Покоритель спортивних вершин
Автор: Svetlana   Додано: 4 липня 2017   Переглядів:28   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

П
окоритель спортивних вершин

  Згідно з домовленістю в тренажерній  залі по пауерліфтінгу міста Люботина відбулася зустріч з заслуженим майстром спорту з цього виду, багаторазовим  чемпіоном України, Європи і Світу , володарем  Кубка Євразії, багаторазовим рекордсменом України ,Європи і Світу, тренером Міжнародної категорії Віктором Васильовичем Бабенко  і попросити розповісти про його досягнення і колектива яким він керує. На що він льб'язно погодився на інтерв'ю.

  Народився я 6 вересня 1963 року в м. Люботині. Коли виповнилося 6 років  самостійно пішов і записався в секцію по футболу до знаменитого тренера Володимира Ілліча Захаренка.

Після декількох років футбольної карьєри  був запрошений заслуженим майстром спорта по важкій атлетиці Олександром Георгійовичем Кібальником до своєї команди. Я вдячний йому, що привив любов до цього виду спорта . З 1976 по 1986 роки в своїй ваговій категорії  виступати  доводилось на помостах багатьох міст, мав гарні результати. Та всеж мене приваблював такий вид  спорту як "Силове троєбор'є", нинішня назва «Пауерліфтінг", який розвиває неаби яку силу і витривалість.


У Харкові я потрапив до тренера Анатолія Івановича Гиренка, який був засновником і першопрохідником цього виду спорта. Досконально вивчивши  цей вид спорту переходжу до професіонального тренера Юрія Львовича Пономаренка, розпочалися виступи в обласних турнірах , чемпіонатах України. Мене включили  до складу збірної України. Виступаючи в Австрії , у складі збірної, я виграв кубок Миру по Пауерліфтінгу. Мене було запрошено в Росію , місто Ростов на чемпіонат Миру  де мною було встановлено 14 Світових рекордів. На сьогодні мною підготовлено 10 майстрів спорту  міжнародного класу, 5 чемпіонів світу

У 2010 році Віктору Бабенко  присвоєно звання "Заслужений майстер спорту України". Я виставляю на змагання своїх учнів на чемпіонати Харківської області , України, міжнародні турніри , чемпіонати Світу. З'явилися в мене знамениті спортсмени не тільки серед чоловіків, а й серед жінок . Так моя учениця Ірина Герман, якій за 40, займається 4 роки цим видом спорта стала трьохкратною чемпіонкою Світу , а у 2016 році Абсолютною чемпіонкою Світу.

На цьогорічний турнір по Пауерліфтінгу, що відбувся  у Харкові , були запрошені найсильніші спортсмени з багатьох країн Світу. Участь у цьому турнірі від Люботина брало 19 спортсменів.

Віктор Васильович вперше вирішив залучити до виступу дітей п'ятирічного віку, свою доньку Софію Бабенко та Максима Черкашина. Діти успішно виступили в своїх вагових категоріях, стали чемпіонами Міжнародного турніру серед молоді, тим самим порадували суддів, глядачів , тренера який сказав :"Цей виступ був набагато кращим чим я передбачав".  В цьому турнірі троє моїх учнів виконали норми майстра спорту України, а чотирнадцятирічний школяр Андрій Єрохін  майстра спорту міжнародного класу. Цього дня виступали не тільки юні спортсмени , а і ветерани , слід відзначити Олександра Кость, який в 50 років , спортом займається 10 років, досяг значних успіхів,ставши шестикратним чемпіоном України. Значних успіхів досягли : Ірина Герман, абсолютна чемпіонка Світу і я  Віктор Бабенко ставши  в сімнадцятий раз чемпіоном  Світу. Віктор Васильович називає імена кращих майстрів Міжнародного класу , якими пишається Україна, серед них: Ірина Герман, Олексій  Яконов, Юрій Черняєв, Андрій Єрохін, Віталій Петруненко,Андрій Надутий, Олег Донсков, Артем Захаренко, Віталій Гавриш. На протязі семи років Олександр Лашин вважався неперевершеним, та в одноборстві зімною,  мої руки були сильніші. Суперваговику Ярославу Вербі довелося розпрощатися з першим місцем оскільки  цю зустріч виграв Віктор Бвбенко. Не дав він можливості первинствувать і чемпіону Світа Дмитру Головінському.

