Відбувся творчий вечір.
Автор: Svetlana   Додано: 28 липня 2021   Переглядів:40   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Відбувся творчий вечір.

23 липня в Люботинському Будинку культури відбулася значна подія-Творчий вечір Заслуженого діяча естрадного мистецтва України, лауреата багатьох фестивалів- конкурсів мистецтв Василя Семеновича Проненка.

На сцену для привітання запрошують гостей:  заступника Люботинського міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради В’ячеслава Рубана , голову Люботинської ветеранської організації Сергія Котихіна , члена НСЖУ, Почесного громадянина м. Люботина, керівника прес-центра РОВ м. Люботина Миколу Пархоменка, заслуженого майстра спорту України по боксу Володимира Ткаченка. Після привітань і побажань СергійКотихін від імені ради ветеранів м. Люботин за особистий, вагомий внесок у розвиток музичної культури, творчу працю вручив керівникові вокального ансамбля « Лілея» Василю Семеновичу Проненко Почесну грамоту. Привітавши з творчим вечером з Харківського будинка офіцерів прибув творчий гурт «Однополчани» . Тут же на сцені від Козацької Свободи привітавши виновника торжества влаштували йому ще одне свято Василю Семеновичу. Однополчани вручили посвідчення і козацьку форму, тим самим

Прийняли його в ряди козаків України. Козаки побажали щоб у Вас на столі завжди був хліб, а у серці кохання. Співайте й грайте усім на радість і задоволення. В складний час наберіться терпіння, мудрості, доброти і ніжності, а Бог хай пошле Вам ще багато років здоров’я, радості і щастя.  З великою повагоюведучий соліст гурту» Однополчани»  заслужений артист України Олександр Еткало виконали пісню «Офіцери України».

На сцену запрошується керівник ветеранського ансамбля « Мрія» Лідія Кучерява, учасниця ансамбля Ганна Сидоренко і акомпаніатор Ірина Еткало. Тріо виконали декілька пісень, подякували Василю Семеновичу за прекрасно організований творчий вечір, був від доладним і святковим . В  ансамблі «Лілея», керівник якого Василь Проненко,є талановиті та творчі люди, які пишуть вірші та музику до них хочеться відзначити учасників ансамбля Ніну Рубан, Олену Ерьоменко, Ніну Дацько. У їх виконані була можливість послухати їхні пісні : «Рушникова душа», «Пісня про Люботин», «Люботинський вальс».

У виконані на баяні, Василь Проненко,зачарував своїм присутніх виступом виконавши Вальс Хачитуряна , запальний Чардаш, варіації на тему українських пісень , інші твори.  Особливо багатьом сподобались пісні у виконанні вокального ансамбля «Лілея», які заздалегідь підготували любимі пісні жителям міста і цього вечора виступили з великим успіхом. На завершення виступаючі колективи виконали пісні «Наливаймо браття» та « Гей наливайте повні чари». Глядачі цього творчого вечора отримавши насолоду залишилися задоволеними ,дружно аплодували і щиро дякували організаторам цього дійства , прохали якомога частіше організовувати подібні творчі зустрічі.

 

Відбувся творчий вечір.
Відбувся творчий вечір.
Відбувся творчий вечір.

Микола Пархоменко- Керівник прес- центра РОВ м.Люботина.




 О.В. Семенченко -85!
Автор: Svetlana   Додано: 28 липня 2021   Переглядів:35   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

О.В. Семенченко -85!

Олександр Васильович народився 29 липня 1936 року в місті Люботин. Не дивлячись нате що на початок Великої вітчизняної війни йому було лише 5 років. В дитячій пам’ятізбереглися багато подій що відбувалися в ті грізні роки. Про початок війни вперше дізналися перебуваючи на пляжі ставка.

