам’яті загиблих
Автор: Chekardina   Додано: 23 червня 2015   Переглядів:565   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Вшанування пам’яті загиблих


В Люботинському міському парку Слави 22 червня відбувся мітинг, присвячений Дню скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.

         Страшне слово війна увірвалося в життя людей. Затамувавши подих слухали вони урядове повідомлення про напад фашистських загарбників. Важко передати якою трагедією був перший день війни, але в ті червневі дні люди вже вірили що ворог буде розбитий і обов’язково настане перемога.

         Відкриваючи мітинг, заступник міського голови Наталія Володимирівна  Кравченко, зазначила, що відповідно до Указу Президента України від 17 листопада 2000 року з метою всенародного вшанування пам’яті загиблих у часі Другої світової війни їх подвигу та мужності щорічно відзначається ця дата. Цього дня ми згадуємо про тих хто кров’ю і потом відстоював нашу перемогу, про тих хто прийняв на себе цей страшний удар, я їх життя покалічене і зруйноване.

 

 

Вшанування пам’яті загиблих

 


         Сьогодні вже дуже мало залишилося серед живих тих хто зі зброєю в руках захищав тоді нашу країну. Ми пам’ятаємо, сумуємо і водночас віддаємо пошану всім Українським бійцям які в часи воєнного лихоліття  визволяли рідну землю від фашистських загарбників. Сьогодні ми  схилимо голови перед мільйонами невинних жертв яких забрала Друга світова війна.

         Слава їм і вічна світла пам’ять.

         Виконуючий обов’язки голови Люботинської міської ветеранської організації Сергій Іванович Котихін сказав:

-Люба війна це велика трагедія для всього живого що є на нашій планеті.

Недивлячись на віддаленість тих років до болі обідно що фашизм і вандалізм процвітає і в наші дні. Так нещодавно на цьому світовому місті парка Слави нашого міста було побито шість знаків па Люботинцям Героям Радянського Союзу. Злочинця затримано, ведеться слідство.

         Потрібно  подібних явищ не допускати в подальшому, а тому необхідно вчити своїх дітей, близьких і рідних щоб не було таких ганебних вчинків.

- Це я народилася під розбитим танком в 1941 році, коли вже 5 місяців йшла війна. Сказала в своєму виступі Лідія Марківна Кучерява. Це я не говорю до цього часу слово тато, бо він не повернувся з фронту. Він не зміг мене пожаліти, по

радити допомогти, приласкати.

         Скажу прямо: - Маючи статус Дитини війни, та дай Бог краще б було його немати.

         Хочеться сказати щоб усі почули – Як ніколи ми зараз відчуваємо що нам потрібний Мир. То ж Миру всім  вам, хорошого, спокійного життя і рідної землі під ногами.

         Вшанується пам’ять загиблих в роки Другої світової війни хвилиною мовчання.

         До пам’ятнику загиблих воїнів покладаються квіти від Люботинської міської ради, міської ветеранської організації України, моторо - вагоного депо Люботин, міської організації партії «Солідарність» блок Петра Порошенка, працівників освіти, різних закладів міста та його мешканців.

         На цьому мітинг посвячений Дню скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні оголошується закритим.

Микола Пархоменко – керівник

прес- центру Люботинської

міської ветеранської організації

 

 

С 13 на 14 июня в Люботинском городском парке славы был совершён акт вандализма, уничтожено 6 памятных знаков Люботинцам – Героям Советского Союза. Преступник задержан, ведётся следствие.

 




 Пішов з життя Кошель Є.Д.
Автор: Svetlana   Додано: 15 червня 2015   Переглядів:500   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

 

 

 

Люботинська міська рада, виконком Люботинської міської ради

з сумом повідомляє про те, що на 79 році, 13 червня 2015 року,

пішов з життя Почесний громадянин міста Люботина

Кошель Євген Дмитрович.   

 

Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким покійного.




 Память боевого товарища
Автор: Svetlana   Додано: 15 червня 2015   Переглядів:702   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Память боевого товарища

  12 мая 2015 года на 94-м году перестало биться сердце участника боевых действий старшего лейтенанта медицинской службы в отставке Раисы Ивановны Мовчан.

   Дорогами войны этой мужественной женщине пришлось пройти блокадный Ленинград, Польшу, Восточную Пруссию, Германию, расписаться на стенах Рейстага. Раиса Ивановна на протяжении многих лет проработала в одной из Харьковских аптек.

   Родина высоко оценила мужество и подвиги Раисы Мовчан наградив за боевые заслуги орденами Богдана Хмельницкого, Великой Отечественной войны ІІ степени, медалями «За оборону Ленинграда», «Защитника Отчизны», медалями «Жукова» и многими юбилейными наградами.

    Совет ветеранов Люботинской городской ветеранской организации, родные и близкие глубоко скорбят о невосполнимой утрате.

    Светлая память о замечательном человеке Р. И. Мовчан навсегда сохранится в наших серцах.   

Память боевого товарища




 Первинне звітує
Автор: Svetlana   Додано: 9 червня 2015   Переглядів:722   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

   5-го червня в ветеранській організації селища Караван  відбулися звітно-виборчі збори, на які були запрошені ветерани праці,  вдови, діти війни, ліквідатори аварії на Чорнобильський АЕС.

  Від обласної ветеранської організації прибули відповідальний секретар ветеранської організації України Віра Вікторівна Ріпа та представник обласної ветеранської організації Людмила Василівна Коленко. З міста Люботина член люботинського виконкому, виконуючий обов’язки голови Люботинської міської ветеранської організації Сергій Іванович Катихін та представники Люботинського міського пенсійного фонда. Збори відбулися згідно регламенту, доповіді були чіткими і конкретними.