Ірина Герман , серед жінок встановила новий рекорд, який в 2013 році належав сильнішій атлетці Антоніні Барбитько. Виступаючи зі штангою в строгому режимі на біцепс підняла вагу 42 кг.500 гр. До цього світовий рекорд для жінок був    42кг. У чоловіків  рекорд був 81 кг. Віктор Бабенко підійняв штангу вагою 84 кг. , що більше його ваги.

Абсолютний чемпіон Світу Ірина Герман розповіла про себе, як вона прийшла  до цього виду спорта- До цієї тренажерної зали  освоювати ази спортивної   діяльності ходили мої два сина. Та чотири роки тому я теж вирішила сама зайнятися цим видом спорта з тим щоб мати гарну спортивну форму , покращити своє здоров'я. Три роки беру у часть  в міжнародних турнірах , результати самі говорять за себе. Мені дуже приємно ,що наш тренер В.В.Бабенко ,багаторічною щоденною працею прославляє наше місто Люботин, яке тепер знають  не тільки  на Харківщині, Україні, а в багатьох країнах світу . Виступаючи на міжнародних турнірах  ним було встановлено понад 200 рекордів України, 60 світових рекордів. Він 28 разів ставав чемпіоном України, 17 ти кратним чемпіоном Світу. Хочеться щоб люди приходили до тренажерної зали , приводили своїх дітей , займалися спортом , а це багато значить для кожної сіь'ї .На багатьох турнірах   бачила , як до нашого видатного тренера підходять спортсмени їх тренери  з проханням приїхати до нас , щоб перейняти досвід роботи. З такими високими результатами нашої діяльності  нас запрошують на пристижні турніри , але зачасту ми не в спромозі виїзджати оскільки наша команда не фінансується, а це означає, що поїздки не завжди відбуваються.

Судді міжнародної категорії помітили високий рівень підготовки Люботинської команди  і зачасту називають Люботинська школа по Пауерліфтінгу. Інколи можна почути таке , якщо ти Віктор Васильович повезеш свою команду  на чемпіонат Світу то перемога буде у нашій кишені.

Втому році виступаючи в турнірі на Кубок Світу учні Віктора Бабенка Сергій Стікін, Ірина Герман, Андрій Надутий, Андрій Єрохін, Віктор Васильович Бабенко стали чемпіонами Світу. На цьому ж турнірі судійська колегія і керівництво федерації присвоїли В.В.Бабенко звання «Тренер  міжнародної категорії» і вручили відповідний документ.

Покоритель спортивних вершин

Я щиро вдячний Віктору Васильовичу Бабенко за цю чудову зустріч, його розповіді про себе, спортивний колектив , їх заслуги. Бажаємо всим Вам спортивних здобутків, щастя,здоров’я і ще багато разів бачити Ваші спортивні досягнення.

 

                       Микола Пархоменко керівник прес-центру

                        РОВ м. Люботина




 Вітаємо наших ветеранів!!!
Автор: Svetlana   Додано: 3 липня 2017   Переглядів:27   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Рада організацій ветеранів України м. Люботина сердечно вітає наших ветеранів, які святкують ювілеї у липні 2017 року.  

 

      Бажаємо міцного здоров’я, благополуччя, щасливих років життя, добробуту та натхнення. 

 

Дем’яненко Зінаїда Іванівна – 85 

 

Балаклицька Наталія Василівна – 80

 

Гиренко Аза Афанасіївна – 80

 

Півовар Євгенія Федорівна – 80

 

Каліненко Галина Василівна – 80




 Покладання квітів
Автор: Svetlana   Додано: 27 червня 2017   Переглядів:34   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

22 червня 2017 року у міському парку слави відбулося покладання квітів до пам’ятника слави загиблим воїнам у другій світовій війні. 

Пархоменко М. Д.-керівник прес-центру Люботинського РОВ 




 Вітаємо наших ветеранів!!!
Автор: Svetlana   Додано: 1 червня 2017   Переглядів:38   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Рада організацій ветеранів України м. Люботина сердечно вітає наших ветеранів, які святкують ювілеї у червні 2017 року.  

 

      Бажаємо міцного здоров’я, благополуччя, щасливих років життя, добробуту та натхнення. 