Несподівано у повітрі появився, наш літак, який на низькій висоті посипав нас листівками в яких повідомлялося проте що фашистська Німеччина напала на СРСР.Зі сльозами на очах розбігались всі по своїх домівках. В перші дні війни батька було призвано в армію. Одного дня до нас завітало п’ять сусідських сімей разом з дітьми, які і стали свідками того як Німецька колона автомашин з озброєними вояками наблизилися до греблі , що була в декількох метрах від нас. Та коли перша автомашина була на греблі пролунав сильний вибух, автомашина озброєна до зубів солдатами злетіли в повітрі.  Це наші сапери заздалегідь приготували «подарунок» окупантам.

 Про звірства окупантів багато розповів ювіляр Олександр Васильович, пригадав про те як вони грабували мирних жителів, при перших кроках непокори їхній владі розстрілювали , або вішали на шибеницях для залякування людей.
Та коли в 1943 році було звільнено місто Люботин , а неподалік в місті Валки ще гриміли бої, освітяни Люботина уже розпочали перепись учнів з тим, щоб 1 вересня запросити до школи.  Навчальні заклади всі були переповнені, так у перший клас школи №15 куди попав Олександр налічувалось 70 чоловік.

 Після закінчення 7 класів він без вагань поступив на ВРМЗ- Воєнно –ремонтномеханічний завод , що в місті Харків, учнем слюсаря інструментальника і не жаліє і до нині у вибраній професії. В 1958 році відслуживши 3 роки армії повернувся знову до рідного колективу, воєнно – ремонтного  механічного завода. Досконально оволодівши професією слюсаря інструментальника з часом був призначений  кращим раціоналізатором і винахідником, допомагав молоді ,яка прийшла працювати наце підприємство. Постійно придивлявся до тих, що закінчили вузи, багато навчився з їхнього уміння. Ветеран праці, винахідник і раціоналізатор попрацювавши на цьому підприємстві 46 років має державні нагороди, гордиться двома своїми синами і трудовим колективом в якому довелося працювати до заслуженого відпочинку.

 

О.В. Семенченко -85!

Організація ветеранів України м. Люботина

 щиро вітає Олександра Васильовича і зичить удачі, здоров’я ,

 добробуту, незначимої енергії та творчої наснаги. 




 Пам’яті товариша
Автор: Svetlana   Додано: 16 червня 2021   Переглядів:64   Категорія - [Головна, Організація ветеранів]
 

                                                     Памяті товариша

15 років тому, 31 травня 2006 року, напередодні Дня журналіста, у місті Люботині трагічно загинув щирий друг Харківської обласної ветеранської газети «Слово ветерана» та Харківської районної газети «Трибуна трудящих», позаштатний кореспондент, який впродовж десятиліть співпрацював із цими виданнями. Його ім’я добре відоме читачам, це надзвичайно порядна людина з активною життєвою позицією, яка ніколи не стояла осторонь подій, що відбувалися довкола – Іван Тимофійович Черняк. Говорять, що журналістика – то група крові, та хай він і мав іншу професію педагога, та за групою крові дійсно був журналістом.

Сімнадцятирічним юнаком пройшов суворими дорогами Другої Світової війни, мав поранення і чимало державних нагород. Після закінчення війни багато років працював у школі селища Рогань, у визволенні якого брав участь.

Викладання уроків фізкультури і початкової військової підготовки поєднував із навчанням у педагогічному інституті, що вимагало багато сил і часу. Його вихованці досягали у Харківському районі найвищих спортивних результатів, в подальшому дослужилися до високих військових звань, стали колегами по педагогічній праці.

Чимало років потому Іван Черняк вчителював у школах м. Люботин, був заступником директора Гиївської школи. Завжди писав не тільки спогади про війну, але й про сучасні події, свідком і учасником яких був.

Ветерана війни і праці запрошували до школярів, які з великим хвилюванням і увагою слухали його спогади. Довгий час фронтовик продовжував справу патріотичного виховання юнаків і дівчат, хоча вже давно вийшов на заслужений відпочинок. Він завжди був бажаним гостем на урочистостях у Рогані і Люботині, Почесним громадянином яких він був.