  Уважно слухали присутні звіт голови первинної ветеранської організації «Караван» Лідію Марківну Кучеряву, яка на протязі дванадцяти років очолює цю організацію. В своєму звіті доповідач повідомила, що на протязі 2011 – 2015 років на обліку в організац2ії перебуває 122 пенсіонери – це діти війни, ветерани праці, ветерани локальних війн та силових структур. За ці роки було проведено і здійснено чимало заходів, налагоджено тісні стосунки з адміністрацією Караванського МПЗ (спиртзаводом), дитячим садочком, середньою школою та учбовими закладами і підприємствами міста Люботин.

  В місті на протязі 13 років працює творчий колектив, до якого залучено поетів, освітян, активістів, журналістів. Тільки за ці роки жителі міста і передмістя побачили 15 виставок світлин члена Національної спілки журналістів України, Почесного громадянина міста Люботин Миколи Дмитровича Пархоменка під назвою «Люблю тебе краю мій рідний». Зі своїми віршами виступали поети Кость Маковійський, Олександр Євтушенко, Лідія Кучерява, Олександр Кібальник, Любов Каракаптан та інші. Багато зроблено та опубліковано в пресі фотоальбом зі світлинами про діяльність караванського клуба з 1946 року.

  Лідія Марківна щиро вдячна працівникам дитячого садочка, школі і освітянам, які прищеплюють дітям любов і патріотизм до рідного краю і неньки Батьківщини.

За трудову діяльність було відзначено волонтерів Каравана Ольгу Олексіївну Гречко та Раїсу Іванівну Саякіну. На звітно-виборчих зборах було вибрано раду ветеранів в кількості 5 чоловік. Жителі селища з великим проханням звернулися до всіх присутніх в залі залишити для подальшої роботи Л.М. Кучеряву на посаді голови первинної ветеранської організації «Караван». Їх прохання було задоволено. Виконуючий обов’язки голови Люботинської міської ветеранської організації С.І. Катихін оцінив роботу Л.М. Кучерявої на хорошо. По закінченню звіту Л. Кучерява з великим проханням звернулася до керманичів міста Люботина звернути належну увагу на незадовільну роботу караванського клуба та прийняти належні рішення до його подальшої роботи. З великим задоволенням присутні подивилися виступ ветеранського жіночого ансамблю «Мрія». Недарма в короткому інтерв’ю відповідальний секретар обласної ветеранської організації України В.В. Ріпа сказала: - На звітно-виборчі збори в селищі Караван варто звернути увагу як на творчі, ділові і цікаві. Те що ми побачили необхідно наслідувати в усіх первинних організаціях і вивчати досягнення цього трудового колектива.

М. Пархоменко – керівник – прес-центра Люботинської міської ветеранської організації

 

Первинне звітує

 

         На знімку: Л.В. Коленко, С.І., Котихін, В.В. Ріпа, Л.М. Кучерява та голова первинної ветеранської організації мікрорайона «Совишина гора» селища Караван П.Я. Зіменко під час зустрічі.

 




 Твори ветерана педагогічної праці, голови первинної ветеранської організації «Караван» Лідії Марківни Кучерявої
Автор: Chekardina   Додано: 26 травня 2015   Переглядів:533   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

До Вашої уваги твори ветерана педагогічної праці, голови первинної ветеранської організації «Караван»

Лідії Марківни Кучерявої.

Твори ветерана педагогічної праці, голови первинної ветеранської організації «Караван» Лідії Марківни Кучерявої

Квітне бузок


Пахучий бузок травневий,

Білий росте і рожевий,

Квітне, буя й не згаса

Вдихають запах небеса.

 

Тепло сонця, світять зорі,

Голубі хмарки, прозорі,

Тому такий яскравий цвіт

У рясних пахучих віт.

 

Хочу сказати проте,

Садіть бузок – нехай росте,

І дарує красу по весні,

Щебечуть птахи голосні.

 

Так люблю садити квіти,

З ними , якось, легше жити,

Вийду, - стану у саду

Все квітуй й до ладу.

 

Наріжу букет з куща того,

На столі поставлю його,

Чудові квіти – просто диво!

Як же гарно! Як красиво!

 

Якби художником була –

На картині б гілка ожила,

І лишалася б зі мною

Влітку, восени, зимою.

 

Відкину я всі вагання,

Прикладу максимум старання,

А букет таки змалюю,

І своїм онукам подарую.

 

20.05.2015

 

Твори ветерана педагогічної праці, голови первинної ветеранської організації «Караван» Лідії Марківни Кучерявої

                          Поет народу

 

До 200-річчя з Дня народження Т.Г. Шевченка.

 

Шевченко – це гордість, слава,

Поет, художник народу,

Ним пишеєть,

Він – борець наш за свободу.

 

Він писав про кріпаків,

Та знедолену україну,

З гнівом висміював панів,

Ненавидів їх до згиу.

 

І закликав до боротьби,

«Миром, громадою обух сталить»,

Бо народ наш – не раби,

Хоче вільно в світі жить.

 

За правду карали завжди,

Тих, хто шукав її, боровся,

В заслання його, туди,

Щоб там затих і скорився.

 

Він був поет нескорений,

Його вшановуж ввесь світ,

І у віках прославлений:

«Кобзар», «Думи», «Заповіт»…

 

Стоїть на Чернечій горі,

Люд звідусіль туди пливе,

Шумлять пороги на Днупрі,

Та вітер стогне і реве.

 

«Реве та стогне Дніпр широкий»,

Мов гімн ції пісні слова,

Пафос могучий, величний,

Таке народ не забува.

 

Березень, 2014 р.