 

Спасьонова Віра Трохимівна – 80 

 

Яковлева Раїса Григорівна – 80

 

Сурков Віктор Іванович – 75

 

Панченко Олександр Тимофійович – 65

 

 

 




 Дитинство обпалене війною
Автор: Svetlana   Додано: 23 травня 2017   Переглядів:33   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Люботинського Навчально – виховного комплексу№2

Анатолія Віталієвича Козоріза, Галини Василівни Трофімовної,

                       Завдяки добрих відносин і підтримки зустрічі освітян

Світлани Володимирівни Колонтаєвської, Юлії Олександрівни

        Гахової, Вікторії Вікторівни Гуль відбулася незабутня зустріч учнів

              5-6- класів, в кількості 46 , з ветеранами ,що мають статус «Діти війни»

Дитинство обпалене війною
 

    Голова міської ветеранської організації Сергій Іванович Котихін надав можливість виступити зі спогадам  дітям війни,в яких не було дитинства його забрала Друга світова війна. Ось розповідь дитя війни, голови первинної Люботинської міської ветеранської організації Анастасії Іванівни Коробської:

- Народилася я в місті Лубни, що на Полтавщині, 2 лютого 1927 року.

Жителі міста щонічно ховалися в льохи, інші укриття від завивання літаків, свисту авіабомб, обстрілів. Голодних , роздягнутих німецькі вояки вигоняли дітей і дорослих взимку на будівництво доріг, розчистку від снігу, завалів. Розпочалися масові вивози молоді на рабські роботи до Німеччини. Довелося переховуватись у болоті. За роки окупації багато бачила поранених мирних жителів. Чекати медичної допомоги не було можливості. Вже тоді в дитячому віці в пам’яті відклалося , що коли підросту  обов’язково стану лікарем, з тим , щоб надавати  пораненим необхідну посильну допомогу.

Восени 1943 року наші доблесні війська звільнили місто Лубни від німецьких загарбників. Відразу ж почалася відбудова зруйнованих підприємств, будинків, шкіл. Оскільки школи зазнали значних руйнувань в 9 клас я пішла до бази овочевої фабрики де було організовано навчання. В класі налічувалося  всього 11 учнів. Не було книг, паперу іншого шкільного  знаряддя - зате було велике бажання навчатись. Навчаючись ми допомагали дорослим розчищати завали, збирати вирощений урожай. В1945 році я закінчила школу, отримала атестат зрілості і вступила до Київського медичного інституту. Було нелегко навчатися  в приміщенні з вибитими вікнами, без опалення, була запроваджена карткова система. Навчатися доводилося наполовину голодним и, але завжди  ходили  на відбудову міста Києва.  Після закінчення інституту працювала  разом з найкращими  досвідченими лікарями столиці. Була лікарем на цілинних землях.

 В1956 році переїхала на постійне місце проживання до міста Люботина. 49 років віддано нелегкій праці, будучи лікарем – педіатром в залізничній і міській лікарнях. Багато років віддано праці не громадських посадах. Нагороджувалась багатьма подякам, грамотами, подарунками та найціннішою нагородою  вважаю медаль «За трудовое отличие»

Ветеран праці побажала  школярам гарного навчання , поважати своїх вчителів, батьків, а коли закінчите школу  освоїти улюблену професію і отримайте від цього велику насолоду,

Бажаю  щоб  ви прожили довге щасливе життя  і ніколи не знали слово-війна.

Слово надається дитині війни, ветерану праці, голові комітету ветеранів праці і дітей війни Ніні Фадіївні Приходько, яка народиляся 19.07.1938 року у Харкові. Шановні освітяни і діти цього учбового закладу я щиро вдячна  за це запрошення і є бажання поділитися спогадами які відбувалися у моєму житті. Ваша школа для мене другий дім. В ній навчалися моїх двоє дітей, потім онук. Донька закінчила школу  з «Золотою медаллю»

Сьогодні про тяжкі воєнні роки без хвилювання дуже тяжко говорити. У моєму дитинстві довелося багато побачити на власні очі й пережити те як мій батько поранений перебував на лікуванні у госпіталі. Я з мамою і старшою сестрою відправилися в село на Богодухівщину до бабусі  де прожили деякий час. Село перебувало 3 рази під окупантами. Вступаючи кожного разу німецькі загарбники щоразу виганяли  його жителів з хат, довелося переховуватись де тільки могли. Ми бачили своїми очима, як солдати Німеччини грабували населення, за найменшу непокору  розстрілювали, вішали, закопували живими у землю. Давно відгриміла війна та Ніна Фадіївна часто згадує своє дитинство:

Дитинство згадую своє

Опалене війною

Увесь той шлях

Свого життя

Стоїть переді мною

Відступаючи фашисти палили хати мирних жителів. Повилазивши із сховищ нам тяжко було пізнати наше рідне село, воно стояло в руїнах. Я згадую День Перемоги 1945 року, дорослі кричали Ура!, від радості плакали матері, сміялися діти. Неможливо забути тих хто не повернувся  з війни, віддавши своє життя за ради наступних поколінь. Пам’ять про них буде жити вічно. Тож я прошу Вас поспішайте робити людям добро, встигніть зробити слова вдячності  тим хто піднімався в атаку, дивився смерті у вічі, а в післявоєнні роки відбудовував  зруйновані війною міста і села. За 25 років трудової діяльності  на південній залізниці неодноразово нагороджувалась подяками, похвальними листами, нагороджена іменним золотим годинником. З 1987 року у ветеранській організації має подяки і похвальні листи.

Зворушливою і тривожною була розповідь члена Національної спілки журналістів України, Почесного громадянина міста Люботина, керівника прес-центру РОВ

 м. Люботина Миколи Дмитровича Пархоменко, який народився 15 серпня 1936 року на Полтавщині. Вирував і гомонів дорідним урожаєм червень 1941 року. Такої пори серце хлібороба підвладне вічному поклику, вимагає ретельно, до зернини зібрати хлібну ниву.

Та цього літа  до турботи за врожай  додалися ще й вболівання за долю Батьківщини, за долю рідних та близьких. У перші дні війни до лав Червоної Армії на захист Вітчизни з Очеретуватого пішло 180 чоловік. 12 серпня 1941 року фашистські війська зайняли Очеретувате і проголосили «новий порядок» постійно насаджали його зброєю і силою. У селі розстріли і арешти. Окупанти знищували активістів, комсомольців і військовополонених. Важка , але цікава доля випала Миколі Дмитровичу, згадуючи дитинство він зазначає: «Ми, діти війни, схиляємо свої голови перед нашими батьками й матерями з якими разом являємося свідками того, як німецькі солдати  підпалювали наші хати, клуби, школи знищували наших людей. Немало лиха принесли окупанти  і моїй родині, при відступі спалили хату і всі забудови, що були поруч Найтяжчим ударом для нашої сім’ї, яка складалась з бабусі матері і молодшої сестри , щойно народженої в травні м-ці 1941 року ми отримали повідомлення  ,що в боях за Дніпро загинув батько Дмитро Васильович. У складні повоєнні роки доводилося жити у викопаних окопах, у сусідів ,доки збудували примітивну хатинку. На все життя запам’ятаються післявоєнні роки1946-1947 роки коли заморені голодом односельці  йшли із життя .Наша сім’я опухла від голоду та коли дожили до потепління, полегшено зітхнули, збирали перемерзлу під час зими картоплю ,яку вживали до харчування з приходом весни в хід пішли бур’яни. Таке не забувається ніколи. Народившись у хліборобській сім’ї з дитячих років відчув нелегку працю хлібороба. З раннього дитинства під час літніх канікул  працював за трудодень у колгоспі «Дрпужба». Матері колгоспниці, вдові фронтовика не легко було ставити на ноги двох дітей. Закінчивши залізничне училище отримав спеціальність слюсаря 4-го розряду  з ремонту паровозів. За направленням відпрацював 2 роки в Уфі (Башкірська АРСР), на освоєнні цілинних земель працював до призову  до лав Радянської Армії. Закінчив Московський  Народний  Університет образотворчого мистецтва отримав спеціальність фотожурналіста.25 років пропрацював в Харківській районній газеті «Трибуна трудящих».

Має 20 персональних виставок світлин.За трудову діяльність нагороджений медалями «За освоєння цілинних перелогових земель», «Ветеран праці», переможець конкурсу  журналістів «Часопис-99», нагороджений почесною грамотою Національної спілки журналістів України. Щиро вдячний колективу освітян і учням присутнім на цій зустрічі.Зичу усім Вам міцного здоров’я, радості і щастя. Хай Вашим постійним супутником натхнення, любоі,вірні друзі і віра в краще майбутнє.

     Сергій Котихін- голова Люботинської

міської ветеранської організації




 Турнір на честь ветеранів
Автор: Svetlana   Додано: 19 травня 2017   Переглядів:45   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

Турнір на честь ветеранів.