Мені, Миколі Пархоменку, мешканцю міста Люботина з 1984 року, довелося працювати в редакції газети «Трибуна трудящих» редактором відділу фотоілюстрацій там же ближче познайомився з учасником бойових дій, талановитим учителем шкіл міста – Іваном Черняком. Щонайменше 20 років довелося пліч-о-пліч бути з ним на урочистостях, зустрічах, де його радо вітали і шанували. Наш колега був надзвичайно лагідною людиною, він не любив різких слів, нікого не образив грубістю. Тож коли виникло питання про прийняття Івана Тимофійовича до Національної спілки журналістів, я без вагань подав рекомендацію.

Надовго запам’ятався той день, 19 травня 2006 року, коли Люботинська загальноосвітня школа № 5 відзначала 160-річчя закладу. Подвір’я школи вщент було заповнене вчителями, колишніми випускниками, школярами, гостями та мешканцями Старого Люботина. Тут же Іван Тимофійович зустрівся з його колишніми випускниками, нині генерал-майором В. Луценко і полковником С. Гаєвським ( на фото).

Останніми роками Іван Черняк передавав свої матеріали до редакції через когось. Давалися взнаки і вік, і стан здоров’я. Цього трагічного травневого дня, коли сталася трагедія на проїжджій частині дороги, він мав намір на станції Люботин зустріти знайомих, щоб через них передати для газети «Слово ветерана» матеріал про святкування ювілею школи. Він писав до останнього дня.

І до цього часу важко змиритися з втратою, але світла пам'ять про друга, колегу і прекрасну людину завжди житиме у наших серцях.

 

Микола Пархоменко – керівник прес-центру РОВ

Пам’яті товариша




 Євгенії Олександрівні Дячек – 90 років.
Автор: Svetlana   Додано: 15 червня 2021   Переглядів:84   Категорія - [Головна, Організація ветеранів]
 

Євгенії Олександрівні Дячек – 90 років.

Євгенія Олександрівна Дячек народилася 14 червня 1931 року в селі Новставці Євхипельського р-ну Хмельницької обл.. На адресу ювілярки надішли привітання від Люботинського міського голови Леоніда Лазуренка, голови територіального центру Тетяни Минько, побували у чиновниці цього торжества. Голова ветеранської організації м. Люботина Сергій Котихін, голова первинної ветеранської організації Лідія Борчан та керівник прес-центру РОВ м. Люботина Микола Пархоменко.

В цьому красивому селі, де народилася Євгенія є двохповерхова школа, після закінчення якої поступила в медичне училище в місті Славута і пропрацювала в медичних закладах 50 років, тільки 40 років з них – в місті Люботині.

В роки Другої Світової війни її батько загинув на фронті. В нелегких умовах довелося в селі пережити війну і голод, в роки німецької окупації фашисти вигоняли старого і малого копати протитанкові канави, під їхнім тиском довелося працювати і нашій сім’ї.

По стопам медичної професії Євгенії Олександрівни пішла і її сестра, яка закінчила Запорізький Медичний інститут і брат (закінчив Тернопільський Медичний інститут).

У трудовому житті у Є.Дячек не було жодних зауважень. Її сина призвали в ряди радянської армії. Служив він у прикордонних військах. В листі матері він повідомив, що обмежений контингент відправляють в Афганістан. В Афгані довелося брати участь в бойових діях на протязі 2 років. За бойові заслуги Ігор Дячек нагороджений орденом Красної Звезди. Там же на чужині отримав травматичний інфаркт міокарда, 2 контузії і інвалідність другої групи.

Ветерани, друзі,знайомі бажають ювілярці, щоб збулися ваші мрії, задуми і сподівання, а бадьорість духу і добрий настрій і життєва наснага залишаться з вами на довгі роки. Хай безхмарне та мирне небо буде над Україною.

Євгенії Олександрівні Дячек – 90 років.




 В.І Аршиніковій – 80 років.
Автор: Svetlana   Додано: 15 червня 2021   Переглядів:74   Категорія - [Головна, Організація ветеранів]
 

В.І Аршиніковій – 80 років.

   Валерія Іллівна народилася 12 червня 1941 року в селі Старобещеве, Донецької обл.. Із розповіді її батьків дізналася про те, що коли німецькі загарбники вступили в село, мого батька Іллю Васильовича наші підпільники залишили для підпільної роботи. Багато наших бійців довелося лікувати про що свідчать листи, які батько переховував в надійному місці.

   Хотя після закінчення війни більшовики вішали свої ярлики, то він доказав,що служив народу України.

   У батьків нас було 3 дітей. Коли старша сестра закінчила інститут, пішла з життя наша мати. Батько, не покладаючи рук, усі роки працював сільським лікарем.

  Я теж закінчила Харківський політехнічний інститут, хімічний факультет. Довелося працювати в Донецьку, в одному з інститутів научним співробітником. Загальний стаж роботи – понад 30 років.

  Довго триматися в окупованому російськими військами Донбасі не змогла. Рідня запропонувала мені переїхати у Караван, без вагань я дала згоду. Тож тепер я переселенка.

  Територіальний центр міста Люботина, його голова Тетяна Манько, голова ветеранської організації м. Люботина Сергій Котихін привітавши ювілярку з ювілеєм, вручили подарунки і побажали міцного здоров’я, невичерпної життєвої енергії, щастя і оптимізму. Хай завжди підтримує вас любов, повага рідних і друзів.

В.І Аршиніковій – 80 років.




 Вітаємо з 90-літтям Нінель Іванівну Гурову!
Автор: Lubotin   Додано: 13 травня 2021   Переглядів:57   Категорія - [Головна, Організація ветеранів]
 

Вітаємо з 90-літтям Нінель Іванівну Гурову!

 

Вітаємо з 90-літтям Нінель Іванівну Гурову!



Нещодавно свій 90-літній ювілей відзначила учасник Другої Світової війни, ветеран праці Нінель Іванівна Гурова.

За дорученням міського голови Леоніда Лазуренка, із визначною датою в житті ювілярку привітали голова Організації ветеранів України м. Люботина Сергій Котихін і голова первинної ветеранської організації Анастасія Коробська.


Народилася Нінель Іванівна у 1931 році у місті Харкові, де закінчила семирічку. Згадує важкі роки окупації та загибель свого брата після бомбардування міста ворожою авіацією.

Після війни вступила до Харківської зуболікарської школи на технічне відділення, після закінчення якої довгий час сумлінно працювала зубним техніком у місті Харкові, а переїхавши до міста Люботина, з 1983 року – зубним техніком стоматологічного кабінету Відділкової лікарні станції Люботин СТГО Південна залізниця.

Нагороджена ювілейними медалями, Подяками та Грамотами.


Ми щиро вітаємо Нінель Іванівну з днем народження і зичимо життєвих сил, оптимізму, добробуту і гарного настрою.


Микола Пархоменко – керівник прес-центра РОВ м. Люботин

 




 Івану Тимофійовичу Шупляку – 80 років!
Автор: Lubotin   Додано: 7 квітня 2021   Переглядів:84   Категорія - [Головна, Організація ветеранів]
 

Івану Тимофійовичу Шупляку  – 80 років!

 

Івану Тимофійовичу Шупляку  – 80 років!



Народився ювіляр у селі Савинці Миргородського району Полтавської області. Після закінчення школи навчався у школі механізаторів. Відслужив у лавах армії, а в 1969 році закінчив Львівський лісотехнічний інститут, після чого був направлений Харківським управлінням лісового господарства заступником начальника в Люботинське лісництво. Загальний стаж роботи становить 45 років. Ветеран праці, за багаторічну сумлінну працю нагороджений відзнаками.

За дорученням міського голови Леоніда Лазуренка голова Організації ветеранів України м. Люботин Сергій Котихін привітав ювіляра з ювілейним днем народження і побажав активного довголіття та міцного здоров’я.

 

Ростуть ліси люботинські,

Все життя Ви про добре дбали.

Ту працю й турботу людську,

Їх користь і красу цінували.