                                     У вихідні дні 13-14 травня зал Люботинського професійно-технічного ліцею

                                     залізничного транспорту був переповнений. Тут відбувся 10-й міжнародний

                                     турнір по боксу присвячений ветеранам Другої світової війни і Дню Перемоги

                                      над фашизмом.

Жителів міста, ветеранів, гостей і спортсменів щиро привітала суддівська колегія по проведенню свята. Серед почесних гостей в залі ветерани  з сідиною на висках, груди яких сяють орденами та медалями. Проведення спортивного свята в м. Люботині довірено головному організатору  , кращому тренеру  Харківської обласної  організації боксу, федерації боксу України , талановитому тренеру  Ткаченко Володимиру Пилиповичу.  Суддівська колегія побажала показати належну спортивну виучку, спортивну підготовку на ринзі м. Люботина. На свято прибули почесні гості :

Голова Люботинської міської ради Лазуренко Леонід Іванович, представник голови ради ветеранів  9-го гарнізонного Будинку офіцерів , міністерства  оборони України в м. Харкові , майстер спорту України і СРСР, полковник запаса Попонін Анатолій Михайлович з  ансамблем «Однополчани, керівник інструментального ансамблю Догаєв Василь Степанович, колишній  керівник ансамблю Радянської Армії , учасники бойових дій в роки Другої  світової війни Олексій Семенович Теличко, Шевандін  Анатолій Дмитрович, Притичченко Іван Захарович Блажко Олексій Володимирович , Сілантьєв Анатолій Дмитрович.

Серед присутніх гостей голова Люботинської міської ветеранської організації Котихін Сергій Іванович, заслужений артист України Олексій Якович Еткало- Почесний громадянин м. Люботина, соліст  групи «Однополчани», член Національної  спілки журналістів України , Почесний громадянин         м. Люботина  Пархоменко Микола Дмитрович.

Слово для привітання і відкриття 10- Міжнародного турніру по боксу надається Люботинському міському голові Лазуренку Л.І. Звертаючись до присутніх в залі Леонід Іванович висловив велику подяку  всім його учасникам , які прибули в Люботин і беруть активну участь  в цих змаганнях . Хочеться подякувати організаторів цього турніру , які на протязі 10-ти турів не тільки працювали , а приділяли велику увагу ветеранам, заради яких ми проводимо цей турнір. Тому хочу сказати :- велика подяка Вам дорогі ветерани і довгих років активного життя. Вам дорогі друзі, учасники змагань, тільки хороших боїв. Нехай у цих змаганнях переможе  сильніший . Великих Вам успіхів.

 Слово надається представнику суддівської колегії , головному організатору  усих турнірів по боксу, одному із талановитіших тренерів України Ткаченко В.П.

Звертаючись до ветеранів, учасників 10-го ювілейного міжнародного турніру  Володимир Пилипович привітав з великим святом , подякував керівництво міста особисто  Л.І.Лазуренка за підтримку цього виду спорту  і сприяння в тому, щоб відбувся цей турнір.

Представляється головна суддівська колегія  турніру по боксу в м.Люботин. Головний організатор турніру по боксу , який проводиться в цій залі на протязі багатьох років , Ткаченко В.П., підготував 20 майстрів спорту СРСР і України, користується великою повагою у жителів  міста і спортсменів.

Один із сильніших боксерів СРСР, переможець багатьох турнірів  класу»А»,   майстер спорту СРСР, суддя Національної категорії, головний суддя цього турніру Приймаков Віталій Петрович.

Один із кращих суддів України , суддя Національної категорії , наш гість із м.Полтави Іващенко Олександр Іванович. Один із кращих суддів Харківської обл., організації федерації боксу України,  м айстер спорту СРСР Вострокнутов  Леонід Дмитрович.

Один із сильніших боксерів України,неодноразово призер чемпіонату України, майстер спорту  СРСР Аляб’єв  Іван Єгорович, ветеран праці і спорту. Головному організатору 10-го ювілейного турніру по боксу  Ткаченко В.П. надається право провести нагороди  і вручити  скромні подарунки і медалі учасникам турніру , ветеранам і дорогим гостям.

За розвиток фізично-спортивного руху , активну роботу з патріотичного виховання молоді та з нагоди 72-ої річниці Дня Перемоги  грамоти і медалі були вручені : Котихіну С.І., Еткало О.Я., Пархоменко М.Д.. Участь у турнірі брали представники міст: Харкова, Полтави, Люботина, Куп’янська, Шевченкова, Красного-Кута, 18 клубів м. Харкова.