 

Щасливий той, кого шанують люди,

За труд, за мудрість, за тепло.

Тож хай у Вас здоров’я й щастя буде,

І щоб у рідних все добре було.

 

Голови первинної ветеранської організації Лідія Кучерява і Надія Шлома.

 




 Сьогодні Клавдія Олексіївна Карнаушенко святкує 95 рік народження!
Автор: Svetlana   Додано: 29 березня 2021   Переглядів:57   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Сьогодні Клавдія Олексіївна Карнаушенко святкує 95 рік народження!
Голова Організації ветеранів України Сергій Котихін за дорученням міського голови Леоніда Лазуренка привітав ювілярку з визначною датою в житті і побажав міцного здоров’я, родинної злагоди та ще довгих років життя в такому ж оптимістичному настрої.
Такий поважний вік додає не лише сивину на волосся, але й наповнює життя спогадами про різні події.
Народилася Клавдія Олексіївна 29 березня 1926 року в місті Люботині. До Другої Світової війни встигла закінчити 7 класів. Як згадує ювілярка, на її вік припала не тільки війна, але й голодомори – 1934-1933 роки та 1946-1947 роки. У ті далекі роки, рятуючись від голоду, до Люботина прибувало багато мешканців Західних областей України, і тому доводилося ділитися із прибулими всім, чим могли.
Та ще більшого лиха завдавали німецькі окупанти, які господарювали на нашій землі. Не оминуло лихо і хату Клавдії: її старшу сестру Олю разом із молоддю товарними вагонами відправили на рабську працю до Німеччини. Там вона трудилася у бауера до визволення нашими військами. Повернувшись до рідного міста, виснажена багатьма хворобами, сестра прожила не довго.
Під час війни хата Клавдії знаходилася на окраїні міста, поруч із лісом, і тому німці не часто навідувалися сюди: побоювалися партизанів. Якось однієї ночі у дворі почувся людський стогін. Вискочивши із сестрою надвір, під коморою побачили двох поранених солдатів, вони просили води. Напоївши їх водою і нагодувавши, допомогли їм піти до місця, де знаходилися й інші бійці. Повернувшись додому, сестри розповіли матері про те, що їм також необхідна допомога – їжа й вода. Так із сестрою, ризикуючи власним життям, допомагали пораненим непомітно доставляли воду й їжу, аж допоки місто не було визволене. Ще згадує Клавдія, як взимку у голодний період доводилося добиратися до міста Лебедин Сумської області, щоб там обміняти одежину й взуття на продукти харчування. І скрізь траплялися добрі люди, які допомагали влаштуватися на ніч і перебути негоду.
У 1947 році Клавдія вийшла заміж за фронтовика Віктора Карнаушенка, нагородженого високими державними нагородами, зокрема, орденом Червоного Прапора.
Поселилися в Кегичівці, де побудували хатинку. Клавдія влаштувалася на роботу у заготзерно, а потім до лікарні, де 49 років пропрацювала старшим поваром. Повернулися до міста Люботин, де після проходження курсів швачок, Клавдія працювала ще деякий час. Загальний трудовий стаж роботи ювілярки – 50 років!
Клавдія Олексіївна, яка пережила війну, вважає, що люди, народжені після війни, навіть не можуть уявити собі того, як вони чекали звільнення від фашистських окупантів! І тому – дні 23 серпня і 29 серпня є світлими, радісними днями для її сім’ї.
Ювілярка дуже пишається своїми донькою й сином, чотирма онуками і п’ятьма правнуками.
Шановну Клавдію Олексіївну щиро вітаємо з днем народження і бажаємо міцного здоров’я, добробуту, щасливих років життя і мирного неба.
Микола Пархоменко – дитина війни, Почесний громадянин міста Люботин
Сьогодні Клавдія Олексіївна Карнаушенко святкує 95 рік народження!