У фіналі зустрілося 28 пар, різних  вагових груп віком від 10 до 30 років. Серед спортсменів  Люботина у фіналі брали участь 11 чоловік , кращими спортсменами  було названо , у ваговій категорії до 69 кг., Богдана Земляного і Олександра Гарбуза. Переможці турніру по боксу отримали відповідні медалі і подарунки.

Усіх привітав організаційний комітет, головна  суддівська колегія по організації і проведенню 10-го міжнародного турніру по боксу в м. Люботині, також привітали вболівальників, які прибули в цей прекрасно оформлений зал і отримали велику насолоду  від поєдинків .

Нагороди отримала  і суддівська колегія , їм було вручено Дипломи та пам’ятні призи.

Ткаченко В.П. нагороджений Подякою Полтавським обласним відділом освіти «За багаторічну , сумлінну працю, вагомий внесок у розвиток боксу». Прекрасні вихованці Ткаченка В.П. боксують на рингах Харківської обласної федерації боксу і федерації боксу України.

Міський голова Л.І.Лазуренко  сприяє розвитку спорту в м. Люботині  зокрема в такому виді ,як бокс. Тож є можливість нашим спортсменам  брати участь  у виступах в Харківській обл. та в Україні.

Щоб відбувся 10-й міжнародний турнір по боксу допомогли Лазуренко Л.І. та спонсори м.Люботина  Болдовський Юрій Андрійович та Оберемко Євгеній Анатолійович. По закінченню турніру Володимир Пилипович Ткаченко відзначив те, що сприяло успішному проведенню цього змагання. Насамперед склад боксерів був високого рівня підготовки, належно спрацювала суддівська колегія, та головне те що вперше  була проявлена зацікавленість  представників Люботинської міської ради до спортивного туру по боксу.

Жителі міста, організатори турніру, ветерани щиро вдячні керівництву Люботинського професійного ліцею за надання зали для проведення  турніру з боксу.

 По оцінці Харківської федерації боксу 10-й міжнародний турнір з боксу в м. Люботині признано кращим турніром в області.

 

Турнір на честь ветеранів

                                               Микола Пархоменко – керівник прес-центра РОВ м. Люботин




 Запоминайте нас пока мы есть!
Автор: Svetlana   Додано: 15 травня 2017   Переглядів:34   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

«Запоминайте нас пока мы есть!»

  Олександр Іванович Голіков народився 14 травня 1927 року в селі Олешня, Охтирського району , Сумської області. Після закінчення 8-и класів працював у своєму рідному селі  землеміром колгоспу «Гігант». 19 листопада1944 року був призваний на військову службу. У 49 стрілецькому полку міста Кунга, що на Уралі, пройшов підготовку кулеметника. 21 січня 1945 року після прийняття військової присяги  був направлений на Перший Далеко – Східний фронт в Манжурію до складу п’ятої армії 159 дивізії, окремої  зенітно – кулеметної роти. Довелося брати участь  у бойових діях проти японських інтервентів. Після їх розгрому служба проходила  в Манжурії на станції Сячанзи до грудня місяця. Уже на рідній землі Іван Голіков закінчив школу сержантів, при дивізіоні 1168 зенітно – артилерійської дивізії, служив командиром відділення, замісником командира взводу в званні старшого сержанта. У 1951 році закінчилася військова служба  для Олександра Івановича. Багато років довелося працювати у Локомотивному  депо станції Люботин кочегаром на паровозі, машиністом парового крана. Трудова діяльність для нього закінчилася, коли він у 1982 році пішов на заслужений відпочинок. Керівництво Локомотивного депо високо оцінювало працю Олександра Івановича, на протязі 30 років, нагородивши його численними грамотами і листами подяки. Груди старшого лейтенанта, фронтовика, учасника бойових дій прикрашають нагороди: «За перемогу над Японією», «Орден Вітчизняної війни», «За мужність», 15 ювілейних медалей. Зберігає в своїх документах  О.І.Голіков і цей Похвальний лист:  «Участнику боев с Японией на Дальнем Востоке тов.Голикову Александру Ивановичу. Слава нашим Дальневосточным войскам, Тихоокеанского военно-морского флота отстоявшим честь и достоинство нашей Родины. Иосиф Сталин».

Запоминайте нас пока мы есть!

  14 травня 2017 року Олександр Іванович відзначив свій 90-й ювілей. З цим святом його привітала донька, яка любить і пишається своїм батьком. Також Олександра Івановича поздоровили від Організації ветеранів м. Люботина С.І. Котихін і А.І.Коробська. Тож побажаємо ювілярові міцного здоров’я, активного довголіття, щастя і мирного неба над головою.

 

                                                                Микола Пархоменко – керівник прес-центра РОВ м.Люботина




 Спасибо ветеранам шахматистам
Автор: Svetlana   Додано: 11 травня 2017   Переглядів:38   Категорія - [Головна, Організація ветеранів]
 

  Совет Харьковской областной  организации ветеранов Украины 27апреля 2017 года в шахматном клубе Дворца студентов Харьковского Национального университета  им. Ярослава  Мудрого провел  10-й юбилейный  Региональный  шахматный турнир «Слобожанщина» среди ветеранских команд  районов и городов  области, посвященных 72- й годовщине Победы над нацизмом в Европе и окончания  Второй мировой войны . На юбилейный турнир были  приглашены  ветераны шахматисты в количестве более 30 человек. В напряженной борьбе команда г.Люботина  заняла  второе призовое место , соответственно им был вручен кубок и серебряные медали.

  Городской голова г.Люботина  пригласил команду ветеранов шахматистов  на встречу и вместе  с председателем ветеранской организации С.И.Котыхиным поприветствовали победителей  А.А.Корытова, В,А,Колесникова и С.Н Глушко и вручили материальную помощь за отстаивание в юбилейном турнире честь нашего города Люботина.  

 

Спасибо ветеранам шахматистам

                             Микола Пархоменко

                             Руководитель пресс- центра

                             СОВ г. Люботин




 Урочисто відзначили події
Автор: Svetlana   Додано: 11 травня 2017   Переглядів:35   Категорія - [Ветеранські організації » Організація ветеранів]
 

       9 Травня  в міському центральному парку м.Люботина

на меморіалі Слави відбувся урочистий мітинг з нагоди 72 –ї

річниці Перемоги над нацизмом у Європі, Дня Перемоги,

                            Дня пам’яті і примирення

  Відкриваючи мітинг Люботинський міський голова Леонід Іванович Лазуренко зазначив, що дорогою ціною дісталася нам Перемога над фашизмом. Мільйони загиблих солдат, мирного населення,зруйновані будинки, заводи, фабрики, знищено багато міст і сіл нашої країни.І тільки завдяки зусиллям нашого народу , нашим воїнам вдалося перемогти ненависного ворога, відбудувати все , що було зруйновано. Сьогодні з нами поруч воїни Афганці, учасники АТО, які продовжують традиції наших дідів і прадідів, відстоюють і захищають нашу державу. В цей день хочу сказати , що саме головне для нашої країни, нашого міста це - мир. Тож бажаю усім миру, щастя, благополуччя і добра.

Виступаючі : Почесний громадянин м. Люботина начальник регіональної філії Пвденної залізниці Микола Григорович Уманець, голова Люботинської ветеранської організації Сергій Іванович Котихін, голова первинної ветеранської організації селища Караван, дитина війни Лідія Марківна Кучерява, ветеран Другої світової війни, учасник бойових дій  Олексій Семенович Теличко,учасник АТО Юрій Степанович Чернешенко в своїх виступах відзначили , про національний вклад , який внесли ветерани Другої світової війни в визволення від нацизму.

Ми,  діти війни і ветерани праці, прийняли естафету від ветеранів фронтовиків і з великою повагою будемо продовжувати їх традиції і добрі справи. Цього дня виступаючи щиро вітали усіх учасників локальних війн, воїнів Афганців, усіх ти хто знаходиться зараз на Східних рубежах нашої держави і сприяє в тому щоб в нашій країні був спокій і мир.

Багато крові було пролито нашими воїнами на шляху встановлення держави. Боротьба за незалежність України продовжується в зараз. На Донеччині , Луганщині гинуть нашв патріоти , волонтери, добровольці, воїни Української армії. Ми віримо що і наше покоління, коли підросте, буде захищати нашу Батьківщину.