 Галині Іванівні Тижненко – 95!
Автор: Svetlana   Додано: 29 березня 2021   Переглядів:59   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Галині Іванівні Тижненко – 95!
Голова Організації ветеранів України м. Люботина Сергій Котихін за дорученням міського голови Леоніда Лазуренка привітав шановну Галину Іванівну з днем народження і побажав доброго здоров’я, щастя, затишку в родинному колі, благополуччя та бадьорості духу.
Народилася ювілярка 29 березня 1926 року у місті Чита. Там же закінчила 6 класів та опанувала професію швачки. Шила військову форму для солдатів, брала участь у сплавах по річці: дерева в подальшому використовувалися для укріплення бліндажів на фронтах.
Після війни, у 1946 році, Галина вийшла заміж за військового Семена Тижненка, який був родом із Люботина, і згодом переїхали на постійне місце проживання. Багато років Галина Іванівна працювала листоношею, звідки й пішла на заслужений відпочинок.
Вітаємо Галину Іванівну із визначним ювілеєм і бажаємо:
Хай щастя та мир зігрівають оселю,
Грає здоров’я, як добре вино!
Життя бережіть, бо єдине воно.
Нехай Вам завжди посміхається доля,
Несуть тільки радість з собою роки.
Любові, добра Вам і чистого неба,
Поваги й пошани й людського тепла!
Микола Пархоменко – дитина війни, Почесний громадянин міста Люботин
Галині Іванівні Тижненко – 95!




 Міський відкритий відбірний турнір із шахів серед ветеранських команд Харківського району
Автор: Lubotin   Додано: 22 березня 2021   Переглядів:85   Категорія - [Головна, КЗ "Спорт для всіх", Організація ветеранів]
 

Міський відкритий відбірний турнір із шахів серед ветеранських команд Харківського району

 

 

Міський відкритий відбірний турнір із шахів серед ветеранських команд Харківського району



 


20 березня 2021 року Комунальний заклад «Спорт для всіх» Люботинської міської ради у співпраці з Організацією ветеранів України міста Люботин (голова Сергій Котихін) при підтримці Люботинського міського голови Леоніда Лазуренка, у читальній залі Центральної бібліотеки провели відбірний відкритий турнір із шахів серед ветеранських команд Харківського району. Переможці фіналу вийдуть у фінал турніру серед ветеранських команд Харківської області, проведення якого заплановано на квітень у м. Харкові, Палаці студентів Національного юридичного університету ім. Я.Мудрого.

Регламент обласних змагань затверджений головою ради Харківської організації ветеранів України, першим віце–президентом громадської організації «Харківська обласна федерація шахів» і заступником начальника управління у справах молоді та спорту ХОДА.

Такі турніри – це завжди популяризація шахів, сприяння його масового розвитку серед населення всіх вікових категорій, пропаганда здорового способу життя, патріотичне виховання молоді.


До участі у змаганнях серед ветеранських команд були допущені шахісти – ветерани війни, праці, військової служби, АТО, діти війни. Склад кожної команди – 2 чоловіка. У турнірі взяли участь ветерани м. Люботин, смт. Буди, с. Циркуни, с. Черкаські Тишки.

За результатами турніру перемогу, а з нею й путівку на обласні змагання, здобула ветеранська команда м. Люботин, у складі: Анатолія Коритова і Сергія Глушка.


Переможцям і призерам були вручені грамоти відповідних ступенів від КЗ «Спорт для всіх».

Судді змагань: Ярошенко Г.Д., Удянський Ю.В.

Бажаємо всім ветеранам міцного здоров’я, щастя, успіхів у розвитку спорту та здорового способу життя!


Юрій УДЯНСЬКИЙ, директор КЗ МЦ ФЗН «Спорт для всіх» Люботинської міської ради

 

 

Міський відкритий відбірний турнір із шахів серед ветеранських команд Харківського району


Міський відкритий відбірний турнір із шахів серед ветеранських команд Харківського району

Міський відкритий відбірний турнір із шахів серед ветеранських команд Харківського району

Міський відкритий відбірний турнір із шахів серед ветеранських команд Харківського району

Міський відкритий відбірний турнір із шахів серед ветеранських команд Харківського району