Слід відзначити чудовий виступ Олексія Семеновича Теличко : - В цій могилі лежать і мої друзі. Я з Курської дуги дійшов до Берліна і на Бранденбурзьких воротах зробив свій напис. – Проклятий ворог , фашист. Я 26 місяців топтав до тебе дорогу, зносив 6 пар чобіт. Дійшов і переміг! Олексій Семенович побажав всім здоров’я, довгих років життя і дуже  задоволений тим , що 72 річницю святкує разом з нами.

Старіють легендарні ветерани

Напружено тече у жилах кров

Сто раз вони в окопах помирали

Сто раз їх лютий ворог не зборов

Низький уклін ветеранам присутнім на мітингу. Велика подяка Вам за ваші ратні подвиги. Ми щиро вдячні нашому міському голові Л.І.Лазуренку, начальнику регіональної філії Південної залізниці М.Г.Уманцю, народним депутатам  України В.М.Кацубі, В.М.Остапчуку за їх увагу  і допомогу ветеранам.

Схилимо голови і вшануємо  хвилиною мовчання перед світлою пам’ятью тих, хто не прийшов з війни, хто не дожив до Дня Перемоги.

Вшановується урочисте покладання  квітів до пам’ятника від міського голови Л.І.Лазуренка, міської ради, почесного громадянина м. Люботина М.Г.Уманця, народних депутатів В.М.Кацуби і В.М.Остапчука, міської ветеранської організації м. Люботина, ветеранів Афганістана, воїнів АТО, освітян міста, трудових колективів, працівників культури, політичних партій, закладів міста, жителів міста.

Усіх бажаючих запрошують на святковий концерт та насолодитися солдатською кашою.

Урочисто відзначили події

    Микола Пархоменко – керівник прес

центра РОВ м. Лоботина

 




 На 98 –м году ушел из жизни участник боевых действий Николай Васильевич Зайцев
Автор: Chekardina   Додано: 10 травня 2017   Переглядів:63   Категорія - [Головна, Організація ветеранів]
 

На 98 –м году ушел из жизни участник боевых действий Николай Васильевич Зайцев

На 98 –м году ушел из жизни участник боевых действий Николай Васильевич Зайцев

 

С первых дней войны Николай Зайцев добровольцем вступил в Красную Армию, где обучение проводилось по ускоренной программе в Байнакском горно – стрелковом училище. По его окончании  в звании лейтенанта был направлен в 48–ю стрелковую дивизию Брянского фронта. Боевое крещение получил под Косторной Курской области,  где враг непрерывно атаковал. Из боев молодой командир вышел в звании старшего лейтенанта закаленным бойцом. В июне 1943 года -  в звании капитана - его назначили заместителем, а вскоре командиром стрелкового батальона. 3 июля командующий центральным фронтом К.К. Рокоссовский, объезжая боевые позиции, крепко пожал руку Н.В.Зайцеву и сказал: «Держись, комбат, скоро будет очень жарко!». И, действительно, 5 июля началось одно из крупнейших сражений Второй мировой войны - знаменитая Курская битва.

В первые дни комбат проявил мужество, старание и героизм, за что удостоен Ордена Красного знамени. 11 июля Н.В. Зайцев получил тяжелое ранение, был изрешечен осколками. В бессознательном состоянии комбат был доставлен в санчасть. После лечения в Улан–Удэ он заканчивает филиал московских курсов «Выстрел» и в качестве начальника штаба полка по направлению пребывает в стрелковый полк Войска Польского. Николай Васильевич принимает участие в освобождении Варшавы и многих других населенных пунктов Польши. По состоянию здоровья  демобилизуется в 1946 году из Прикарпатского военного округа в должности заместителя начальника отдела  штаба дивизии. За боевые заслуги  Н.В.Зайцев награжден орденами «Красного знамени», «Богдана Хмельницкого», «Отечественной войны  I  и  II степени»,  17-ю медалями. Рядом с ними  - и польские награды.

 Поселился Николай Васильевич в Люботине. Работал на разных должностях, принимал активное участие в общественной жизни  города, его ветеранской организации, в военно-патриотическом воспитании молодежи. В последние годы ветеран войны и труда, инвалид 1- й группы ВОВ, полковник в отставке Н.В.Зайцев, находясь дома, живо интересовался жизнью Люботина, поддерживал тесную связь с ветеранской организацией.

Совет организации ветеранов г. Люботина скорбит о покинувшем наши ряды Н.В.Зайцеве и выражает глубокое соболезнование родным и близким.